Фармацевтична композиція, що містить сполуку 1, та процес лікування віл-інфекції

1. Процес лікування ВІЛ-інфекції у пацієнталюдини, який включає у себе введення пацієнту терапевтично ефективної кількості 1-бензоїл-4-[2[4-метокси-7-(3-метил-1Н-1,2,4-триазол-1-іл)-1Нпірол[2,3-с]піридин-3-іл]-1,2-діоксоетил]піперазину або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату разом з терапевтично ефективною кількістю принаймні одного іншого засобу, використовуваного для лікування СНІДу або ВІЛ-інфекції, вибраного із групи, що складається із нуклеозидних інгібіторів зворотної ВІЛ-транскриптази, ненуклеозидних інгібіторів зворотної ВІЛтранскриптази, інгібіторів ВІЛ-протеази та інгібіторів злиття ВІЛ, причому відношення EC50 вказаної сполуки піперазину до вказаного іншого СНІД- або ВІЛ-засобу складає 1:1, 1:2,5 або 2,5:1. 2. Процес за п. 1, який відрізняється тим, що зазначеним засобом є нуклеозидний інгібітор зворотної ВІЛ-транскриптази. 3. Процес за п. 2, який відрізняється тим, що нуклеозидний інгібітор зворотної ВІЛ-транскриптази вибирають із групи, що складається із диданозину, емтрицитабіну і зальцитабіну або фармацевтично прийнятної солі чи сольвату вищезазначеного. 4. Процес за п. 1, який відрізняється тим, що зазначеним засобом є ненуклеозидний інгібітор зворотної ВІЛ-транскриптази. 5. Процес за п. 4, який відрізняється тим, що ненуклеозидний інгібітор зворотної ВІЛтранскриптази вибирають із групи, що складається із делавірдину і ефавіренцу або фармацевтично прийнятної солі чи сольвату вищезазначеного. 2 (19) 1 3 88463 4 16. Композиція за п. 15, яка відрізняється тим, що інгібітор ВІЛ-протеази вибирають із групи, що складається із ритонавіру і саквінавіру або фармацевтично прийнятної солі чи сольвату вищезазначеного. 17. Композиція за п. 10, яка відрізняється тим, що зазначеним засобом є інгібітор злиття ВІЛ. 18. Композиція за п. 17, яка відрізняється тим, що інгібітором злиття ВІЛ є енфувіртид або фармацевтично прийнятна сіль чи сольват вищезазначеного. Згідно зі статистичними даними на кінець 2002р. в усьому світі зареєстровано 42 млн. людей, інфікованих вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ-1). Цей вірус і надалі залишається основною проблемою медицини. Кількість випадків ВІЛінфікування і СНІДу (синдрому набутого імунодефіциту) швидко зростає. У 2002р. було повідомлено про приблизно 5 мільйонів нових інфікованих людей і 3,1 мільйона померлих від СНІДу. Сьогодні для лікування ВІЛ-інфекції в розпорядженні є десять нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази (RT) або затверджених комбінованих однодозових складів, а саме: зидовудин або азидодезокситимідин (чи Retrovir®), диданозин або DDI (чи Videx®), ставудин або D4T (чи Zerit®), ламівудин або ЗТС (чи Epivir®), зальцитабін або DDC (чи Hivid®), абакавірсукцинат (або Ziagen®), сіль тенофовір-дизопроксилфумарату (або Viread®), емтрицитабін (або Emtriva®), Combivir® (що містить ЗТС і азидодезокситимідин), Trizivir® (що містить абакавір, ЗТС і азидодезокситимідин); три ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази, а саме: невірапін (або Viramune®), делавірдин (або Rescriptor®) та ефавіренц (або Sustiva®), вісім інгібіторів пептидоміметичної протеази, а саме таких затверджених складів: саквінавір (або Invirase® чи Fortovase®), індинавір (або Crixivan®), ритонавір (або Norvir®), нелфінавір (або Viracept®), ампренавір (або Agenerase®), атазанавір (Reyataz®), фозампренавір (або Lexiva), Kaletra® (що містить лопінавір і ритонавір) та один інгібітор злиття, енфувіртид (або Т-20 чи Fuzeon®). При відокремленому застосуванні усі ці лікарські засоби здатні лише тимчасово стримувати реплікацію вірусу. Проте, використовувані в комбінаціях з іншими ліками вони чинять сильний інгібіторний ефект на віремію і прогресування хвороби. Так, нещодавно як наслідок поширення застосування такої комбінаційної терапії був задокументований факт значного