Репелент, що містить комбінацію піретроїду/піретрину та нікотинового агоніста

1. Застосування піретроїду або піретрину у комбінації із нікотиновим агоністом з метою відлякування членистоногих. 2. Застосування за п. 1, де піретроїд вибраний із групи, що включає: I. піретроїди типу І, II. піретроїди типу II, III. неестерні піретроїди, IV. природні піретрини. 3. Застосування за п. 1, де нікотиновий агоніст вибраний із групи, що включає: V. неонікотиноїди, VI. нітіазин, VII. спіносини. 4. Застосування за п. 1 з метою відлякування кліщів, блі х, комарів та/або мух від теплокровних тварин. 5. Спосіб відлякування членистоногих від теплокровних тварин, згідно з яким на теплокровних тварин локально наносять піретроїд або піретрин у комбінації із нікотиновим агоністом. 6. Спосіб відлякування членистоногих від місць та матеріалів, де вони є небажаними, згідно з яким на місце або матеріал, від яких необхідно відлякувати членистоногих, наносять піретроїд або піретрин у комбінації із нікотиновим агоністом. (19) UA (11) (21) a200508125 (22) 05.01.2004 (24) 26.08.2008 (86) PCT/EP2004/000017, 05.01.2004 (31) 103 01 906.5 (32) 17.01.2003 (33) DE (46) 26.08.2008, Бюл.№ 16, 2008 р. (72) МЕНККЕ НОРБЕРТ, ШТАННЕКК ДОРОТЕЕ, ТУРБЕРГ АНДРЕАС, DE/DE, ДАУТЕЛЬ ХАНС (73) БАЄР ХЕЛСКЕР АГ (56) WO 02 30201 A, 18.04.2002 WO 02 28186 A2, 11.04.2002 WO 02 30202 A2, 18.04.2002 DATABASE CROPU [Online] XP002282238 gefunden im STN-INTERNATION AL Database accession no. 2001-89046 & JP 2001 139403 A (JUKA-LIFETEK) 22. Mai 2001 (2001-05-22) DATABASE CROPU [Online] R.ARTHER ET AL.: "Comparative evaluation of topically applied imidacloprid, permethrin, selamectin and fipronil for control of fleas and ticks on dogs" XP002282240 gefunden im STN-INTERNATION AL Database accession no. 2002-81364 & PROC.AM.ASSOC.VET.PAR ASITOL. 46 MEET., 2001, Seite 38 C2 2 83817 1 3 83817 000, 135 956, 471 372, 302 389; німецьких публікацій № 3 639 877, 3 712 307; японських публікацій № 03 220 176, 02 207 083, 63 307 857, 63 287 764, 03 246 283, 04 9371, 03 279 359, 03 255 072; американських патентних заявок № 5 034 524, 4 948 798, 4 918 086, 5 039 686, 5 034 404; РСТ-заявок № WO 91/17 659, 92/4965; французької заявки № 2 611 114; бразильської заявки № 88 03 621]. Застосування наливних композицій, що містять агоністи або антагоністи нікотинергічних ацетилхінолінових рецепторів комах для боротьби з паразитуючими комахами у тварин є також відомим [див. наприклад WO 98/27 817, ЕР-А-682 869 та EP O 976 328]. В рівні техніки були описані також комбінації перметрину з агоністами або антагоністами нікотинергічних ацетилхінолінових рецепторів комах для боротьби з паразитами [див., наприклад, CN-1 245 637, WO 00/54 591, US-6 080 796, ЕР-А-981 955, US-6 033 731, JP-07 089 803]. Ефект відлякування членистоногих піретроїдами типу І був спочатку описаний в US-4 178 384 [Pyrethroid insect repellent. Ensing, Kenneth J., 1979, US4178384, стосується репеленту проти таранів], Matthewson et al. [1981, Screening techniques for the evaluation of chemicals with activity as tick repellents. Matthewson, Michael D.; Hughes, Graham; Macpherson, Ian S.; Bernard, Colette P., Pesticide Science, 12 (4), 455-62], а в публікації під редакцією Shemanchuk (1981, Repellent action of permethrin, cypermethrin, and resmethrin against black flies (Simulium species) attacking cattle. Shemanchuk, Joseph A., Pesticide Science, 12 (4), 412-16) описана відлякувальна дія піретроїдів типу І та Il по відношенню до кліщів або мух. Недоліком наливні композицій, наприклад, на основі перметрину є їх незначна ефективність у боротьбі з блохами, комарами та мухами. Наливні композиції на основі агоністів або антагоністів нікотинергічних ацетилхінолінових рецепторів (див., наприклад, WO 96/17520), як правило, проявляють дуже високу ефективність у боротьбі з комахами. Але їх недолік полягає в тому, що вони є практично неефективними у боротьбі з кліщами та не проявляють відлякувальну активність. З цієї причини до цього часу з метою успішної боротьби з кліщами та блохами, а також з метою захисту від комарів та мух необхідно було двічі обробляти тварин різними композиціями. З екологічних та економічних причин бажано заміняти ці композиції такими, що зовсім не подразнюють шкіру та є нетоксичними, а також при невеликому об'ємі нанесення (наприклад, 0,1мл/1,0кг [вага тіла тварини]) характеризуються довготривалою дією від щонайменше трьох до чотирьох тижнів, передусім при боротьбі з кліщами, блохами, комарами та мухами. Крім того така композиція повинна добре зберігатися в усіх кліматичних зонах, зазвичай щонайменше протягом трьох років, наприклад, в первинних тюбиках. У WO 02/087338 описаний спосіб одержання композиції, яка не подразнює шкіру та є екологічно безпечною і зручною у використанні, а також ефективною проти паразитуючих комах, зокрема клі 4 щів та бліх, яка призначена для дермального застосування та містить перметрин і агоністи або антагоністи нікотинергічних ацетилхолінових рецепторів комах. Несподівано з'ясували, що засоби, які містять активні речовини із групи піретроїди/піретрини у комбінації із активними речовинами, які проявляють активність агоністів нікотинового рецептору членистоногих, мають дуже вигідні відлякувальні властивості по відношенню до членистоногих, таких як, наприклад, кліщі, комарі та мухи, які перевищують відлякувальний ефект композицій, що містять лише піретроід/піретрин. Це стосується як відносного часу контакту ектопаразитів із обробленою цим засобом твариною, так і часу контакту, необхідного для досягнення 100%-ної смертності після контакту. При цьому, як відомо із різних досліджень in-vitro, цей ефект не залежить від самої композиції. Такі комбіновані композиції описаного нижче типу здатні не лише контролювати паразитів, які вже вразили тварину, але й несподіваним чином дуже ефективно запобігати гострому зараженню та можливому перенесенню збудників хвороби членистоногими, зокрема кліщами, комарами та мухами-ссавцями. Даний винахід стосується: 1. Застосування піретроїду або піретрину у комбінації із нікотиновим агоністом з метою відлякування членистоногих. 2. Застосування за пунктом 1, причому піретроїд вибраний із групи, що включає: I. піретроїди типу І, II. піретроїди типу II, III. неестерні піретроїди, IV. природні піретрини 3. Застосування за пунктом 1, причому нікотиновий агоніст вибраний із групи, що включає: V. неонікотиноїди, VI. нітіазин, VII. спіносини. 4. Застосування за пунктом 1 з метою відлякування кліщів, бліх, комарів та/або мух від теплокровних тварин. 