Спосіб визначення функціонального стану зорового аналізатора

M KB A61B 3 / 00, A61 F 9 / 00 Спосіб визначення функціонального стану зорового аналізатора. Винахід належить до розряду медичних і може бути використаний в офтальмології, фізіології, фізіології праці, спортивній, авіаційній та космічній медицині для визначення часу впізнання, прийняття рішень і часу, необхідного для переходу апарату акомодації із стану спокою в стан максимального напруження та послаблення, функцій мозку, а також особливостей взаємодії окремих очей при бінокулярному сприйнятті зорової інформації. Відомий спосіб визначення функціонального стану зорового аналізатора / І, А.с. № 1324667 СРСР МКІ А61 F 9 / 00 Спосіб визначення працездатності акомодаційного апарату ока, опублікований в бюлетені № 27 23.07.87 / шляхом визначення працездатності апарату акомодації ока по значенню його максимального напруження, за якого зберігається постійним час впізнання відносно того рівня напруження, при якому вимірювалося початкове значення часу впізнання. Недоліком відомого способу є те, що він має обмежену точність визначення функціонального стану зорового аналізатора, тому що на отримувані за допомогою відомого способу результати в великій мірі впливає вибір початкової точки відліку, яка в даному випадку не задана. Крім того, процес впізнання включає ряд послідовних дій, в тому числі таких, як наведення очей за допомогою моторних систем, одержання чіткого зображення за допомогою апарату акомодації, сполучення зображень обох очей в єдине зорове зображення та впізнання цього зображення. Кожна така дія потребує певного відрізку часу, котрий змінюється в залежності від функціонального стану окремих складових єдиної функціональної системи зорового аналізатора. В процесі діяльності, внаслідок різних динамічних навантажень на окремі складові єдиної функціональної системи зорового аналізатора, виникають погіршення в першу чергу в тих ланках, які мали найбільше навантаження. Для виявлення і оперативного усунення погіршення функціонального стану зорового аналізатора в цілому, та окремих його ланок зокрема, потрібно контролювати окремі складові єдиного акту сприйняття зорової інформації, що відомий спосіб не дозволяє оцінювати. Крім того, цей спосіб не дозволяє визначити функціональний стан зорового аналізатора при бінокулярному режимі його функціонування, що істотно знижує точність визначення його функціонального стану. Відомий також спосіб визначення функціонального стану зорового аналізатора / 2, А.с. № 957853 СРСР А61 В 3 / 09 Пристрій для визначення часу акомодації, опублікований в бюлетені № 34 15.09.82 / шляхом вимірювання часу акомодації при зору зблизька і віддалік. Недоліком відомого способу є те, що виміряні відповідно до цього способу значення часу акомодації при зору зблизька і віддалік, складаються не лише із сумарного значення часу акомодації і часу зорово-мовленої реакцій, а і часу прийняття рішень при розпізнанні тест - об'єкту, значення якого в цьому способі не бралося до уваги. Оскільки залежно від ступеня складності зорового завдання час прийняття рішення змінюється в інтервалі від 70 мс до 320 мс / 3 /, то це, звичайна річ, призводить до відповідного збільшення похибки у визначенні часу акомодаціії. Крім того, цей спосіб не дозволяє визначити функціональний стан зорового аналізатора при бінокулярному режимі його функціонування, що істотно знижує точність визначення його функціонального стану. Найбільш близьким за технічною сутністю до способу, який заявляється, є спосіб визначення функціонального стану зорового аналізатора / 3, А.с № ! 