Спосіб визначення герметичності закритих приміщень

1. Спосіб визначення герметичності закритих приміщень, який включає нижче наведені процедурні стадії: a) регулювання концентраційного градієнта між внутрішньою повітряною атмосферою в закритому приміщенні та атмосферою повітря, яке оточує закрите приміщення, шляхом регулювання молярної концентрації принаймні одного складового компонента атмосфери закритого приміщення, зокрема кисню, який міститься у внутрішній повітряній атмосфері вказаного закритого приміщення, при значенні, що відрізняється від відповідного значення молярної концентрації відповідного складового компонента, який містить в атмосфері повітря, яке оточує закрите приміщення; b) визначення швидкості зміни концентрації шляхом вимірювання у внутрішній повітряній атмосфері закритого приміщення залежної від часу зміни молярної концентрації принаймні одного складового компонента, який міститься у внутрішній повітряній атмосфері закритого приміщення; і c) обчислення значення герметичності закритого приміщення шляхом урахування попередньо визначеної швидкості зміни концентрації. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що на процедурній стадії b) швидкість зміни концентрації визначають протягом періоду часу, коли в закритому приміщенні не відбувається контрольованого обміну повітря. 2 (19) 1 3 91579 4 тому приміщенні, для чого спосіб включає нижченаведені процедурні стадії: d) визначення об'єму у відсотках принаймні одного складового компонента, зокрема кисню, який міститься у внутрішній повітряній атмосфері закритого приміщення; е) впорскування у контрольований спосіб повітря у внутрішню повітряну атмосферу закритого приміщення, причому молярна концентрація принаймні одного компонента, який міститься у введеному повітрі, відрізняється від молярної концентрації принаймні одного компонента, який міститься у внутрішній повітряній атмосфері закритого приміщення, причому об'ємна швидкість потоку введеного повітря, яке впорскують у внутрішню повітряну атмосферу закритого приміщення, і молярна концентрація принаймні одного компонента, який міститься у введеному повітрі, яке впорскують у внутрішню повітряну атмосферу закритого приміщення, є відомими параметрами; f) поновлене визначення об'єму у відсотках принаймні одного складового компонента, який міститься у внутрішній повітряній атмосфері закритого приміщення; і g) обчислення внутрішнього об'єму повітря закритого приміщення, з урахуванням вмісту у відсотках принаймні одного складового компонента, який міститься у внутрішній повітряній атмосфері закритого приміщення, визначених на процедурних стадіях d) та f), об'ємної швидкості потоку введеного повітря, яке впорскують на процедурній стадії e) у внутрішню повітряну атмосферу закритого приміщення, так само як і молярної концентрації принаймні одного складового компонента, який міститься у введеному повітрі, яке впорскують у внутрішню повітряну атмосферу закритого приміщення. 8. Спосіб за п. 7, який відрізняється тим, що процедурні стадії e) та а) здійснюють одночасно. 9. Спосіб за п. 7 або 8, який відрізняється тим, що на процедурній стадії с) абсолютне значення герметичності розраховують шляхом обчислення зі швидкості зміни концентрації та внутрішнього об'єму повітря у закритому приміщенні пов'язаної з об'ємним потоком швидкості витоку і перетворення останньої в абсолютне значення герметичності. 10. Спосіб за одним із пп. 1-8, який відрізняється тим, що на процедурній стадії а) відносне значення герметичності обчислюють шляхом порівняння швидкості зміни концентрації з попередньо визначеними значеннями швидкості зміни концентрації, причому результат цього порівняння показує є чи ні залежне від часу підвищення та зниження герметичності даного закритого приміщення. 11. Спосіб за одним із попередніх пунктів, який відрізняється тим, що на процедурній стадії а) концентраційний градієнт між внутрішньою повіт ряною атмосферою закритого приміщення та повітряною атмосферою, яка оточує закрите приміщення, регулюють шляхом зниження концентрації кисню в закритому приміщенні до першого здатного до визначення рівня інертизації шляхом впорскування газу, що заміщує кисень, у внутрішню повітряну атмосферу закритого приміщення. 12. Спосіб за одним із попередніх пунктів та, зокрема, п. 10, який відрізняється тим, що додатково після процедурної стадії с) включає нижче зазначену процедурну стадію: c1) регулювання та у межах здатних до контролю підтримування концентрації кисню у внутрішній повітряний атмосфері закритого при контрольній концентрації нижче робочої концентрації закритого приміщення шляхом впорскування газу, що заміщує кисень, із джерела інертного газу у закрите приміщення, в результаті чого контрольна концентрація та робоча концентрація, включаючи межу безпеки, знижуються нижче конфігураційної концентрації, визначеної для закритого приміщення, так що концентрація кисню при виході з ладу джерела інертного газу не буде підвищуватись до досягнення концентрації порогового значення, встановленого для закритого приміщення, лише після досягнення конкретної попередньо визначеної часової точки, тоді як задання величини межі безпеки враховує значення герметичності, встановлене для закритого приміщення. 13. Спосіб за п. 12, який відрізняється тим, що додатково включає наступну процедурну стадію після процедурної стадії с1): с2) моніторинг внутрішньої повітряної атмосфери закритого приміщення для одержання ознаки пожежі за допомогою датчика, який слугує для виявлення такої ознаки пожежі, в результаті якого при виявленні виникаючої або існуючої пожежі концентрація кисню в закритому приміщенні швидко знижується до контрольної концентрації, якщо цей вміст кисню був раніше на вищому рівні. 14. Спосіб за п. 12 або 13, який відрізняється тим, що величина контрольної області представляє вміст кисню приблизно 0,4 % за об'ємом, причому контрольна область завжди є нижчою контрольної концентрації. 15. Спосіб за одним із пп. 12-14, який відрізняється тим, що додатково включає процедурну стадію обчислення кількості газу, що витісняє кисень, для підтримання контрольної концентрації в закритому приміщенні з урахуванням попередньо визначеної герметичності закритого приміщення. 16. Спосіб за п. 15, який відрізняється тим, що додатково включає процедурну стадію регулювання джерела інертного газу в залежності від обчисленої тепер кількості газу, що витісняє кисень. Даний винахід стосується способу визначення герметичності закритих приміщень. Зокрема, даний винахід стосується способу, за допомогою якого для постійно інертизованих приміщень, котрі піддаються інертизації для запобігання та/або гасіння пожежі, відповідна об'ємна швидкість витоку може бути визначена з максимальною мірою точності. 