Датчик насіння, встановлений на виході насіннєпроводу

Реферат: Датчик для визначення проходження насіння для сільськогосподарської сівалки, де зазначений датчик виконаний у вигляді електромагнітного датчика. Електромагнітний датчик, розташований на рівні або поруч з краєм виходу насіннєпроводу, через який проходить насіння під час висівних операцій. При цьому зазначений електромагнітний датчик здатен генерувати вихідний сигнал, який відповідає проходженню насіння через нього. UA 111838 C2 (12) UA 111838 C2 UA 111838 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 На традиційних сівалках датчики насіння використовуються для виявлення проходження насіння через насіннєпровід. Існують різні типи датчиків, придатних для виявлення проходження насіння через насіннєпровід, але найбільш поширеним датчиком є фотоелектричний або оптичний датчик, такого типу, як пропонується корпорацією "Дікі-Джон" ("Dickey-John Corporation") з Оберну, штат Іллінойс. Як описано в патенті США № 7.152.540 ("патент '540"), що включений до цієї заявки шляхом посилання, фотоелектричні датчики насіння зазвичай включають в себе елемент джерела світла і світлоприймальний елемент або детектор, розташовані над отворами в передній і задній стінках насіннєпроводу. Коли насіння проходить між джерелом світла і детектором, насіння перериває світловий промінь. Коли промінь світла переривається, генерується сигнальний імпульс, який вказує на проходження насіння. Генерований сигнальний імпульс передається на монітор сівалки (не зображений). Монітор сівалки рахує сигнальні імпульси з метою визначення кількості або щільності насіння, а також контролює час між сигнальними імпульсами з метою визначення інтервалу між насінням. На додаток до визначення кількості насіння та інтервалу між насінням, якщо інтервал часу між генерованими сигнальними імпульсами перевищує заданий період часу, монітор, як правило, сконфігурований з можливістю забезпечення звукового і/або візуального аварійного сигналу для інформування оператора про те, що існує проблема з певним рядним висівним апаратом, наприклад, порожній бункер насіння або несправність дозатора насіння або датчика насіння. На традиційних сівалках датчики насіння встановлені поблизу середини насіннєпроводу для захисту датчика від пошкодження під час висівних операцій, а також для мінімізації впливу зовнішнього світла, пилу і твердих частинок на світловий промінь. Тим не менше, добре відомо, що за той час, доки насіння проходить через насіннєпровід, перш ніж потрапить до борозни, фактичний інтервал між насінням у борозні може значно відрізнятися від інтервалу між насінням, виявленого датчиком насіння у середній точці насіннєпроводу. Це пов'язано з тим фактом, що як би рівномірно не розподіляв насіннєпровід послідовне насіння у насіннєпровід, рикошет насіння у середині насіннєпроводу, під час проходження насіння через насіннєпровід, може істотно впливати на швидкість насіння, коли воно виходить із насіннєпроводу. Рикошет насіння від бічних стінок насіннєпроводу може бути спричинений насінням, яке не потрапляє до насіннєпроводу в потрібному місці, або через нерівності чи перешкоди на шляху проходження насіння в середині насіннєпроводу, або внаслідок змін у вертикальних прискореннях, спричинених рядним висівним апаратом, який стикається з грудками бруду, залишками рослин, камінням, або внаслідок змін рельєфу місцевості, коли сівалка перетинає поле. Якщо одна насінина рикошетить більше або менше, ніж сусідня насінина, під час проходження через насіннєпровід, це може призвести до значної нерівномірності або відмінності у інтервалі розміщення між сусідніми насінинами в борозні. Наприклад, якщо одна насінина тричі рикошетить від бічних стінок насіннєпроводу перед виходом з насіннєпроводу порівняно з насіниною, що не рикошетить взагалі, або насіниною, що рикошетить тільки один або два рази, насіння, яке піддається більшій кількості рикошетів, буде виходити з насіннєпроводу з меншою