зниження коефіцієнта смертності серед хворих на СНІД. Але, поряд з цими позитивними результатами, для 30% - 50% пацієнтів терапія комбінованими ліками виявилася безсилою. Відповідальними за неповне пригнічення чутливих вірусів є, очевидно, такі фактори, як недостатня потужність лікувальних препаратів, їх негнучкість у споживанні, обмежене проникнення в тканини організму та медикаментозно-специфічні обмеження в деяких типах клітин (наприклад, більшість нуклеозидних аналогів не може фосфорилюватися в клітинах, що „дрімають’’). Крім того, високий темп реплікації і швидке оновлення ВІЛ-1 разом з частим вбудовуванням мутацій призводять до появлення його медикаментозно резистентних варіантів і до негативних результатів лікування при наявності субоптимальних концентрацій ліків [Larder and Kemp; Gulick; Kuritzkes; Morris-Jones et al; Schinazi et al; Vacca and Condra; Flexner; Berkhout and Ren et al; (Ref. 6-14)]. Таким чином, залишається й надалі потреба в нових речовинах і процесах для лікування ВІЛ-інфекції. Сполука під назвою 1-бензоїл-4-[2-[4-метокси7-(3-метил-1H-1,2,4-триазол-1-іл)-1H-пірол[2,3с]піридин-3-іл]-1,2-діоксоетил]піперазин (Сполука 1) є інгібітором прикріплення ВІЛ-1, що демонструє потужну антивірусну активність проти цілого ряду лабораторних і клінічних штамів ВІЛ-1 [Заявка на патент США US 2003 0207910, опублікована 6 листопада 2003р.) Сполука 1 селективно запобігає прикріпленню зовнішнього білка gр120 оболонки вірусу до його клітинного рецептора CD4. Зв'язування gр120 з CD4 є першою стадією проникнення вірусу і є відмінною від наступної взаємодії з хемокіновим рецептором (CCR5 або CXCR4) або події вірусклітинного злиття. При інгібуванні цієї взаємодії, Сполука 1 блокує проникнення вірусів у клітини. Винаходом охоплюються процеси і фармацевтичні композиції для лікування ВІЛ-інфекції та СНІДу. Однією з ознак даного винаходу є процес лікування ВІЛ-інфікованого пацієнта, який включає у себе введення терапевтично ефективної кількості 1-бензоїл-4-[2-[4-метокси-7-(3-метил-1Н-1,2,4триазол-1-іл)-1H-пірол[2,3-с]піридин-3-іл]-1,2діоксоетил]-піперазину (Сполуки 1) або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату разом з терапевтично ефективною кількістю принаймні одного іншого засобу, використовуваного для лікування СНІДу або ВІЛ-інфекції, вибраного із групи, що складається із нуклеозидних інгібіторів зворотної ВІЛ-транскриптази, ненуклеозидних інгібіторів зворотної ВІЛ-транскриптази, інгібіторів ВІЛпротеази, інгібіторів злиття ВІЛ, інгібіторів прикріплення ВІЛ, інгібіторів CCR5, інгібіторів CXCR4, інгібіторів бадінгу або визрівання ВІЛ та інгібіторів ВІЛ-інтегрази. 5 Іншою ознакою даного винаходу є процес, в якому зазначеним засобом є нуклеозидний інгібітор зворотної ВІЛ-транскриптази. Ознакою даного винаходу є також процес, в якому нуклеозидний інгібітор зворотної ВІЛтранскриптази вибирають із групи, що складається із абакавіру, диданозину, емтрицитабіну, ламівудину, ставудину, тенофовіру, зальцитабіну і зидовудину, або фармацевтично прийнятної солі чи сольвату вищезазначеного. Ознакою даного винаходу є також процес, в якому зазначеним засобом є ненуклеозидний інгібітор зворотної ВІЛ-транскриптази. Ознакою даного винаходу є також процес, в якому ненуклеозидний інгібітор зворотної ВІЛтранскриптази вибирають із групи, що складається із делавірдину, ефавіренцу і невірапіну, або фармацевтично прийнятної солі чи сольвату вищезазначеного. Ознакою даного винаходу є також процес, в якому зазначеним засобом є інгібітор ВІЛпротеази. Ознакою даного винаходу є також процес, в якому інгібітор ВІЛ-протеази вибирають із групи, що складається із ампренавіру, атазанавіру, індинавіру, лопінавіру, нелфінавіру, ритонавіру, саквінавіру і фозампренавіру, або фармацевтично прийнятної солі чи сольвату вищезазначеного. Ознакою даного винаходу є також процес, в якому зазначеним засобом є інгібітор злиття ВІЛ. Ознакою даного винаходу є