5. Спосіб відлякування членистоногих від теплокровних тварин, згідно з яким на теплокровні тварини локально наносять піретроїд або піретрин у комбінації із нікотиновим агоністом. 6. Спосіб відлякування членистоногих від місць та матеріалів, де вони є небажаними, згідно з яким на місце або матеріал, від яких необхідно відлякувати членистоногих, наносять піретроїд або піретрин у комбінації із нікотиновим агоністом. Засоби згідно з винаходом представлені переважно у рідкій формі та є придатними для дермального нанесення, зокрема як так звані наливні композиції. Хоча можливі також і інші форми застосування (див. нижче). Вони містять піретроїд або піретрин зазвичай у таких кількостях: I. піретроїди типу І, такі як, наприклад, перметрин: від 15 до 75 ваг. %, переважно від 33 до 55 ваг. %, 5 83817 II. піретроїди типу II, такі як, наприклад, циперметрин: від 1 до 20 ваг. %, переважно від 5 до 15 ваг. %, III. неестерні піретроїди, такі як, наприклад, етофенпрокс, силафлуо фен: від 15 до 75 ваг. %, переважно від 40 до 60 ваг. %, IV. природні піретрини, такі як, наприклад, піретрин І, ясмолін І, цінерин І, піретрин II, ясмолін II, цінерин II: від 25 до 75 ваг. %, переважно від 30 до 50 ваг. %. Застосовувані згідно з винаходом засоби містять активну речовину з класу нікотинових агоністів V-VII в таких кількостях: V. неонікотиноїди: від 1 до 25 ваг. %, переважно від 5 до 15 ваг. %, наприклад, імідаклоприд, тіаклоприд, клотіанідин, нітенпірам, дінотефуран, тіаметоксам, VI. нітіазин: від 20 до 40 ваг. %, переважно від 25 до 35 ваг. %, VII. спіносини: від 1 до 25 ваг. %, переважно від 5 до 15 ваг. %, наприклад, спіносад, бутилспіносад. Крім того застосовувані згідно з винаходом засоби, як правило, містять звичайні розчинники та засоби, що сприяють розтіканню, а також, в разі необхідності, допоміжні речовини. Показники у ваг. % стосуються загальної ваги. Класифікація піретроїдів/піретринів на піретроїди типу І, піретроїди типу II, неестерні піретроїди та природні піретрини детально описана в Encyclopedic Reference of Parasitology 2nd ed, Disease, Treatment, Therapy, (H. Mehlhorn ed. ), 2001, Seiten 91-96, на яку в даному тексті існують численні посилання. Піретроїдами типу І є, наприклад, алетрин, біоалетрин, перметрин, фенотрин, ресметрин, тетраметрин. Піретроїдами типу Il є, наприклад, альфациперметрин, цифлутрин, цигалотрин, циперметрин, дельтаметрин, фенвалерати, флуцитринати, флуметрин, тау-флувалінати. Неестерними піретроїдами є, наприклад, етофенпрокс, силафлуо фен. Природними піретринами є, наприклад, піретрин І, піретрин II, цинерін І, цинерін II, ясмолін І, ясмолін II. Агоністами нікотинергічних ацетилхолінових рецепторів комах називають переважно неонікотиноїди. Під неонікотиноїдами слід зокрема розуміти сполуки формули (І): в якій R означає водень, в разі необхідності, заміщені залишки із групи, яка включає ацил, алкіл, арил, аралкіл, гетероарил, гетероарилалкіл або гетероциклілалкіл; 6 А означає монофункціональну групу з ряду водень, ацил, алкіл, арил або біфункціональну груп у, приєднану до залишку Z; E означає залишок, який притягує електрони; X означає залишки -CH= або =N-, причому залишок -CH= може бути замість атома H приєднаний до залишку Z; Z означає монофункціональну групу з ряду алкіл, -O-R, -S-R, причому R означає однакові або різні залишки та має вказані вище значення, або Z означає біфункціональну групу, приєднану до залишку А або залишку X. Особливу перевагу надають сполукам формули (І), в якій залишки та замісники мають такі значення: R означає водень, а також, в разі необхідності, заміщені залишки з ряду ацил, алкіл, арил, аралкіл.гетероарил, гетероарилалкіл, гетероциклілалкіл. Як ацильні залишки слід назвати форміл, (С1-8алкіл)карбоніл, (С6-10-арил)карбоніл, (С1-8-алкіл)сульфоніл, (С6-10-арил)сульфоніл, (С1-8-алкіл)-(С610-арил)фосфорил, які зі свого боку можуть бути заміщені. Як алкіл слід назвати C1-10-алкіл, зокрема С 1-4алкіл, особливо метил, етил, і-пропіл, втор,- або трет.-бутил, які зі свого боку можуть бути заміщені. Арилом є зокрема С 6-10-арил, наприклад, феніл, нафтил, зокрема феніл. Аралкілом є зокрема (С6-10-арил)-(С1-4-алкіл), наприклад, феніл-метил, фенетил. Як гетероарил слід назвати гетероарил, що містить до 10 кільцевих атомів та N, O, S, зокрема N, як гетероатоми. Особливо слід назвати, тієніл, фурил, тіазоліл, імідазоліл, піридил, бензтіалоліл. Гетероарилалкіл є зокрема гетероарил-(С1-4алкіл), причому гетероарил має вказані вище значення. Прикладами є гетероарилметил, гетероарилетил, що містять до 6 кільцевих атомів та N, O, S, зокрема N, як гетероатоми. Гетероциклілом є зокрема ненасичений або неароматичний або насичений гетероцикл, що містить до 6 кільцевих атомів та до 3 гетероатомів, вибраних з N, O, S, наприклад, тетрагідрофурил. Гетероциклілалкілом є зокрема гетероциклілС1-2-алкіл, наприклад, тетрагідрофуранілметил та тетрагідрофуранілетил. Переважними замісниками є, наприклад, алкіл, що містить переважно від 1 до 4, зокрема 1 або 2 вуглецевих атоми, наприклад, метил, етил, н- та іпропіл та н-, і- та mpem.-бутил; алкокси, що містить переважнео від 1 до 4, зокрема 1 або 2 вуглецевих атоми, наприклад, метокси, етокси, н- та іпропілокси та н-, і- та трет.-бутилокси; алкілтіо, що містить переважно від 1 до 4, зокрема 1 або 2 вуглецевих атоми, наприклад, метилтіо, етилтіо, н- та і-пропілтіо та н-, і- та трет.-бутилтіо; галогеналкіл, що містить переважно від 1 до 4, зокрема 1 або 2 7 83817 вуглецевих атоми та переважно від 1 до 5, зокрема від 1 до 3 атомів галогену, причому атоми галогену є однаковими або різними та як атоми галогену перевагу надають фтору, хлору або брому, зокрема фтору, наприклад, трифторметил; гідрокси; галоген, переважно фтор, хлор, бром та йод, зокрема фтор, хлор та бром; ціано; нітро; аміно; моноалкіл- та діалкіламіно, що містять переважно від 1 до 4, зокрема 1 або 2 вуглецевих атоми на алкільну гр уп у, наприклад, метиламіно, метилетил-аміно, н- та і-пропіламіно та метил-нбутиламіно; карбоксил; карбалкокси, що містить переважно від 2 до 4, зокрема 2 або 3 вуглецевих атоми, наприклад, карбометокси та карбоетокси; сульфо (-SO3H); алкілсульфоніл, що містить переважно від 1 до 4, зокрема 1 або 2 вуглецевих а томи, наприклад, метилсульфоніл та етилсульфоніл; арилсульфоніл, що містить переважно 6 або 10 арилвуглецевих атомів, наприклад, фенілсульфоніл, а також гетероариламіно та гетероарилалкіламіно, як, наприклад, хлорпіридиламіно та хлорпіридилметиламіно. А означає особливо переважно водень, а також, в разі необхідно, заміщені залишки із ряду ацил, алкіл, арил, які переважно мають значення, вказані вище для залишку R. Крім того А означає біфункціональну групу. Слід назвати, в разі необхідності, заміщений алкілен, що містить від 1 до 4, зокрема 1 або 2 атоми вуглецю, причому замісниками є перераховані вище замісники та причому алкіленові групи можуть бути перервані гетероатомами з ряду N, O, S. А та Z разом з атомами, до яких вони приєднані, можуть утворювати насичене або ненасичене гетероциклічне кільце. Гетероциклічне кільце може містити інші 1 або 2 однакових або різних гетероатоми та/або гетерогрупи. Під гетероатомами мають на увазі переважно кисень, сірку або азот, а як гетерогрупи застосовують N-алкіл, причому алкіл N-алкільної групи містить переважно від 1 до 4, зокрема 1 або 2 вуглецевих атоми. Під алкілом розуміють метил, етил, н- та і-пропіл та н-, і- та трет.