5 Документ FR 2834066 А1 описує спосіб виявлення витоку з використанням кисень/газових датчиків. Принцип вимірювання відомого рівня техніки базується на тому факті, що парціальний тиск газового компонента на елементі детектора модифікується шляхом внутрішньої або зовнішньої інфільтрації інертного або реакційного випробуваного газу. Документ DE 10251536 А1 описує спосіб мінімізації витрат газу при операціях газонаповнення та виявлення витоку при таких газонаповнювальних процесах. У цьому способі відомого рівня техніки використовується випробуваний газ, що слугує дія виключення потреби у поповненні. Документ JP 63214635 А описує ще один спосіб виявлення витоку, де випробуваний газ уводиться в атмосферу закритого контейнера. Об'єкт, що випробується (на його герметичність до газу), поміщується у контейнер із газовим датчиком, що вбудований у зазначений об'єкт. Потім можна визначити, чи проникає випробуваний газ в об'єкт шляхом просочування через стінки об'єкта. Процедури інертизації для зниження ризику пожежі в закритому приміщенні відомі з технології гасіння пожеж. Ці процедури інертизації типово включають впорскування газу, що заміщує кисень, із джерела інертного газу, так щоб знизити рівень повітряної атмосфери в закритому приміщенні й підтримувати її на інертному рівні при нижчій концентрації кисню, ніж у атмосфері повітря, яке оточує закрите приміщення. Запобіжний та гасильний ефект даного процесу базується на принципі кисневого збіднення. Як відомо, нормальне навколишнє повітря складається із приблизно 21% за об'ємом кисню, 78% за об'ємом азоту та 1% за об'ємом інших газів. Для зниження ризику виникнення пожежі та/або гасіння вогню, що вже виник у закритому приміщенні, введення, наприклад, чистого азоту як інертного газу додатково підвищує концентрацію азоту у відповідному закритому приміщенні та знижує пропорційно вміст кисню. Гасильний ефект, як відомо, з'явиться, коли вміст кисневого компонента впаде до приблизно нижче 15% за об'ємом. У залежності від того, які горючі матеріали присутні в закритому приміщенні, кисневий компонент має бути ще знижений до, можливо. 12% за об'ємом. Більшість займистих матеріалів не можуть горіти при такому рівні кисню. Коли у допоміжній системі гасіння пожежі з використанням інертного газу, де застосовується, як зазначалось вище, відповідна технологія гасіння, має дотримуватись найвищий можливий стандарт техніки безпеки, потрібно передбачити планування, пов'язане з установкою та матеріальнотехнічним забезпеченням, у випадку оперативного відключення системи через робочі несправності, щоб відповідати встановленим нормам техніки безпеки. Проте, навіть якщо при розробці системи гасіння І пожежі з використанням інертного газу взяті до уваги всі заходи, що дозволяють здійснити можливе найшвидше та найспокійніше відновлення роботи, інертизація герметичних приміщень, з усім тим, викликає деякі проблеми, і, як очевидно, обмежена у плані відмовостійкої роботи. Встановлено, що хоча можливо сконструювати систему 91579 6 гасіння у такий спосіб, щоб зробити аварію під час зниження або регулювання вмісту кисню в закритому приміщенні відносно малоймовірною, часто важко підтримувати цей знижений інертний стан на потрібному рівні протягом тривалого періоду, особливо протягом так званої "фази аварійної роботи". Це спричинено, головним чином, тим фактом, що способи інертизації відомого рівня техніки не пропонували можливості запобігати передчасному перевищенню порога зворотного запалювання для концентрації кисню в закритому приміщенні, коли і порушення спричинює повний або принаймні частковий вихід із ладу системи подачі інертного газу. Зазначена вище стадія зворотного запалювання визначається часовим сегментом, що йде за так званою "фазою боротьби з вогнем", під час якої концентрація кисню в закритому приміщенні не повинна перевищувати специфічне значення, так званий "поріг запобігання зворотному запалюванню", для виключення повторного займання матеріалів, що присутні у зоні, яка захищається. Поріг запобігання зворотному запалюванню являє собою концентрацію кисню, що залежить від вогневого навантаження закритого приміщення й визначається експериментальним шляхом. Згідно з правилами техніки безпеки у промисловості, концентрація кисню в закритому приміщенні при наповненні має бути такою, щоб поріг запобігання зворотному запаленню, наприклад, 13,8% за об'ємом, не досягався протягом 60 секунд після початку заповнення. Ці 60 секунд після початку заповнення також відомі як "фаза боротьби з вогнем". Також поріг запобігання зворотному запалюванню не повинен бути перевищений у межах 10 хвилин після завершення фази боротьби з вогнем. Це базується на передумові, що у межах фази боротьби з вогнем пожежа у зоні, котра захищається, цілком загашена. Часовий сегмент (наприклад, 10 хвилин), що йде за фазою боротьби з вогнем, котрий призначений для того, щоб повинен підтвердити, що вогонь, загашений протягом фази боротьби з вогнем, не виникне знову, називається "стадією зворотного запалювання". При застосуванні способів інертизації відомого рівня техніки звичайним є зразу ж після виявлення пожежі в закритому приміщенні знизити концентрацію кисню в атмосфері закритого приміщення так швидко, як це можливо, до так званої "робочої концентрації". Інертний газ, що потрібен з цією метою, постачається зазвичай відповідним джерелом інертного газу, котре являє собою частину системи гасіння пожежі з використанням інертного газу. Термін "робоча концентрація" або "поріг робочої концентрації" стосується інертного стану нижче так званої "конфігураційної концентрації" для відповідного конкретного закритого приміщення. "Конфігураційна концентрація" закритого приміщення, про яке йде мова, являє собою концентрацію кисню в атмосфері закритого приміщення, при якій займання будь-якого матеріалу, що присутній у закритому приміщенні, ефективно попереджується. Іншими словами, "рівень конфігураційної концентрації" у відповідному закритому 7 приміщенні представляє рівень інертизації, при якому займання будь-яких матеріалів, що присутні в закритому приміщенні, ефективно попереджується. Коли задається конфігураційна концентрація, тобто рівень конфігураційної концентрації для закритого приміщення, звичайно додається ще й межа безпеки нижче зазначеного порогу, що виведені з "порогового значення концентрації", при якому не може мати місце займання будь-якого матеріалу в закритому приміщенні. Коли робоча концентрація досягнута у внутрішній повітряній атмосфері закритого приміщення, концентрацію кисню звичайно підтримують шляхом встановлення контрольної концентрації нижче робочої концентрації закритого приміщення, на так званому "рівні контрольної концентрації". Ця контрольна концентрація являє собою контрольну область залишкової концентрації кисню в інертизованій внутрішній повітряній атмосфері закритого приміщення, у межах якої концентрація кисню підтримується протягом стадії зворотного запалювання. Ця контрольна область звичайно окреслюється верхньою межею, що визначає поріг для активації джерела інертного газу, та нижньою межею, що визначає поріг інактивації джерела інертного газу системи гасіння пожежі з використанням інертного газу. Протягом стадії зворотного запалювання контрольна концентрація звичайно підтримується у межах цієї контрольної області шляхом повторного впорскування інертного газу. Як зазначалося вище, потрібний інертний газ звичайно постачається джерелом інертного газу системи гасіння пожежі з використанням джерела інертного газу у формі резервуара, тобто пристрою, котрий слугує для генерації газу, що заміщує кисень (такого як генератор азоту), або з газових балонів чи деяких інших блоків постачання буферу. Проте, небезпека у випадку відмови або порушення системи гасіння пожежі з використанням інертного газу полягає в можливості попереднього підвищення і концентрації кисню у внутрішній повітряній атмосфері закритого приміщення, з перевищенням, таким чином, порогу запобігання зворотному запалюванню до того, як вичерпаються вищезазначені 10 хвилин після завершення фази боротьби з вогнем, тобто перед закінченням стадії зворотного запалювання. Це може скоротити стадію зворотного запалювання, і за деяких обставин вже не можна буде гарантувати успішне придушення пожежі в закритому приміщенні. Звертаючись до вищеописаної проблеми з урахуванням вимог техніки безпеки у промисловості до системи гасіння пожежі з використанням інертного газу, тобто до способу інертизації, ЕР 1550481 А1 впроваджує спосіб інертизації, в якому вміст кисню в внутрішній повітряній атмосфері закритого приміщення знижується до контрольної концентрації на рівні, нижчому робочої концентрації у приміщенні, при значному зменшенні як контрольної концентрації, так і робочої концентрації, разом