Керування передачею для мереж безпровідного зв’язку

1. Пристрій для керування передачею в системі безпровідного зв'язку, який містить: щонайменше один процесор, сконфігурований для визначення рангу першої станції в комірчастій мережі зв'язку, для ідентифікації в комірчастій мережі зв'язку щонайменше однієї станції більш низького рангу, ніж у першої станції, і для установки щонайменше одного параметра передачі щонайменше для однієї станції більш низького рангу; і пам'ять, з'єднану щонайменше з одним процесором. 2. Пристрій за п.1, в якому ранг кожної станції визначається на основі кількості мережних сегментів від станції до призначеної станції в комірчастій мережі зв'язку. 3. Пристрій за п.1, в якому щонайменше один параметр передачі містить щонайменше одне з: міжкадрового арбітражного інтервалу (AIFS), мінімального конфліктного вікна, максимального конфліктного вікна і тривалості можливості передачі (ТХОР). 4. Пристрій за п.1, в якому щонайменше один процесор сконфігурований для призначення щонайменше одного значення параметра передачі для кожної з щонайменше однієї станції, основуючись на вимогах до даних станції. 5. Пристрій за п.1, в якому щонайменше один процесор сконфігурований для призначення щонайменше одного значення параметра передачі для 2 (19) 1 3 встановлюють щонайменше один параметр передачі щонайменше для однієї станції більш низького рангу. 13. Спосіб за п.12, в якому етап установки щонайменше одного параметра передачі включає етап, на якому призначають щонайменше одне значення параметра передачі для кожної з щонайменше однієї станції, основуючись на вимогах до даних станції. 14. Пристрій для керування передачею в системі безпровідного зв'язку, який містить: засіб для визначення рангу першої станції в комірчастій мережі зв'язку; засіб для ідентифікації в комірчастій мережі зв'язку щонайменше однієї станції більш низького рангу, ніж у першої станції; і засіб для установки щонайменше одного параметра передачі щонайменше для однієї станції більш низького рангу. 15. Пристрій за п.14, в якому засіб для установки щонайменше одного параметра передачі містить засіб для призначення щонайменше одного значення параметра передачі для кожної з щонайменше однієї станції, основуючись на вимогах до даних станції. 16. Машиночитаний носій, який включає в себе команди, що зберігаються на ньому, які містять: команди для визначення рангу першої станції в комірчастій мережі зв'язку; команди для ідентифікації в комірчастій мережі зв'язку щонайменше однієї станції більш низького рангу, ніж у першої станції; і команди для установки щонайменше одного параметра передачі щонайменше для однієї станції більш низького рангу. 17. Пристрій для керування передачею в системі безпровідного зв'язку, який містить: щонайменше один процесор, який сконфігурований для призначення щонайменше одного значення параметра передачі щонайменше для одного параметра передачі для кожної з щонайменше однієї станції в мережі безпровідного зв'язку, і для передачі щонайменше одного значення параметра передачі до кожної з щонайменше однієї станції; і пам'ять, з'єднану щонайменше з одним процесором. 18. Пристрій за п.17, в якому щонайменше один процесор сконфігурований для визначення рангу кожної станції і призначення щонайменше одного значення параметра передачі для кожної станції, основуючись на ранзі станції. 19. Пристрій за п.17, в якому щонайменше один процесор сконфігурований для призначення щонайменше одного значення параметра передачі для кожної станції, основуючись на вимогах якості обслуговування (QoS) станції. 20. Пристрій за п.17, в якому щонайменше один процесор сконфігурований для призначення щонайменше одного значення параметра передачі для кожної станції, основуючись на кількості трафіку, який переносить станція. 21. Пристрій за п.17, в якому щонайменше один процесор сконфігурований для призначення щонайменше одного значення параметра передачі 91906 4 для кожної станції, основуючись на швидкості передачі даних, забезпечуваній станцією. 22. Пристрій за п.17, в якому щонайменше один процесор сконфігурований для призначення щонайменше одного значення параметра передачі для кожної станції, основуючись на наданні зворотного напряму щонайменше одній станції. 23. Пристрій за п.17, в якому щонайменше один параметр передачі містить міжкадровий арбітражний інтервал (AIFS), який вказує час зчитування незайнятості каналу. 24. Пристрій за п.23, в якому щонайменше один процесор сконфігурований для призначення щонайменше одній станції щонайменше одного значення AIFS, яке більше першого значення AIFS для пристрою, для забезпечення щонайменше одній станції більш низької імовірності доступу до каналу. 25. Пристрій за п.17, в якому щонайменше один параметр передачі містить мінімальне конфліктне вікно, використовуване для визначення випадкової затримки передачі перед зверненням до каналу. 26. Пристрій за п.25, в якому щонайменше один процесор сконфігурований для вибору значення мінімального конфліктного вікна для кожної станції, основуючись на гарантованій швидкості щонайменше для одного потоку, що посилається станцією. 27. Пристрій за п.25, в якому щонайменше один процесор сконфігурований для вибору значення мінімального конфліктного вікна для кожної станції, основуючись на вимогах затримки щонайменше одного потоку, що посилається станцією. 28. Пристрій за п.25, в якому щонайменше один процесор сконфігурований для визначення нижньої границі і верхньої границі для мінімального конфліктного вікна для кожної станції, і для вибору значення мінімального конфліктного вікна для кожної станції так, щоб воно знаходилося в межах нижньої і верхньої границі для станції. 29. Пристрій за п.25, в якому щонайменше один процесор сконфігурований для визначення верхньої границі для мінімального конфліктного вікна для кожної станції, основуючись на вимогах максимальної затримки щонайменше одного потоку, що посилається станцією, і для вибору значення мінімального конфліктного вікна для кожної станції так, щоб воно було меншим або дорівнювало верхній границі для станції. 30. Пристрій за п.25, в якому щонайменше один процесор сконфігурований для визначення нижньої границі для мінімального конфліктного вікна для кожної станції, основуючись на максимальній допустимій кількості колізій для передач, що посилаються станцією, і для вибору значення мінімального конфліктного вікна для кожної станції так, щоб воно було більшим або дорівнювало нижній границі для станції. 31. Пристрій за п.25, в якому щонайменше один процесор сконфігурований для вибору значення мінімального конфліктного вікна для кожного з щонайменше одного потоку, що посилається кожною станцією, основуючись на верхній границі для мінімального конфліктного вікна, вимогах затримки 5 91906 6 потоку і вимогах максимальної затримки щонайменше для одного потоку. 