-бутил. Гетероциклічне кільце містить від 5 до 7, переважно 5 або 6 членів кільця. Прикладами гетероциклічного кільця є піролідин, піперидин, піперазин, гекса-метиленімін, гексагідро-1,3,5-триазин, морфолін та оксадіазин, які, в разі необхідності, можуть бути заміщені переважно метилом. E означає залишок, яки притягує електрони, причому особливо слід назвати NO2, CN, галогеналкілкарбоніл, такий як галоген-С 1-4алкілкарбоніл, що містить від 1 до 9 атомів галогену, зокрема COCF3, а також С 1-4-алкілсульфоніл та галоген-С1-4-алкілсульфоніл, що містять від 1 до 9 атомів галогену, зокрема SO2CF3. X означає -CH= або -N=. 8 Z означає, в разі необхідності, заміщені залишки алкіл, -OR, -SR, -NRR, причому R та замісники переважно мають вказані вище значення. Z окрім згаданого вище кільця разом із атомом, до якого він приєднаний, та залишком замість X може утворювати насичене або ненасичене гетероциклічне кільце. Гетероциклічне кільце може містити 1 або 2 інших однакових або різних гетероатоми та/або гетерогрупи. Як гетератоми застосовують переважно кисень, сірку або азот, а як гетерогрупи застосовують N-алкіл, причому алкіл або N-алкільна група містить переважно від 1 до 4, зокрема 1 або 2 вуглецевих атоми. Під алкілом розуміють метил, етил, н- та і-пропіл та H-, і- та mpem.-бутил. Гетероциклічне кільце містить від 5 до 7, переважно 5 або 6 членів кільця. Прикладами гетероциклічного кільця є піролідин, піперидин, піперазин, гексаметиленімін, морфолін та N-метилпіперазин. Найбільш переважними застосовуваними згідно з винаходом сполуками є сполуки загальних формул (II) (III) та (IV): в якій n означає 1 або 2, m означає 0, 1 або 2, Замісн. означає один із зазначених вище замісників, зокрема галоген, особливо переважно хлор, A, Z, X та E мають вказані вище значення. Зокрема мають на увазі такі сполуки: 9 83817 10 Поряд із нікотиновими агоністами з групи неонікотиноїди згідно з винаходом можуть також бути застосовані інші нікотинові агоністи. Прикладами є сполуки з групи спіносини, зокрема спіносин А та D. 11 83817 як описано в Boeck et аl. в EP 375316 А1 та Deamicis et аі. в WO 97/00265 А1, на які тут існують численні посилання. Також під спіносинами розуміють синтетичні та напівсинтетичні похідні природних спіносинів або похідні, одержані із генетично модифікованих видів, наприклад, Saccharopolyspora, як описано в WO 02/77004 та WO 02/77005, на які тут існ ують численні посилання. Як приклади слід назвати сполуки формул І та II, причому R3 означає глікозид (R3 = R1), R4 означає H, OH або алкокси (що зазвичай містить від 1 до 8, переважно від 1 до 4 вуглецевих атоми); R5 означає H, метил, R6 та R7 означають H або можуть бути комбіновані до одержання подвійного зв'язку або епоксигрупи, R8 у формулі (І) означає транс-1-бутеніл, 1,3-бутадієніл, бутил, 3гідроксибутеніл, пропіл, 1-пропеніл, 1,2-епокси-1бутил, 3-оксо-1-бутеніл, CH3CH(OCH3)CH=CH-, CH3CH=CHCH(CH2CO2CH3)-, або CH3CH=CHCH[CH2CON(CH3)2]-; R9 означає H або глікозин (R9 = R2). Іншими сполуками, які проявляють активність агоністів нікотинового рецептору та успішно можуть бути комбіновані зі сполуками групи 1, є, наприклад, нікотин або нітіазин. Відлякувальний ефект, а також висока смертність після короткого контакту застосовуваних згі 12 дно з винаходом комбінацій активних речовин з групи нікотинових агоністів та активних речовин з групи піретроїди/піретрини несподіваним чином виявилася набагато кращою, ніж дія окремих компонентів. Тому при застосуванні цих засобів можна значно знижувати витратну кількість активних речовин, а також збільшувати тривалість дії. Таким чином застосування цих засобів має економічні та екологічні переваги. Застосовувані згідно з винаходом комбінації є особливо придатними для відлякування паразитів та для запобігання перенесенню збудників хвороб, які переносять ці паразити. Паразитів можна відлякувати безпосередньо на тілі людей або тварин або в їх оточенні. Крім того зазначені комбінації активних речовин можуть бути застосовані для захисту матеріалів, а саме для відлякування членистоногих від місць та матеріалів, де вони є небажаними. Як паразити слід назвати: З ряду во ші, наприклад, Haematopinus spp., Linognathus spp., Solenopotes spp., Pediculus spp., Pthirus spp.; З ряду пухоїди, наприклад, Trimenopon spp., Menopon spp., Eomenacanthus spp., Menacanthus spp., Trichodectes spp., Felicola spp., Damalinea spp., Bovicola spp; З ряду двокрилі, наприклад, Aedes spp., Culex spp., Simulium spp., Phlebotomus spp., Lutzomyia spp., Chrysops spp., Tabanus spp., Musca spp., Hydrotaea spp., Muscina spp., Haematobosca spp., Haematobia spp., Stomoxys spp., Fannia spp., Glossina spp., Lucilia spp., Calliphora spp., Auchmeromyia spp., Cordylobia spp.,Cochliomyia spp.,Chrysomyia spp.,Sarcophaga spp., Wohlfartia spp., Gasterophilus spp., Oesteromyia spp., Oedemagena spp., Нуработа spp., Oestrus spp., Rhinoestrus spp., Melophagus spp., Hippobosca spp.; З ряду бло хи, наприклад, Ctenocephalides spp., Echidnophaga spp., Ceratophyllus spp., Pulex spp.; З ряду метастигматичних кліщів, наприклад, Hyalomma spp., Rhipicephalus spp., Boophilus spp., Amblyomma spp., Haemaphysalis spp., Dermacentor spp., Ixodes spp., Argas spp., Omithodorus spp., Otobius spp.; З ряду мезостигматичних кліщів, наприклад, Dermanyssus spp., Ornithonyssus spp., Pneumonyssus spp.; З ряду простигматичних кліщів, наприклад, Cheyletiella spp., Psorergates spp., Myobia spp., Demodex spp., Neotrombicula spp.; З ряду астигматичних кліщів, наприклад, Acarus spp., Myocoptes spp., Psoroptes spp., Chorioptes spp., Otodectes spp., Sarcoptes spp., Notoedres spp., Knemidocoptes spp., Neoknemidocoptes spp., Cytodites spp., LawiiHosioptes spp.. Згідно з винаходом засоби для відлякування членистоногих, зокрема кліщів, бліх, комарів та мух, застосовують на тваринах, зокрема на теплокровних тваринах. Можливо також застосовувати їх