Спосіб діагностики важкості перебігу гострих респіраторних вірусних інфекцій

Винахід відноситься до медицини, а саме до апаратних методів діагностики і може бути використаний як об'єктивний критерій оцінки важкості перебігу гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ). Відомий класичний спосіб оцінки важкості перебігу ГРВІ за даними температури тіла та ступеня інтоксикації. Температуру тіла вимірюють ртутним термометром в °C в пахвинній ділянці, а ступінь інтоксикації визначають за суб'єктивними та об'єктивними даними (скарги на загальне нездужання, запаморочення, нудоту, блювання, почервоніння та одутлість обличчя, тахікардія і т.п. [1]. Однак зв'язану з ГРВІ інтоксикацію організму різні хворі суб'єктивно переносять по-різному, між температурою тіла в пахвинній ділянці і ступенем інтоксикації не завжди є пряма залежність. В основу винаходу поставлена задача - розробити термографічний метод оцінки перебігу ГРВІ різної етіології, в т.ч. грипу. Метод цінний для клінічного застосування, тому що дає високооб'єктивні і достовірні результати. Крім того, метод абсолютно нешкідливий і необтяжливий як для хворого, так і для медичного персоналу. Спосіб полягає в наступному. Для оцінки важкості перебігу ГРВІ та повноти одужання здійснюють термографічне дослідження обличчя з наступним вимірюванням радіаційної температури зовнішнього слухового проходу і мочки вуха для визначення температурного градієнта Як відомо, існує тісний рефлекторний зв'язок між вушною раковиною і головним мозком. Виміри температури проводять в ділянці зовнішнього слухового проходу і мочки вуха тому, що в нормі між ними спостерігається максимальний перепад температури і це дає змогу виявляти зміни при патологічних станах. При обстеженні хворих в гострому періоді ГРВІ у всіх виявлено зниження між зовнішним слуховим проходом і мочкою вуха. Встановлено пряму залежність перепаду температур від важкості захворювання. Збереження зниженого температурного градієнта в період реконвалесценції свідчить про неповну ліквідацію патологічного процесу та необхідність подальшого лікування і спостереження. Перепад радіаційної температури між зовнішним слуховим проходом і мочкою вуха від 6,3 до 4,4°C відповідає легкому перебігу ГРВІ, від 4,3 до 2,7°C - середньо-важкому, від 2,6 до 0,9°C важкому перебігу. Спосіб здійснюють таким чином. Для вивчення теплової картини використовують термограф "Рубін-2", Хворий знаходиться в сидячому положенні при температурі в приміщенні +22,5 ± 1°C. Проводять термографічне дослідження обличчя (ділянок носа навколоносових пазух, лобної ділянки) з наступним вимірюванням перепаду температур між зовнішним слуховим проходом і мочкою вуха на одній стороні. Спосіб ілюструється прикладами. Приклад 1. Хвора В., 16 років, обстежена на 2 - й день захворювання. Скарги на нежить, закладання в носі. Об'єктивно: Загальний стан задовільний, шкіра блідо-рожева, чиста. Легка гіперемія слизової оболонки ротоглотки і носа. Температура тіла в пахвинній ділянці 37,2°C. Пульс 82 за 1 хвилину, артеріальний тиск 115 і 70мм рт.ст. Тони серця звучні, діяльність ритмічна. В легенях везикулярне дихання. Нижній край печінки біля реберної дуги. Селезінка не пальпується. При термографічному обстеженні на 3 - й день захворювання виявлено розігрів кінчика носа середньої інтенсивності, слухового проходу і мочки вуха становив 6,3°C, що відповідає легкому перебігу хвороби. На підставі наведених клінічних і термографічних даних встановлено наступний діагноз: гостра респіраторна вірусна Інфекція неуточненої етіології, легкий перебіг. На 4 - й день зменшився нежить і нормалізувалась температура, а в наступні 2 дні наступило повне клінічне видужання. Призначено адекватне лікування: напівліжковий режим, достатнє пиття, вітамінотерапія. Заключения: Слабо виражені клінічні прояви гострої респіраторної вірусної інфекції дають підстави констатувати легкий перебіг захворювання. Це і підтверджують дані термографічного дослідження: Приклад 2. Хвора П., 32 років, поступила в стаціонар на 2 - й день хвороби з епідемічного осередка. Захворіла гостро: з'явилась виражена загальна слабість, відчуття дряпання в горлі, приступоподібний кашель з відходженням незначної кількості мокроти, підвищилась температура тіла до 38°C. Об'єктивно: стан середньої важкості. Виражена гіперемія слизової оболонки ротоглотки і мигдаликів. Збільшені підщелепні лімфатичні вузли, більше правий, до 0,5 ´ 1,0см, при пальпації вони неболючі, неспаяні з оточуючими тканинами. Пульс 98 за 1 хвилину, задовільних властивостей. Артеріальний тиск 130 і 80мм рт.ст. Тони серця звучні,діяльність ритмічна. В легенях везикулярне дихання з жорстким відтінком у середніх відділах. Печінка та селезінка не збільшені. Із змивів виділено вірус парагрипу. Термографічне дослідження, проведене на 3 - й день хвороби, дозволило виявити виражений розігрів кінчика носа, правого грудинноключичнососкового м'яза, вогнища гіперемії в проекції підщелепних лімфатичних вузлів. слухового проходу і мочки вуха дорівнює 4,3°C, що відповідає середньоважкому перебігу хвороби. Клінічний діагноз: парагрип, середньо-важкий перебіг. Лікування: напівліжковий режим, достатнє пиття, десенсибілізуючі, антигістаміннї препарати, інтерферон, оксол і нова мазь, вітаміни. При повторному термографічному обстеженні перед випискою (на 8 - й день хвороби) реєстрували незначний розігрів носа, слухового проходу і мочки вуха становив 5,6°C, тобто наблизився до норми. Заключения: Клінічні дані у хворої дозволяють оцінити перебіг хвороби як середньоважкий. Термографічне дослідження підтверджує середньоважкий ступінь захворювання - в розпал захворювання дорівнює 4,3°C. Приклад 3. Хворий В., 46 років, госпіталізований на 3 - й день хвороби із епідемічного осередка грипу. Скаржився на інтенсивний біль голови, що посилювався при рухах очними яблуками, зміні положення тіла, запаморочення голови, нудоту, блювоту, дряпання та біль в горлі. Температура тіла 39,3°C. Об'єктивно: загальний стан важкий, виражена блідість шкіри, адинамія. AT 120/60 - 160/100мм рт.ст. Тони серця приглушені, діяльність ритмічна. В легенях везикулярне дихання з жорстким відтінком в середніх відділах. Горизонтальний ністагм, позитивний симптом КернігаБрудзинського. Помірно виражений ринофарингіт. Етіологічний діагноз підтверджений наростанням титру антитіл в сироватці крові до вірусу При термографічному обстеженні обличчя суттєвих змін не виявлено, слухового проходу і мочки вуха дорівнював 2,6°C, що відповідає важкому перебігу захворювання. Клінічний діагноз: грип важкий перебіг з менінгеальним синдромом. Лікування: ліжковий режим, десенсибілізуючі препарати, анальгетики, діуретики, протигрипозний sмуноглобулінглобулін, ремантадин, вітаміни. Виписаний на 16 - й день від початку захворювання. В день виписки слухового проходу і мочки вуха зріс до 5,4°C. Заключения: Яскраво виражена клінічна картина хвороби з тяжкою інтоксикацією і менінгеальним синдромом дає підстави констатувати важкий перебіг грипу. Це ж підтверджують дані ТГ