Ендопротез кульшового суглобу

Винахід належить до медичної техніки, приладам для відновлення функції кульшового суглоба і може бути застосований в травматології та ортопедії для ендопротезування кульшового суглоба. Найближчим до заявленого є ендопротез кульшового суглоба системи "СПОТОРНО", вміщуючий ніжку з шийкою, на якій влаштована сфера та корпус, з'єднані поміж собою вкладишем, охоплюючим сферу за екватором [1]. Недоліком таких єндопротезів є недостатній ресурс роботи, зв'язаний зі зношенням пластмасового вкладишу внаслідок обмеження площі робочої поверхні між головкою та вкладишем. В зв'язку з тим, що головка занурюється в чашку до екватора головки, можливі часті вивихи останньої. В основі винаходу поставлена задача удосконалення ендопротезу кульшового суглоба, в якому за рахунок особливостей конструктивного виконання вкладиша забезпечується довговічність та надійність ендопротеза та за рахунок цього скорочуються строки лікування хворих, забезпечується повноцінна функція кульшового суглоба. Поставлена задача вирішується тим, що в ендопротезі кульшового суглоба, вміщуючому ніжку з шийкою, на котрій влаштована сфера та корпус, з'єднані між собою вкладишем, охоплюючим сферу, згідно винаходу, вкладиш виконаний з разйомом в площині, перпендикулярній поздовжній осі шийки, при чому плоскість розйому вкладишу розташована не нижче плоскості, яка проходе крізь центр сфери та не вище площини, проходящої на відстані від неї, рівній сфери в напрямку торця корпусу, де сфери - радіус сфери, при цьому частина вкладишу, яка розташована ближче до торця корпусу, виконана з можливістю обертання в тангенціальному напрямку, а нижче закріплена на корпусі нерухомо. В плоскості розйому між частинами вкладишу виконаний зазор. Якщо плоскість розйому буде проходити, вище центра сфери, то розйом попаде в зону контакту з кулькою. Аналогічна ситуація виникне також і в тому випадку, якщо плоскість розйому буде проходити вище площини, яка проходить на відстані сфери в напрямку торця і в тому і в другому випадках розйом попаде в зону контакту з кулькою, що може привести до руйнування вкладишу. На відміну від заявленої конструкції аналогічні системи ендопротезів мають цільний вкладиш. Недоліком таких ендопротезів є недостатній ресурс роботи внаслідок зношення пластмасового вкладишу, зв'язаний з обмеженням площі робочої поверхні між головкою та вкладишем, в зв'язку з чим головка занурюється в чашку, внаслідок чого відбувається вивих головки ендопротеза. На кресленні (фіг.) схематично зображено ендопротез в продольному розрізі. Ендопротез складається з ніжки 1 з шийкою 2, на котрій розміщена сфера 3 та корпус 4, з'єднані між собою за допомогою нижньої 5 та верхньої 6 частин вкладишу, охоплюючого сферу 3. Вкладиш 5, 6 виконаний з розйомом в площині, перпендикулярній поздовжній осі шийки 2, між частинами вкладишу 5 та 6 мається зазор. Площина розйому частини вкладишу 5 та 6 розташована не нижче площини, яка проходить крізь центр сфери 3 та не вище площини, проходящої на відстані від неї сфери в напрямку торця корпусу 4, де - радіус сфери. При цьому частина пластикового вкладишу 6 розташована ближче до торця корпусу 4 виконана з можливістю обертання в тангенціальному напрямку, а нижня частина вкладишу 5 закріплена на корпусі 4 нерухомо. Ендопротез використовується таким чином: в положенні хворого на здоровому боці під загальним знеболюванням виконують розріз з м'яких тканин по Мовшовичу. Після розітнення та витикання капсули суглоба вивихують голівку стегна, виконуючи згинання та зовню ротацію останнього. Маятниковою пилкою перерізують шийку стегна коло її основи, площина розітнення відповідає площині основи ніжки 1 стегнового компоненту ендопротеза. Вертлюгову западину розсверлюють спеціальною фрезою, видаляють хрящ. За допомогою спеціального інструментара виконують установку вертлюгового компоненту, корпус 4. Кістково-мозковий канал стегна обробляють рашпілем, відповідно ножці і ендопротезу. Уводять