також процес, в якому інгібітором злиття ВІЛ є енфувіртид або Т1249, або фармацевтично прийнятна сіль чи сольват вищезазначеного. Ознакою даного винаходу є також процес, в якому зазначеним засобом є інгібітор прикріплення ВІЛ. Ознакою даного винаходу є також процес, в якому зазначеним засобом є інгібітор CCR5. Ознакою даного винаходу є також процес, в якому інгібітор CCR5 вибирають із групи, що складається із Sch-C, Sch-D, TAK-220, PRO-140 і UK427,857 або фармацевтично прийнятної солі чи сольвату вищезазначеного. Ознакою даного винаходу є також процес, в якому зазначеним засобом є інгібітор CXCR4. Ознакою даного винаходу є також процес, в якому інгібітором CXCR4 є AMD-3100 або його фармацевтично прийнятна сіль чи сольват. Ознакою даного винаходу є також процес, в якому зазначеним засобом є інгібітор бадінгу або визрівання ВІЛ. Ознакою даного винаходу є також процес, в якому інгібітором бадінгу або визрівання є РА-457 або його фармацевтично прийнятна сіль чи сольват. Ознакою даного винаходу є також процес, в якому зазначеним засобом є інгібітор ВІЛінтегрази. Ознакою даного винаходу є також процес, в якому інгібітором ВІЛ-інтегрази є 3-[(4фторбензил)метоксикарбамоїл]-2-гідроксіакрилова кислота або 2-(2,2)-диметил-5-оксо-[1,3]-діоксолан4-іліден)-N-(фторбензил)-N-метоксіацетамід, або 88463 6 фармацевтично прийнятна сіль чи сольват вищезазначеного. Ознакою даного винаходу є також фармацевтична композиція, що містить терапевтично ефективну кількість 1-бензоїл-4-[2-[4-метокси-7-(3метил-1Н-1,2,4-триазол-1-іл)-1Н-пірол[2,3с]піридин-3-іл]-1,2-діоксоетил]піперазину або його фармацевтично прийнятної солі чи сольвату разом з принаймні одним іншим засобом, використовуваним для лікування СНІДу або ВІЛ-інфекції, який вибирають із групи, що складається із нуклеозидних інгібіторів зворотної ВІЛ-транскриптази, ненуклеозидних інгібіторів зворотної ВІЛтранскриптази, інгібіторів ВІЛ-протеази, інгібіторів злиття ВІЛ, інгібіторів прикріплення ВІЛ, інгібіторів CCR5, інгібіторів CXCR4, інгібіторів бадінгу або визрівання ВІЛ та інгібіторів ВІЛ-інтегрази, та фармацевтично прийнятний носій. Ознакою даного винаходу є також композиція, в якій зазначеним засобом є нуклеозидний інгібітор зворотної ВІЛ-транскриптази. Ознакою даного винаходу є також композиція, в якій нуклеозидний інгібітор зворотної ВІЛтранскриптази вибирають із групи, що складається із абакавіру, диданозину, емтрицитабіну, ламівудину, ставудину, тенофовіру, зальцитабіну і зидовудину, або фармацевтично прийнятної солі чи сольвату вищезазначеного. Ознакою даного винаходу є також композиція, в якій зазначеним засобом є ненуклеозидний інгібітор зворотної ВІЛ-транскриптази. Ознакою даного винаходу є також композиція, в якій ненуклеозидний інгібітор зворотної ВІЛтранскриптази вибирають із групи, що складається із делавірдину, ефавіренцу і невірапіну, або фармацевтично прийнятної солі чи сольвату вищезазначеного. Ознакою даного винаходу є також композиція, в якій зазначеним засобом є інгібітор ВІЛпротеази. Ознакою даного винаходу є також композиція, в якій інгібітор ВІЛ-протеази вибирають із групи, що складається із ампренавіру, атазанавіру, індинавіру, лопінавіру, нелфінавіру, ритонавіру, саквінавіру і фозампренавіру, або фармацевтично прийнятної солі чи сольвату вищезазначеного. Ознакою даного винаходу є також композиція, в якій зазначеним засобом є інгібітор злиття ВІЛ. Ознакою даного винаходу є також композиція, в якій інгібітором злиття ВІЛ є енфувіртид або Т1249, або фармацевтично прийнятна сіль чи сольват вищезазначеного. Ознакою даного винаходу є також композиція, в якій зазначеним засобом є інгібітор прикріплення ВІЛ. Ознакою даного винаходу є також композиція, в якій зазначеним засобом є інгібітор CCR5. Ознакою даного винаходу є також композиція, в якій інгібітор CCR5 вибирають із групи, що складається із Sch-C, Sch-D, TAK-220, PRO-140 і UK427,857, або фармацевтично прийнятної солі чи сольвату вищезазначеного. Ознакою даного винаходу є також процес, в якому зазначеним засобом є інгібітор CXCR4. 