Спосіб діагностики раку шлунку

Винахід відноситься до медицини, а саме до діагностики, і може бути використаний для раннього виявлення злоякісних новоутворень шлунку. Відомі способи діагностики раку шлунку, що гр унтуються на реєстрації спектрів флуоресценції тканин шлунку, сенсибілізованих тетрацикліном [1]. Недоліком цих способів є мала точність діагностики, обумовлена слабким люмінесцентним свічінням, низькою вибірковістю накопичення фотосенсибілізатора в ракових тканинах внаслідок його швидкого розсмоктування в стінках шлунку. Найбільш близьким за технічною реалізацією до пропонованого винаходу і прийнятому за прототип є спосіб діагностики раку шлунку, який включає фіброгастроскопічну реєстрацію спектрів на аномально флуоресцуючи х ділянках, обраних за результатами візуального спостереження збудженої ультрафіолетовим світлом флуоресценції тканин шлунку при введенні в шлунок пацієнта флуоресцеїну натрію за декілька годин до діагностичної процедури [2]. Недоліком прототипу є присутність побічних ефектів: необоротне накопичення фотосенсибілізатора в печінці та низька точність діагностики, викликана низькою спектральною специфічністю, яка проявляється у слабких відмінностях форм спектрів флуоресценції збуджуваних ультрафіолетовим світлом здорових і ракових тканин. Завданням винаходу є створення такого способу діагностики раку шлунку, котрий би за рахунок вибору нового фотосенсибілізатора забезпечував відсутність побічних ефектів і мав більшу точність діагностики. Поставлене завдання вирішується тим, що в способі діагностики раку шлунку, що гр унтується на фіброгастроскопічній реєстрації спектрів аномальної флуоресценції на ділянках, обраних за результатами візуального спостереження збудженої світлом флуоресценції тканин шлунку при попередньому введенні фотосенсибілізатора пацієнтові, відповідно винаходові збудження флуоресценції проводять синьо-зеленим світлом, а в якості фотосенсибілізатора використовують спиртову настойку звіробою, яку вводять перорально за добу перед сеансом. Введення натуральної фотосенсибілізуючої настойки звіробою в шлункову порожнину і використання синьо-зеленого світла запобігає виникненню побічних ефектів, а збуджене Інтенсивне флуоресцентне свічіння сприяє однозначності виявлення та точності встановлення діагнозу ракового ураження. Спосіб пояснюється кресленням, на якому подано графіки оптичних спектрів флуоресценції від здорової (А) та ураженої раком ділянки шлунку (5). Спосіб виконують таким чином. Перед проведенням сеансу гастроскопії пацієнту орально вводять спиртову настойку звіробою Tinctura Hyperici з розрахунку 1 мл препарату на кілограм ваги тіла. Через добу крізь Інструментальний канал фіброгастроскопа вводять два оптичних світловоди, по одному з яких підводять випромінювання гелій-кадмієвого або аргонового лазера до ділянки спостереження, а через другий реєструють збуджений флуоресцентний оптичний сигнал спектроаналізатором. Протягом сеансу діагностування проводять візуальне фіброскопічне спостереження ділянки шлунку пацієнта в світлі флуоресценції при вимкненому стандартному освітлювачі фіброгастроскопа. При візуальному виявленні на жовтому флуоресцентному фоні зони Інтенсивного рожевого флуоресцентного свічіння (т. зв. аномального свічіння) дистальний кінець фіброскопа приводять в прямий контакт із стінкою шлунку і через оптичний світловод проводять спектральний флуоресцентний аналіз при допомозі спектроаналізатора. Реєстрований в режимі реального часу спектральний графік аналізують на наявність спектральних максимумів біля 603 та 677 нм. Затим проводять процедуру реєстрації флуоресцентного сигналу від прилеглої ділянки стінки шлунку з жовтим флуоресцентним свічінням. В разі, якщо співвідношення флуоресцентної Інтенсивності при 603 нм та при 525 нм для зони аномального свічіння є більшим одиниці і при цьому зона низькоінтенсивного свічіння дає дане співвідношення менше ніж 0,9, то діагностується ракове ураження в ділянці шлунку з аномальним флуоресцентним свічінням. Зону поширення раку встановлюють за результатами візуального спостереження флуоресценції через фіброгастроскоп та відмінностями у формі спектральних кривих флуоресцентного сигналу від зони з нормальним та аномальним свічінням. Приклад. Хворий Л., 1940 р.