32. Пристрій за п.17, в якому щонайменше один параметр передачі містить максимальне конфліктне вікно, використовуване для визначення максимальної випадкової затримки передачі перед зверненням до каналу. 33. Пристрій за п.17, в якому щонайменше один параметр передачі містить тривалість можливості передачі (ТХОР). 34. Пристрій за п.33, в якому щонайменше один процесор сконфігурований для вибору тривалості ТХОР для кожної станції, основуючись на вимогах затримки щонайменше одного потоку, що посилається станцією. 35. Пристрій за п.33, в якому щонайменше один процесор сконфігурований для вибору тривалості ТХОР для кожної станції, основуючись на середній затримці доступу до каналу, гарантованій швидкості і середньому розмірі кадру для станції. 36. Пристрій за п.35, в якому щонайменше один процесор сконфігурований для визначення середнього розміру кадру для станції з множиною потоків, основуючись на зваженому середньому значенні розміру кадру для множини потоків. 37. Пристрій за п.33, в якому щонайменше один процесор сконфігурований для вибору тривалості ТХОР для кожної станції, основуючись на швидкості передачі даних, забезпечуваній станцією. 38. Спосіб для керування передачею в системі безпровідного зв'язку, який включає етапи, на яких: призначають щонайменше одне значення параметра передачі щонайменше для одного параметра передачі для кожної з щонайменше однієї станції в мережі безпровідного зв'язку; і посилають щонайменше одне значення параметра передачі до кожної з щонайменше однієї станції. 39. Спосіб за п.38, в якому етап призначення щонайменше одного значення параметра передачі включає етап, на якому призначають щонайменше одне значення параметра передачі для кожної станції, основуючись щонайменше на одному з: рангу станції, вимоги якості обслуговування (QoS) станції, кількості трафіку, який переносить станція, і швидкості передачі даних, забезпечуваній станцією. 40. Спосіб за п.38, в якому етап призначення щонайменше одного значення параметра передачі включає етап, на якому призначають щонайменше одне з: значення міжкадрового арбітражного інтервалу (AIFS), значення мінімального конфліктного вікна, значення максимального конфліктного вікна і тривалості можливості передачі (ТХОР) для кожної станції. 41.Пристрій для керування передачею в системі безпровідного зв'язку, який містить: засіб для призначення щонайменше одного значення параметра передачі щонайменше для одного параметра передачі для кожної з щонайменше однієї станції в мережі безпровідного зв'язку; і засіб для передачі щонайменше одного значення параметра передачі до кожної з щонайменше однієї станції. 42. Пристрій за п.41, в якому засіб для призначення щонайменше одного значення параметра передачі містить засіб для призначення щонайменше одного значення параметра передачі для кожної станції, основуючись щонайменше на одному з: рангу станції, вимоги якості обслуговування (QoS) станції, кількості трафіку, який переносить станція, і швидкості передачі даних, забезпечуваній станцією. 43. Пристрій за п.41, в якому засіб призначення щонайменше одного значення параметра передачі містить засіб для призначення щонайменше одного з: значення міжкадрового арбітражного інтервалу (AIFS), значення мінімального конфліктного вікна, значення максимального конфліктного вікна і тривалості можливості передачі (ТХОР) для кожної станції. 44. Машиночитаний носій, який включає в себе команди, що зберігаються на ньому, які містять: команди призначення щонайменше одного значення параметра передачі щонайменше для одного параметра передачі для кожної з щонайменше однієї станції в мережі безпровідного зв'язку; і команди для передачі щонайменше одного значення параметра передачі кожній з щонайменше однієї станції. 45. Машиночитаний носій за п.44, в якому другий набір команд містить команди для призначення кожній станції щонайменше одного з: значення міжкадрового арбітражного інтервалу (AIFS), значення мінімального конфліктного вікна, значення максимального конфліктного вікна і тривалості можливості передачі (ТХОР). Дана заявка вимагає пріоритет попередньої заявки США №60/778,745, озаглавленої «TRANSMISSION CONTROL FOR A MESH COMMUNICATION NETWORK», поданої 3 березня 2006, переуступленої правонаступнику і представленої тут за посиланням. Це розкриття належить, загалом, до передачі даних, а більш конкретно - до методик керування передачами в мережах безпровідного зв'язку, таких як комірчасті мережі. Комірчаста мережа зв'язку - це мережа, що складається з вузлів (або вузлових точок мережі), які можуть переадресовувати трафік іншим вузлам в мережі. Вузли комірчастої мережі можуть бути будь-якими пристроями, здатними здійснювати зв'язок з іншими пристроями. Ці пристрої можуть бути ноутбуками, кишеньковими пристроями, стільниковими телефонами, терміналами і т.д. Ця гнучкість дозволяє формувати і розгортати комірчасту мережу при використанні існуючих недоро 7 гих пристроїв. Комірчаста мережа також стійка до відмов вузлів. Якщо даний вузол несправний, то трафік може просто знайти інший маршрут і обійти несправний вузол. Головною проблемою в роботі комірчастої мережі є керування передачами за допомогою вузлів таким чином, щоб можна було забезпечувати хорошу продуктивність для всіх або максимально можливої кількості вузлів. Якщо керування передачею неадекватне або неефективне, то продуктивність всієї комірчастої мережі може бути погіршена, деякі або багато які з вузлів можуть не забезпечувати вимог до даних, і/або можуть відбуватися інші негативні впливи. Тому, в попередньому рівні техніки існує потреба в методиці ефективного керування передачами в комірчастій мережі. У даній роботі описані методики керування передачами в мережах безпровідного зв'язку. У одному з аспектів керування передачею для комірчастої мережі можна забезпечувати за допомогою ранжирування станцій (або вузлових точок мережі, або вузлів) в комірчастій мережі. У одній зі схем можна визначати ранг першої станції в комірчастій мережі. Можна ідентифікувати в комірчастій мережі щонайменше одну станцію більш низького рангу, ніж у першої станції. Ранг кожної станції можна визначати, основуючись на різних факторах, як описано нижче. Щонайменше один параметр передачі щонайменше для однієї станції більш низького рангу можна встановлювати за допомогою першої станції. Щонайменше один параметр передачі може містити (і) міжкадровий арбітражний інтервал (AIFS), що вказує час зчитування незайнятості каналу, (іі) мінімальне і максимальне конфліктне вікно, використовуване для визначення випадкової затримки передачі перед зверненням до каналу, (ііі) тривалість можливості передачі (ТХОР) і/або (iv) інші параметри. У іншому аспекті станціям в безпровідній мережі можна призначати різні значення параметра передачі для досягнення вимог до даних кожної станції. У одній зі схем щонайменше одне значення параметра передачі щонайменше для одного параметра передачі можна призначати кожній з щонайменше однієї станції. Щонайменше одне значення параметра передачі для кожної станції можна вибирати, основуючись на ранзі станції, вимогах якості обслуговування (QoS) станції, кількості трафіку, який переносить станція, швидкості передачі даних, яку може забезпечувати станція, наданні зворотного напряму щонайменше для однієї станції і т.