7 Ознакою даного винаходу є також процес, в якому інгібітором CXCR4 є AMD-3100 або його фармацевтично прийнятна сіль чи сольват. Ознакою даного винаходу є також композиція, в якій зазначеним засобом є інгібітор бадінгу або визрівання ВІЛ. Ознакою даного винаходу є також композиція, в якій інгібітором бадінгу або визрівання ВІЛ є РА457 або його фармацевтично прийнятна сіль чи сольват. Ознакою даного винаходу є також композиція, в якій зазначеним засобом є інгібітор ВІЛінтегрази. Ознакою даного винаходу є також композиція, в якій інгібтором ВІЛ-інтегрази є 3-[(4фторбензил)метоксикарбамоїл]-2-гідроксіакрилова кислота або 2-(2,2)-диметил-5-оксо-[1,3]-діоксолан4-іліден)-N-(фторбензил)-N-метоксіацетамід або сіль чи сольват вищезазначеного. Використовувані в даному описі терміни "комбінація," "спільне введення," "введення разом" і т.п., що стосуються введення Сполуки 1 принаймні з одним засобом проти ВІЛ, несуть у собі те значення, що певні компоненти є частиною комбінаційної антиретровірусної терапії або високоінтенсивної антиретровірусної терапії (HAART), що є добре відомими лікарям, які практикують у галузі СНІД і ВІЛ-інфекції. Термін "терапевтично ефективна кількість" означає таку кількість лікарського засобу, яка при лікуванні пацієнта потребується для одержання помітного корисного ефекту в розумінні, добре відомому лікарям, які практикують у галузі СНІД і ВІЛ-інфекції. У загальному випадку, цілями такого лікування є зменшення вірусного навантаження, відновлення і збереження імунологічної функції, поліпшення якості життя і зниження пов'язаних з ВІЛ-інфекцією захворюваністю і смертністю. Під поняттям „пацієнт’’ тут мається на увазі ВІЛ-інфікована людина, яка може бути об'єктом відповідної терапії з погляду лікарів, що практикують у галузі СНІД і ВІЛ-інфекції. Використовувані тут терміни "лікування," "терапія," "режим лікування," "ВІЛ-інфекція," "САК" (СНІД-асоційований комплекс), "СНІД" та інші споріднені з ними терміни є добре відомими лікарям, що практикують у галузі СНІД і ВІЛ-інфекції. Винаходом охоплюються, в тому числі, всі фармацевтично прийнятні сольові форми Сполуки 1. Фармацевтично прийнятними солями є такі, в котрих протилежні іони не роблять значного внеску у фізіологічну активність або токсичність сполук і, таким чином, виконують роль фармакологічних еквівалентів. У багатьох випадках солі володіють фізичними властивостями, наприклад, розчинністю або кристалічністю, які роблять їх підходящими для введення їх у склад лікарських препаратів. Ці солі можуть виготовлятися за допомогою загальновідомих процесів органічної хімії із продажних реагентів. Підходящими аніонними солями можуть бути ацетат, ацистрат, безилат, бромід, хлорид, цитрат, фумарат, глюкоронат, гідробромід, гідрохлорид, гідройодид, йодид, лактат, малеат, мезилат, нітрат, памоат, фосфат, сукцинат, сульфат, тартрат, тозилат і ксинофоат. 88463 8 Винаходом охоплюються також сольватні форми Сполуки 1 і, зокрема, гідрати. Сольвати не роблять значного внеску у фізіологічну активність або токсичність сполук і, таким чином, виконують роль фармакологічних еквівалентів. Сольвати можуть готуватися у стехіометричних кількостях або ж утворюватися із додаткового розчинника чи комбінуватися із того та іншого. Одним із типів сольвату є гідрат. Гідратованими формами можуть бути, наприклад, моногідрат, напівгідрат і бігідрат. Біологічні дослідження Нижче показано, що Сполука 1 виказує синергічну або адитивно-синергічну анти-ВІЛ активність при застосуванні її у комбінації з іншими противірусними засобами. Віруси і клітинні лінії, У дослідженнях використовувалися Т-клітинні лінії МТ-2 і РМ-1, отримані за Програмою з досліджень СНІД та еталонних реагентів (AIDS Research and Reference Reagent Program) Національного інституту з вивчення алергічних та інфекційних