швидкістю, ніж те насіння, яке піддається меншій кількості рикошетів. Ця різниця в швидкості насіння на виході з насіннєпроводу призводить до непослідовного інтервалу між насінням у борозні. Таким чином, щоб більш точно відображати фактичний інтервал між насінням у борозні в ідеальному випадку датчик насіння повинен розміщуватися на краю або поблизу нижньої частини насіннєпроводу. Однак з причин, зазначених вище, оптичний датчик втратить свою функціональність, якщо він буде розміщений на краю або поблизу краю насіннєпроводу, оскільки зовнішнє світло, пил і тверді частинки будуть впливати на світловий промінь. Відповідно, існує потреба у датчику насіння, який може бути встановлений на краю або поблизу нижньої частини або краю виходу насіннєпроводу, і який може витримувати умови навколишнього середовища у такому місці розташування, при цьому точно визначаючи проходження насіння, коли воно виходять або знаходиться на виході з насіннєпроводу. Опис фігур. Фігура 1 ілюструє традиційний рядний висівний апарат із традиційним датчиком насіння, встановленим у традиційний спосіб поблизу середини насіннєпроводу. Фігура 2 являє собою часткове вертикальне зображення ззаду рядного висівного апарату, зображеного на Фігурі 1, якщо дивитися по лініях 2-2, що зображує диски сошника відносно насіннєпроводу. Фігура 3 ілюструє традиційний рядний висівний апарат з варіантом електромагнітного датчика насіння, встановленого на традиційному насіннєпроводі на краю або поблизу нижнього краю насіннєпроводу. 1 UA 111838 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Фігури 4A-4C ілюструють різні зображення електромагнітного датчика насіння, зображеного на Фігурі 3, встановленого внизу або поблизу нижнього краю традиційного насіннєпроводу. Фігура 5 являє собою вертикальне зображення ззаду рядного висівного апарату, зображеного на Фігурі 3, якщо дивитися по лініях 5-5, що зображує диски сошника відносно насіннєпроводу та електромагнітний датчик насіння, встановлений на ньому. Фігура 6 являє собою паралельне порівняння традиційного насіннєпроводу і такого ж традиційного насіннєпроводу, що був модифікований електромагнітним датчиком насіння, встановленим на його краю. Фігура 7 являє собою покомпонентне зображення в перспективі варіанту електромагнітного датчика, зображеного на Фігурі 3. Фігура 8A являє собою зображення в перспективі вкладиша електромагнітного датчика, зображеного на Фігурі 3. Фігура 8B являє собою вертикальне зображення збоку вкладиша, зображеного на Фігурі 8A. Фігура 8C являє собою горизонтальне зображення зверху вкладиша, зображеного на Фігурі 8B. Фігура 8D являє собою вертикальне зображення з лівого боку вкладиша, зображеного на Фігурі 8B. Фігура 9A являє собою зображення в перспективі корпусу електромагнітного датчика, зображеного на Фігурі 3. Фігура 9B являє собою вертикальне зображення збоку корпусу електромагнітного датчика, зображеного на Фігурі 9A. Опис. Посилаючись наразі на фігури, на яких однакові номера позицій позначають однакові або відповідні частини на декількох зображеннях, Фігура 1 ілюструє окремий рядний висівний апарат 10 традиційної рядної сівалки сільськогосподарських культур. Як добре відомо в даній галузі техніки, рядні висівні апарати 10 монтуються з інтервалом вздовж довжини поперечного брусу 12 за допомогою паралельного з'єднання 14, яке дозволяє кожному рядному висівному апарату 10 переміщатися у вертикальному напрямку незалежно від брусу та інших розташованих з інтервалом рядних висівних апаратів з тим, щоб враховувати зміни рельєфу місцевості або у випадку, коли рядний висівний апарат стикається з камінням або іншою перешкодою, під час буксирування сівалки через поле. Кожен рядний висівний апарат 10 містить раму 16, яка функціонально підтримує насіннєвий бункер 18, вузол сошника 20, дозатор насіння 44, насіннєпровід 46 і вузол загортача 50. Вузол сошника 20 містить пару дисків сошника 22, 24, які встановлені з можливістю обертання на валах 26, 28, що