д. Щонайменше одне значення параметра передачі можна посилати в кожну станцію через кадри відповіді на тестове повідомлення або через деякий інший механізм. У ще одному аспекті точка доступу може передавати свою інформацію про поточне навантаження в сигнальних кадрах для надання можливості сусіднім точкам доступу визначати час заняття каналу точкою доступу. Точка доступу може також робити вимірювання каналу в неактивні періоди, коли точка доступу не посилає і не приймає трафік, і може оцінювати час заняття каналу сусідніми 91906 8 точками доступу, основуючись на вимірюваннях каналу. Різні аспекти і особливості розкриття винаходу описані більш детально нижче. Фіг.1 показує комірчасту мережу зв'язку. Фіг.2 показує доступ до каналу і передачу за допомогою станції. Фіг.3 і 4 показують процес і пристрій, відповідно, для установки параметрів передачі в комірчастій мережі. Фіг.5 і 6 показують процес і пристрій, відповідно, для установки параметрів передачі в безпровідній мережі. Фіг.7 і 8 показують процес і пристрій, відповідно, для визначення часу заняття каналу. Фіг.9 показує структурну схему двох станцій в безпровідній мережі. Фіг.1 показує комірчасту мережу 100 зв'язку, яка включає в себе множину вузлів, які згадуються як вузлові точки 120, 130 і 140 мережі. Вузлові точки 120 і 130 мережі можуть переадресовувати трафік для інших вузлових точок мережі, в той час як вузлові точки 140 мережі є кінцевими вузловими точками мережі. Кінцеві вузлові точки мережі є вузловими точками мережі, які не переадресовують трафік для інших вузлових точок мережі. У загальному випадку кожна вузлова точка мережі може бути станцією або точкою доступу (ТД). Станція є пристроєм, який може здійснювати зв'язок з іншою станцією через безпровідне середовище передачі даних. Терміни «безпровідне середовище передачі даних» і «канал» є синонімами і використовуються взаємозамінно в даній роботі. Станцію можна також називати терміналом, терміналом доступу, рухомою станцією, користувацьким обладнанням (КО), абонентським пристроєм і т.д., і вона може містити деякі або всі їх функціональні можливості. Станція може бути ноутбуком, стільниковим телефоном, кишеньковим пристроєм, безпровідним пристроєм, кишеньковим персональним комп'ютером (КПК), безпровідною модемною платою, безпровідним телефоном і т.д. ТД є станцією, яка може забезпечувати доступ до розподілених послуг через безпровідне середовище передачі даних для станцій, пов'язаних з цією ТД. ТД можна також називати базовою станцією, базовою приймально-передавальною станцією (БППС), вузлом В, вдосконаленим вузлом В (eNode В) і т.д., і вона може містити деякі або всі їх функціональні можливості. У показаному на Фіг.1 прикладі вузлові точки 120 і 130 мережі можуть бути ТД, а вузлові точки 140 мережі можуть бути кінцевими станціями і/або ТД. ТД 120а і 120b можуть бути підключені безпосередньо до ретрансляційної мережі 110, яка може бути провідною інфраструктурою, діючою як магістраль для комірчастої мережі 100. Витрати по розгортанню і експлуатації можна зменшувати при наявності тільки підмножини ТД, підключених безпосередньо до ретрансляційної мережі 110. ТД 130 можуть здійснювати зв'язок одна з одною і/або з ТД 120 для обміну трафіком через ретрансляційну мережу 110. Кінцеві станції 140 можуть здійснювати зв'язок з ТД 120 і/або 130. 9 У комірчастій мережі 100 ТД 120 можуть також згадуватися як провідні ТД, портальні ТД, портали мережі і т.д. ТД 130 можуть також згадуватися як непровідні ТД, мережні ТД (МТД) і т.д. ТД 120 і 130 і кінцеві станції або ТД 140 можуть також згадуватися як вузлові точки мережі, вузли мережі, вузли і т.д. МТД 130 можуть діяти як об'єкти, які направляють трафік до провідних ТД 120. Кадр даних (або пакет) може проходити з джерела до адресата через маршрут, який може складатися з однієї або більшої кількості вузлових точок мережі. Алгоритм маршрутизації може використовуватися для кадру для визначення послідовності вузлових точок мережі, які необхідно пройти для досягнення адресата. У певних ситуаціях в ТД може виникнути перевантаження, і вона може просити інші ТД, які направляють трафік до перевантаженої ТД, сповільнити роботу для усунення перевантаження мережі. Як показано на Фіг.1, комірчаста мережа може мати ієрархічну структуру, якщо більша частина трафіку протікає до і від провідної ТД. Коли дана вузлова точка мережі χ сполучається з комірчастою мережею перший раз, може бути виконаний алгоритм маршрутизації для визначення послідовності вузлових точок мережі, які можуть використовуватися вузловою точкою мережі x для передачі кадрів до найближчої провідної ТД. Вузлова точка мережі χ може після цього використовувати цей маршрут для передачі/переадресації кадрів до провідної ТД. У подальшому описі термін «станція» може належати до кінцевої станції або ТД. Станції в комірчастій мережі 100 можуть здійснювати зв'язок одна з одною через будь-яку технологію радіозв'язку або будь-яку комбінацію технологій радіозв'язку, таких як IEEE 802.11, високопродуктивна локальна радіомережа, технологія Bluetooth, стільниковий зв'язок і т.д. IEEE 802.11 є сімейством стандартів Інституту інженерів з електротехніки і радіоелектроніки (IEEE) для безпровідних локальних мереж (WLAN) і звичайно використовується у всьому світі. Станції можна також розгортати в будь-якій географічній області, такій як, наприклад, університетське містечко, міський центр, торгові ряди або інша напружена зона, яка характеризується більш високою щільністю населення і/або великою кількістю використовуваних даних. Станція може здійснювати зв'язок з іншою станцією через один або більшу кількість потоків. Потік може бути потоком даних більш високого рівня (наприклад, потік протоколу керування передачею (TCP) або протоколу дейтаграм користувача (UDP)), який можна посилати через канал зв'язку між двома станціями. Потік може переносити будь-який тип трафіку, такого як голос, відео, пакетні дані і т.д. Потік може бути призначений для визначеного класу трафіку і може мати визначені вимоги до швидкості передачі даних, часу очікування або затримки і т.