захворювань NIAID, США, за сприяння з боку доктора Д. Річмана (D. Richman) і доктора Р. Галло (R. Gallo). Обидві клітинні лінії культивували у середовищі RPMI 1640, доповненому 10% фетальної бичачої сироватки та 2 мМ L-глутаміну, і субкультивували двічі на тиждень. LAI-штам вірусу ВІЛ-1 був отриманий від Дослідницького центра раку Фреда Хатчинсона (Fred Hutchinson Cancer Research Center), a Balштам - від Національного інституту здоров'я NIH (США). Обидва штами піддавали ампліфікації і титрували в клітинах МТ-2 (LAI) і клітинах РМ-1 (ВаІ) шляхом аналізу інфекційності вірусу. Реактиви. Сполуку 1, атазанавір, диданозин, ставудин, ефавіренц, енфувіртид (Т-20), Т-1249, AMD-3100, Sch-C, Sch-D і UK-427,857 синтезували за допомогою реакцій, відомих із літератури та з особистого досвіду. Ампренавір, індинавір, нелфінавір, невірапін, лопінавір, ламівудин, ритонавір, тенофовір, саквінавір, делавірдин та абакавір екстрагували із лікарських препаратів промислового виробництва й очищали за допомогою методів, відомих із літератури та з особистого досвіду. Тенофовір тестували як теновір-дизопоксилфумерат. Зальцитабін був отриманий від Національного інституту здоров'я. Зидовудин був придбаний у фірми Sigma, а емтрицитабін - у фірми Moravek Biochemicals. 3-[(4Фторбензил)метоксикарбамоїл]-2-гідроксіакрилова кислота (Сполука 2) і 2-(2,2)-диметил-5-оксо-[1,3]діоксолан-4-іліден)-N-(4-фторбензил)-Nметоксіацетамід (Сполука 3) описані в патенті США № 6,777,440. Анти-ВІЛ засоби мали чистоту більше 95%, за винятком AMD-3100 (>90%), Sch-D (80%) і UK-427,857 (>90%). Аналіз ліків на сприйнятливість і цитотоксичність. В аналізі на сприйнятливість ліків проводили інфікування клітин МТ-2 вірусом ВІЛ-1 LАІ (та клітини РМ-1 вірусом ВІЛ-1 ВаІ) з множинністю зараження (МОЇ) 0,005, і клітини висівали у 96-лункові мікротитрувальні планшети (0,1 x 10 клітин/мл), в яких містилися послідовно розбавлені розчини випробуваних сполук. Комбінації ліків складали, використовуючи співвідношення із двох ліків 1:1, 9 1:2,5 і 2,5:1, кратні величинам їхніх ефективних концентрацій ЕС50, визначеним у множині попередніх експериментів. Кожне з цих співвідношень представлялося групою із 3-кратних, послідовно розбавлених розчинів і повторювалося в чотирьох зразках. Інкубування планшетів проводили в умовах 37°С і 5% СО2. Клітини МТ-2, інфіковані вірусом ВІЛ-1 LAI, інкубували протягом 5 днів. На п'ятий день після інфікування із кожної лунки відбирали по 20 мкл і проводили кількісну оцінку зворотною транскриптазою (RT), а для зразків, що містили ненуклеозидні інгібітори RT, проводили MTS аналіз. Клітини РМ-1, інфіковані вірусом ВІЛ-1 Ва1 і призначені для досліджень комбінування з інгібіторами CCR5, інкубували протягом 6 днів. На шостий день після інфікування із кожної лунки відбирали по 20 мкл, відібрані зразки 20- і 50-кратно розбавляли і кількісно оцінювали стосовно р24. Аналіз на цитотоксичність проводили на неінфікованих клітинах, оброблених такими ж самими комбінованими препаратами та інкубованих протягом 6 днів. Життєздатність клітин визначали шляхом MTS аналізу. Величини СС50 обчислювали за допомогою експоненціальної форми рівняння медіанного ефекту, як описано нижче для обчислення ЕС50. Аналіз ефекту від комбінування ліків. Для визначення величин СІ готували розчини ліків, розбавлені у фіксованому співвідношенні, і проводили аналіз множини таких співвідношень. Серії приготованих розбавлених розчинів ліків покривали діапазон концентрацій навколо величини ЕС50 кожної сполуки. Це дозволяло проводити порівняння ліків за їхніми еквівалентними антивірусними активностями. Для кожного досліджуваного лікарського складу і кожної комбінації будували криву концентрація-відповідь за рівнянням медіанного ефекту. Це рівняння використовувалося за допомогою програми нелінійної регресії (Proc Nlin) у PC SAS версії 8,01 (SAS Institute Inc., SAS Version 8,01, Gary, NC: SAS Institute Inc., 1990). Величини