кріпляться до хвостовика 30, який включає частину рами рядного висівного апарату 16. Вузол сошника 20 також містить пару копіювальних коліс 32, 34, які підтримуються з можливістю обертання важелями копіювального колеса 35, 37, що також кріпляться до рами 16. Як найкраще проілюстровано на Фігурі 2, яка зображує вузол сошника 20, якщо дивитися по лініях 2-2, зображених на Фігурі 1, диски 22, 24 є скісними під кутом так, що їх зовнішні краї знаходяться в тісному контакті в точці проникнення в ґрунт 36 і відхиляються назовні і вгору від напрямку руху сівалки, як показано стрілкою 38. Таким чином, під час буксирування сівалки через поле, обертові диски 22, 24 виривають V-подібну борозну 40 в поверхні ґрунту. Край виходу насіннєпроводу 46 розташований між відхиленими назад дисками сошника 22, 24. Під час роботи, коли сівалка буксирується через поле, насіннєвий бункер 18 забезпечує постійну подачу насіння 42 у дозатор насіння 44. Дозатор насіння 44 дозує або розподіляє окремі насінини 42 через рівні інтервали в насіннєпровід 46. Насіннєпровід 46 спрямовує насіння вниз і назад між відхиленими дисками сошника 22, 24 перш, ніж насіння потрапить у Vподібну борозну 40. Потім насіння загортаєтьсяґрунтом за допомогою вузла загортача 50. Традиційний оптичний датчик насіння 60, що включає в себе джерело світла 62 і детектор світла 64 зображений змонтованим на традиційному місці поблизу середини насіннєпроводу 46. Фігура 3 ілюструє такий самий рядний висівний апарат 10, що й зображений на Фігурі 1, але на якому традиційний оптичний датчик насіння 60 замінений варіантом електромагнітного датчика 100 для виявлення проходження насіння (далі "датчик 100"). Датчик 100 переважно функціонує відповідно до принципів, описаних в патентах США за № 6.208.255 і 6.346.888 (далі "патенти '255 і '888"), обидва з яких включені в даний опис у повному обсязі шляхом посилання, і переважно по суті відповідає датчикам, описаним в цих патентах. Як найкраще зображено на Фігурах 4A-4C і 5-6, датчик 100 переважно встановлений на краю або поблизу нижнього краю насіннєпроводу 46 і, переважно, має розмір і сконфігурований таким 2 UA 111838 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 чином, що, коли змонтований на краю насіннєпроводу сівалки, він поміщається між дисками сошника 22, 24 і буде рухатися трохи вище поверхні ґрунту під час висівних операцій. Конфігурація датчика 100, якій надається перевага, відносно насіннєпроводу 46 найкраще проілюстрована на Фігурах 4A-4C та 6. Слід мати на увазі, що насіннєпровід 46 може бути будьяким традиційним насіннєпроводом або насіннєпроводом новітньої розробки, і що даний винахід не обмежується будь-якою конкретною формою або конфігурацією насіннєпроводу. Як проілюстровано, насіннєпровід 46 включає вигнуті назад передню стінку 45 і задню стінку 47 і протилежні бічні стінки 49, які разом утворюють вигнутий назад канал. Насіння, що розподіляється дозатором насіння 44, подається у відкритий верхній край 41 насіннєпроводу 46 і направляється або спрямовується вниз і назад через канал перш ніж залишити насіннєпровід 46 через нижній край виходу 43. Насіннєпровід 46 може містити гаки або монтажні вушка, що зазвичай використовуються для кріплення до хвостовика 30 і/або інших точок кріплення на рамі рядного висівного апарату 16. Хоча датчик 100 переважно розташований на краю виходу 43 насіннєпроводу 46, щоб краще відображати інтервал розміщення насіння в борозні, як описано вище, датчик 100 може бути розташований у будь-якому місці вздовж каналу насіннєпроводу 46. Слід також зазначити, що конфігурація датчика 100 може також змінюватися залежно від конфігурації насіннєпроводу і положення та відстані між дисками сошника (або диску залежно від марки і моделі сівалки), а також інших факторів, пов'язаних з сівалкою. Фігура 7 являє собою покомпонентне зображення в перспективі датчика 100. Датчик 100 переважно включає в себе кришку доступу 110, з'єднувальний провід 120, з'єднувач 130, схему 