н., Історія хвороби №519/96, поступив в клініку 29.01.96 зі скаргами на нудоту, біль у епігастральній зоні, втрату ваги до 10 кг протягом місяця, темні випорожнення. Вважає себе хворим на протязі 3-х місяців. Обстежений: УЗД, фіброгастроендоскопія з біопсією, фіброскопічна флуоресцентна діагностика. Для проведення фіброскопічної флуоресцентної діагностики за 24 години перед дослідженням пацієнту орально ввели спиртову настойку звіробою Tinctura Hyperici з розрахунку 1 мл препарату на кг ваги тіла, що склало при вазі пацієнта 80 кг - 80 мл настойки звіробою. В день сеансу дослідження пацієнт не приймав їжу і нічого не пив. Дослідження проводили з допомогою фіброгастроскопа моделі Olympus GlF-1Т10 (Японія). Крізь Інструментальний канал фіброгастроскопа вводили два оптичні світловоди для підведення випромінювання гелій-кадмієвого лазера до слизової оболонки шлунку та реєстрації збудженого флуоресцентного сигналу спектроаналізатором. Потужність лазерного випромінювання на дистальному кінці світловода 15 мВт. За результатами візуального спостереження ендоскопічної картини слизової оболонки шлунку хворого в світлі флуоресценції при вимкненому стандартному освітлювачі фіброгастроскопа було виявлене нерівномірне свічіння слизової оболонки шлунку: так, ділянка антрального відділу шлунку світилась яскраворожевим кольором, в той час як прилеглі здорові ділянки слизової оболонки шлунку мали жовте забарвлення. З зон жовтого та рожевого свічіння спектроаналізатором були зареєстровані флуоресцентні спектральні залежності (Див. рис, криві А та Б). Так, для здорової ділянки шлунку з жовтим флуоресцентним свічінням властивим є спектральний максимум біля 525 нм (крива А), в той час як ракова ділянка (крива Б) додатково характеризується флуоресцентними піками при 603 і 677 нм. Співвідношення флуоресцентної Інтенсивності при 603 нм і при 525 нм для зони рожевого свічіння склало 2,1, в той час як для зони жовтого свічіння 0,73 відповідно, що дозволило встановити діагноз ракового ураження у рожевій зоні свічіння. За результатами звичайного і флуоресцентного фіброскопічного спостереження шлунку, з одночасним спектральним аналізом було встановлено область поширення раку. Гістологічний аналіз підтвердив діагноз низькодиференцінованої аденокарциноми шлунку. Запропонований спосіб діагностики застосовано до 7 хворих. За результатами досліджень встановлено діагноз раку шлунку у 3 хворих, який був підтверджений наступною біопсією. У 4 пацієнтів раку не виявили. У 6 з 7 оглянутих хворих виявлено хронічний гастрит та 2 хворих діагностовано кишкову метаплазію. За результатами перевірки звичайними методами клінічної діагностики встановлені ракові діагнози повністю підтвердились, в той час як спосіб, взятий за прототип, мав 15% хибних діагнозів. Ускладнень після проведених досліджень не було. Таким чином, порівняння з прототипом показує, що застосування пропонованого способу дозволяє діагностувати ракові захворювання шлунку, збільшуючи точність встановлення діагнозу за результатами візуального спостереження в світлі флуоресценції та змінами форми флуоресцентних спектрів і уникати при проведенні діагностики побічних ефектів.