ЕС50 для кожного лікарського складу визначали за індивідуальними експериментами з цими складами, використовуючи рівняння медіанного ефекту: Fa = 1/[1+(ЕD50/концентрація ліків)m]. У цьому рівнянні Fa виражає частину вірусного навантаження, що була інактивована. Наприклад, Fa = 0,75 означає, що реплікація вірусів була інгі 88463 10 бована на 75% відносно контрольних зразків, що не піддавалися обробці ліками. ED50 виражає концентрацію ліків, здатну зменшити кількість вірусів на 50%, a m є параметром крутизни кривої концентрація-відповідь. Для оцінки антивірусної ефективності різноманітних комбінацій ліків обчислювали величини індексу комбінування (СІ) методом Шу-Рідо (Chou and Rideout). Індекс комбінування обчислювали за рівнянням: СІ = [D]1/[Dm]1 + [D]2/[Dm]2 У цьому рівнянні [Dm]1 і [Dm]2 є концентраціями ліків, які дають певний рівень ефекту при їх відокремленому застосуванні, a [D]1 і [D]2 є концентраціями ліків, які дають такий самий рівень ефекту при застосуванні їх у комбінації. Теоретично ефекти можна підсумувати, якщо це дає величину СІ, що дорівнює одиниці. Якщо ж СІ є меншою одиниці, то отримуваний ефект є синергічним, а якщо СІ є більшою одиниці, то антагоністичним. Але широкі експериментальні дослідження з комбінування показали, що при інтерпретації значень СІ слід брати до уваги змінні, що враховують лабораторні умови експериментів. У найкращому випадку можна знайти інтервал найбільш вірогідних значень СІ при певному шумовому рівні отримуваних результатів. У даному описі ці інтервали зазначаються в дужках для кожної оцінюваної точки СІ. Наприклад, запис величини СІ "0,53 (0,46, 0,60)" означає, що найкращим оціненим значенням СІ є 0,53, але через шумовий фон експерименту правомірними можна вважати також значення СІ, що лежать в інтервалі від 0,46 до 0,60. Даний діапазон 0,46 - 0,60 цілком лежить нижче рівня 1,0, звідки випливає, що імовірно всі значення СІ в цьому випадку є меншими 1,0. Отже, можна зробити висновок про отримання в даному випадку синергічного ефекту. Якщо оцінений інтервал значень СІ цілком лежить вище 1,0, то можна зробити висновок про антагоністичну природу дослідженої комбінації. Якщо ж цей інтервал включає 1,0, то отриманий ефект є адитивним. При проведенні описаних нижче експериментів з комбінування, значення ЕС50 для Сполуки 1 і кожної зі сполук, взятих для порівняння, визначали під час кожного з дослідів і використовували в наступному аналізі даних. Отримані значення збігаються з даними, опублікованими авторами раніше і наведеними тут у Табл. 1. 11 Двокомпонентні комбінації Сполуки 1 з нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази (RT). Нуклеозидні інгібітори RT комбінували зі Сполукою 1 в інтервалі концентрацій навколо значень ЕС50 кожної зі сполук таким чином, щоб можна було проводити порівняння еквівалентних антивірусних активностей. Усі оцінки здійснювали за допомогою програми SAS Рrос NLIN і двопараметричної логіки. Одержані дані наведені в Табл. 2 у формі індексів комбінування й асимптотичних довірчих інтервалів для інгібіторів RT з різними молярними співвідношеннями (див. розд. Матеріали і 88463 12 методики). Нуклеозидні інгібітори RT у комбінаціях зі Сполукою 1 продемонстрували синергічний та адитивно-синергічний антивірусні ефекти. Значного антагонізму анти-ВІЛ активності не спостерігалося. За результатами аналізу зниження MTS у жодній з комбінацій ліків не було виявлено підвищеної цитотоксичності при найвищих досліджених концентраціях. Таблиця 2. Двокомпонентні комбінації Сполуки 1 з нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази 13 88463 14 a Двокомпонентні комбінації Сполуки 1 з ненуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази. Результати досліджень, наведені в Табл. 3, свідчать про те, що об'єднання Сполуки 1 з ефавіренцем і делавірдином дає синергічний ефект, у той час як ефект комбінування з невапірадином є адитивно-синергічним. При