на людях. Під тваринами розуміють, наприклад, племінні та корисні тварини: ссавці, такі як велика рогата 13 83817 худоба, коні, вівці, свині, кози, верблюди, індійські буйволи водяні, віслюки, кролики, лані, північні олені, хутрові звірі, такі як норка, шиншила, єнот; птахи, такі як, наприклад, кури, гуси, індички, качки та страуси. Крім того сюди належать також лабораторні та піддослідні тварини, такі як, наприклад, миші, криси, морські свинки, хом'ячки, собаки та коти. Особливу перевагу надають застосуванню засобів на хатніх тваринах, таких як, наприклад, собаки та коти. Оскільки тварини, оброблені даними засобами, як правило, розповсюджують певну кількість застосовуваних засобів у своєму оточення, наприклад, шляхом тертя або викачування у бр уді, дія засобів згідно з винаходом, в разі необхідності, розповсюджується не лише безпосередньо на тварину, але й у відповідній кількості на оточення. Звісно застосовувані згідно з винаходом засоби окрім вказаних вище активних речовин можуть також містити додаткові придатні активні речовини. Їх прикладами можуть бути інгіБГТори росту та синергісти, такі як пірипроксифен {2-[1-метил-2-(4феноксифенокси)етокси]піридини CAS № 9573768-1}, метопрен [(Е,Е)-1-метилетил-11-метокси3,7,11-триметил-2,4-додекадіеноати CAS №: 40596-69-8] та три флумурон {2-хлоро-N-[[[4(трифторметокси)феніл]аміно]карбоніл]бензаміди CAS №: 64628-44-0}. Крім того можуть бути застосовані також інші речовини, які проялвляють відлякувальну дію, такі як DEET (діетилтолуамід), ВауrереІ® (CAS-назва: 1-піперидинкарбонова кислота, 2-(2-гідроксиетил)-, 1-метилпропіловий естер), 2-(октилтіо)-етанол або етиловий естер 3-(М-ацетил-Мбутиламіно)пропіонової кислоти. Застосування на тваринах відбувається безпосередньо або у формі придатних композицій дермально. Оскільки механізм відлякування членистоногих піретроїдами/піретринами вимагає можливості контактування із активною речовиною, бажано розподіляти активні речовини по всіх поверхні, яка підлягає захисту, наприклад, нанести на всі частини тіла тварини. Причому проникнення активних речовин через шкіру є небажаним для ефективності відлякувальної дії, оскільки активні речовини, які проникли через шкіру, вже не проявляють відлякувальну дію. Дермальне застосування відбувається, наприклад, у формі розбризкування або наливання зверху. Придатними композиціями є: розчини або концентрати, застосовувані після розрідження шляхом нанесення на шкіру або порожнини тіла, композиції наливні композиції, гелі; емульсії та суспензії, напівтверді композиції; композиції, в яких активна речовина застосовується як основа для мазі або як основа для емульсій масла у воді або води у маслі; тверді композиції, такі як порошки, попередньо приготовані суміші або концентрати, грануляти, таблетки, аерозолі та формовані вироби, що містять активну речовину. 14 Придатними розчинниками є фізіологічно сумісні розчинники, такі як вода, спирти, такі як етанол, бутанол, бениловий спирт, гліцерин, пропіленгліколь, поліетиленгліколі, N-метилпіролідон, 2піролідон, також їх суміші. Активні речовини, в разі необхідності, можуть бути розчинені у фізіологічно сумісних рослинних оліях або синтетичних маслах. Агентами, що сприяють розчиненню, є розчинники, які сприяють розчиненню активної речовини у основному розчиннику або запобігають її випаданню в осад. Прикладами є полівінілпіролідон, полівініловий спирт, поліоксиетильована касторова олія, поліоксиетильований естер сорБГТу. Консервантами є бензиловий спирт, трихлорбутанол, естер п-гідроксибензойної кислоти, нбутанол. Розчини можуть бути застосовані безпосередньо. Концентрати застосовують після попереднього розрідження до необхідної для застосування концентрації. Розчини можна накрапувати, намазувати на шкіру, втирати у шкіру, розбризкувати або розпилювати на шкіру. Переважним при одержанні може виявитися застосування згущувача. Згущувачами є: неорганічні загущувачі, такі як бентоніти, колоїдна кремнієва кислота, моностеарат алюмінію, органічні загущувачі, такі як похідні целюлози, полівінілові спирти та їх співполімери, акрилати та метакрилати. Гелі наносять або намазують на шкіру або наносять на порожнини тіла. Гелі одержують таким чином: у розчинники, одержані, як описано у випадку розчинів для ін'єкцій, додають таку кількість загущувача, при якій утворюється прозора маса мазеподібної консистенції. Як згущувачі застосовують описані вище згущувачі. Наливні композиції наливають або розбризкують лише на деякі ділянки шкірі, причому активна речовина проникає через шкіру та проявляє систематичну дію. Наливні композиції одержують шляхом розчинення, суспендування або емульгування активної речовини у придатному розчиннику або суміші розчинників, які не подразнюють шкіру. В разі необхідності, додають інші допоміжні речовини, такі як барвники, речовини, які сприяють поглинанню, антиоксиданти, фотостабілізатори, засоби, що покращують адгезію. Як розчинники застосовують воду, алканоли, гліколі, поліетиленгліколі, поліпропіленгліколі, гліцерин, ароматичні спирти, такі як бензиловий спирт, фенілетанол, феноксиетанол, естери, такі як етилацетат, бутилацетат, бензилбензоат, етери, такі як алкілові етери алкіленгліколю, наприклад, монометиловий етер дипропіленгліколю, монобутиловий етер діетиленгліколю, кетони, такі як ацетон, метилетилкетон, циклічні карбонати, такі як пропіленкарбонат, етиленкарбонат, ароматичні та/або аліфатичні вуглеводні, рослинні олії та синтетичні масла, DMF, диметилацетамід, налкілпіролідони, такі як н-метилпіролідон, н-бутилабо н-октилпіролідон, N-метилпіролідон, 2 15 83817 піролідон, 2,2-диметил-4-оксиметилен-1,3діоксолан та гліцеринформаль. Барвниками є всі барвники, придатні для застосування на тваринах, які можуть бути розчинені або суспендовані. Речовинами, які сприяють поглинанню, є, наприклад, DMSO, здатні до розтікання масла, такі як ізопропілміристат, дипропіленглікольпеларгонат, силіконові масла або їх співполімери з поліетерами, естери жирних кислот, тригліцериди, жирні спирти. Антиоксидантами є сульфіти або метабісульфіти, такі як метабісульфіт калію, аскорбінова кислота, бутилгідрокситолуол, бутилгідроксианізол, токоферол. Фотостабілізаторами є, наприклад, новантізолова кислота. Засобами, що покращують адгезію, є, наприклад, похідні целюлози, похідні крохмалю, поліакрилати, природні полімери, такі як альгінати, желатини. Емульсіями можуть бути емульсії води у маслі або масла у воді. Їх одержують таким способом: активну речовину розчиняють у гідрофобній або у гідрофільній фазі та при додаванні придатних емульгаторів та, в разі необхідності, інших допоміжних речовин, таких