ніжку 1 стегнового компоненту в підготовлений канал та вбивають до упора площині основи ніжки і стегнового компоненту в корковий шар стегна в площині пересічення, після чого виконують установку вкладиша 5, 6 та сфери 3 в наступному порядку: частина вкладишу 6 установлюється в корпусі 4, після чого вставляється сфера 3, яка фіксується нижньою частиною вкладиша 5 на корпусі 4 нерухомо за допомогою спеціального інструменту. При цьому між частинами вкладиша 5, 6 має місце зазор, який дозволяє верхній частині вкладишу 5 обертатися в тангенціальному напрямку, при цьому нижня частина вкладиша 5 закріплена на корпусі 4 нерухомо. Після установки вкладиша 5, 6 та сфери 3, шийки 2, ніжки 1 нерухомо фіксується в отворі сфери 3 - на цьому збирання та установку ендопротеза закінчуємо. Перевіряють рухи в суглобі. Ретельно підвішують м'язи. Середній та малий сідничні м'язи лавсановими швами трансоссально фіксують до великого вертлюга. Рану зашивають пошарово. В післяопераційному періоді на протязі перших двох діб застосовують гемостатики, канальну гіпотермію, з третьох доби - УВЧ. Призначають знеболюючі препарати, антибіотики на протязі 6 - 7 діб. Відразу після операції кінцівку укладають на шину Белера. Активний дренаж рани проводять на протязі 2 - 4 діб. Через 7 діб після операції дозволяють ходити на милицях без опору на оперовану кінцівку. Через 1 місяць після операції дозволяють ходити на милицях з обмеженням навантаження на оперовану кінцівку. Повне навантаження дозволяють через 3 місяці. Імплантований ендопротез працює таким чином: при спиранні людини на ногу, в стегні якої влаштовано ендопротез, частина ваги людини діє на корпус 4, закріплений у вертлюговій западині, а той, через верхню частин у вкладишу 6 - на сфер у 3 і шийку 2 - на ніжку 1, закріплену в стегновій кістці. При руха х в кульшовому суглобі сфера 3 разом з шийкою 2 і ніжкою 1 повертається в тангенціальному напрямку відносно корпуса 4. При цьому (з-за різниці деформацій верхньої частини вкладишу 6, виготовленого з пластику і сфери 3 і корпуса 4, виготовлених з титанового сплаву, здійснюється обертання верхньої частини вкладиша 6 з сферою 3. При послідуючому згибанні цього кульшового суглоба відбувається переміщення центру ваги людини на другу ногу, при цьому на сферу 3, верхню частину вкладишу 6 і корпус 4 діє протилежне зусилля, рівне масі нижньої кінцівки. В результаті деформація верхньої частини вкладишу 6 ліквідується, сфера 3 притискається до нижньої частини вкладишу 5, зменшуючи контакт з верхньою частиною вкладиша 6 і, так як в ту мить сфера 3 переміщується в зворотному напрямку, то вона переміщується відносно верхньої частини вкладишу 6 в тангенціальному напрямку, а верхня частина вкладиша 6 залишається нерухомою. При наступному кроці центр ваги знову переміщується на ендопротез, внаслідок сфера 3 посилює і збільшує контакт з верхньою частиною вкладишу б, але цей контакт здійснюється вже в другому місці верхньої частини вкладишу 6 так як при першому кроці верхня частина вкладишу 6 переміщується в тангенціальному напрямку відносно первісного положення. Внаслідок зношення верхньої частини вкладиша 6 здійснюється рівномірно по всьому діаметру, контактуючому з сферою З тому, що зношення повинно практично зменшитися в разів. Виконання вкладишу ендопротеза в відповідності з описаною конструкцією забезпечує ряд переваг в перебігу лікування, покращує біомеханічні показники роботи ендопротеза. Наявність можливості тангенціального обертання верхньої частини вкладиша 6 відносно корпуса 4 ендопротеза дозволяє зменшити зношення при терті поверхонь ендопротеза, оптимально розподілити навантаження на робочі поверхні, що, в свою чергу, веде до продовження строків експлуатації головки та вкладиша, дозволяє зробити працю ендопротеза найбільш фізіологічною. Таким чином збільшуються строки експлуатації ендопротеза в цілому, що в свою чергу скорочує строки лікування, спрямовані на заміну компонентів ендопротеза.