150, вкладиш 160 і корпус 170, всередині якого розміщуються вкладиш 160 і схема 150. Схема 150 включає в себе передавач 152, детектор 154 і друковану (схемну) плату 156. Передавач 152 і детектор 154 переважно містять мідні електроди, змонтовані на основі друкованої плати 156. Патенти США за № 6.208.255 і 6.346.888, раніше включені до цього опису шляхом як посилання, описують схему, включену у друковану плату 156. Як буде очевидним, коли датчик 100 зібрано, передавач 152 і детектор 154 розташовані на кожній стороні вкладиша 160 у корпусі 170 таким чином, щоб виявляти насіння, яке проходить між ними. Як найкраще проілюстровано на Фігурах 8A-8D, вкладиш 160 переважно виконаний з пластику або іншого прийнятного матеріалу, і включає в себе бічні стінки 161, 162, і передню та задню стінки 163, 164, які разом утворюють наскрізний отвір 166, через який насіння буде проходити до виходу з краю насіннєпроводу 46. Наскрізний отвір 166 вкладиша 160 переважно сконфігурований і виконаний з розмірами таким чином, щоб не перешкоджати або не впливати на траєкторію насіння, що виходить з краю виходу 43 насіннєпроводу 46. Зовнішня сторона бічних стінок 162 переважно включає напрямні 168, які шляхом ковзання отримують передавач 152 і детектор 154. Вкладиш 160 також включає в себе виступ 167 для прийому нарізного з'єднувача для кріплення до нього друкованої плати 156. Зовнішня сторона бічних стінок 162 також переважно включає розпірки 169, призначення яких буде описано далі. Як зображено на Фігурах 9A і 9B, корпус 170 має верхній отвір 172 і нижній отвір 174. Як найкраще проілюстровано на Фігурі 6, верхній отвір 172 має розміри і конфігурацію з можливістю прийому нижнього краю насіннєпроводу 46, не закриваючи отвір насіннєпроводу таким чином, щоб не впливати на траєкторію насіння, яке виходить з насіннєпроводу. Нижній отвір 174 також сконфігурований так, щоб не впливати на траєкторію насіння, яке виходить з насіннєпроводу. Корпус 170 також переважно включає в себе верхню опору 176, сконфігуровану з можливістю прийому верхньої частини друкованої плати 156, і для вирівнювання із задньою стінкою 47 насіннєпроводу 46. Вушка 178 переважно сформовані у верхній опорі 176 для прийому нарізних кріпильних деталей для кріплення кришки доступу 110 до неї. Корпус 170 також включає бічні стінки 180, 181 і передню стінку 182, які утворюють порожнину 184, що має розмір і сконфігурована таким чином, щоб отримати вкладиш 160 і схему 150. Виступ 186 переважно сформований на верхній опорі 176 для кріплення до неї друкованої плати 156 за допомогою нарізного кріпильного елементу. Бічні стінки 180 корпусу 170 переважно включають гнізда 188 для прийому вставок, що зменшують зношення 190, розташованих у місці, де диски сошника 22, 24 швидше за все будуть вступати у контакт або тертися об корпус 170 під час висівних операцій. Вставки, що зменшують зношення, переважно виготовляють з відносно твердого зносостійкого матеріалу, такого як карбід вольфраму або іншого прийнятного матеріалу, стійкого до зношення. Кришка 110 включає вушка 112, які співпадають з вушками 178 у корпусі 170 для кріплення за допомогою нарізних кріпильних деталей, тим самим закриваючи схему 150. Переважно, перш ніж кришка 110 буде прикріплена до корпусу 170, непровідний гель (не зображено), такий як епоксидна смола або інші герметики, які відомі в даній галузі техніки, виливають на схему 150 3 UA 111838 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 для заповнення внутрішнього об'єму між кришкою 110 та друкованою платою 156, і між корпусом 170 та вкладишем 160 для захисту схеми датчика від вологи та впливу. Під час роботи датчик 100 генерує електромагнітну енергію на передавачі 152, яка отримується за допомогою детектора 154, розташованого на протилежній стінці вкладиша 160, між якими знаходиться наскрізний отвір 166, через який проходить насіння, коли воно виходить з насіннєпроводу 46. Передавач 152 переважно являє собою генератор