159571 MKI 4 А61 F 9 / 00 Спосіб визначення часу акомодаційного рефлексу ока, опублікований в бюлетені № 21 07.06.85 / шляхом визначення часу акомодаційного рефлексу за різницею між часом ясного бачення об'єкту та часом його впізнання. Недоліком відомого способу є те, що оцінка функціонального стану зорового аналізатора шляхом визначення часу акомодаційного рефлексу має обмежену точність, тому що не дозволяє знаходити найбільш інформативні показники для визначення функціонального стану зорового аналізатора, такі як відрізки часу, необхідні для переходу апарату акомодації із стану спокою в стан максимального напруження та максимального послаблення акомодації, а також час відповідної зорово - моторної реакції досліджуваного. Крім того, відомий спосіб не дозволяє визначити функціональний стан зорового аналізатора при бінокулярному режимі його функціонування, що істотно знижує точність визначення його функціонального стану. В основу передбачуваного винаходу покладено завдання визначити функціональний стан зорового аналізатора шляхом визначення часу для впізнання, переходу апарату акомодації із стану спокою в стан максимального напруження та послаблення, а також часу зорово - моторної реакції при бінокулярному режимі його функціонування з одночасним контролем внеску кожного ока в бінокулярний зір, що дає можливість підвищити точність оцінки функціонального стану зорового аналізатора. Сутність способу, який заявляється полягає у тому, що функціональний стан зорового аналізатора визначають шляхом надходження часу акомодаційного рефлексу по різниці між часом ясного бачення об'єкту та часом його розпізнання, крім того додатково вимірюють час зорово - моторної реакції, а визначення часу акомодації для найдальшої та найближчої точок ясного бачення здійснюють відносно точки спокою, при цьому вимірювання усіх часових характеристик здійснюють при бінокулярному режимі функціонування з урахуванням внеску кожного ока, час ясного бачення визначають по безпомилковості впізнання та умові збільшення значення зорово - моторної реакції не більше, ніж на 40%, функціональний стан оцінюють за часом впізнання, часом зорово моторної реакції, а також по значенню часу, необхідного для переходу із стану спокою в стан максимального напруження і максимального послаблення акомодації та гостротою зору при бінокулярному режимі функціонування, стан розглядають як нормальний при погіршенні будь - якого з підконтрольних показників не більше, ніж на 25%, задовільний при погіршенні цих показників в діапазоні від 25% до 40%, і як незадовільний - при погіршенні підконтрольних показників більше як на 40%. Новим у способі визначення функціонального стану зорового аналізатора, який заявляється, є те, що додатково вимірюють час зорово - моторної реакції, а визначення часу акомодації для найдальшої та найближчої точок ясного бачення здійснюють відносно точки спокою, при цьому вимірювання усіх часових характеристик здійснюють при бінокулярному режимі функціонування зорового аналізатора з одночасним контролем внеску кожного ока в процес бінокулярного зору, час ясного бачення визначають по безпомилковості розпізнання й умові збільшення значення зорово - моторної реакції не більше, ніж на 40%, функціональний стан оцінюють за часом розпізнання, часом зорово моторної реакції, а також за значенням часу, необхідного для переходу із стану спокою в стан максимального напруження і максимального послаблення акомодації та гостротою зору при бінокулярному режимі функціонування з одночасною оцінкою внеску кожного ока в бінокулярний зір, стан розглядають як нормальний при погіршенні будь - якого з підконтрольних показників не більше, ніж на 25%, задовільний - при погіршенні цих показників в діапазоні від 25% до 40%, і як незадовільний - при погіршенні підконтрольних показників більш як на 40%. Вимірювання часу акомодації для найближчої і найдальшої точок ясного бачення відносно точки фізіологічного спокою дозволяє стандартизувати умови вимірювань. Оскільки в цьому випадку вимірювання часу акомодації для найближчої і найдальшої точки ясного бачення дають більш точну оцінку функціонального стану зорового аналізатора, а саме; час необхідний апарату акомодації для переходу із стану спокою в стан максимального напруження та послаблення, що дає можливість більш точно визначити особливості вимірювання функціонального стану і визначити необхідні заходи щодо корекції виявлених порушень. Вимірювання часу зорово - моторної реакції дозволяє оцінити ступінь утруднень досліджуваного під час прийняття рішень, що також