з межею надійності, Набагато нижче конфігураційної концентрації, встановленої для закритого приміщення, спричинюючи накопичення вмісту кисню у внутрішній повітряній Атмосфері закритого приміщення у випадку відмови джерела інертного 91579 8 газу з досягненням порогового значення концентрації, визначеного лише для закритого приміщання після попередньо визначеного інтервалу часу. Зокрема, це порогове значенні концентрації являє собою поріг запобігання зворотному запалюванню для закритого приміщення. Поріг запобігання зворотному запалюванню відповідає концентрації кисню у внутрішній повітряній атмосфері закритого приміщення, при якій горючі матеріали у закритому приміщенні більше напевно не займуться. Іншими словами, у вирішенні цієї проблеми у відомому рівні техніки, на який зроблено посилання, робоча концентрація встановлюється спочатку на такому низькому рівні, що накопичення кисню досягне порогового значення концентрації лише за певний конкретний час, цей час достатньо тривалий, щоб ініціювати стадію зворотного запалювання, під час якої вміст кисню не перевищує поріг запобігання зворотному запалюванню, ефективно запобігаючи у такий спосіб запалюванню або повторному займанню горючих матеріалів у закритому приміщенні. Так зване "спускання" робочої концентрації, тобто встановлення робочої і концентрації разом з додатковою межею надійності нижче рівня конфігураційної концентрації закритого приміщення, робить можливим у випадку несправності джерела інертного газу підтримувати концентрацію кисню нижче порогу запобігання зворотному запалюванню принаймні протягом аварійної операції. Величина додаткової межі безпеки, тобто питання міри того, наскільки робоча концентрація повинна бути встановлена нижче конфігураційної концентрації закритого приміщення, залежить, головним чином, від інтенсивності обміну повітря у закритому приміщенні. У технології гасіння пожеж з використанням інертного газу n50 являє собою величину, котра слугує первинною мірою для визначення герметичності закритого приміщення. Інтенсивність обміну повітря n50 являє собою функцію об'єму повітряного потоку за годину, коли підтримується диференційний тиск 50Па, поділеного на об'єм !конструкції. Відповідно, чим нижче інтенсивність обміну повітря, тим вище показник герметичності. Величину n50 як показник герметичності закритого приміщення звичайно вимірюють за методом диференційного тиску (Blower-Door). Проте, у випадку особливо великих будівель або кімнат проведення ряду таких тестів для визначення інтенсивності обміну повітря n50 часто можливе лише за певних утруднених умов, оскільки встановлення різниці тиску у 50Па між внутрішньою повітряною атмосферою в закритому приміщенні та атмосферою повітря, яке оточує закрите приміщення, зовні закритого приміщення часто виявляється недосяжним. Більш того, коли проводиться вимірювання за методом диференційного тиску, не можна виключити можливості змін атмосферних умов у закритому приміщенні під час проведення випробування, особливо у плані інтенсивності обміну повітря. Наприклад, позитивні та негативні тиски, що прикладаються з необхідністю в закритому приміщенні під час процесу вимірювання за методом диференційного тиску, можуть 9 імовірно спричинити появу витоків у. первинно герметичних отворах. Навіть вміст закритого приміщення, такий як речі або товари (особливо у випадку складського приміщення), впливатиме на інтенсивність обміну повітря n50, визначену шляхом вимірювання за методом диференційного тиску. Оскільки інтенсивність обміну повітря у закритому приміщенні може бути виміряна лише з певним ступенем ненадійності, якщо взагалі це можливо, у розглянутий вище процес інертизації потрібно ввести додаткову межу безпеки, достатньо високу, щоб задовольнити вимоги техніки безпеки у промисловості. Проте, запровадження такої значної межі безпеки має несприятливий вплив на звичайну робочу вартість системи гасіння пожеж з використанням інертного газу, про яку йде мова, оскільки це завжди включає впорскування істотно більшої кількості інертного газу в закрите приміщення, ніж це було б потрібно фактично. З урахуванням описаної проблематичної ситуації, метою даного винаходу є впровадження способу, котрий дозволяє вимірювати герметичність закритого приміщення з найвищим можливим ступенем точності й без великих витрат, де і відповідне закрите приміщення особливо добре пристосовується до застосування описаного ,вище способу гасіння пожежі з використанням інертного газу. Конкретно, впроваджується спосіб, котрий в ефективній, проте легко здійсненній манері дозволяє визначати поточну герметичність закритого приміщення, де це потрібно, і без і необхідності проведення складної серії випробувань, такої яку випадку вимірювання з використанням методу диференційного тиску відомого рівня техніки. Для досягнення цієї сформульованої мети даний винахід впроваджує спосіб визначення герметичності закритих приміщень, в якому як перша стадія встановлюється перепад концентрацій між внутрішньою повітряною атмосферою і закритого приміщення та атмосферою повітря, яке оточує закрите приміщення, тобто концентрація принаймні одного складового компонента внутрішньої повітряної атмосфери всередині закритого приміщення, особливо кисню, встановлюється при значенні, котре відрізняється від концентрації аналога вищезазначеного мінімум одного складового компонента в оточуючому повітрі. Після цього проводиться процедура згідно з даним винаходом по визначенню зміни концентрацій, для чого залежна від часу зміна вищезазначеного мінімум одного компонента у внутрішній атмосфері всередині закритого приміщення реєструється, наприклад, шляхом повторного вимірювання концентрації вищезазначеного мінімум одного компонента у внутрішній атмосфері закритого приміщення. Нарешті, згідно з даним винаходом значення герметичності закритого приміщення обчислюється на основі швидкості зміни концентрації. Рішення згідно з даним винаходом пропонує ряд суттєвих переваг у порівнянні і зі звичайними методами відомого рівня техніки. Конкретно, спосіб згідно з даним винаходом придатний для визначення для закритого приміщення асоційованої об'ємної швидкості витоку при атмосферному тис 91579 10 ку. Звідси витікає, що за допомогою цього способу можливо вимірювати інтенсивність просочування повітря у закрите приміщення, що, за своїм визначенням, неможливо зробити у підході на основі методу диференційного тиску концепція диференційного тиску просто дозволяє визначати об'ємну швидкість витоку на основі еталонної різниці тиску, і результат цього вимірювання використовується для обчислення оціненого просочування повітря. Основна перевага рішення згідно з даним винаходом полягає, однак, у тому, що без будь-якого значного структурного або фінансового інвестування даний спосіб визначення герметичності закритих приміщень може бути інтегрований у звичайний процес інертизації для запобігання пожежі та гасіння пожежі відомого рівня техніки, як описано вище. Головним приводом для цього є те, що процес інертизації завжди потребує встановлення інертного рівня у закритому приміщенні, при якому величина вмісту кисню у внутрішній атмосфері приміщення є нижчою в порівнянні з вмістом кисню в атмосфері, яка оточує закрите приміщення. Таким чином, якщо конкретний інертний рівень вибраний для внутрішньої повітряної атмосфери в закритому приміщенні, це вже включає встановлення концентраційного градієнту між внутрішньою повітряною атмосферою у приміщенні і атмосферою повітря, яке оточує закрите приміщення. Оскільки у технології гасіння пожежі з використанням інертного газу концентрація інертного газу в закритому приміщенні звичайно вимірюється на безперервній або запланованій чи пов'язаній з деякими подіями основі для визначення того, чи знаходиться інертний рівень у внутрішній атмосфері на встановленому рівні, дана система гасіння пожежі з використанням інертного газу вже включає технічне забезпечення, що може застосовуватись для вимірювання змін концентрації у внутрішній повітряній атмосфері закритого приміщення. Звідси витікає, що рішення згідно з даним винаходом являє собою особливо легку для реалізації концепцію для визначення герметичності закритих приміщень. Оскільки ще одна перевага прямо пов'язана з тим, що було зазначено вище, спосіб згідно з даним винаходом сам по собі особливо добре відповідає визначенню герметичності закритого приміщення, коли це потрібно, та особливо через короткі інтервали часу. Відповідно, як приклад, можливо перевіряти герметичність закритого приміщення або за графіком (можливо, кожну добу, кожну годину і т.