синусоїдальних коливань, конструкція якого відома фахівцям в даній галузі техніки, наприклад, осцилятор, як описано в патентах '255 і '888. Електромагнітна енергія, яка генерується передавачем 152, виявляється детектором 154 з використанням елемента, включеного у друковану плату 156, наприклад, мікшера моделі ADEX-10L + також пропонується компанією "Міні-Сіркуітс Форт Вейн" ("Mini-Circuits Fort Wayne LLC"). Друкована плата 156 генерує вихідний сигнал, пов'язаний з амплітудою і фазою електромагнітної енергії, виявленої детектором 154. Вихідний сигнал передається через провід 120 і з'єднувач 130 на монітор сівалки (не зображений), який має модуль обробки. Друкована плата 156 переважно отримує живлення через провід 120 і з'єднувач 130 від джерела живлення, таким чином, що провід 120 переважно включає джгут проводів, який містить електричні з'єднання для передачі сигналів від датчика 100 і для передачі енергії до датчика 100. Коли насіння проходить через наскрізний отвір 166 і між передавачем 152 і детектором 154, вихідний сигнал, згенерований друкованою платою 156, модифікується, оскільки насіння спричиняє збурення електромагнітної енергії, виявленої детектором 154. Таке коливання може бути використане монітором сівалки або подібними системами для запису часу, протягом якого кожна насінина була випущена, як добре відомо в даній галузі техніки, і тому не потребує додаткового опису. Збурення електромагнітної енергії, спричинене проходженням насіння між передавачем 152 і детектором 154, відрізняється від збурення, спричиненого пилом або іншими частинками, оскільки коливання сигналу, спричинене пилом буде меншим, ніж коливання, що викликане насінням, яке має набагато більшу діелектричну масу. Таким чином, датчик 100 може чітко і точно розрізняти насіння, пил та інші тверді частинки, а отже може бути використаний у таких середовищах, що мають місце на краю виходу насіннєпроводу, де оптичний датчик нездатен функціонувати точно. Наприклад, при використанні оптичного датчика, шлейф пилу може спричинити заваду для променя світла, подібну до того, що спричиняється насінням, і може призводити до помилкових вимірювань за допомогою оптичного датчика. Крім того, датчик 100 не має чутливості до підвищення зовнішньої освітленості в нижній частині насіннєпроводу, на відміну від оптичного датчика. Оскільки датчик 100 має переваги в порівнянні з оптичним датчиком, як описано вище, а отже може бути розміщений на краю або поблизу краю виходу насіннєпроводу між дисками сошника 22, 24, деякі фактори мають бути взяті до уваги при розміщенні електромагнітного генератора поруч або між електропровідними дисками сошника 22, 24. Оскільки кожен диск сошника 22, 24 являє собою рухомий провідник, наявність магнітного поля спричиняє утворення вихрових струмів у дисках сошника. Кожен такий вихровий струм індукує магнітне поле, що має тенденцію опору полю, яке його утворило. Таким чином, обертання сусідніх дисків сошника 22, 24 буде спричиняти вторинні магнітні поля, які отримуються детектором 154, що в результаті призводить до значного перешкоджання сигналу, сформованого датчиком 100. Експериментальні дані засвідчили, що коли детектор 154 розташований в нижній частині насіннєпроводу 46 і в межах приблизно одного сантиметра будь-якої з внутрішніх поверхонь дисків сошника 22, 24, вихрові струми створюють перешкоди роботі датчика. Таким чином, передавач 152 і детектор 154 переважно магнітно екрановані за допомогою конструкції, що має відносну проникність переважно між діапазонами приблизно від 100 до 10.000, але переважно відносна проникність становить близько 600. Така відносна проникність може бути досягнута шляхом виготовлення корпусу 170 з феромагнітних матеріалів, таких як залізо, кобальт або нікель, або зі сплаву, такого як мю-метал, пермендюр, пермалой, сталь, алфенол або рометал. Висока ефективна проникність особливо важлива у бічних стінках 180, 181 корпусу, оскільки бічні стінки розташовані між дисками