дозволяє підвищити точність визначення функціонального стану зорового аналізатора. Проведення оцінки стану зорового аналізатора при бінокулярному режимі його функціонування з одночасним контролем внеску кожного ока в бінокулярному зорі шляхом врахування особливостей змін у стані кожного ока при зорово напруженій праці також дозволяє підвищити точність визначення його функціонального стану. Спосіб може бути здійснений за допомогою відомих технічних рішень. Зокрема, в якості пристосування для забезпечення розподілу полів зору з можливістю регулювання положення оптичних голівок і контролю напрямку оптичних осей очей може бути використаний синоптофор / 4 /. В якості рефлексометра, а також задатчика часу експозиції зорових тест - сигналів, що пред'являються, можуть бути використані, наприклад, частотовимірюваючі хронометри Ф 5080, з необхідними для проведення вимірюваньпристосуваннями, виконаними аналогічно до відомих 151. Спосіб здійснюють таким чином. Фіксують голову досліджуваного на динамічній підпірці, на якій закріплено дві оптичні головки. Розміщують голівки на міжзіничній відстані для цього досліджуваного. Потім на відстані 5 м пред'являють тест - об'єкт ( кільце Ландольта, видиме під кутом зору в 1 хв з даної відстані). Після чого розміщують на одній зоровій вісі центри тест - об'єктів, що пред'являються на екранах для найближчої точки ясного бачення і в точках, відповідаючих стану спокою, відповідно для правого і лівого ока. Кожному оку окремо пред'являють один і той же тест - об'єкт ( кільце Ландольта, з розривом з одного і того ж боку ). При цьому за нормального функціонування бінокулярного зору досліджуваний повинен бачити один тест - об'єкт при однаковій гостроті зору кожного ока, якщо це не так, то, орінтуючись на одержання бачення одного тесту, підбирають розміри тестових сигналів, виявляючі таким чином особливості бінокулярного зору даного досліджуваного. Потім визначають тривалість часу, необхідного для розпізнання об'єкту. Для цього на одній і тій же відстані у найближчій точці ясного бачення пред'являють тест - об'єкти, дозуючи час їх пред'явлення. Автоматично, за допомогою, пристрою, дозуючого тривалість пред'явлення тест - об'єкту, змінюють час експозиції його до одержання правильної відповіді ( в який бік повернутий розріз кільця Ландольта ). Дослідження повторюють декілька разів, щоб визначити середню величину часу розпізнання тест - об'єкту для найближчої точки ясного бачення, при цьому також фіксують середнє значення часу зорово - моторної реакції за допомогою рефлексометра, мінімальний час експозиції, за який було одержано правильну відповідь, приймають за час, необхідний для розпізнання тест - об'єкту, оскільки очі були постійно акомодовані на одну і ту ж відстань для найближчої точки ясного бачення. Після цього в точці спокою пред'являють новий тест - об'єкт для наладнання на цю відстань. По закінченні заданого на наладнення часу тест - об'єкт в точці спокою прибирають, одночасно пред'являють нові тест - об'єкти в найближчій точці ясного бачення на дозований мінімальний відрізок часу ( час експозиції вибирають, виходячи зі знайденого мінімального, достатнього для безпомилкового впізнання відрізка часу, плюс прогнозоване мінімальне значення рефлексу акомодації ) і вмикають рефлексометр. Орінтуючись на відповіді досліджуваного, а також на час зорово - моторної реакції, змінюють час експозиції до одержання мінімального значення часу експозиції, за якого він безпомилково впізнає тест - об'єкт. При цьому за мінімальний, необхідний для правильного впізнання відрізок часу ( час ясного бачення ), приймають значення знайдене в результаті співпадання двох умов: безпомилковості впізнання та збільшення часу зорово - моторної реакції не більше ніж на 40% ( в порівнянні з раніше одержаним значенням зорово -моторної реакції). Після чого дослідження повторюють декілька разів для визначення середньої величини. Аналогічним чином визначають час акомодаційного рефлексу для подальшої точки ясного бачення. Тільки в цьому випадку попередньо визначають час впізнання для