д. Потік може бути періодичним і може передаватися через регулярні інтервали, або бути неперіодичним і передаватися спорадично, наприклад, будь якого разу, коли існують дані для передачі. Наприклад, потік для 91906 10 протоколу передачі голосу по Інтернет (VoIP) може передавати кадр даних кожні 10 або 20 мілісекунд (мс). Станція може мати один або більшу кількість потоків для одного або більшої кількості типів трафіку з даною ТД. У одному з аспектів керування передачею для комірчастої мережі можна забезпечувати за допомогою ранжирування вузлової точки мережі або станції в комірчастій мережі. Ранжирування може бути основане на різних факторах, таких як кількість мережних сегментів до провідних ТД, кількість станцій, пов'язаних з ТД, кількість трафіку, що направляється ТД, тип або клас трафіку, що направляється ТД, характеристики ТД і т.д. Характеристики ТД можна визначати кількісно за допомогою забезпечуваної швидкості передачі даних, розміру буфера і/або інших факторів. Всім факторам, використовуваним при визначенні рангу, можна надавати відповідні ваги і об'єднувати фактори для одержання показника, який можна використовувати для установки рангу кожної вузлової точки мережі. В одній зі схем ранг заданої вузлової точки мережі або станції χ можна визначати, основуючись на кількості мережних сегментів до провідної ТД, і його можна виражати як: Rank (МР x)=MaxRank- кількість мережних Рівняння (1) сегментів до провідної ТД де Rank (МР х) є рангом вузлової точки мережі x і MaxRank є довільно вибраним максимальним значенням рангу. Кожну вузлову точку мережі в послідовності з однієї або більшої кількості вузлових точок мережі від вузлової точки мережі χ до провідної ТД можна розглядати як один мережний сегмент. Кількість мережних сегментів до провідної ТД може в такому випадку бути така, що дорівнює кількості вузлових точок мережі в послідовності вузлових точок мережі від вузлової точки мережі x до провідної ТД. Якщо існують множина провідних ТД в комірчастій мережі, то ранг вузлової точки мережі χ можна визначати, основуючись на мінімальній кількості мережних сегментів до всіх провідних ТД, і його можна виражати як: Rank (МР х)=MaxRank у Min Рівняння (2) {всі провідні ТД } (кількість мережних сегментів до провідної ТД у), Високе значення рангу з рівнянь (1) або (2) відповідає більш високому рангу, який звичайно має на увазі більш високу необхідну пропускну здатність, більш високі пріоритети доступу і т.д., як обговорюється нижче. На Фіг.1 у провідних ТД 120а і 120b може бути найвищий ранг MaxRank, у МТД 130а і 130b може бути наступний найвищий ранг MaxRank - 1, у МТД 130с може бути наступний найвищий ранг MaxRank - 2, і у кінцевих станцій або ТД 140 можуть бути ранги MaxRank - 2, MaxRank - 3 і MaxRank - 4. В загальному випадку у ієрархічної структури для комірчастої мережі може бути будьяка кількість рівнів, і у вузлових точок мережі може бути будь-яка кількість різних рангів. Кожна вузлова точка мережі може дізнатися про свій маршрут, а також про кількість вузлових точок мережі до 11 91906 найближчої провідної ТД, основуючись на алгоритмі маршрутизації. Комірчаста мережа може використовувати будь-яку схему доступу для надання можливості вузловим точкам мережі одержувати доступ до каналу. У одній зі схем, яка описана більш детально нижче, комірчаста мережа використовує процедуру поліпшеного розподіленого доступу до каналу (EDCA), описану в специфікації IEEE 802.11е, озаглавленій «Amendment: Medium Access Control (MAC) Quality of Service (QoS) Enhancements», яка знаходиться у вільному доступі. Процедура EDCA відносно проста для втілення, і підтримує пріоритетний доступ станцій до каналу, основую 12 чись на вимогах QoS потоків, які переносять ці станції, і на кількості трафіку через ці станції. У EDCA використовують три параметри для керування передачами через канал за допомогою станцій. Таблиця 1 наводить список трьох параметрів передачі і надає короткий опис для кожного параметра. Параметр передачі є параметром, який може керувати доступом до каналу і/або передачею в каналі після одержання доступу. AIFS і конфліктні вікна є параметрами доступу до каналу і використовуються для керування доступом до каналу. Тривалість ТХОР регулює передачу, коли до каналу одержали доступ. Таблиця Параметр Символ Опис Час зчитування незайнятості каналу, або тривалість часу, Міжкадровий арбітражний AIFS протягом якого канал не буде зайнятий, перед тим, як можінтервал на виконувати передачу Мінімальне і максимальне Використовуються для вибору випадкової затримки передаCWmin і CWmax конфліктне вікно чі перед передачею в каналі Тривалість можливості пеТривалість часу, протягом якого станція може передавати в Тривалість ТХОР редачі каналі при одержанні доступу Фіг.2 показує доступ до каналу і передачу за допомогою станції з EDCA. Станція може мати дані для передачі в момент часу Т1 і може зчитувати канал для визначення, чи зайнятий канал або не зайнятий. Якщо канал не зайнятий протягом періоду часу, який дорівнює значенню AIFS для цієї станції, то станція може передавати дані по каналу, починаючи з моменту часу Т2, де T2T1 AIFS. Станції можна надати ТХОР визначеної тривалості і вона може займати канал до моменту часу Т3, який є закінченням тривалості ТХОР. Станція може мати додаткові дані для передачі в момент часу Т4 і може зчитувати канал для визначення, чи зайнятий канал або не зайнятий. У цьому прикладі канал спочатку не зайнятий, але стає зайнятим в момент часу Т5, оскільки існує інша станція, значення AIFS якої менше значення AIFS для даної станції. Станція може потім чекати, поки канал не стане не зайнятий в момент часу Т6 і може додатково чекати, поки канал не буде не зайнятий протягом періоду часу, який дорівнює її значенню AIFS, яке виникає в момент часу Т7. Станція може потім вибирати випадкову затримку передачі між нулем і значенням конфліктного вікна (CW), яке спочатку може бути встановлене в CWmin. Випадкова затримка передачі використовується для того, щоб уникнути сценарію, при якому множина станцій передає одночасно після зчитування незайнятості каналу протягом AIFS. Станція може потім відлічувати в зворотному порядку випадкову затримку передачі, роблячи паузу будьякого разу, коли канал зайнятий, і перезапускаючи зворотний відлік після того, як канал не зайнятий протягом AIFS (не показано на Фіг.2). Станція може передавати дані, коли зворотний відлік досягає нуля в момент часу T8. Станції можна надати ТХОР, і вона може займати канал до моменту часу Т9, який є кінцем тривалості ТХОР. Хоч не показано на Фіг.2, станція може подвоювати значення конфліктного вікна після кожної невдалої передачі, поки значення конфліктного вікна не досягне CWmax. AIFS є тривалістю часу, на який станція затримує доступ до каналу після зайнятого періоду. AIFS може таким чином впливати на імовірність одержання доступу до каналу. У загальному випадку станції з більш високим пріоритетом можна призначати менше значення AIFS, і вона може одержувати доступ до каналу до інших станцій з великими значеннями AIFS. Навпаки, станції з більш низьким пріоритетом можна призначати більше значення AIFS, і можна затримувати доступ до каналу в порівнянні з іншими станціями з меншими значеннями AIFS. Мінімальне конфліктне вікно і (в меншій мірі) максимальне конфліктне вікно можуть визначати середню тривалість часу для одержання доступу до каналу. Станція з меншим CWmin може, в середньому, одержувати доступ до каналу за більш коротку тривалість часу, ніж станція з великим CWmin. У іншому аспекті станціям в безпровідній мережі (наприклад, в комірчастій мережі) можна призначати різні значення параметра передачі для забезпечення вимог до даних кожної станції. Вимоги до даних даної станції можна задавати за допомогою гарантованої швидкості, вимог QoS, вимог затримки, навантаження по трафіку і т.