д.), або після попередньо, визначених подій (таких як встановлення конкретного інертного стану внутрішньої повітряної атмосфери закритого приміщення), надаючи таким чином можливість проводити безперервний моніторинг існуючої герметичності закритого приміщення. Зокрема, він також дозволяє виявляти і проводити відповідний ремонт, наприклад, витоків, спричинених старінням, у будинкових або кімнатних приміщеннях. Даний спосіб може також слугувати для виявлення змін у герметичності закритого приміщення, що можуть бути спричинені, наприклад, вітром. 11 Даний винахід робить можливим у сприятливій манері обчислювати ступінь герметичності на основі змін у концентрації кисню всередині внутрішньої повітряної атмосфери приміщення. Звичайно, у рівній мірі можна визначати цей ступінь герметичності як функцію швидкості, з якою інертний газ, що присутній у внутрішній атмосфері приміщення, піддається концентраційним змінам. Відповідно, спосіб згідно з даним винаходом може бути застосований для вимірювання проникності безперервно і інертизованих приміщень, і в цьому випадку герметичність закритого приміщення визначається на основі інертного газу в закритому приміщенні, тобто об'ємно-специфічне вимірювання націлене на зв'язану з конструкцією швидкість витікання інертного газу з закритого приміщення. Об'ємна швидкість витоку інертного газу також включає виток із закритого приміщення, спричинений дифузією інертного газу. Вигідно покращені варіанти способу згідно з даним винаходом визначені у залежних пунктах формули винаходу. Відповідно, один вигідний варіант втілення способу згідно з даним винаходом для виявлення швидкості концентраційних змін полягає в тому, що швидкість зміни І концентрації вимірюється протягом часового періоду, коли в закритому приміщенні не відбувається ніякого контрольованого обміну повітря. Для цілей даного опису термін "контрольований обмін повітря" взагалі стосується обміну повітря між внутрішнім повітрям приміщення та зовнішнім повітрям, котрий проводиться у регульований, контрольований спосіб, наприклад, за допомогою механічних вентиляційних систем, відкривання дверей або воріт і т.д. Особливо це стосується постійно інертизованих закритих приміщень, де згідно з сучасними будівельними нормами будинкове або кімнатне приміщення є майже герметичним, так що неконтрольований обмін повітря вже неможливий, і таким чином потрібен контрольований обмін повітря з використанням відповідних вентиляційних систем. На відміну від контрольованого обміну повітря, визначення "неконтрольований обмін повітря" означає обмін повітря, що відбувається у нерегульований спосіб, де кімнатне або будинкове приміщення умисно або неумисно залишають з деякими точками витоку, і тому воно не є герметичним. Вплив неконтрольованого обміну повітря на швидкість обміну внутрішнього повітря у приміщенні залежить у значній мірі від погодних умов та вітру і може бути виміряний за допомогою способу згідно з даним винаходом. При застосуванні останнього згаданого оптимального варіанта втілення способу згідно з даним винаходом, де швидкість зміни концентрації у внутрішній повітряній ' атмосфері всередині закритого приміщення вимірюється протягом часового періоду, коли не відбувається ніякого контрольованого обміну повітря, може також бути бажаним провести процедурну стадію визначення відповідної швидкості зміни концентрації після того, як був визначений градієнт для конкретної різниці і концентрацій. Це могло б мати місце, наприклад, після того, як закрите приміщення, і герметичність 91579 12 якого має визначатись, було принаймні частково заповнене для встановлення конкретного інертного рівня шляхом впорскування інертного газу із джерела інертного газу системи гасіння пожежі з використанням інертного газу. Одночасно зі встановленням конкретного рівня інертизації у внутрішній повітряній і атмосфері закритого приміщення визначається також концентраційний градієнт між внутрішньою повітряною атмосферою приміщення та атмосферою повітря, яке оточує закрите приміщення. Для визначення швидкості зміни концентрації все, що потрібно при застосуванні оптимального покращеного варіанту способу, це періодичне призупинення потоку будь-якого додаткового інертного газу у внутрішню повітряну атмосферу закритого приміщення, щоб інгібувати будь-який контрольований обмін повітря. Проте, як альтернатива останньому зазначеному варіанту втілення способу згідно з даним винаходом, під час вимірювання герметичності закритого приміщення також можливо визначати швидкість зміни концентрації протягом періоду часу, коли має міси є контрольований обмін повітря при відомій інтенсивності обміну. Відповідно, швидкість зміни концентрації може бути визначена одночасно зі встановленням концентраційного градієнта між внутрішньою повітряною атмосферою приміщення та атмосферою повітря, яке оточує закрите приміщення, допоки швидкість обміну повітря у внутрішній повітряній атмосфері закритого приміщення відома на момент вибору концентраційного градієнта. Потім знову було б можливо також визначати швидкість зміни концентрації, коли, наприклад, механічна вентиляційна система, встановлена у закритому приміщенні, здійснює контрольований обмін повітря. У ширшому сенсі це означає, що швидкість зміни концентрації може бути визначена навіть тоді, коли, наприклад, двері до закритого приміщення, які слугують у закритому положенні для ізоляції внутрішньої повітряної атмосфери приміщення від атмосфери повітря, яке оточує закрите приміщення, відкриті й дозволяють у такий спосіб проводити контрольований обмін повітря. Вона, звичайно, залежить від відомого значення інтенсивності контрольованого обміну. Особливо бажано у випадку контрольованого обміну повітря знати не лише інтенсивність обміну повітря, але також і пропорцію того мінімум одного компонента у повітрі, що надходить до закритого приміщення шляхом контрольованого обміну повітря. Звичайно, можливо оцінити інтенсивність обміну повітря при контрольованому обміні повітря та/або хімічний склад повітря, що при цьому надходить у приміщення. Що стосується визначення швидкості зміни концентрації, таке визначення в оптимальному варіанті проводиться шляхом вимірювання періоду часу, в межах якого через витоки у кімнатному приміщенні вміст кисню у внутрішній повітряній атмосфері приміщення прогресивно зростає від першої попередньо визначеної концентрації кисню до другої попередньо визначеної концентрації кисню. В оптимальному варіанті втілення вимірювання часу проводиться у тандемі з вимірюванням 13 концентрації кисню в закритому приміщенні. Це може бути реалізовано, наприклад, за допомогою вимірювального пристрою зі всмоктуванням кисню. Що стосується встановлення концентраційного градієнта між внутрішньою повітряною атмосферою приміщення та атмосферою повітря, яке оточує закрите приміщення, інший оптимальний варіант втілення способу згідно з даним винаходом включає подачу повітря до внутрішньої атмосфери