дальньої відстані. Приклад 1. Досліджуваний І - в. Фіксують голову досліджуваного на динамічній підпірці, на якій закріплено дві оптичні головки. Розміщують голівки на міжзіничній відстані для цього досліджуваного. Потім на відстані 5 м пред'являють тест - об'єкт ( кільце Ландольта, видиме під кутом зору в 1 хв з даної відстані). У досліджуваного І -ва гострота зору при бінокулярному режимі його функціонування дорівнювала 1,0. Після цього встановлюють на одній зоровій вісі центри тест - об'єктів, що пред'являються на екранах для найближчої точки ясного бачення і в точках, що відповідають стану спокою, відповідно для правого і лівого ока. Кожному оку окремо пред'являють один І той же тест - об'єкт ( кільце Ландольта, з розривом з одного і того ж боку ). Орінтуючись на одержання бачення одного тесту, підбирають розміри тестових сигналів, виявляючі таким чином особливості бінокулярного зору даного досліджуваного. У досліджуваного І - ва гострота зору правого ока дорівнювала 1,0, а J лівого - 0,8. Потім визначають тривалість часу, необхідного для впізнання об'єкту. Для цього на одній і тій же відстані у найближчій точці ясного бачення пред'являють тест об'єкти, дозуючи час їх пред'явлення. Спочатку встановили час експозиції, що дорівнював 10 мс. Досліджуваний 1 -в не зміг впізнати тест - об'єкт за даного часу експозиції, при цьому час зорово - моторної реакції дорівнював 495 мс. Задали час експозиції 20 мс. Досліджуваний безпомилково впізнав тест - об'єкт і час зорово - моторної реакції в цьому випадку дорівнював 305 мс. Встановили час експозиції 18 мс, і в цьому випадку тест було впізнано безпомилково при значенні часу зорово - моторної реакції 320 мс. Орієнтуючись на безпомилковість відповідей досліджуваного, визначають мінімальне значення часу, необхідне даному досліджуваному для безпомилкового впізнання і, яке б відповідало часу зорово - моторної реакції. Дослідження повторюють декілька разів, щоб визначити середню величину часу впізнання тест - об'єкту зблизька, при цьому також знаходять середнє значення часу зорово - моторної реакції. У досліджуваного ї - ва було одержано такі результати: час впізнання зблизька 16 мс, а середній час зорово - моторної реакції при цьому дорівнював 345 мс. Мінімальний час експозиції, за якого було одержано правильну відповідь, приймають за час, необхідний для впізнання тест - об'єкту, оскільки очі були постійно акомодовані на одну і ту ж відстань для найближчої точки ясного бачення. Після цього в точці спокою пред'являють новий тест - об'єкт, щоб наладнати апарат акомодації на цю відстань. По закінченні заданого для наладнання часу тест - об'єкт в точці спокою прибирають, одночасно пред'являють нові тест - об'єкти в найближчій точці ясного бачення на дозований мінімальний відрізок часу, виходячи із знайденого мінімального, достатнього для безпомилкового впізнання відрізка часу, плюс прогнозоване мінімальне значення рефлексу акомодації і вмикають рефлексометр. Орінтуючись на відповіді досліджуваного І - ва, а також - час його зорово - моторної реакції, змінюють час експозиці' до одержання мінімального значення часу експозиції, за якого він безпомилково впізнає тест - об'єкт. При цьому за мінімальний, необхідний для правильного впізнання відрізок часу, приймають значення знайдене в результаті співпадання двох умов: безпомилковості впізнання та збільшення часу зорово - моторної реакції не більше ніж на 40% ( в порівнянні з раніше одержаним середнім значенням зорово - моторної реакції ). Для досліджуваного І ва ці значення дорівнювали відповідно 95 мс і 485 мс. Після чого дослідження і повторюють декілька разів, щоб визначити середню величину. У цьому випадку одержано було такі показники відповідно 98 мс і 483 мс. Згідно з одержаними раніше результатами середнім значенням мінімального часу експозиції, необхідного для безпомилкового впізнання при постійному наладнанні апарату акомодації на сприйняття зорових об'єктів зблизька та середньому часі зорово - моторної, визначають час реакції акомодації зблизька. Для досліджуваного І - ва це значення дорівнювало ( 98 - 16 ) мс = 82 мс. Аналогічним чином визначають час акомодаційного рефлексу для подальшої точки ясного бачення. Тільки в цьому випадку попередньо визначають час впізнання для подальшої точки ясного бачення. У досліджуваного І - ва одержано такі результати: середнє значення мінімального часу експозиції 18 мс, середнє значення зорово - моторної реакції - 335 мс і час реакції акомодації 102 ЛІС* Шляхом порівняння одержаних результатів із середньостатистичними даними, з урахуванням вікових та інших показників, функціональний стан зорового аналізатора досліджуваного І - ва був визнаний задовільним. Приклад 2. Досліджуваний П - в. Фіксують голову досліджуваного на динамічній підпірці, розміщують голівки на міжзіничній відстані для цього досліджуваного, потім на відстані 5 м пред'являють тест об'єкт. У досліджуваного П -ва гострота зору при бінокулярному режимі його функціонування дорівнювала 1,0. Після цього, встановили особливості бінокулярного зору даного досліджуваного. У досліджуваного П - ва гострота зору правого і лівого ока дорівнювала 1,0. Потім визначають тривалість часу, необхідного для впізнання об'єкту. Для цього на одній і тій же відстані у найближчій точці ясного бачення пред'являють тест об'єкти, дозуючи час їх пред'явлення. Спочатку встановили час експозиції, що дорівнював 10 мс. Досліджуваний П-в не зміг впізнати тест - об'єкт за даного часу експозиції, при цьому час зорово - моторної реакції дорівнював 476 мс. Задали час експозиції 20 мс. Досліджуваний безпомилково впізнав тест - об'єкт і час зорово - моторної реакції в цьому випадку дорівнював 295 мс. Встановили час експозиції 18 мс, і в цьому випадку тест було впізнано безпомилково при значенні часу зорово - моторної реакції 306 мс. Орієнтуючись на безпомилковість відповідей досліджуваного, визначають мінімальне значення часу, необхідне даному досліджуваному для безпомилкового впізнання і, яке б відповідало часу зорово - моторної реакції. Дослідження повторюють декілька разів, щоб визначити середню величину часу впізнання тест - об'єкту зблизька, при цьому також знаходять середнє значення часу зорово - моторної реакції. У досліджуваного П - ва було одержано такі результати; час впізнання зблизька 14 мс, а середній час зорово - моторної реакції при цьому дорівнював 315 мс. Після цього в точці спокою пред'являють новий тест - об'єкт, щоб наладнати апарат акомодації на цю відстань. Орінтуючись на відповіді досліджуваного П - ва, а також - час його зорово - моторної реакції, змінюють час експозиції до одержання мінімального значення часу експозиції, за якого він безпомилков впізнає тест - об'єкт. Для досліджуваного П - ва ці значення дорівнювали відповідно 93 м< 415 мс. Після чого дослідження повторюють декілька разів, щоб визначити середню величину. У цьому випадку одержано було такі показники відповідно 94 мс і 408 мс. Згід 10 з одержаними раніше результатами - середнім значенням мінімального часу експозиції, необхідного для безпомилкового впізнання при постійному наладнанні апарату акомодації на сприйняття зорових об'єктів зблизька та середньому часі зорово - моторної, визначають час реакції акомодації зблизька. Для досліджуваного І - ва це значення дорівнювало ( 94 14)мс = 80мс. Аналогічним чином визначають час акомодаційного рефлексу для подальшої точки ясного бачення. Тільки в цьому випадку попередньо визначають час впізнання для подальшої точки ясного бачення. У досліджуваного П - ва одержано такі результати: середнє значення мінімального часу експозиції 15 мс, середнє значення зорово - моторної реакції - 318 мс і час реакції акомодації 92 мс. Шляхом порівняння одержаних результатів із середньостатистичними даними, з урахуванням вікових та Інших показників, функціональний стан зорового аналізатора досліджуваного П - ва був визнаний добрим. Приклад 3. Досліджуваний К-в. У досліджуваного К -ва гострота зору при бінокулярному режимі його функціонування, а також для правого та лівого ока дорівнювала 1,0. Потім визначають тривалість часу, необхідного для впізнання об'єкту. Для цього на одній і тій же