д. Різні станції можуть переносити різну кількість трафіку і/або мати різні вимоги QoS. Відповідні значення параметра передачі можна призначати кожній станції для забезпечення вимог до даних цієї станції. Для показаної на Фіг.1 комірчастої мережі з невеликою кількістю провідних ТД можна формувати ієрархічну архітектуру, де в межах комірчастої мережі можуть домінувати висхідні потоки даних до провідних ТД, і низхідні потоки з провідних 13 ТД до станцій. У такій ієрархічній комірчастій мережі нижченаведені фактори можна враховувати при призначенні значень параметрів передачі окремим вузловим точкам мережі, або станціям. Ранг вузлової точки мережі може вказувати кількість трафіку, яким обмінюються через вузлову точку мережі. Вузлова точка мережі більш високого рангу, така як МТД 130b на Фіг.1, може переносити більше трафіку, ніж вузлова точка мережі більш низького рангу, така як МТД 130с. Крім того, трафік через вузлову точку мережі більш високого рангу може вже піддаватися затримкам при передачі через вузлові точки мережі більш низьких рангів. Тому, у вузлової точки мережі більш високого рангу повинен бути більш високий пріоритет в доступі до каналу за допомогою менших значень AIFS і CWmjn. Кількість трафіку і вимоги QoS трафіку можна розглядати при призначенні значень параметра передачі. У кожної вузлової точки мережі, яка направляє трафік QoS, може бути описувач кожного потоку, що посилається через цю вузлову точку мережі. Описувач для кожного потоку може надавати інформацію про швидкість (наприклад, середню швидкість передачі інформації в бітах і пікову швидкість передачі інформації в бітах для потоку) і/або інформацію про затримку. Вимоги затримки можуть використовуватися для визначення необхідної кількості доступів в секунду, що в свою чергу може використовуватися для визначення параметрів передачі, наприклад розміру конфліктного вікна. Тривалість ТХОР, призначена вузловій точці мережі, може залежати від кількості трафіку, який переносить дана вузлова точка мережі. Розташування вузлової точки мережі може визначати максимальну швидкість передачі даних, забезпечувану даною вузловою точкою мережі. Вузлова точка мережі більш низького рангу, яка розташована далі від вузлової точки мережі більш високого рангу, може мати з'єднання з більш низькою швидкістю передачі даних з вузловою точкою мережі більш високого рангу. Для забезпечення справедливості при маршрутизації потоків, ТХОР, призначені вузловій точці мережі більш низького рангу, можуть враховувати швидкість передачі даних, забезпечувану даною вузловою точкою мережі так, щоб ці потоки могли обслуговуватися відповідним чином. Інші фактори можуть бути також розглянуті при призначенні значень параметрів передачі для окремих вузлових точок мережі. Наприклад, надання зворотного напряму ТХОР вузлової точки мережі більш високого рангу може визначати її можливість перенесення трафіку, що можна розглядати як призначення значення параметра передачі для вузлової точки мережі більш низького рангу. Значення параметрів передачі можна змінювати, коли потоки і вузлові точки мережі додають або видаляють. У одній зі схем вузлова точка мережі більш високого рангу встановлює параметри передачі для вузлової точки мережі більш низького рангу. У іншій схемі пара вузлових точок мережі може узгоджувати між собою, для якої вузлової точки мережі будуть встановлювати параметри передачі. У ще 91906 14 одній схемі група вузлових точок мережі може вибирати одну вузлову точку мережі для установки параметрів передачі для всіх вузлових точок мережі в цій групі або для конкретного класу потоків. У загальному випадку вузлову точку мережі, яка встановлює параметри передачі для однієї або більшої кількості інших вузлових точок мережі, можна вибирати, основуючись на будь-якому факторі або факторах, які можуть включати в себе ранг або можуть не включати в себе ранг. У одній зі схем, яка описана нижче, вузлова точка мережі рангу і встановлює параметри передачі вузлових точок мережі рангу і-1, які здійснюють зв'язок з цією вузловою точкою мережі рангу і. У IEEE 802.11е ТД, яка підтримує QoS, згадується як QoS ТД (Q-ТД), і станція, яка підтримує QoS, згадується як QoS STA (QSTA). У IEEE 802.11е Q-ТД встановлює параметри EDCA для всіх QSTA для кожної категорії доступу (або пріоритету), щоб гарантувати справедливість серед всіх QSTA, пов'язаних з цим Q-ТД. Ця схема гарантує справедливість, але не має можливості задовольнити вимоги QoS окремих потоків. У комірчастій мережі у вузлової точки мережі рангу і може бути декілька дочірніх вершин рангу і-1. Трафік, який переносить кожна з цих дочірніх вершин, може бути різним. У одній зі схем вузлова точка мережі більш високого рангу може призначати різні значення параметра передачі кожній з її дочірніх вершин. Ця схема може надавати можливість задоволення вимог QoS окремих дочірніх вершин. Вузлова точка мережі більш високого рангу може обмінюватися повідомленнями з вузловими точками мережі більш низького рангу для узгодження і/або передачі значень параметрів передачі, призначених вузловою точкою мережі більш високого рангу окремим вузловим точкам мережі більш низького рангу. У одній зі схем повідомлення можна переносити в кадрах тестового повідомлення і відповіді на тестове повідомлення вузла, які можуть бути подібні використовуваним в IEEE 802.11e. Однак, кадри відповіді на тестове повідомлення вузла можна розширювати, щоб вони містили значення параметрів передачі, призначені визначеним вузловим точкам мережі, які можуть потім встановлювати свої параметри передачі в значення, призначені вузловою точкою мережі більш високого рангу. Також можна визначати інші повідомлення сигналізації або кадри дій керування для транспортування цих значень параметрів передачі. Параметри передачі можна встановлювати порізному. Для ясності нижче описані декілька визначених схем установки параметрів передачі. Ці схеми передбачають, що пріоритет визначається рангом, так, щоб у вузлової точки мережі з більш високим рангом був більш високий пріоритет. Ранг вузлової точки мережі можна визначати за допомогою кількості мережних сегментів до провідної ТД, як показано в рівняннях (1) і (2), і/або основуючись на інших факторах. В одній зі схем параметри передачі можна встановлювати для кожної з категорій трафіку, що мають різні вимоги QoS. Категорії трафіку можуть також згадуватися як класи трафіку, категорії дос 15 91906 тупу, класи доступу і т.