як барвники, речовини, які сприяють поглинанню, консерванти, антиоксиданти, фотостабілізатори, речовини, що підвищують в'язкість, гомогенізують її із розчинником іншої фази. Гідрофобною фазою (маслами) є: парафінові масла, силіконові масла, природні олії рослинного походження, такі як кунжутна олія, мигдалева олія, касторова олія, синтетичні тригліцериди, такі як бігліцерид каприл/капринової кислоти, суміш тригліцеридів та жирних кислот рослин із довжиною ланцюга С8-12 або інших спеціально зазначених природних жирних кислот, часткові гліцеридні суміші насичених або ненасичених жирних кислот, які, в разі необхідності, можуть також містити гідроксильні групи, моно- та дигліцериди С 8/С10жирних кислот. Естерами жирних кислот є етилстеарат, ди-нбутириладипат, гексиловий естер лауринової кислоти, дипропіленглікольпеларгонат, естери розгалуженої жирної кислоти із середньою довжиною ланцюга та насичених жирних спиртів із довжиною ланцюга С16-18. ізопропілміристат, ізопропілпальмітат, естери каприл/капринової кислоти та насичених жирних спиртів із довжиною ланцюга C12-18, ізопропілстеарат, олеїловий естер олекїлової кислоти, дециловий естер олеїлової кислоти, етилолеат, етиловий естер молочної кислоти, воскоподібні естери жирних кислот, такі як синтетичний жир залози качиної гузки, дибутилфталат, діізопропіловий естер адипінової кислоти та його споріднені суміші естерів і т.д. Жирними спиртами є, наприклад, ізотридециловий спирт, 2-октилдодеканол, цетилстеариловий спирт, олеїловий спирт. Жирними кислотами є, наприклад, олеїлова кислота та її суміші. Гідрофільною фазою є: 16 вода, спирти, такі як, наприклад, пропіленгліколь, гліцерин, сорБГТ та їх суміші. Емульгаторами є неіоногенні поверхневоактивні речовини, наприклад, поліоксиетилована касторова олія, поліоксиетильований моноолеат сорБГТу, моностеарат сорБГТу, моностеарат гліцерину, поліоксиетилстеарат, полігліколевий етер алкілфенолу; амфолітичні поверхнево-активні речовини, такі як ди-Nа-N-лаурил-b-імінодипропіонат або лецитин; аніонактивні поверхнево-активні речовини, такі як Na-лаурилсульфат, етерсульфати жирних спиртів, моноетаноламонієва сіль моно/діалкілполігліколевого етеру естер ортофосфорної кислоти; катіонні поверхнево-активні речовини, такі як хлорид цетилтриметиламонію. Іншими допоміжними речовинами є: речовини, які підвищують в'язкість та стабілізують емульсію, такі як карбоксиметилцелюлоза, метилцелюлоза та інші похідні целюлози та похідні крохмалю, поліакрилати, альгінати, желатини, гуміарабік, полівінілпіролідон, полівініловий спирт, співполімери метилвінілового етеру та ангідриду малеїнової кислоти, поліетиленгліколі, воски, колоїдна кремнієва кислота або суміші вказаних вище речовин. Суспензії одержують шляхом суспендування активної речовини у рідині-носії, в разі необхідності, при додаванні інших допоміжних речовин, таких як змочувачі, барвники, речовини, які сприяють поглинанню, консерванти, антиоксиданти, фотостабілізатори. Рідинами-носіями є всі однорідні розчинники та суміші розчинників. Змочувачами (диспергаторами) є вказані вище поверхнево-активні речовини. Як інші допоміжні речовини застосовують описані вище речовини. Напівтверді композиції відрізняються від описаних вище суспензій та емульсій лише їх вищою в'язкістю. Для одержання твердих композицій активну речовину змішують із придатними носіями, в разі необхідності, при додаванні допоміжних речовин та надають бажану форму. Як носії застосовують всі фізіологічно прийнятні тверді інертні речовини. Як такі використовують неорганічні та органічні речовини. Неорганічними речовинами є, наприклад, хлористий натрій, карбонати, такі як карбонат кальцію, гідрокарбонати, оксиди алюмінію, оксид титану, кремнієві кислоти, глиноземи, осаджений або колоїдний оксид кремнію, фосфа ти. Органічними речовинами є, наприклад, цукор, целюлоза, харчові продукти та кормові речовини, такі як сухе молоко, тваринна мука, зернова мука та шрот, крохмалі. Допоміжними речовинами є консерванти, антиоксиданти, барвники, які були зазначені вище. Іншими придатними допоміжними речовинами є "внутрішні" та "зовнішні" змазки, такі як, наприклад, стеарат магнію, стеаринова кислота, тальк, бентоніти, речовини, які сприяють розпаду, такі як крохмаль або зшитий полівінілпіролідон, зв'язува 17 83817 льні речовини, такі як, наприклад, крохмаль, желатини або лінійний полівінілпіролідон, а також сухі зв'язувальні речовини, такі як мікрокристалічна целюлоза. Активні речовини у композиціях можуть бути представлені також у формі сумішей із синергістами або іншими активними речовинами, які є активними у боротьбі з патогенними ендопаразитами. Особливо придатними, зокрема для засобів, які містять перметрин, є описані у WO 02/087338 композиції. Вони містять: N-метилпіролідон у кількості від 27,5 до 62,5 ваг. %, переважно від 35 до 50 ваг. %, особливо переважно від 40 до 45 ваг. %. Антиоксиданти у кількості від 0 до 0,5 ваг. %, переважно від 0,05 до 0,25 ваг. %, особливо переважно від 0,05 до 0,15 ваг. %. Можуть бути застосовані всі звичайні антиоксиданти, переважно фенольні антиоксиданти, такі як, наприклад, бутилгідрокситолуол, бутилгідроксианізол, токоферол. Органічна кислота у кількості від 0 до 0,5 ваг. %, переважно від 0,05 до 0,25 ваг. %, особливо переважно від 0,05 до 0,15 ваг. %. Придатними для застосування є всі фармацевтично прийнятні органічні кислоти, зокрема карбонові кислоти, такі як, наприклад, лимонна, винна, молочна, бурштинова та яблучна кислота. Особливо переважними органічними кислотами є лимонна кислота та яблучна кислота. Найбільш переважною є лимонна кислота. її кількість зокрема можна варіювати в області від 0,05 до 0,25 ваг. %. Причому особливо переважною є кількість від 0,075 до 0,15 ваг. %. Вміст співрозчинників становить від 2,5 до 10 ваг. %, переважно від 2,5 до 7,5 ваг. %, особливо переважно від 3,5 до 6,0 ваг. %. Як співрозчинники застосовують застосовують органічні розчинники, температура кипіння яких > 0°C, а температура спалаху >75°C. Співрозчинники переважно сприяють розтіканню. В цьому смислі йдеться про аліфатичні, а також ароматичні спирти, аліфатичні поліетери, аліфатичні та/або ароматичні естери, циклічні та/або ациклічні карбонати з високою температурою кипіння. Співрозчинниками є переважно аліфатичні ациклічні або циклічні етери або поліетери, а також естери жирних кислот, зокрема тригліцериди. Прикладами є етери або поліетери, наприклад, із ряду, який включає моноетиловий етер діетиленгліколю, монометиловий етер діпропіленгліколю, тетрагідрофурфуриловий спирт та тетрагідрофур фурилетоксилат, причому перевагу надають двом останнім; естери