найвищих досліджених концентраціях у жодній з комбінацій ліків підвищення цитотоксичності не спостерігалося. a Двокомпонентні комбінації Сполуки 1 з інгібіторами ВІЛ-протеаз. У загальному випадку комбінації інгібіторів ВІЛ-протеаз зі Сполукою 1 варіюють від синергічних до адитивно-синергічних. У дослідженнях антивірусного ефекту жодна з цих комбінацій у найвищих концентраціях не показала цитотоксичної дії. Результати досліджень цих двокомпонентних комбінацій підсумовані в Табл. 4. Співвідношення між Сполукою 1 і сполукою, взятою для порівняння. b Якщо нижня межа асимптотичного довірчого інтервалу є більшою 1, то комбінація є антагоністичною. Якщо верхня межа є меншою 1, це вказує на синергізм комбінації. Якщо 1 лежить у межах довірчого інтервалу, то ефект є адитивним. У дужках наведені 95% довірчі інтервали, які, таким чином, є мірою змінності отриманих даних. Співвідношення між Сполукою 1 і сполукою, взятою для порівняння. b Якщо нижня межа асимптотичного довірчого інтервалу є більшою 1, то комбінація є антагоністичною. Якщо верхня межа є меншою 1, це вказує на синергізм комбінації. Якщо 1 лежить у межах довірчого інтервалу, то ефект є адитивним. У дужках наведені 95% довірчі інтервали, які, таким чином, є мірою змінності отриманих даних. 15 a Співвідношення між Сполукою 1 і сполукою, взятою для порівняння. b Якщо нижня межа асимптотичного довірчого інтервалу є більшою 1, то комбінація є антагоністичною. Якщо верхня межа є меншою 1, це вказує на синергізм комбінації. Якщо 1 лежить у межах довірчого інтервалу, то ефект є адитивним. У дужках наведені 95% довірчі інтервали, які, таким чином, є мірою змінності отриманих даних. 88463 16 Двокомпонентні комбінації Сполуки 1 з інгібіторами проникнення ВІЛ. Результати досліджень, подані в Табл. 5, показують, що комбінування Сполуки 1 з AMD-3100 дає сильний синергічний ефект на 50 і 75% рівнях інгібування з тенденцією до адитивності на 90% рівні. Отже, такі комбінації належать до помірно синергічних. При найвищих концентраціях комбінованих ліків значної цитотоксичності не спостерігалося. 17 a Співвідношення між Сполукою 1 і сполукою, взятою для порівняння. b Якщо нижня межа асимптотичного довірчого інтервалу є більшою 1, то комбінація є антагоністичною. Якщо верхня межа є меншою 1, це вказує на синергізм комбінації. Якщо 1 лежить у межах довірчого інтервалу, то ефект є адитивним. У дужках наведені 95% довірчі інтервали, які, таким чином, є мірою змінності отриманих даних. a Співвідношення між Сполукою 1 і сполукою, взятою для порівняння. b Якщо нижня межа асимптотичного довірчого інтервалу є більшою 1, то комбінація є антагоністичною. Якщо верхня межа є меншою 1, це вказує на синергізм комбінації. Якщо 1 лежить у межах довірчого інтервалу, то ефект є адитивним. У дужках наведені 95% довірчі інтервали, які, таким чином, є мірою змінності отриманих даних. Фармацевтична композиція і процеси його застосування Сполука 1 інгібує прикріплення ВІЛ, дуже важливий етап у реплікації цього вірусу, і завдяки цьому може застосовуватися в лікуванні ВІЛінфекції та її патологічних наслідків - СНІД і САК. Як було показано вище, Сполука 1 є активною при її застосуванні в комбінації з іншими різноманітними лікарськими засобами і може бути особливо корисною у високоінтенсивній антиретровірусній терапії (HAART) та інших нових комбінаційних складах і методах лікування. Сполука 1 у загальному випадку буде вживатися у формі фармацевтичної композиції, активний інгредієнт якої може складатися лише зі Сполуки 1 або зі Сполуки 1 і принаймні із одного іншого лікарського засобу, використовуваного для лікування СНІДу або ВІЛ-інфекції. До складу такої композиції, як правило, будуть входити фармацевтично прийнятний носій і, можливо, звичайні ексципієнти. Виготовляти її буде можливо за допомогою звичайних фармацевтичних технологій і виробничого устаткування. Винаходом охоплюються всі відомі форми таких композицій. Кращими