д. В IEEE 802.11е можна підтримувати до восьми категорій трафіку і ним можна призначати різні пріоритети. Для ясності нижче описана процедура установки параметрів передачі для однієї категорії трафіку. Той же самий процес можна повторювати для кожної підтримуваної категорії трафіку. В одній зі схем вузловим точкам мережі призначають значення AIFS, визначені на основі їх рангу. Вузлова точка мережі з великим значенням AIFS може «голодувати» через вузлові точки мережі з меншими значеннями AIFS. Отже, вузлові точки мережі більш високих рангів повинні мати менші значення AIFS в порівнянні з вузловими точками мережі більш низьких рангів, тим більше, що вузлові точки мережі більш високого рангу можуть мати більше трафіку і повинні таким чином мати більш високу імовірність доступу до каналу. Портали мережі (наприклад, провідні ТД 120а і 120b на Фіг.1) повинні мати найменше можливе значення AIFS. В одній зі схем значення AIFS для вузлових точок мережі можна задавати як: AIFS [і-1]=AIFS [і]+д Рівняння (3) де AIFS [і] є значенням AIFS для вузлової точки мережі рангу і, і д є значенням приросту AIFS, яке більше нуля. У загальному випадку значення AIFS для вузлових точок мережі можна вибирати таким чином, що AIFS [i-l] AIFS [і], де AIFS [і-1] можна визначати, основуючись на будь-якій функції AIFS [і]. Наприклад, AIFS [і-1] можна задавати, як AIFS [і1]=з·AIFS [і], де з - коефіцієнт масштабування, який більше або дорівнює одиниці. Інші функції можуть також використовуватися для одержання AIFS [і-1] з AIFS [і]. У одній зі схем ті ж самі значення мінімального і максимального конфліктного вікна використовуються для всіх вузлових точок мережі, і тривалість ТХОР призначають, основуючись на вимогах до даних вузлових точок мережі. Ця схема може надавати можливість деяким вузловим точкам мережі мати більш високу пропускну здатність, ніж інші. Однак, ця схема може вносити більш тривалі затримки, якщо даній вузловій точці мережі призначають великий ТХОР, і інші вузлові точки мережі 110винні чекати до кінця ТХОР для доступу до каналу. В іншій схемі значення мінімального і максимального конфліктного вікна, а також тривалість ТХОР призначають кожній вузловій точці мережі, основуючись на вимогах до даних цієї вузлової точки мережі. Мінімальне конфліктне вікно можна вибирати для даної вузлової точки мережі таким чином. Може бути показано, що за досить тривалий період часу співвідношення кількості успішних спроб ni і nj двох вузлових точок мережі і і j, відповідно, може бути приблизно співвіднесене таким чином: ni nj j CWmin Рівняння (4) i CWmin де CWimin і CWjmin - значення мінімального конфліктного вікна для вузлових точок мережі і і j, відповідно. Рівняння (4) передбачає, що дане співвідношення кількості успішних доступів, і, от 16 же, затримок одержання доступу до каналу, приблизно пропорційні співвідношенню значень мінімального конфліктного вікна. У цьому випадку максимальне конфліктне вікно не розглядають. Набір верхньої і нижньої границь, або порогових значень, для мінімального конфліктного вікна можна визначати таким чином: 1. CWLTmin - нижня границя мінімального конфліктного вікна, яку можна визначати, основуючись на максимальній допустимій кількості колізій для передачі, і 2. CWHTmin - верхня границя мінімального конфліктного вікна, яку можна визначати, основуючись на найвищій допустимій затримці потоку. Мінімальне конфліктне вікно потоку можна встановлювати, використовуючи рівняння (4), і воно може бути обмежене знаходженням в межах нижньої границі CWLTmin і верхньої границі CWHTmin. Потік з найвищим допуском затримки може мати мінімальне конфліктне вікно, встановлене в CWHTmin. Потік з меншим допуском затримки може мати мінімальне конфліктне вікно менше ніж CWHTmin. У одній зі схем тривалість ТХОР призначають для задоволення вимог навантаження по трафіку, який переносить кожна вузлова точка мережі. Середня затримка доступу до каналу за допомогою заданої вузлової точки мережі, яку задають за допомогою конфліктного процесу, може бути позначена як D. Ця середня затримка доступу до каналу може залежати від значення AIFS і значень мінімального і максимального конфліктного вікна, призначеного для вузлової точки мережі. Граничне значення ТХОР, яке є найбільшим ТХОР, який можна призначати для вузлової точки мережі, може бути встановлений як функція кількості кадрів, які надходять протягом часу між послідовними доступами до каналу, основуючись на специфікації трафіку (TSPEC) для вузлової точки мережі. Це граничне значення ТХОР можна задавати як: D g TXOPlim it Рівняння (5) L де g - гарантована швидкість для додатку, і L - розмір кадру для додатку. Гарантовану швидкість можна одержувати з параметрів TSPEC, якщо вони відомі, або її можна одержувати, основуючись на вимогах пікової і середньої швидкості додатку. Використовуючи вказану групу параметрів, гарантовану швидкість g можна виражати як: P g Рівняння (6) P [1 d ] (1 pe ) де d представляє границю затримки, Ρ представляє пікову швидкість, ρ представляє середню швидкість, σ представляє розмір пакета і ре представляє частоту появи помилок. Ці параметри можна задавати в TSPEC. Вузлова точка мережі може мати сукупний потік, який складається з окремих потоків, що мають потенційно різні розміри кадру і/або різні гарантовані швидкості. У цьому випадку розміри кадру окремих потоків можна зважувати, основуючись на внесках цих потоків в одержання середнього роз 17 міру L кадру для сукупного потоку. Середній розмір L кадру можна визначати таким чином: gk Lk k L Рівняння (7) gk k де gk - гарантована швидкість для потоку k, і Lk - розмір кадру для потоку к. Тривалість ТХОР можна, таким чином, призначати для вузлової точки мережі, основуючись на кількості трафіку і вимогах QoS вузлової точки мережі. Граничне значення ТХОР можна визначати, наприклад, як показано в рівняннях (5)-(7). Тривалість ТХОР може дорівнювати граничному значенню ТХОР для забезпечення того, що гарантовану швидкість g можна забезпечувати з середньою затримкою D доступу до каналу і розміром кадру L. Тривалість ТХОР може бути коротше граничного значення ТХОР, коли навантаження по трафіку менше і/або швидкість передачі даних нижче гарантованої швидкості g. Вузлова точка мережі більш високого рангу може змінювати граничні значення ТХОР вузлових точок мережі більш низького рангу, наприклад, залежно від кількості ТХОР, наданих вузловим точкам мережі більш низького рангу через надання в зворотному напрямі. В одній зі схем призначені значення параметра передачі можна посилати через тестові повідомлення запиту і повідомлення, яке