сошника 22, 24 та передавачем і приймачем 152, 154. При застосуванні такого зовнішнього екранування, запобігають потраплянню магнітного поля, що генерується передавачем 152, до дисків сошника 22, 24 (а, отже, запобігають утворенню вихрових струмів у дисках сошника), а також перешкоджають потраплянню будь-яких зовнішніх магнітних полів до детектора 154. Експериментальні дані показали, що чутливість детектора 154 зменшується поблизу периферичного і проксимального країв детектора найдалі від друкованої плати 156. Таким чином, як найкраще видно на Фігурі 8B, нижня поверхня вкладиша 160 переважно відділена 4 UA 111838 C2 5 10 15 20 відстанню D від внутрішньої поверхні корпусу 170, тоді як детектор 154 і передавач 152 продовжуються повз нижню поверхню вкладиша 160 в напрямку внутрішньої поверхні корпусу 170. Таким чином, як можна побачити на Фігурі 8B, насіння не проходить повз менш чутливі периферичні або проксимальні ділянки детектора 154. Оскільки нижня поверхня вкладиша 160 не контактує з корпусом 170, розпірки 169 служать для контакту з корпусом і утримування вкладиша на місці. Додаткова корисна функція вкладиша 160 полягає в тому, що напрямні 168 запобігають істотному відхиленню від передавача 152 і детектора 154, як найкраще проілюстровано на Фігурі 8B. Експериментальні дані засвідчили, що відхилення або передавача, або детектора може впливати на сигнал, сформований датчиком 100. Гель (не зображений), який заповнює внутрішній об'єм між корпусом 170 і вкладишем 160, також обмежує відхилення передавача 152 і детектора 154. Слід зазначити, що така сама функція може бути досягнута будь-яким прийнятним способом, який запобігає відхиленню передавача 152 або детектора 154. Вищенаведений опис представлено для того, щоб дозволити будь-якому середньому фахівцю в даній галузі техніки втілити і використовувати даний винахід, і надається в контексті патентної заявки та її вимог. Різні модифікації варіанта втілення пристрою, якому надається перевага, і загальні принципи та ознаки системи і способів, описаних тут, будуть очевидно вираженими для фахівців в даній галузі техніки. Таким чином, даний винахід не обмежується варіантами втілення пристрою, системи і способів, описаними вище і проілюстрованими на фігурах, але має відповідати найширшому обсягу відповідно до суті та обсягу пунктів прикладеної формули винаходу. ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 25 30 35 40 45 50 55 1. Датчик для визначення проходження насіння для сільськогосподарської сівалки, де зазначений датчик виконаний у вигляді електромагнітного датчика, який включає: електромагнітний датчик, розташований на рівні або поруч з краєм виходу насіннєпроводу, через який проходить насіння під час висівних операцій, причому зазначений електромагнітний датчик здатен генерувати вихідний сигнал, який відповідає проходженню насіння через нього. 2. Датчик насіння за пунктом 1, в якому зазначений електромагнітний датчик включає в себе передавач, який генерує електромагнітне поле, і детектор для виявлення зазначеного згенерованого електромагнітного поля, і в якому насіння проходить через згенероване електромагнітне поле під час висівних операцій. 3. Датчик насіння за пунктом 2, в якому зазначений електромагнітний датчик також включає в себе магнітний екран. 4. Датчик насіння за пунктом 3, в якому зазначений магнітний екран містить феромагнітний матеріал, який має відносну магнітну проникність, вищу ніж приблизно 100. 5. Датчик насіння за пунктом 4, в якому зазначений електромагнітний датчик також розташований суміжно з принаймні одним диском сошника. 6. Датчик насіння за пунктом 5, в якому зазначений магнітний екран розташований між зазначеним передавачем і принаймні одним диском сошника. 7. Датчик насіння за пунктом 5, в якому зазначений принаймні один диск сошника включає пару дисків сошника, скомпонованих таким чином, що вони відхиляються назовні і вгору від поверхні ґрунту і напрямку руху сівалки, причому зазначений край виходу насіннєпроводу розташований між зазначеними дисками, що відхилені назовні і вгору, і зазначений електромагнітний датчик розташований між зазначеними дисками, що відхилені назовні і вгору, і поблизу поверхні ґрунту. 