приміщення у контрольований спосіб з концентрацією цього мінімум одного компонента, що відрізняється у доданому повітрі від відповідного значення концентрації цього мінімум одного компонента в атмосфері повітря, яке оточує закрите приміщення. Крім того, можливо було б вибрати для концентрації цього мінімум одного компонента у введеному повітрі попередньо визначене встановлювальне значення, тоді як для визначення герметичності закритого приміщення швидкість зміни концентрації вимірюється під час інфузії повітря, що вводять у внутрішню повітряну атмосферу приміщення. Взагалі, звичайно, можливі й інші форми втілення. Щоб можна було за допомогою способу згідно з даним винаходом визначати не лише герметичність закритого приміщення, але також і поточний об'єм повітря всередині цього приміщення, особливо оптимальний варіант втілення нового способу починається з вимірювання пропорції принаймні одного компонента, зокрема кисню, у внутрішній повітряній атмосфері закритого приміщення. Це може бути виконано, наприклад, за допомогою кисневого датчика, встановленого всередині внутрішньої повітряної атмосфери приміщення, або за допомогою всмоктувальної системи, створеної для вимірювання пропорційності конкретного компонента внутрішньої атмосфери приміщення. Згідно з даним винаходом за визначенням пропорції, наприклад, кисню у внутрішній атмосфері приміщення йде контрольоване впорскування повітря, що вводять, з концентрацією того мінімум одного компонента у введеному повітрі, зокрема, кисню в введеному повітрі, що відрізняється від концентрації того мінімум одного компонента (кисню), який міститься у внутрішній атмосфері приміщення, та з об'ємними витратами введеного повітря, яке впорскується в закрите приміщення, так само як і концентрацією того мінімум одного компонента у введеному повітрі (кисню), що є відомими чинниками. За цим, у свою чергу, йде ще одне вимірювання пропорції того мінімум одного компонента у внутрішній атмосфері закритого приміщення. Пропорція того конкретного компонента внутрішньої атмосфери приміщення перед впорскуванням повітря, що вводять в закрите приміщення, пропорція того конкретного компонента внутрішньої атмосфери приміщення після впорскування введеного повітря, об'ємні витрати введеного повітря, що впорскується у закрите приміщення, і концентрація того конкретного компонента у введеному повітрі, що впорскується у закрите приміщення, потім використовуються для обчислення об'єму повітря у закритому приміщенні у момент вимірювання. 91579 14 Оскільки ключовими параметрами є не лише герметичність, але й внутрішня повітряна атмосфера закритого приміщення, особливо з погляду на те, що треба забезпечити якомога точніший склад для процесу інертизації та якомога точніше співвідношення кількостей інертних газів, остання згадана оптимальна форма втілення способу згідно з даним винаходом вигідно дозволяє в будьякий час надзвичайно точно визначати кількісно суттєві параметри для конфігурації системи гасіння пожежі з використанням інертного газу щодо закритого приміщення, котре має бути захищене цією системою гасіння пожежі з використанням інертного газу. Ще однією перевагою останньої згаданої форми втілення способу згідно з даним винаходом, котра додатково придатна для визначення внутрішнього об'єму повітря закритого приміщення, є те, що процедурна стадія впорскування повітря, що вводять у внутрішню атмосферу приміщення, може співпадати з процедурною стадією регулювання концентраційного градієнта між внутрішньою повітряною атмосферою приміщення та атмосферою повітря, яке оточує закрите приміщення. Самоочевидним є те, що впорскування повітря, що вводять у внутрішню повітряну атмосферу приміщення може зі свого боку співпадати з вибором рівня інертизації у внутрішній атмосфері закритого приміщення. Це робить дану процедуру такою, що може бути інтегрована в існуючий процес інертизації без особливих зусиль. Нарешті, що стосується обчислення значення герметичності, з урахуванням швидкості зміни концентрації, можливо у корисний спосіб прийти до абсолютного значення для герметичності шляхом обчислення на основі швидкості зміни концентрації та внутрішнього об'єму повітря у приміщенні пов'язаної з об'ємними витратами швидкості витоку й перетворення її в абсолютне значення герметичності, котре відповідає значенню герметичності, співвіднесеному з нульовим значенням, що репрезентує умову 100% герметичності. Проте, перетворення обчисленої швидкості витоку, що пов'язана з об'ємними витратами, в абсолютне значення герметичності не є необхідним, оскільки пов'язана з об'ємними витратами швидкість витоку вже представляє абсолютне значення герметичності. Внутрішній об'єм повітря у приміщенні, що застосовується при обчисленні абсолютного значення герметичності, може бути спочатку виміряний шляхом застосування описаної вище оптимальної форми втілення способу згідно з даним винаходом; при обчисленні також можливо, звичайно, припустити, що внутрішній об'єм повітря у приміщенні являє собою сталу величину. Як альтернативу до описаного вище обчислення абсолютного значення герметичності можливо також обчислити відносне значення герметичності для закритого приміщення після урахування швидкості зміни концентрації таким чином, що швидкість зміни концентрації порівнюється з попередньо визначеними значеннями, котрі зберігаються, наприклад, у відповідній довідковій таблиці, з результатом такого порівняння, що відбиває підвищення та/або зниження у часі герметичності 15 закритого приміщення. Відносне значення герметичності співвідноситься зі значенням герметичності, відмінним від нульового значення, наприклад, значенням герметичності, котре було встановлене у попередніх вимірюваннях відповідного закритого приміщення, або попередньо визначеним встановлювальним значенням герметичності. Як зазначалось вище, спосіб згідно з даним винаходом особливо добре пристосований як додаток до процесу інертизації, в якому значення герметичності, обчислене за новим способом, є чинником, що прямо впливає на цей процес інертизації, особливо у відношенні кількості інертного газу, що гасить пожежу. Конкретно, було б можливим у момент вимірювання герметичності закритого приміщення встановити концентраційний градієнт між повітряною атмосферою всередині приміщення та атмосферою повітря, яке оточує закрите приміщення, в такий спосіб, щоб вміст кисню в закритому приміщенні був знижений до першого попередньо визначеного рівня інертизації шляхом впорскування газу, що заміщує кисень. Перший попередньо визначений рівень інертизації може являти собою рівень робочої концентрації або рівень контрольної концентрації. Звичайно, цей перший попередньо визначений рівень інертизащії може у рівній мірі бути рівнем конфігураційної концентрації або пороговим значенням концентрації. Як ще одна корисна відмітна ознака застосування способу згідно з даним винаходом, за обчисленням значення герметичності для закритого приміщення йде встановлення та підтримка вмісту кисню у внутрішній атмосфері закритого приміщення, через попередньо визначену контрольну область, при контрольній концентрації, що нижча робочої концентрації закритого приміщення, так що газ, котрий заміщує кисень, подається від джерела інертного газу в закрите приміщення, відповідно з чим контрольна концентрація та робоча концентрація, включаючи додаткову межу безпеки, знижуються до точки, набагато нижчої конфігураційної концентрації, визначеної для захисної області, так що у випадку несправності первинного джерела накопичення вмісту кисню досягне рівня концентрації, що визначений для захисної області, лише за попередньо встановлений час, і для цього межа безпеки вибирається у відповідності до попередньо визначеного значення герметичності, яке застосовується до закритого