жирних кислот, а також тригліцериди, наприклад, ізопропілміристат, Мігліол 810, Мігліол 812, Мігліол 818, Мігліол 829, Мігліол 840 та Мігліол 8810 (визначення Мігліолів наведене, наприклад, в H. P. Fiedler Lexikon der Hilfsstoffe fur Pharmazie, Kosmetik und angrenzende Gebiete, Seiten 1008-1009, Bd. 2, Edito Cantor Verlag Aulendorf(1996)). Засоби, модифіковані вказаними співрозчинниками визначають тим, що не подразнюють шкіру та очі, проявляють високу біологічну ефективність, а також є дуже стабільними по відношенню до 18 холоду при зберіганні у звичайних однодозових тюбиках. Поряд із перерахованими вище складовими засоби згідно з винаходом можуть містити також інші звичайні фармацевтично прийнятні допоміжні речовини, такі як, наприклад, засоби, що сприяють розтіканню, та поверхнево-активні речовини. Засобами, що сприяють розтіканню, є, наприклад, масла, що сприяють розтіканню, такі як ді-2етилгексиловий естер адипінової кислоти, ізопропілміристат, дипропіленглікольпеларгонат, циклічні та ациклічні силіконові масла, такі як диметикони та їх співполімери та тримери з етиленоксидом, пропіленоксид та формалін, естери жирних кислот, тригліцериди, жирні спирти. Поверхнево-активними речовинами є: неіоногенні поверхнево-активні речовини, наприклад, поліоксиетильоване касторове масло, поліоксиетилований моноолеат сорБГТу, моностеарат сорБГТу, моностеарат гліцерину, поліоксиетилстеарат, полігліколевий етер алкілфенолу; амфолітичні поверхнево-активні речовини, такі як ди-Nа-Nлаурил-b-імінодипропіонат або лецитин; аніоноактивні поверхнево-активні речовини, такі як Naлаурилсульфат, етерсульфати жирних спиртів, моноетаноламонієва сіль моно/діалкілполігліколевого етеру естер ортофосфорної кислоти; катіоноактивні поверхнево-активні речовини, такі як хлорид цетилтриметиламонію. Застосовувані згідно з винаходом засоби можуть бути одержані звичайними способами, наприклад, шляхом змішування при перемішуванні активних речовин з іншими складовими та одержання розчину, який, в разі необхідності, може бути фільтрований. Для розливу придатними є, наприклад, пластмасові тюбики. Переважні витратні кількості для описаних у WO 02/087338 композицій становлять від 0,075 до 0,25мл/1,0кг [ваги тіла тварини, яку необхідно обробити], переважно від 0,1 до 0,15мл/1,0кг [ваги тіла тварини]. Вони є особливо придатними для розливу та продажу у непридатним для зберігання резервуарах, таких як, наприклад, "однодозових поліпропіленових тюбиках" із товщиною стінки від 300 від 500мкм та ємністю від 1,0 до 4,0мл. Засоби не подразнюють шкіру, проявляють дуже незначну токсичність та завдяки своїй біологічній здатності до розпаду не забруднюють навколишнє середовище. Приклади Приклад 1 Однорідний наливний розчин складається із: 45г перметрину, що містить 40% цис- та 60% транс-ізомерів, 10г імідаклоприду (1-[(6-хлор-3піридиніл)метил]-N-нітро-2-імідазолідинімін) фірми Bayer AG, 44,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ (бутилгідрокситолуол) Приклад 2 Однорідний наливний розчин складається із: 45г перметрину, що містить 40% цис- та 60% транс-ізомерів, 19 83817 10г імідаклоприду, 40,8г N-метилпіролідону, 4,0г води, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ Приклад 3 Однорідний наливний розчин складається із: 45г перметрину, що містить 40% цис- та 60% транс-ізомерів, 10г Ті 435, клотіанідини фірми Takeda AG, 44,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ Приклад 4 Однорідний наливний розчин складається із: 45г перметрину, що містить 40% цис- та 60% транс-ізомерів, 10г діаклодену (тіаметоксам) фірми Syngenta AG, 44,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ Приклад 5 Однорідний наливний розчин складається із: 45г перметрину, що містить 40% цис- та 60% транс-ізомерів, 10г спіносаду (8,5г спіносину А; 1,5г спіносину D) фірми Dow Agrosciences 44,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ Приклад 6 Однорідний наливний розчин складається із: 45г перметрину, що містить 40% цис- та 60% транс-ізомерів, 20г нітіазину фірми Shell AG, 34,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ Приклад 7 Однорідний наливний розчин складається із: 45г перметрину, що містить 40% цис- та 60% транс-ізомерів, 10г Ті 435, клотіанідини фірми Takeda AG, 39,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ, 5,0г тетрагідрофурфурилогово спирту Приклад 8 Однорідний наливний розчин складається із: 45г перметрину, що містить 40% цис- та 60% транс-ізомерів, 10г діаклодену (тіаметоксам) фірми Syngenta AG, 39,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ, 5,0г тетрагідрофурфурилетоксилату, Приклад 9 Однорідний наливний розчин складається із: 45г перметрину, що містить 40% цис- та 60% транс-ізомерів, 10г спіносаду (8,5г спіносину А; 1,5г спіносину D) фірми Dow Agrosciences, 39,8г N-метилпіролідону, 20 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ, 5,0г тетрагідрофурфурилетоксилату Приклад 10 Однорідний наливний розчин складається із: 45г перметрину, що містить 40% цис- та 60% транс-ізомерів, 20г нітіазину фірми Shell AG, 29,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ, 5,0г тетрагідрофурфурилетоксилату Приклад 11 Однорідний наливний розчин складається із: 10г a-циперметрину, 10г імідаклоприду, 79,8г N-метилпіролідону 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ (бутилгідрокситолуол) Приклад12 Однорідний наливний розчин складається із: 10г a-циперметрину, 10г імідаклоприду, 75,8г N-метилпіролідону, 4,0г води, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ Приклад 13 Однорідний наливний розчин складається із: 10г a-циперметрину, 10г Ті 435, клотіанідини фірми Takeda AG, 79,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ Приклад 14 Однорідний наливний розчин складається із: 10г a-циперметрину, 10г діаклодену (тіаметоксам) фірми Syngenta AG, 79,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ Приклад 15 Однорідний наливний розчин складається із: 10г a-циперметрину, 10г спіносаду (8,5г спіносину А; 1,5г спіносину D) фірми Dow Agrosciences, 79,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ Приклад 16 Однорідний наливний розчин складається із: 10г a-циперметрину, 20г нітіазину фірми Shell AG, 69,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ Приклад 17 Однорідний наливний розчин складається із: 10г a-циперметрину, 10г Ті 435, клотіанідини фірми Takeda AG, 74,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ 5,0г тетрагідрофурфурилового спирту 21 AG, 83817 Приклад 18 Однорідний наливний розчин складається із: 10г a-циперметрину, 10г діаклодену (тіаметоксам) фірми Syngenta 