Спосіб оперативного лікування рубцевих контрактур плечового суглоба

Корисна модель відноситься до медицини, переважно, до хірургічних способів втручання і може бути використаною в пластичній або реконструктивній хірургії при лікуванні наслідків опіків і травм. Відомий спосіб усунення крайової контрактури плеча, що включає розсічення рубцевого масиву, пластику дефекту за допомогою місцевих тканин та ушивання рани. Особливість відомого об'єкта полягає в тім, що розсічення рубцевого масиву супроводжують розрізом поверхні гребеня рубцевої складки, з відокремлюванням зовнішнього листка шкіри від внутрішнього, та формуванням клаптів трикутної форми шляхом їх розсічення під кутами 60-90° на різних рівнях. Наступну пластику дефекту здійснюють за допомогою отриманих клаптів, а ушивання країв рани здійснюють по Z-подібній траєкторії [1]. Недоліки Z-пластики зв'язуються з необхідністю проведення повторних операцій, оскільки із-поза порушень кровопостачання переміщених клаптів шкіри, майже у 30% випадків відбувається омертвляння шкіри. Найбільш близьким серед об'єктів аналогічного призначення за сукупністю ознак є спосіб оперативного лікування рубцевих контрактур плечового суглоба, що включає розсічення рубцевої вітрилоподібної перетинки у перпендикулярному напрямі до осі плеча, пластику дефекту за допомогою місцевих тканин і ушивання рани, у відповідності з яким, викроюють шкірно-жирові клапті трапецієподібної форми зі шкіри пахвової області плеча, а пластику здійснюють шляхом їх переміщення в область розсіченого рубця, з перекриттям розбіжності країв останнього у 1,5 рази [2]. У наданому способі використання шкірно-жирових клаптів трапецієподібної конфігурації забезпечує усунення передньої крайової контрактури, а розсічення рубцевого масиву у перпендикулярному напрямі до осі плеча набуває певної корисності. Це забезпечує не лише до отримання клаптів вищезазначеної форми, але й покращення їхнього живлення, зниження ймовірності виникнення некротичних проявів. Проте, відомому об'єкту притаманні складність і травматичність, оскільки внаслідок розбіжності країв рубця, а також після ліквідації контрактури на передніх поверхнях суглоба, гр удей та підключичної зони утворюється значна рана, яку закривають одним, а ушкодження по обидві сторони клаптя - двома трапецієподібними клаптями, викроєними з рубцевого листка, що інформує про залучення до пластики трьох місцевих клаптів шкіри. Водночас, викроювання трапецієподібних клаптів межує з високою небезпекою ушкодження судинно-нервового пучка в пахвовій області, а використання м'яких тканин купола пахвової області, насичених волосяними фолікулами й потовими залозами, зумовлює погіршення косметичного результату. Інші об'єкти аналогічного призначення при дослідженні рівня техніки не встановлені. До основи корисної моделі поставлено задачу вдосконалити спосіб оперативного лікування рубцевих контрактур плечового суглоба, який шляхом формування купола пахвової западини з повношарової здорової шкіри передньої поверхні плеча забезпечує скорочення обсягу маніпуляцій, зниження травматичності та поліпшення косметичного ефекту при використанні. Вищезазначений технічний результат при здійсненні відомого способу оперативного лікування рубцевих контрактур плечового суглоба, що включає розсічення рубцевої вітрилоподібної перетинки у перпендикулярному напрямі до вісі плеча, пластику дефекту за допомогою місцевих тканин і ушивання рани, у відповідності з корисною моделлю, додатково після розсічення рубцевого вітрила (вітрилоподібної перетинки), плече відводять убік на 90°, а пластику дефекту здійснюють U-подібним клаптем, викроєним з тканин передньої поверхні плеча, разом з основою у дельтоподібній області. Причинно-наслідковий зв'язок сукупності відмітних ознак з вищезазначеним технічним результатом зв'язується з тим, що викроювання клаптя U-подібної конфігурації з передньої поверхні плеча, разом з основою у дельтоподібній області, залишає його в межах живильного русла, виключає можливість ушкодження судиннонервового пучка в пахвовій області та використання м'яких тканин купола пахвової області, насичених волосяними фолікулами й потовими залозами, що сприяє спрощенню обсягу маніпуляцій, зниженню травматичності та поліпшенню косметичного результату. Відведення плеча убік на 90° зумовлює не лише можливість повноцінної пластики та покращення косметичного