приміщення. Таким чином, можливо досягти оптимальної точності в адаптації процесу інертизації до закритого приміщення шляхом відповідного вимірювання значення герметичності закритого приміщення. Суттєвим є те, що значення герметичності закритого приміщення, використане для встановлення потрібної межі безпеки, може безперервно або за графіком чи після особливих подій модифікуватись, в результаті чого процес інертизації конфігурується навколо майже безпомилкового значення герметичності. В оптимальному покращенні останньої згаданої форми втілення у внутрішній атмосфері приміщення можливо за допомогою відповідного датчика додатково кількісно охарактеризувати пожежу 91579 16 в такий спосіб, що після виявлення виникаючої або існуючої пожежі вміст кисню в закритому приміщенні швидко падає від будь-якого попередньо вищого рівня до контрольної концентрації. Це покращення нового способу для можливої інертизації закритого приміщення тепер дає можливість, щоб даний спосіб був так само втілений, наприклад, у багатостадійному процесі інертизації. Можна уявити, наприклад, що закрите приміщення спочатку утримується при відповідно вищому рівні інертизації, наприклад, щоб дати можливість персоналу увійти до кімнати. Цей вищий рівень інертизації може або відповідати концентрації атмосфери повітря, яке оточує закрите приміщення (кисню 21% за об'ємом), або першому, базовому рівню інертизації з вмістом кисню, наприклад, 17% за об'ємом. Крім того, можливо спочатку знизити вміст кисню в закритому приміщенні до конкретного базового рівня інертизації, наприклад, 17% за об'ємом, і у випадку пожежі додатково знизити вміст кисню до конкретного повністю інертного рівня при контрольній концентрації. Базовий інертний рівень з концентрацією кисню 17% за об'ємом не являє собою будь-якої небезпеки для людей або тварин, тобто в кімнату все ще можна входити без проблем. Встановлення системи на цілком повністю рівень, тобто при контрольній концентрації, може мати місце при виявленні виникаючої пожежі, але, гіпотетично, вона може бути також встановлена на цьому рівні, наприклад, вночі, коли ніхто не входить до відповідної кімнати. При контрольній концентрації горючість усіх матеріалів у закритому приміщенні знижується до точки, де займання більше неможливе. Цілеспрямоване спускання концентрації кисню вигідно і суттєво поліпшує безпеку процесу інертизації, оскільки воно гарантує, що навіть якщо джерело інертного газу вийде з ладу, адекватний протипожежний захист залишиться неушкодженим; "перевищення" межі безпеки більше не потрібно, що вигідно з економічної точки зору. В останньому описаному особливо оптимальному варіанті форми втілення, що застосовує спосіб згідно з даним винаходом у системі гасіння пожежі з використанням інертного газу, вміст кисню в контрольній області становить приблизно 0,4% за об'ємом. Крім того, контрольна область повинна бути нижче контрольної концентрації. Нарешті, щоб якомога точніше адаптувати розмір або продуктивність джерела інертного газу, потрібного для процесу інертизації, до закритого приміщення, спосіб дозволяє обчислювати кількість агента пожежогасіння, потрібного для підтримання контрольної концентрації в закритому приміщенні, з урахуванням встановленого значенні герметичності закритого приміщення. Оскільки герметичність закритого приміщення може варіюватися з часом і залежить, зокрема, від зовнішніх атмосферних параметрів, таких як швидкість вітру або температура, оптимальне покращення рішення згідно з даним винаходом забезпечує для даного способу включення процедурної стадії регулювання джерела інертною газу в залежності від останньої обчисленої кількості агента пожежогасіння. Наприклад, у дні, коли дме силь 17 ний вітер, потрібно буде подавати максимальну кількість інертного газу до закритого приміщення, щоб підтримувати контрольну концентрацію в кімнаті. У будь-якому такому випадку згідно з оптимальною покращеною формою втілення даного способу до джерела інертного газу йде відповідна регулююча команда. Якщо застосоване джерело інертного газу являє собою генератор інертного газу, компресор генератора інертного газу регулюється у такий спосіб, що у дні з дуже сильним вітром він генерує максимальний тиск. Навпаки, швидкість подачі інертного газу, потрібна для підтримання контрольної концентрації, наприклад, у тихі дні, тобто коли, у порівнянні з вітряними днями, герметичність закритого приміщення вища, є меншою, ніж максимальна швидкість подачі інертного газу. Відповідно, компресор генератора інертного газу може бути відрегульований у тихі дні таким чином, щоб працювати у дефорсованому режимі, даючи на виході тиск, нижчий від максимального. Оскільки кількість інертного газу, що має подаватись джерелом інертного газу, регулюється в залежності від обчисленої тепер потрібної кількості агента пожежогасіння і, отже, від поточної герметичності, джерело інертного газу має постачати лише таку кількість інертного газу за одиницю часу, яка фактично потрібна для підтримання контрольної концентрації. Якщо джерело інертного газу являє собою газогенератор азоту з компресором та трубною діафрагмою, у такий спосіб можливо регулювати тиск, створюваний компресором на вході діафрагмової системи, адаптуючись до наявної на даний момент герметичності, так що джерело інертного газу завжди постачатиме лише таку кількість інертного газу, котра потрібна для підтримання контрольної концентрації, тобто працюватиме в цілком економній манері. Далі буде наведений детальніший опис способу згідно з даним винаходом з допомогою фігур, що додаються, на яких: Фіг.1а показує схему заповнення інертним газом закритого приміщення з використанням першої оптимальної форми втілення способу згідно з даним винаходом; Фіг.1b відображає часовий сегмент схеми заповнення інертним газом, зображеної на Фіг.1а; і і Фіг.2 ілюструє схему заповнення інертним газом закритого приміщення з використанням другої оптимальної форми втілення способу згідно з даним винаходом. Фіг.1а являє собою схематичну ілюстрацію заповнення інертним газом закритого приміщення з використанням першої оптимальної форми втілення способу згідно з даним винаходом для визначення герметичності цього закритого приміщення. Вісь X репрезентує час t, тоді як вісь Y відповідає концентрації компонента (бажано концентрації кисню) у внутрішній повітряній атмосфері приміщення. В описаних нижче оптимальних формах втілення цим конкретним компонентом атмосфери закритого приміщення є кисень. Даний винахід, проте, не обмежується цим конкретним газом; замість цього компонентом атмосфери закритого приміщення може бути, гіпотетично, складова іне 91579 18 ртного газу (азоту), або наприклад, складова благородного газу. Схема заповнення, показана на Фіг.1а, просто зображує характерні події, що відбуваються в часі. Слід підкреслити у цьому зв'язку, що часова вісь, зокрема, не повністю відповідає масштабу. Наприклад, період часу Твитоку, протягом якого концентрація кисню в внутрішній атмосфері приміщення безперервно підвищується через витоки у кімнатному приміщенні, звичайно суттєво коротший, ніж період часу Тживлення, протягом якого пропорція кисню у внутрішній атмосфері приміщення знову знижується завдяки введенню інертного газу (такого як повітря, збагачене азотом). Як проілюстровано, концентрація кисню в атмосфері закритого приміщення від моменту часу t0 до моменту часу t1 встановлена при першому сталому значенні К1. Це перше значення концентрації К1 може гіпотетично представляти концентрацію кисню 21% за об'ємом, котра ідентична концентрації кисню в атмосфері повітря, яке оточує закрите приміщення. З іншого боку, це значення концентрації К1 може також у рівній мірі представляти рівень інертизації, що вже встановився у закритому приміщенні, менше, ніж 