8. Датчик насіння за пунктом 2, в якому зазначене згенероване електромагнітне поле знаходиться нижче краю виходу зазначеного насіннєпроводу. 9. Датчик насіння за пунктом 7, в якому зазначене згенероване електромагнітне поле знаходиться нижче краю виходу зазначеного насіннєпроводу. 10. Спосіб виявлення насіння поблизу краю виходу насіннєпроводу, через який проходить насіння під час висівних операцій, причому зазначений спосіб включає: генерування електромагнітного поля на рівні або поруч з краєм виходу насіннєпроводу, причому край виходу насіннєпроводу розташований поблизу поверхні ґрунту, і насіння проходить через згенероване електромагнітне поле під час висівних операцій, де насіння проходить через зазначене електромагнітне поле, яке генерує вихідний сигнал, що відповідає проходженню насіння через зазначене згенероване електромагнітне поле. 11. Спосіб за пунктом 10, в якому край виходу насіннєпроводу також розташований поблизу принаймні одного диска сошника. 5 UA 111838 C2 5 10 15 20 25 30 12. Спосіб за пунктом 11, який також включає екранування зазначеного з генерованого електромагнітного поля від зазначеного принаймні одного диска сошника. 13. Спосіб за пунктом 12, в якому зазначене екранування забезпечується за допомогою розміщення матеріалу, що має відносну магнітну проникність, між зазначеним згенерованим електромагнітним полем і зазначеним принаймні одним диском сошника. 14. Спосіб за пунктом 13, в якому зазначена відносна магнітна проникність є вищою між приблизно 100. 15. Спосіб за пунктом 11, в якому зазначений принаймні один диск сошника включає пару дисків сошника, скомпонованих таким чином, щоб відхилятися назовні і вгору від поверхні землі і напрямку руху сівалки, причому край виходу насіннєпроводу розміщений між зазначеними дисками, що відхилені назовні і вгору. 16. Спосіб за пунктом 10, в якому зазначене згенероване електромагнітне поле знаходиться нижче краю виходу насіннєпроводу. 17. Електромагнітний датчик для визначення проходження насіння через насіннєпровід під час висівних операцій, причому датчик включає: корпус, розташований на рівні або поруч з краєм виходу насіннєпроводу, причому зазначений корпус має наскрізний отвір, через який проходить насіння під час висівних операцій; передавач, розчинюваний усередині зазначеного корпусу, причому зазначений передавач генерує електромагнітне поле, через яке проходить насіння під час висівних операцій; детектор, розташований всередині зазначеного корпусу, причому зазначений детектор виявляє згенероване електромагнітне поле і генерує вихідний сигнал, який відповідає проходженню насіння через згенероване електромагнітне поле. 18. Електромагнітний датчик за пунктом 17, в якому край виходу насіннєпроводу розташований поблизу поверхні ґрунту та суміжно з принаймні одним диском сошника. 19. Електромагнітний датчик за пунктом 18, в якому зазначений корпус має відносну магнітну проникність, вищу ніж приблизно 100, таким чином, щоб екранувати зазначене згенероване електромагнітне поле від зазначеного принаймні одного диска сошника. 20. Електромагнітний датчик за пунктом 17, в якому край виходу насіннєпроводу розташований поблизу поверхні ґрунту та між парою дисків сошника, що відхилені назовні і вгору від поверхні ґрунту і напрямку руху сівалки. 21. Електромагнітний датчик за пунктом 20, в якому зазначений корпус має відносну магнітну проникність, вищу ніж приблизно 100, таким чином, щоб екранувати зазначене згенероване електромагнітне поле від зазначеної пари дисків сошника. 6 UA 111838 C2 7 UA 111838 C2 8 UA 111838 C2 9 UA 111838 C2 10 UA 111838 C2 11 UA 111838 C2 12UA 111838 C2 13 UA 111838 C2 14 UA 111838 C2 Комп’ютерна верстка М. Мацело Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 15