74,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ, 5,0г тетрагідрофурфурилетоксилату Приклад 19 Однорідний наливний розчин складається із: 10г a-циперметрину, 10г спіносаду (8,5г спіносину А; 1,5г спіносину D) фірми Dow Agrosciences, 74,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ, 5,0г тетрагідрофурфурилетоксилату Приклад 20 Однорідний наливний розчин складається із: 10г a-циперметрину, 20г нітіазину фірми Shell AG, 64,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ, 5,0г тетрагідрофурфурилетоксилату Приклад 21 Однорідний наливний розчин складається із: 45г етофенпроксу, 10г імідаклоприду, 44,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ (бутилгідрокситолуол) Приклад 22 Однорідний наливний розчин складається із: 45г етофенпроксу, 10г імідаклоприду, 40,8г N-метилпіролідону, 4,0г води, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ Приклад 23 Однорідний наливний розчин складається із: 45г етофенпроксу, 10г Ті 435, клотіанідини фірми Takeda AG, 44,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ Приклад 24 Однорідний наливний розчин складається із: 45г етофенпроксу, 10г діаклодену (тіаметоксам) фірми Syngenta AG, 44,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ Приклад 25 Однорідний наливний розчин складається із: 45г етофенпроксу, 10г спіносаду (8,5г спіносину А; 1,5г спіносину D) фірми Dow Agrosciences, 44,8г N-метилпіролідон, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ Приклад 26 22 Однорідний наливний розчин складається із: 45г етофенпроксу, 20г нітіазину фірми Shell AG, 34,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ Приклад 27 Однорідний наливний розчин складається із: 45г етофенпроксу, 10г Ті 435, клотіанідини фірми Takeda AG, 39,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ, 5,0г тетрагідрофурфурилового спирту Приклад 28 Однорідний наливний розчин складається із: 45г етофенпроксу, 10г діаклодену (тіаметоксам) фірми Syngenta AG, 39,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ, 5,0г тетрагідрофурфурилетоксилату Приклад 29 Однорідний наливний розчин складається із: 45г етофенпроксу, 10г спіносаду (8,5г спіносину А; 1,5г спіносину D) фірми Dow Agrosciences, 39,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ, 5,0г тетрагідрофурфурилетоксилату Приклад 30 Однорідний наливний розчин складається із: 45г етофенпроксу, 20г нітіазину фірми Shell AG, 29,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ, 5,0г тетрагідрофурфурилетоксилату Приклад 31 Однорідний наливний розчин складається із: 45г екстракту ромашника, 10г імідаклоприду, 44,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ (бутилгідрокситолуол) Приклад 32 Однорідний наливний розчин складається із: 45г екстракту ромашника, 10г імідаклоприду, 40,8г N-метилпіролідону, 4,0г води, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ Приклад 33 Однорідний наливний розчин складається із: 45г екстракту ромашника, 10г Ті 435, клотіанідини фірми Takeda AG, 44,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ Приклад 34 Однорідний наливний розчин складається із: 45г екстракту ромашника, 23 83817 10г діаклодену (тіаметоксам) фірми Syngenta AG, 44,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ Приклад 35 Однорідний наливний розчин складається із: 45г екстракту ромашника, 10г спіносаду (8,5г спіносину А; 1,5г спіносину D) фірми Dow Agrosciences, 44,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ Приклад 36 Однорідний наливний розчин складається із: 45г екстракту ромашника, 20г нітіазину фірми Shell AG, 34,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ Приклад 37 Однорідний наливний розчин складається із: 45г екстракту ромашника, 10г Ті 435, клотіанідини фірми Takeda AG, 39,8г N-метилпіролідону, 0,1глимонної кислоти, 0,1г БГТ, 5,0г тетрагідрофурфурилового спирту, Приклад 38 Однорідний наливний розчин складається із: 45г екстракту ромашника, 10г діаклодену (тіаметоксам) фірми Syngenta AG, 39,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ, 5,0г тетрагідрофурфурилетоксилату Приклад 39 Однорідний наливний розчин складається із: 45г екстракту ромашника, 10г спіносаду (8,5г спіносину А; 1,5г спіносину D) фірми Dow Agrosciences, 39,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ, 5,0г тетрагідрофурфурилетоксилату Приклад 40 Однорідний наливний розчин складається із: 45г екстракту ромашника, 20г нітіазину фірми Shell AG, 29,8г N-метилпіролідону, 0,1г лимонної кислоти, 0,1г БГТ, 5,0г тетрагідрофурфурилетоксилат А. Відлякування кліщів при проведенні біоексперименту на об'єкті, що рухається. Порівняння з рівнем техніки Метод Біоексперимент на об'єкті, що рухається, за Dautel et al. (1999) Короткий опис: деякі кліщі наближаються до нагрітого вертикального барабану, що повільно обертається, у горизонтальній скляній паличці. Кліщів приманює тепло барабану, вони перепов 24 зають до місця приєднання барабану, що обертається. Якщо на це місце приєднання нанести репелент, можна визначити ефект відлякування або і) за зменшенням кількості кліщів, які наближаються до барабану, або іі) за зменшенням кількості кліщів, які переповзають до місця приєднання, або ііі) за збільшенням кількості кліщів, які передчасно падають з місця приєднання. Для порівняння застосовують барабан, не оброблений репелентом. При цьому можна визначати як контактну, так і дистанційну відлякувальну здатність. Умови експерименту: Кожен експеримент здійснюють із застосуванням 30 кліщів. Всі кліщі один за одним перевіряють у однаковій апаратурі. Для кожного ряду експериментів здійснюють контрольний тест із використанням чистого розчинника без репеленту для визначення основної активності кліщів. Граничною активністю при здійсненні експериментів вважають той факт, коли щонайменше 70% кліщів наближаються до барабану. Для кожної досліджуваної речовини використовують окремий барабан. Після проведення ряду експериментів всі застосовувані прилади ретельно очищують. Для здійснення експерименту із застосуванням кліщів Ixodes ricinus та Rhipicephalus sanguineus створюють такі умови. I. ricinus: Застосовують стандартний барабан та поверхню приєднання (Dautel et al. (1999)). Поверхня приєднання знаходиться на 1-3мм вище площини барабану. Відстань між скляною паличкою діаметром 2мм та поверхнею приєднання становить від 1 до щонайбільше 1,5мм. Час обертання барабану становить від 3,9 до 4,1с/об. відповідно 7,66-8,05см/с відносно кліща. Температура поверхні приєднання складає від 34,6 до 35,5°С. Кімнатна температура становить 19,1-22,3°С, а вологість оточуючого середовища від 43,4 до 78,1%. R. sanguineus: Дорослі особини R. sanguineus мають більш високу швидкість, ніж