21% за об'ємом кисню. Для того, щоб була можливість визначати значення герметичності закритого приміщення з використанням першої форми втілення способу згідно з даним винаходом, концентрацію кисню в атмосфері закритого приміщення знижують протягом періоду часу від t1 до t2, від значення початкової концентрації К1 до значення другої концентрації К2, котре менше, ніж значення концентрації К1. Зниження концентрації кисню в закритому приміщенні проводять, наприклад, шляхом впорскування інертного газу (такого як N2, аргон або СО2) в атмосферу закритого приміщення. Впорскування інертного газу в повітряну атмосферу закритого приміщення та зниження концентрації кисню до рівня інертизації К2 у ситуації, де, наприклад, застосовується техніка гасіння пожежі з використанням інертного газу, і як запобіжний захід вміст кисню в закритому приміщенні знижується, щоб знизити ризик виникнення пожежі в цій кімнаті, може мати місце, наприклад, у момент часу, коли більше немає потреби будь-кому входити у цю кімнату. Одночасно зі зниженням концентрації кисню визначають концентраційний градієнт між повітряною атмосферою закритого приміщення та атмосферою повітря, яке оточує закрите приміщення, де у прикладі, показаному на Фіг.1а, концентрація кисню знаходиться нарівні К1. Протягом періоду часу між t2 та t3 інертний рівень К2 у повітряній атмосфері закритого приміщення підтримують при значенні К2 шляхом контрольованого впорскування інертного газу та/або навколишнього (зовнішнього) повітря, можливо з участю контрольної області, якщо вона запроваджена. У момeнт часу t3 будь-який контрольований обмін повітря в повітряній атмосфері закритого приміщення припинений, і це означає, що ніякого інертного газу або повітря, яке вводиться у контрольований спосіб у закрите приміщення, не вводиться. Через витоки у закритому приміщенні зав 19 жди матиме місце певний неконтрольований обмін повітря. Ступінь цього неконтрольованого обміну повітря визначається за допомогою способу згідно з даним винаходом. Як результат неконтрольованого обміну повітря, принаймні частина внутрішнього повітря приміщення, котра у момент часу t3 має концентрацію кисню К2, буде піддана неконтрольованому обміну повітря з атмосфери повітря, яке оточує закрите приміщення, де вміст кисню становить К1. На схемі заповнення, зображеній на Фіг.1а, цей неконтрольований обмін повітря відображається у тому факті, що від моменту часу t3 концентрація кисню в атмосфері закритої кімнати безперервно зростає. Оскільки згідно з даним винаходом зміна у часі значення концентрації кисню у внутрішній повітряній атмосфері приміщення може виявлятись, наприклад, за допомогою відповідного кисневого датчика, можна одержати кількісну інформацію щодо неконтрольованого обміну повітря, котрий має місце в закритому приміщенні, і, отже, щодо герметичності закритого приміщення. У прикладі, показаному на Фіг.1а, швидкість зміни концентрації визначається протягом періоду часу від t3 до t4. За потреби протягом цього періоду записуються множинні значення концентрації кисню, що забезпечує високу точність кількісного визначення нахилу кривої підвищення концентрації кисню в вимірювальному вікні між t3 та t4. Нахил кривої зростання концентрації кисню, тобто екстрапольована на час картина зміни концентрації, Відображає швидкість зміни концентрації, визначену у внутрішній атмосфері приміщення. Як витікає з визначення швидкості зміни концентрації, значення концентрація кисню продовжує безперервно зростати, як показано на Фіг.1 а, доти, доки воно знов не досягне значення концентрації К1, котре ідентичне значенню концентрації кисню в атмосфері повітря, яке оточує закрите приміщення. Звичайно, після того як визначення швидкості зміни концентрації в момент часу t4 завершено, концентрація кисню у внутрішній атмосфері приміщення може бути повернена до рівня інертизації К2 (або певного іншого попередньо визначеного рівня), що може бути потрібним, наприклад, коли для цілей запобігання пожежі закрите приміщення має постійно піддаватись інертизації. Спосіб, що був описаний з посиланням на схему заповнення інертним газом, наведену на Фіг.1а, який слугує для визначення герметичності закритого приміщення, може бути використаний, одночасно з визначенням герметичності закритого приміщення, для визначення внутрішнього об'єму повітря в закритому приміщенні. Це потребує лише того, щоб протягом часового періоду між t1 та t2, коли концентрація кисню в повітряній атмосфері закритого приміщення знижується від першого рівня К1 до другого рівня К2 для регулювання концентраційного градієнта між внутрішньою атмосферою приміщення та атмосферою повітря, яке оточує закрите приміщення, були відомі об'ємні витрати інертного газу (такого як азот), що подається у закрите приміщення, та концентрація кис 91579 20 ню в потоці інертного газу. Це може бути реалізовано шляхом встановлення у лінії подачі інертного газу відповідного датчика об'ємного потоку для вимірювання об'ємних витрат інертного газу, при яких інертний газ впорскується у закрите приміщення протягом періоду часу від t1 до t2. У рівній мірі було б можливим, звичайно, використати джерело інертного газу, яке слугує для подачі , інертного газу, з метою регулювання концентраційного градієнта між атмосферою закритого приміщення та атмосферою повітря, яке оточує закрите приміщення, та для його контролю в такий спосіб, що в результаті інертний газ виділяється при конкретних, попередньо вибраних об'ємних витратах. Що стосується концентрації кисню в інертному газі, який впорскується в атмосферу закритого приміщення протягом періоду часу від t1 до t2, то в подібній манері и лінії подачі інертного газу може бути запроваджений придатний датчик кисню або інертного газу. Звичайно, можна також використати джерело інертного газу, котре вже постачає інертний газ, що містить відому концентрацію кисню. У цьому випадку відповідна сенсорна система, наприклад, у лінії подачі інертного газу, може не застосовуватись. Визначення внутрішнього об'єму повітря в закритому приміщенні на основі схеми заповнення інертним газом, проілюстрованої на Фіг.1а, потребує попереднього кількісного визначення пропорційного вмісту кисню у внутрішній атмосфері закритого приміщення. Бажано, щоб це було зроблено при t1, хоча, звичайно, можливим було б визначити вміст кисню в атмосфері закритого приміщення через певний час після t1. Проте, ця подальша точка у часі має передувати t2, моменту часу, при якому концентрація кисню в внутрішній атмосфері приміщення (за винятком деякої контрольної області) встановлена на рівні інертизації К2. Після того, як відома кількість інертного газу була введена в атмосферу закритого приміщення, знову проводять вимірювання пропорційного вмісту кисню в усій внутрішній повітряній атмосфері приміщення. Оскільки в цьому випадку необхідно вимірювати середній відсоток кисню у внутрішній атмосфері приміщення, технічне рішення для вимірювання вмісту кисню у внутрішній атмосфері приміщення може полягати, зокрема, в застосуванні всмоктувального пристрою вимірювання кисню, який всмоктує репрезентативну пробу повітря з атмосфери закритого приміщення й подає її до кисневого датчика. В альтернативному варіанті було б також можливо встановити придатні датчики у різних місцях всередині закритого приміщення і потім взяти середнє значення різних сигналів датчиків як оптимально точний усереднений показник пропорційного вмісту кисню в атмосфері закритого приміщення. Як зазначалось вище, пропорційний вміст кисню у внутрішній повітряній атмосфері приміщення вимірюється знову після контрольованого впорскування інертного газу в закрите приміщення. Придатним моментом для цього є t2, оскільки t2 відносно близький до t1, тобто до моменту часу першого вимірювання кисневого