відстані у найближчій точці ясного бачення пред'являють тест - об'єкти, дозуючи час їх пред'явлення. Спочатку встановили час експозиції, що дорівнював 10 мс. Досліджуваний К-в не зміг впізнати тест об'єкт за даного часу експозиції, при цьому час зорово - моторної реакції дорівнював 465 мс. Задали час експозиції 20 мс. Досліджуваний безпомилково впізнав тест - об'єкт і час зорово - моторної реакції в цьому випадку дорівнював 429 мс. Встановили час експозиції 18 мс, і в цьому випадку тест було впізнано безпомилково при значенні часу зорово моторної реакції 433 мс. Орієнтуючись на безпомилковість відповідей досліджуваного, П визначають мінімальне значення часу, необхідне даному досліджуваному для безпомилкового впізнання і, яке б відповідало часу зорово - моторної реакції. Дослідження повторюють декілька разів, щоб визначити середню величину часу впізнання тест - об'єкту зблизька, при цьому також знаходять середнє значення часу зорово - моторної реакції. У досліджуваного К - ва було одержано такі результати: час впізнання зблизька 18 мс, а середній час зорово - моторної реакції при цьому дорівнював 451 мс. Після цього в точці спокою пред'являють новий тест - об'єкт, щоб наладнати апарат акомодації на цю відстань. Орінтуючись на відповіді досліджуваного К - ва, а також - час його зорово - моторної реакції, змінюють час експозиції до одержання мінімального значення часу експозиції, за якого він безпомилково впізнає тест - об'єкт. Для досліджуваного К - ва ці значення дорівнювали відповідно 129 мс і 515 мс. Після чого дослідження повторюють декілька разів, щоб визначити середню величину. У цьому випадку одержано було такі показники відповідно 127 мс і 508 мс. Згідно з одержаними раніше результатами - середнім значенням мінімального часу експозиції, необхідного для безпомилкового впізнання при постійному наладнанні апарату акомодації на сприйняття зорових об'єктів зблизька та середньому часі зорово - моторної, визначають час реакції акомодації зблизька. Для досліджуваного К - ва це значення дорівнювало ( 127 - 18 ) мс =10 9 мс. Аналогічним чином визначають час акомодаційного рефлексу для подальшої точки ясного бачення. Тільки в цьому випадку попередньо визначають час впізнання для подальшої точки ясного бачення. У досліджуваного К - ва одержано такі результати: середнє значення мінімального часу експозиції 19 мс, середнє значення зорово - моторної реакції - 468 мс і час реакції акомодації 136 мс. 12 Шляхом порівняння одержаних результатів із середиьостатистичними даними, з J урахуванням вікових та інших показників, функціональний стан зорового аналізатора досліджуваного К- ва був визнаний незадовільним. І Таким чином, спосіб, що заявляється, дозволяє більш точно оцінювати функціональний І стан зорового аналізатора, оскільки він дозволяє не лише визначати час акомодації при ' переході під сприйняття зорових об'єктів із стану спокою в точки, що відповідають j максимальному напруженні та послабленню апарату акомодації, а й контролювати ступінь напруження функціональних систем зорового аналізатора в процесі діяльності, а також створює можливості для одночасної оцінки стану кожного ока та зорового аналізатора в цілому при бінокулярному режимі сприйняття зорової інформації. Джерела інформації, використані при підготовці описання. 1. А.с № 1324667 CPCP A61 F 9 / 00 Спосіб визначення працездатності акомодаційного апарату ока / О.Ю. Нюренберг // Відкриття, Винаходи. Бюл. № 27. 23.07.87. Заявлено 27.11.85. №3982425/28-14. 2. А.с № 957853 CPCP A61 В 3 / 09 Пристрій для визначення часу акомодації / Л.Л. Богомолов // Відкриття. Винаходи. Бюл. № 34. 15.09.82. Заявлено 22.05.80. № 2929215 / 28 13. 3. А.с. № 1159571 CPCP A61 F 9 / 00 Спосіб визначення часу акомодаційного рефлексу ока / О.Б. Онопко, Н.М. Сергієнко, І.І. Боброва // Відкриття. Винаходи. Бюл. №21. 07.06.85. Заявлено 22.07.83. ХУ 3627899 / 28- 13. 4. Урмахер Л.С., Айзенштат Л.І. Офтальмологічні прилади: Підручник. М.: Медицина. 1088.288 с. 5. Горшков Б.І. Елементи радіоелектронних приладів: Довідник. М.: Радіо і зв'язок. 1988. 176 с. 14