Спосіб підвищення резистентності організму при лікуванні вірусних інфекцій

Винахід відноситься до медицини, а саме до збільшення резистентності організму при лікуванні вірусних інфекцій шляхом підвищення активності сироваткових нуклеаз і може бути використаним в клініці та експериментальних дослідженнях. Відомий спосіб підвищення активності сироваткової ДНКази з метою збільшення резистентності організму при лікуванні аденовірусних та герпетичних кератітів та кератоувеїтів шляхом аплікації на кон'юнктиву та введення під кон'юнктиву чужорідної екзогенної ДНКази (А.с. №207349 СССР, МКИ A61K301 2/04, Салганик Р.И. Лечебный препарат, Б.И. - 1968. №2. - С.54). Відомий також спосіб лікування кліщового енцефаліту (Глухов Б.M. Сравнительная эффективность рибонуклеази и противоэнцефалитного гаммаглобулина при клещевом энцефалите // Клин. мед. - 1971. - №5. С.44) та інших вірусних ін фекцій шляхом тривалого, багато разів на добу, парентерального введення до організму чужорідної екзогенної РНКази. Проте введені чужорідні нуклеази дуже скоро інактивуються через сполучення в неактивний комплекс з інгібітором, який утворюється при вірусних інфекціях (Максимович M.Б. Гриппозный ингибитор сывороточной рибонуклеази хозяина // Вопр. вирусол. - 1986. - №5. - С.562). Крім цього недоліки відомого способу полягають у наступному. По-перше, перед застосуванням ДНКази або РНКази треба встановити ДНК- чи РНК-вірус є етіологічним фактором, бо противірусну дію мають нуклеази тільки однойменні до нуклеїнової кислоти віруса. Це вимагає довготривалих вірусологічних досліджень або введення рівночасно обох нуклеаз, якщо нуклеїнова кислота вірусного збудника невідома. По-друге, короткотривалість підвищення в крові концентрації екзогенних нуклеаз після інокуляції вимагає їх введення шляхом дуже частих ін'єкцій, 5 - 6 разів на добу (Лобзин B.C., Сичко Ж.В., Гаршина Н.П. и др. Об активности рибонуклеази при серозных вирусны х менингитах // Лаб. дело. 1973. - №4. - С.233). По-третє, екзогенні нуклеази можуть викликати алергічні реакції (Инструкция по применению дезоксирибонуклеазы. Утверждена МЗО СССР 12.06.86г.). Завдяки згаданому, рівночасно не збільшується активність обох сироваткових нуклеаз, даремно травмується хворий багатьма ін'єкціями і не досягається достатній рівень підвищення резистентності організму. В основу винаходу поставлено завдання удосконалення способу підвищення резистентності організму при лікуванні вірусних інфекцій, в якому стимулюється активність власних сироваткових нуклеаз шляхом мобілізації їх із неактивних комплексів з інгібітором, чим забезпечується підвищення активності не однієї, а рівночасно обох нуклеаз (дезоксирибонуклеази і рибонуклеази), що суттєво підвищує резистентність. Поставлене завдання вирішується тим, що в способі підвищення резистентності організму шляхом активації сироваткових нуклеаз, згідно винаходу вводять до організму 1% розчин натрія арсенату один раз на добу протягом тривалості захворювання. Винахідницький рівень забезпечується, неочевидністю того, що для збільшення резистентності організму при лікуванні вірусних інфекцій шляхом підвищення активності сироваткових нуклеаз застосовуються не екзогенні нуклеази, а 1% розчин натрія арсенату і це дозволяє рівночасно підвищити активність власних сироваткових як ДНКази, так і РНКази, а також уникнути недоліків відомого способу. Прикладом ефективності застосування винаходу є результати 4 експериментів на 280 білих мишах. Тваринам дослідної групи щоденно протягом 6 діб один раз на добу підшкірно вводили по 3мКг натрія арсенату в об'ємі 0,2мл, що в перерахунку відповідає половині вищої добової дози для дорослої людини. Білим мишам контрольної групи рівночасно вводили плацебо. Перед введенням, через 1, 4, 6 і 9 діб після початку введення в крові дослідних і контрольних тварин визначали в умовних одиницях показники вільної, пов'язаної та сумарної (вільна + пов'язана) ДНКази та РНКази, користуючись описаними методами (Шапот B.C., Чудинова И.