компонента у 21 внутрішній атмосфері приміщення, чим мінімізується ефект неконтрольованого обміну повітря у закритому приміщенні щодо результату цього вимірювання. Нарешті, можливо застосувати для обчислення об'єму повітря закритого приміщення придатну контрольну систему, котра також контролює вимірювання герметичності закритого приміщення й особливо таке вимірювання герметичності після урахування виявленої швидкості зміни концентрації, з включенням тепер у рівняння пропорційного вмісту кисню в атмосфері закритого приміщення, визначеного у момент часу t1, пропорційного вмісту кисню в атмосфері закритого приміщення, визначеного у момент часу t2, а також кількості інертного газу або кисню, що були введені в атмосферу закритого приміщення протягом періоду часу від t1 до t2. Звідси витікає, що виходячи зі схеми заповнення інертним газом, проілюстрованої як приклад на Фіг.1а, можна визначати як герметичність, так і внутрішній об'єм повітря закритого приміщення. Зокрема, обидві процедури відбуваються одночасно. Оскільки схема заповнення інертним газом закритого приміщення може бути використана для втілення описаного способу, можливо в процесі інертизації, де концентрація кисню в закритому приміщенні, котре піддається захисту, знижена відносно концентрації кисню в навколишньому повітрі до зниженого рівня інертизації, запровадити потрібну схему заповнення інертним газом атмосфери закритого приміщення. Однак, буде самоочевидним, що даний винахід не обмежується концентрацією інертного газу або кисню в атмосфері закритого приміщення. Замість цього даний спосіб може використовуватися з будь-яким (газоподібним) компонентом у повітряній атмосфері закритого приміщення. Фіг1b являє собою збільшене схематичне зображення вікна, що окреслено на Фіг.1а пунктирною лінією. Зокрема, вона показує часовий сегмент схеми заповнення Фіг.1а, на якому в момент часу t2 концентрація кисню в закритому приміщенні сягає значення концентрації К2. Як показано, коли досягнута концентрація К2, контрольна область з киснем 0,4% за об'ємом підтримуватиме вміст кисню в закритому приміщенні нижче рівня концентрації К2. В оптимальному варіанті це досягається тим, що вміст кисню в повітряній атмосфері закритого приміщення вимірюється безперервно або за регулярні інтервали часу, і рівень інертного газу поновлюється за потребою і в контрольований спосіб. Конкретно, вживаються заходи стосовно того, щоб при досягненні рівня концентрації К2 додатковий інертний газ впорскувався для подальшого зниження вмісту кисню до нижньої межі контрольної області (К2 - кисень при 0,4% за об'ємом). Як показано на Фіг.1b, крива заповнення досягає нижньої межі контрольної області в момент часу t2.1. Від цього моменту протягом періоду часу Твитоку подача інертного газу до закритого приміщення призупиняється, інгібуючи будь-який контрольований обмін повітря для цього періоду. Протягом даного періоду часу Твитоку вміст кисню в 91579 22 атмосфері закритого приміщення безперервно зростатиме через витоки у закритому приміщенні доти, доки, нарешті, в момент часу t2.2 він не досягне верхньої межі контрольної області. У формі втілення, показаній на Фіг.1b, верхня межа контрольної області ідентична рівню концентрації К2; проте у такій самій мірі було б можливо встановити верхню межу контрольної області в точці нижче або вище К2. У момент часу t2.2 інертний газ знову подається до закритого приміщення протягом достатньо тривалого часу для того, щоб концентрація кисню в атмосфері закритого приміщення повернулась до нижньої межі контрольної області в момент часу t2.3. Оскільки у сегменті схеми заповнення на Фіг.1 b протягом періоду часу Тживлення між моментами часу t2 та t2.1 (або t2.2 та t2.3) був встановлений (концентраційний градієнт між повітряною атмосферою закритого приміщення та атмосферою повітря, яке оточує закрите приміщення, тоді як протягом періоду часу Твитоку між моментами часу t2.1 та t2.2 (або t2.3 та t2.4 і т.д.) може бути визначена швидкість зміни концентрації, спосіб згідно з даним винаходом також пристосований для вимірювання герметичності закритого приміщення, за умови, що в закритому приміщенні встановлений особливий рівень інертизації, і він підтримується тут за допомогою певної контрольної області. Конкретно, як єдина передумова, має вимірюватись період часу Твитоку, протягом якого подача інертного газу в закрите приміщення призупиняється, і має бути відома величина контрольної області. У формі втілення, показаній на Фіг.1b, ця величина контрольної області становить 0,4% кисню за об'ємом, що є кращим значенням для утримування концентрації кисню на особливому рівні інертизації у системах гасіння пожежі з використанням інертного газу. Проте, даний винахід не обмежується цим значенням. Як особлива оптимальна процедура протягом часу, коли конкретна контрольна область утримує концентрацію кисню у внутрішній атмосфері приміщення на рівні інертизації, наприклад, протягом періоду між моментами часу t2 та t3 (дивись Фіг.1а), приводяться множинні вимірювання герметичності закритого приміщення, звідки може бути отримане середнє значення, і нарешті значення герметичності закритого приміщення може бути визначено з найвищою можливою точністю. Фіг.2 зображує криву заповнення інертним газом закритого приміщення з використанням другої оптимальної форми втілення способу згідно з даним винаходом для визначення герметичності приміщення. Аналогічно до форми втілення, що проілюстрована Фіг.1, концентрація кисню в повітряній атмосфері закритого приміщення протягом періоду часу від t0 до t1 встановлена при першому значенні концентрації К1. У момент часу t2 інертний газ впорскується в закрите приміщення для зниження концентрації кисню доти, доки вона не досягне значення концентрації К2 у момент часу t2. На відміну від першої форми втілення способу згідно з даним винаходом, описаної з посиланням 23 на Фіг.1, друга форма втілення згідно з Фіг.2 забезпечує вимірювання герметичності закритого приміщення протягом періоду часу між t1 та t2, тобто періоду часу, протягом якого впорскування інертного газу спричиняє контрольований обмін повітря. У цьому випадку спочатку треба знати інтенсивність обміну повітря при контрольованому обміні повітря. Іншими словами, мають бути відомими об'ємні витрати інертного газу, що подається в закрите приміщення. Як зазначалось у зв'язку з визначенням об'єму повітря закритого приміщення, це може бути виконано, наприклад, за допомогою придатного датчика об'ємного потоку, встановленого у системі подачі інертного газу. При застосуванні процесу, що описаний у зв'язку з кривою заповнення, котра зображена на Фіг.2, концентрація кисню у внутрішній повітряній атмосфері приміщення визначається у моменти часу t3 та t4, позиціоновані у часовому вікні між t1 91579 24 та t2. Проте, оскільки швидкість зміни концентрації, що визначається лише на основі цих виміряних значень, відображає як інтенсивність контрольованого обміну повітря, який здійснюється шляхом впорскування інертного газу, так і інтенсивність неконтрольованого обміну повітря, спричиненого витоками у будинкових або кімнатних приміщеннях, має бути відома пропорційна кількість контрольованого обміну повітря, щоб була можливість визначати швидкість зміни концентрації, котра стосується неконтрольованого обміну повітря Але, як пояснювалось вище, об'ємні витрати інертного газу, що спрямовується до закритого приміщення, є відомим чинником, і це дозволяв у простий спосіб визначати швидкість зміни концентрації, спричинену неконтрольованим обміном повітря, і, отже, значення герметичності закритого приміщення, з урахуванням цієї швидкості зміни концентрації. 25 Комп’ютерна верстка А. Крижанівський 91579 Підписне 26 Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601