серед них є тверді та рідкі форми. Твердими формами можуть бути, зокрема, порошки, таблетки, капсули, пастилки тощо. Таблетки можуть бути жувальними, буферизованими і пролонгованого вивільнення. Кап 88463 18 Двокомпонентні комбінації Сполуки 1 з інгібіторами ВІЛ-інтегрази. Згідно з результатами досліджень, поданими в Табл. 6, комбінації Сполуки 1 зі Сполукою 2 дають помірно синергічний ефект. При найвищих концентраціях комбінованих ліків значної цитотоксичності не спостерігалося. Таблиця 6. Анти-ВІЛ активність двокомпонентних комбінацій Сполуки 1 зі Сполукою 2 сули можуть мати ентеросолюбільне покриття і також бути розраховані на пролонговане вивільнення. Порошки можуть бути розраховані на безпосередній пероральний прийом або на прийом у формі розчину. Порошки, залежно від процесу їх одержання, можуть бути ліофілізованими або флеш-плавленими. У твердому препараті Сполука 1 та будь-який антиретровірусний засіб є наявними в кількостях однократної дози. У загальному випадку однократна доза Сполуки 1 лежить в межах 1-1000 мг/дозову одиницю. Такими однократними дозами можуть бути 1 мг, 10 мг, 100 мг, 250 мг, 500 мг, і 1000 мг. Інші антиретровірусні засоби входять до однодозової одиниці в таких же кількостях, що й інші клінічні лікарські засоби цього класу, тобто, звичайно в межах 0,25-1000 мг/дозову одиницю. Рідкі препарати можуть мати форму водних розчинів, сиропів, еліксирів, емульсій і суспензій. У рідкому препараті Сполука 1 і будь-який антиретровірусний засіб є наявними в межах однодозової одиниці. Звичайно, однодозова одиниця Сполуки 1 у цих препаратах становить від 1 до 100 мг/мл. Однократні дози рідких препаратів можуть складати, наприклад, 1 мг/мл, 10 мг/мл, 25 мг/мл, 50 мг/мл і 100 мг/мл. У загальному випадку інші антиретровірусні засоби входять до однодозової одиниці в таких же кількостях, що й інші клінічні лікарські засоби цього класу, тобто, звичайно в межах 1-100 мг/мл. Винаходом охоплюються всі звичайні способи введення ліків, серед яких кращими є пероральний і парентеральний способи (тобто внутрішньом'язові, внутрішньовенні і підшкірні ін'єкції). У загальному випадку режим дозування є таким же, як і для інших антиретровірусних засобів, що використовуються при клінічному лікуванні. Для Сполуки 1 19 денна доза, як правило, складає 1-100 мг/кг маси тіла. Зазвичай, при пероральному введенні потребується більша кількість сполуки, а при парентеральному - менша. Проте режим дозування в кожному конкретному випадку визначається лікаремкуратором на основі всебічного аналізу медичної картини. Винаходом охоплюються також процеси, в котрих Сполука 1 використовується як засіб комбінаційної терапії. Тобто Сполука 1 може використовуватися як окремо, так і спільно з іншими засобами лікування СНІДу та ВІЛ-інфекції. При цьому іншими засобами лікування можуть бути, наприклад, інгібітори прикріплення ВІЛ, інгібітори CCR5, інгібітори CXCR4, інгібітори злиття ВІЛ з клітинами, інгібітори ВІЛ-інтегрази, нуклеозидні інгібітори зворотної ВІЛ-транскриптази, ненуклеозидні інгібітори 88463 20 зворотної ВІЛ-транскриптази, інгібітори ВІЛпротеази, інгібітори бадінгу та визрівання ВІЛ, імуномодулятори та протиінфекційні засоби. У таких комбінаційних процесах Сполука 1 звичайно призначається в денних дозах 1-100 мг/кг маси тіла спільно з іншими засобами. При цьому кількість інших засобів звичайно лежить в установлених терапевтичних межах. Проте режим дозування в кожному конкретному випадку визначається лікарем-куратором на основі всебічного аналізу медичної картини. У Табл. 7 перелічені деякі засоби, котрі можуть використовуватися при лікуванні СНІДу та ВІЛ-інфекції у процесах згідно з даним винаходом. При цьому слід зауважити, що даний винахід не обмежується зазначеними тут засобами. 21 88463 22 23 88463 24 25 88463 26 27 88463 28 29 Комп’ютерна верстка І. Скворцова 88463 Підписне 30 Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601