I. ricinus Nymphen. Тому поверхню приєднання барабану необхідно збільшити настільки, щоб гарантувати час контактування принаймні 10 секунд навіть для екземплярів із високою швидкістю. В цьому випадку як поверхню приєднання застосовують весь барабан. Через незначну ступінь приєднання кліщів до фільтрувального паперу барабан обтягують вовною. Відстань між вовною та скляною паличкою (діаметром 4мм) становить 1-3мм, щоб кліщі у будь-який момент були здатні переповзти від скляної палички до барабану. Час обертання барабану становить від 5,6 до 6,0с/об. відповідно 5,23-5,61см/с відносно кліща. Температура поверхні приєднання складає від 35 до 36°С. Кімнатна температура становить 19,423,5°C, а вологість оточуючого середовища - від 59,1 до 79,5%. Нанесення досліджуваної речовини Ацетон застосовують як розчинник та як розріджувач для всіх експериментів. Нанесення здійс 25 83817 нюють за 1-2 години до початку експерименту, щоб розчинник мав достатньо часу випаруватися. Активні речовини наносять на фільтрувальний папір піпеткою разового використання. За допомогою розпилювального апарату під тиском азоту досягають рівномірного розподілу речовин по великій поверхні вовни. Точний об'єм нанесення визначають зворотнім зважуванням. Біоексперимент на об'єкті, що рухається У експерименті застосовують лише ті кліщі, які активну лізуть до верхнього краю скляної трубки та переповзають на борсуковий пензель (0 або 1), призначений для перенесення кліщів. Цих кліщів пересаджують на скляну паличку головою в напрямку барабану на відстані 1,5см (І. ricinus) або 2,5-4см (R. sanguineus) до верхнього кінця палички. Відлік часу експерименту розпочинається, як тільки перший кліщ перетинає позначку 1см (I. ricinus) або 2см (R. sanguineus) на скляній паличці. Кліщі, які падають із пензля або до досягнення позначки на скляній паличці, не враховуються в експерименті. За допомогою секундоміру фіксують такі проміжки часу: - час від моменту перетину маркування до досягнення кінця скляної палички, - час від досягнення верхівки скляної палички до переходу до барабану, - час, протягом якого кліщ залишається на фільтрі або на вовні до того, як він впаде або залишить оброблену поверхню. Для кожного із цих проміжків часу передбачено максимально 120 секунд. Через 2 хвилини кліщів видаляють та оцінюють проміжок часу. Розраховують загальну відлякувальну дію у порівнянні із контрольним тестом, при цьому підраховують загальну кількість кліщів, які повзли не у напрямку барабану, які не переповзли на барабан та які впали із поверхні приєднання. Всі ці кліщі вважаються відляканими. Відлякувальну дію визначають за такою формулою: R = 100-pt/pc x 100, причому R означає відлякувальну дію, pt - кількість не відляканих кліщів в %, а рс означає кількість не відляканих кліщів контрольної групи в %. Результати дослідження відлякувальної дії на кліщах Rhipicephalus sanguineus - порівняння із рівнем техніки (Exspot®, фірма Schering-Plough) Композиція з прикладу 1 несподіваним чином проявила значно вищу відлякувальну дію, ніж еталонна сполука (Exspot® містить перметрин як єдину активну речовину). Клі щі, які переповзають до барабану, при застосуванні засобу з прикладу 1 падають значно швидше, ніж при застосуванні еталонної сполуки. Відлякувальна дія еталонної 26 сполуки у даному прикладі є у 4 рази нижчою, ніж дія засобу. Ще одне підтвердження підсилення відлякувальної дії полягає у повільному переході кліщів від скляної палички до барабану. І тут кліщі демонструють у 3 рази повільніший час переходу при застосуванні засобу з прикладу 1 на відміну від еталонної сполуки. При цьому дія еталонної сполуки наближається до дії контрольної групи. На відміну від відповідної контрольної групи композиція з прикладу 1 згідно з винаходом проявляє 100%-ну відлякувальну дію при релевантному дозуванні та рівномірному місцевому нанесенні наливанням. Відомий торговий продукт, застосовуваний в тих же умовах, несподівано виявився нездатним відлякати всіх кліщів. Результати дослідження відлякувальної дії на кліщах Ixodes ricinus -порівняння із рівнем техніки (Exspot®, фірма Schering-Plough) Навіть у випадку Ixodes, кліщів, які майже не реагують на Exspot®, засіб із прикладу 1 згідно з винаходом несподівано проявляє значно покращену відлякувальну дію. Особливо при низьких дозуваннях, як, наприклад, на початку обробки на частинах тіла, які більш віддалені від місця нанесення композиції, а також наприкінці тривалості дії на всьому тілі тварини, засіб із прикладу згідно з винаходом проявляє таку ж саму відлякувальну 27 83817 дію, як і при більш високих дозуваннях, в той час як крива відлякувальної дії у випадку сполуки із рівня техніки зменшується у 6 разів. Композиції згідно з винаходом при однаковій витратній кількості у відношенні важливих показників, таких як швидкість переходу на поверхню, час перебування на поверхні, а також при зменшенні дозування проявляють значно покращену відлякувальну дію проти кліщів на відміну від рівня техніки. В. Смертність кліщів у біоексперименті на об'єкті, що р ухається. Метод Визначення смертності після короткочасного контакту у біоексперименті на об'єкті, що рухається Короткий опис: Після експозиції кліщів по одному поміщали у склянки Еппендорфа з дірчастою кришкою та зберігали при відносній вологості 90% р. ст. та 20°С. Через 24 години та через 7 днів активність кліщів оцінювали за допомогою біноклю. Кліщів, які здатні були до координованих рухів, вважали живими. Кліщів, які здійснювали лише незначні рухи кінцівками або ротом або взагалі нездатні були руха тися, вважали такими, що помирають. Кліщів, які після СО2-стимулювання або сильного світлового імпульсу залишалися нерухомими, вважали мертвими. Експерименти демонструють зв'язок між часом експозиції (= час перебування на обробленій поверхні барабану під час біоексперименту на об'єк Комп’ютерна в ерстка І.Скворцов а 28 ті, що рухається) та смертністю при відмінних концентраціях різних композицій у порівнянні із рівнем техніки. Як у випадку кліщів виду Ixodes, так і у випадку кліщів виду Rhipicephalus показник їх смертності у % збільшується після їх контактування із поверхнею барабану. При цьому середній час контактування, необхідний для такого підвищення смертності, у випадку композицій згідно з винаходом був навіть ще коротшим, ніж у рівні техніки. Таким чином композиції згідно з винаходом забезпечують додатковий захист таким чином, що вражені кліщі помирають навіть через час контактування, значно менший, ніж 1 хвилина, тому інші хазяї вже не можуть бути вражені відляканими кліщами. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601