А., Кречетова Г.Д. Методы выделения и определения активности нуклеаз // В кн.: Современные методы в биохимии. - M., 1964. - С.267; Roth J.S. Ribonuclease. V11. Partial purification and characterisation of a ribonuclease inhibitor in rat liver supernatant fraction // J. Biol. Chem. - 1958. - V.231, N2. - P.1085). Одна умовна одиниця відповідає 0,004 оптичної щільності при продуктів деградації субстрату в пробі протягом однієї години. Як субстрат використовували ДНК партії 27 із молок лососевих риб та PHK серії 24 із печінки BPX виробництва підприємства "Біопрепарат" Сибірського відділення РАН. Відповідні показники тварин однойменних гр уп об'єднували і обробляли методом статистичної середньої. Результати цих досліджень подано у вигляді узагальнених даних в таблиці і на фігурі. На вказаній фігурі в графіках, побудованих на підставі даних, наведених в таблиці, представлені зміни показників сироваткових нуклеаз в досліді (суцільна лінія) і контролі (переривиста лінія). Ліва колонка графіків ілюструє зміни показників сумарної вільної та пов'язаної ДНКази, права відповідних показників РНКази. На осі ординат показано доби спостереження, на ос) абсцис показники активності нуклеаз в Як видно з поданого, уже через 24 години після введення препарату активність вільної ДНКази становила проти в контролі (зріст активності на 98,9%), а РНКази проти в контролі (зріст на 55,0%). Протягом шести діб при щоденному одноразовому введенні препарата активність сироваткової ДНКази лишалася підвищеною на 100% і більше, а сироваткової РНКази приблизно на 50%. На дев'яту добу (3 доба після припинення введень) показники вільних нуклеаз у дослідних тварин наближалися до контролю. При цьому показники пов'язаних ДНКази і РНКази у дослідних тварин протягом спостереження були в 2 і більше разів меншими ніж у контролі, рівні сумарних нуклеаз, тобто тої кількості ферментів, яка направлялася у кров, протягом всього спостереження не відрізнялася достовірно від контролю. Таким чином, підвищення активності вільних сироваткових нуклеаз здійснювалося за рахунок вивільнення активних ферментів із неактивних ферментів із неактивних комплексів інгібітором. Переваги застосування винаходу полягають у наступному. По-перше, не треба встановлювати належність збудника до ДНК- або РНК-вірусів, бо введення 1% розчину натрія арсенату рівночасно значно підвищує активність як ДНКази так і РНКази. По-друге, цей препарат вводиться один раз на добу, а не 5 - 6 як екзогенні нуклеази. Потретє, в літературі немає відомостей про алергічні реакції після введення 1% розчину натрія арсенату. По-четверте, застосування 1% розчину натрія арсенату є дешевшим ніж екзогенних нуклеаз. Так, за фактичними даними вищенаведеного автора (Б.М.Глухов, 1971) на курс лікування кліщового енцефаліту РНКазою (5 6 ін'єкцій щоденно протягом 5 - 6 діб) витрачається 800 - 1000мг ферменту. В цінах 1993р. це дорівнює 19200 - 24000крб. При застосуванні натрія арсенату на курс аналогічної тривалості треба витратити 50 - 60мг (1 ампула 1% розчину натрія арсенату щоденно протягом 5 6 діб), що коштує 5 - 10крб. Тільки за рахунок різниці вартості медикаментів, не враховуючи терміну перебування хворого в стаціонарі, витрат на роботу медперсоналу та підготовку інструментів і матеріалів, економія на кожного хворого становить 19000 - 24000крб.