є повідомленням відповіді на тестове повідомлення. У інших схемах призначені значення параметра передачі можна посилати через інші повідомлення сигналізації (наприклад, через повідомлення сигналізації оновлення параметрів доступу або через інші кадри керування діями), або як частину кадрів даних, або через інший механізм. У ще одному аспекті ТД може передавати інформацію про своє поточне навантаження в своїх сигнальних кадрах для надання можливості сусіднім ТД визначати час заняття каналу цієї ТД. ТД може також робити вимірювання каналу в неактивні періоди, коли ТД не посилає і не приймає трафік, і може оцінювати час заняття каналу сусідніми ТД, основуючись на вимірюваннях каналу. ТД може фільтрувати вимірювання каналу для одержання більш точної оцінки часу заняття каналу сусідніми ТД. Фіг.3 показує схему процесу 300 установки параметрів передачі в комірчастій мережі зв'язку. Можна визначати ранг першої станції в комірчастій мережі зв'язку (етап 312). Можна ідентифікувати в комірчастій мережі зв'язку щонайменше одну станцію більш низького рангу, ніж у першої станції (етап 314). Щонайменше один параметр передачі щонайменше для однієї станції більш низького рангу можна встановлювати за допомогою першої станції (етап 316). Ранг кожної станції можна визначати, основуючись на кількості мережних сегментів від цієї станції до визначуваної станції (наприклад, провідної ТД) в комірчастій мережі. Ранг кожної станції можна також визначати, основуючись на інших факторах, як відмічено вище. Щонайменше одна станція може здійснювати зв'язок безпосередньо з пер 91906 18 шою станцією і може знаходитися на один ранг нижче, ніж перша станція. Щонайменше один параметр передачі може містити: AIFS, мінімальне конфліктне вікно, максимальне конфліктне вікно, тривалість ТХОР або будь-яку їх комбінацію. Перша станція може призначати щонайменше одне значення параметра передачі кожній станції, основуючись на вимогах до даних цієї станції і/або інших факторах, наприклад, основуючись на ранзі станції, вимогах QoS станції, кількості трафіку, який переносить станція, швидкості передачі даних, забезпечуваної станцією, представленні зворотного напряму першої станції і т.д. Перша станція може посилати щонайменше одне значення параметра передачі кожній станції через повідомлення, яке є повідомленням відповіді на тестове повідомлення, або деякий інший механізм. Перша станція може призначати однакові або різні значення параметра передачі щонайменше для однієї станції. Перша станція може автономно встановлювати щонайменше один параметр передачі щонайменше для однієї станції. Альтернативно, перша станція може узгоджувати з кожною станцією установку щонайменше одного параметра передачі для цієї станції. Перша станція може також бути вибрана щонайменше однією станцією для установки щонайменше одного параметра передачі щонайменше для однієї станції. Фіг.4 показує схему пристрою 400 для установки параметрів передачі в комірчастій мережі зв'язку. Пристрій 400 включає в себе засіб для визначення рангу першої станції в комірчастій мережі зв'язку (модуль 412), засіб для ідентифікації в комірчастій мережі зв'язку щонайменше однієї станції більш низького рангу, ніж у першої станції (модуль 414), і засіб для установки щонайменше одного параметра передачі щонайменше для однієї станції більш низького рангу (модуль 416). Модулі 412-416 можуть містити процесори, електронні пристрої, апаратні пристрої, компоненти електроніки, логічні схеми, пам'ять і т.д., або будьяку їх комбінацію. Фіг.5 показує схему процесу 500 установки параметрів передачі в мережі безпровідного зв'язку, яка може бути, а може не бути комірчастої мережею. Щонайменше одне значення параметра передачі щонайменше для одного параметра передачі може бути призначене кожній з щонайменше однієї станції в мережі безпровідного зв'язку (етап 512). Щонайменше одне значення параметра передачі для кожної станції можна вибирати, основуючись на ранзі станції, вимогах QoS станції, кількості трафіку, який переносить станція, швидкості передачі даних, забезпечуваній станцією, наданні зворотного напряму щонайменше однієї станції і т.д. Щонайменше одне значення параметра передачі, призначене для кожної станції, можна посилати в цю станцію, наприклад, через кадри відповіді на тестове повідомлення, повідомлення сигналізації оновлення параметрів доступу або в інших кадрах дій керування, або як частину кадрів даних, або через деякий інший механізм (етап 514). 19 Щонайменше один параметр передачі може містити AIFS, що вказує час зчитування незайнятості каналу. Станція призначає щонайменше одне значення параметра передачі, яке може бути пов'язане з першим значенням AIFS. Щонайменше одне значення AIFS, яке більше першого значення AIFS, можна призначати щонайменше одній станції для забезпечення щонайменше одній станції більш низької імовірності доступу до каналу, ніж станції, яка призначає. Щонайменше один параметр передачі може містити мінімальне конфліктне вікно і/або максимальне конфліктне вікно, використовуване для визначення випадкової затримки передачі перед зверненням до каналу. Значення мінімального конфліктного вікна можна вибирати для кожної станції, основуючись на гарантованій швидкості і/або вимогах затримки щонайменше одного потоку, що посилається цією станцією. Значення мінімального конфліктного вікна можна обмежувати, щоб воно було в межах нижньої границі і верхньої границі, визначених для станції. Нижню границю можна визначати, основуючись на максимальній прийнятній кількості колізій для передач, що посилаються станцією. Верхню границю можна визначати, основуючись на вимогах максимальної затримки щонайменше одного потоку, що посилається станцією. Значення мінімального конфліктного вікна можна вибирати для кожного потоку, основуючись на верхній границі, вимогах затримки цього потоку і вимогах максимальної затримки для всіх з щонайменше одного потоку. Значення максимального конфліктного вікна можна також вибирати для кожної станції. Щонайменше один параметр передачі може містити тривалість ТХОР. Тривалість ТХОР для кожної станції можна вибирати, основуючись на середній затримці доступу до каналу, вимогах затримки, гарантованій швидкості, забезпечуваній швидкості передачі даних, середньому розмірі кадру і т.д. для станції. Середній розмір кадру для станції з множиною потоків можна визначати, основуючись на зваженому середньому розмірі кадру для множини потоків, наприклад, як показано в рівнянні (7). Фіг.6 показує схему пристрою 600 для установки параметрів передачі в мережі безпровідного зв'язку. Пристрій 600 включає в себе засіб для призначення щонайменше одного значення параметра передачі щонайменше для одного параметра передачі (наприклад, AIFS, мінімального конфліктного вікна, максимального конфліктного вікна, тривалості ТХОР і т.д.) для кожної з щонайменше однієї станції в мережі безпровідного зв'язку (модуль 612), і засіб для передачі щонайменше одного значення параметра передачі до кожної з щонайменше однієї станції (модуль 614). Модулі 612 і 614 можуть містити процесори, пристрої електроніки, апаратні пристрої, компоненти електроніки, логічні схеми, пам'ять і т.д., або будь-яку їх комбінацію. Фіг.7 показує схему процесу 700 визначення часу заняття каналу. Інформацію про навантаження для точки доступу можна визначати (етап 712) і передавати в сигнальних кадрах (етап 714). Інфо 91906 20 рмація про навантаження може вказувати тривалість часу, протягом якого точка доступу займає канал. Вимірювання каналу можна також одержувати в неактивні періоди, коли точка доступу не посилає і не приймає дані (етап 716). Час заняття каналу сусідніми точками доступу можна оцінювати, основуючись на вимірюваннях каналу (етап 718). Вимірювання каналу можна фільтрувати для одержання більш точної оцінки часу заняття каналу сусідніми вузлами доступу. Фіг.8 показує схему пристрою 800 для визначення часу заняття каналу. Пристрій 800 включає в себе засіб для визначення інформації про навантаження для точки доступу (модуль 812), засіб для передачі інформації про навантаження в сигнальних кадрах, причому інформація про навантаження вказує тривалість часу, протягом якого точка доступу займає канал (модуль 814), засіб для одержання вимірювань каналу в неактивні періоди, коли точка доступу не посилає і не приймає дані (модуль 816), і засіб для оцінки часу заняття каналу сусідніх точок доступу, основуючись на вимірюваннях каналу (модуль 818). Модулі 812818 можуть містити процесори, електронні пристрої, апаратні пристрої, компоненти електроніки, логічні схеми, пам'ять і т.д., або будь-яку їх комбінацію. Фіг.9 показує структурну схему двох станцій 900 і 950 в мережі безпровідного зв'язку, наприклад в комірчастій мережі. Станція 900 може бути провідною ТД 120, і станція 950 може бути МТД 130 в комірчастій мережі 100 на Фіг.1. Станція 900 може також бути МТД 130, і станція 950 може бути кінцевою станцією 140 в комірчастій мережі 100. В станції 900 блок 912 обробки даних, що передаються (ПРД), приймає дані трафіку з джерела даних 910, дані керування (наприклад, значення параметра передачі) від контролера/процесора 920, і інформацію планування від блока 924 планування. Блок 912 обробки ПРД даних обробляє (наприклад, кодує, перемежовує, модулює і шифрує) дані для кожної станції одержувача, основуючись на швидкості, вибраній для цієї станції, обробляє дані керування і інформацію планування, і генерує елементарні сигнали, що виводяться. Передавач (ПРДВ) 914 обробляє (наприклад, перетворює в аналоговий сигнал, посилює, фільтрує і перетворює з підвищенням частоти) елементарні сигнали, що виводяться, і генерує модульований сигнал, який передають через антену 916 до станцій одержувача. В станції 950 антена 952 приймає модульований сигнал від станції 900 і забезпечує прийнятий сигнал. Приймач (ПРМЧ) 954 обробляє прийнятий сигнал і забезпечує вибірки. Блок 956 обробки даних, що приймаються (ПРМ), обробляє (наприклад, дешифрує, демодулює, виконує зворотне перемежовування і декодує) вибірки, забезпечує декодовані дані для станції 950 до споживача 958 даних, і забезпечує дані керування і інформацію планування на контролер/процесор 960. Блок 972 обробки ПРД даних приймає дані трафіку з джерела 970 даних і дані керування від контролера/процесора 960. Блок 972 обробки ПРД даних обробляє дані трафіку і дані керування, основую 21 чись на швидкості, вибраній для станції 950, і генерує елементарні сигнали, що виводяться. Передавач 974 обробляє елементарні сигнали, що виводяться, і генерує модульований сигнал, який передають через антену 952. В станції 900 антена 916 приймає модульовані сигнали від станції 950 і, можливо, від інших станцій. Приймач 930 обробляє прийнятий сигнал від антени 916 і забезпечує вибірки. Блок 932 обробки ПРМ даних обробляє вибірки і забезпечує декодовані дані для кожної передавальної станції до споживача 934 даних, і забезпечує дані керування на контролер/процесор 920. Контролери/процесори 920 і 960 керують роботою в станціях 900 і 950, відповідно. Контролери//процесори 920 і/або 960 можуть також здійснювати процес 300 на Фіг.3, процес 500 на Фіг.5, процес 700 на Фіг.7 і/або інші процеси для керування передачею. Пам'ять 922 і 962 зберігає дані і команди для станцій 900 і 950, відповідно. Якщо станція 900 є провідною ТД, то блок 924 зв'язку може підтримувати зв'язок між станцією 900 і ретрансляційною мережею. Описані методики можна здійснювати за допомогою різних засобів. Наприклад, ці методики можна здійснювати в апаратних засобах, вбудованому програмному забезпеченні, програмному забезпеченні або в їх комбінації. Для апаратної реалізації блоки обробки, використовувані для виконання даної методики, можна втілювати в межах однієї або більшої кількості спеціальних інтегральних схем (СпІС), процесорів цифрової обробки сигналів (ПЦОС), пристроїв цифрової обробки сигналів (ПЦОС), програмованих логічних пристроїв (ПЛП), програмованих користувачем вентильних матриць (ПКВМ), процесорів, контролерів, мікро 91906 22 контролерів, мікропроцесорів, електронних пристроїв, інших електронних блоків, призначених для виконання описаних функцій, в комп'ютері або в їх комбінації. Для реалізації за допомогою вбудованого програмного забезпечення і/або для програмної реалізації, методики можна здійснювати за допомогою команд (наприклад, процедур, функцій і т.д.), які виконують описані функції. Вбудоване програмне забезпечення і/або програмні команди можна зберігати в пам'яті (наприклад, в пам'яті 922 або 962 на Фіг.9) і виконувати за допомогою процесора (наприклад, процесора 920 або 960). Пам'ять можна втілювати в межах процесора або поза процесором. Вбудоване програмне забезпечення і/або програмні команди можна також зберігати на іншому машиночитаному носії пам'яті, такому як оперативна пам'ять (ОП), постійний запам'ятовуючий пристрій (ПЗП), оперативна пам'ять, що не руйнується (NVRAM), програмований постійний запам'ятовуючий пристрій (ППЗП), електрично стираний ППЗП (ЕСППЗП), флеш-пам'ять, компакт-диск (CD), магнітний або оптичний пристрій зберігання даних і т.д. Попередній опис розкриття наданий для забезпечення можливості будь-якому фахівцеві виготовляти або використовувати дане розкриття. Різні модифікації даного розкриття будуть цілком очевидні фахівцям, і універсальні принципи, визначені в даній роботі, можна застосовувати до інших різновидів, не відступаючи від об'єму або форми розкриття. Таким чином, дане розкриття не обмежене описаними прикладами, але об'єднує найширшу форму, сумісну з розкритими принципами і новими особливостями. 23 91906 24 25 Комп’ютерна верстка Т. Чепелева 91906 Підписне 26 Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601