ефекту за рахунок компенсації дефіциту м'яких тканин пахвової області, але й скорочує терміни відновлення функціональних можливостей кінцівки за рахунок зниження болючого синдрому й додатково знижує ймовірність виникнення рецидиву. Тим самим сукупність запропонованих приймань сприяє формуванню купола пахвової западини з повношарової здорової шкіри передньої поверхні плеча після переміщення її клаптя на ділянку раневого дефекту, що зумовлює розв'язання вищезазначеної проблеми за допомогою мінімальної кількості шкірних клаптів. Тож, сукупність ознак корисної моделі є суттєвою та відповідає критерію «новизна», оскільки, має причиннонаслідковий зв'язок з отриманням вищезазначеного технічного результату і не випливає з досліджуваного рівня техніки явним чином. На Фіг.1, 2, 3 зображені етапи усунення рубцевих контрактур правого плечового суглоба. Відомості, які підтверджують можливість здійснення корисної моделі полягають в наступному. Сутність способу оперативного лікування рубцевих контрактур плечового суглоба полягає у розсіченні рубцевої вітрилоподібної перетинки у перпендикулярному напрямі до осі плеча, відведенні плеча убік на 90°, в пластиці дефекту за допомогою U-подібного клаптя шкіри, викроєного з передньої поверхні плеча, разом з основою у дельтоподібній області, та остаточному ушиванні рани. Використання об'єкта у пропонованому вигляді спрощує обсяг хірургічни х маніпуляцій, знижує травматичність і поліпшує косметичний результат. Зіставлення сукупності істотних ознак пропонованого технічного рішення з прототипом інформує про те, що заявлений об'єкт є більш безпечним, оскільки знижує можливість ушкодження судинно-нервового пучка пахвової області, більш простим при здійсненні та забезпечує отримання більш прийнятного косметичного ефекту. Пропонований спосіб оперативного лікування рубцевих контрактур плечового суглобу був апробований на базі Дніпропетровського центра термічної травми та пластичної хірургії. Приклад. Хворий Н. 26 років, був госпіталізований з приводу лікування наслідків опіку. При надходженні реєстрували наявність грубої рубцевої деформації та рубцевої вітрилоподібної перетинки в області великого грудного м'яза, з переходом на передній край пахвової западини й плече праворуч, - р убці світло-рожевого фарбування за розміром 15´20см, підняті на 2-3мм над рівнем здорової шкіри з окремими ділянками гіперпігментації, формування контрактури плечового суглоба (контрактура IIст. по Парину), обмеження рухів плечового суглобу та значний косметичний дефект (9 балів по Ванкуверській шкалі) (Фіг.1). Для скорочення обсягу маніпуляцій, зниження травматичності та поліпшення косметичного ефекту під час усунення рубцевих контрактур плечового суглоба розсікали рубцеву вітрилоподібну перетинку пахвової області у перпендикулярному напрямі до осі плеча, відводили його убік на 90º, а з тканин передньої поверхні плеча для пластики дефекту формували U-подібний шкірно-фасціальний клапоть тканини, за розмірами 10´14см, захоплюючи живильну основу у дельтоподібній області (Фіг.2). Після повертання U-подібного клаптя до пахвової ямки висікали надлишки рубцево-змінених тканин здійснювали пластику дефекту та ушивали раневу ділянку у відведеному положенні плеча (Фіг.3). Післяопераційний плин відбувався без особливостей. Шви були зняті на 8 день, а на 14 добу хворого виписано зі стаціонару у задовільному стані. Через 12 місяців після операції спостерігали прийнятний косметичний ефект, відсутність ознак рецидиву контрактури та обмежень обсягів руху плечового суглобу. Аналіз результатів операції дозволив дійти висновків про те, що використання U-подібного клаптя разом з основою у дельтоподібній області зберігало кровопостачання на ділянці заміщення дефекту, запобігало активність некротичних явищ. Його викроювання в масиві здорових тканин передньої поверхні плеча знижувало травматизацію передніх поверхонь суглоба, грудей та підключичної зони, спрощувало обсяг маніпуляцій, усувало необхідність залучення додаткових клаптів шкіри й можливість ушкодження судинно-нервового пучка в пахвовій області, а формування купола пахвової западини з повношарової здорової шкіри передньої поверхні плеча, вільної від волосяних фолікул і потови х залоз, сприяло суттєвому покращенню косметичного ефекту. Виходячи з того, що питома вага післяопікових деформацій та контрактур плечових суглобів становить 1035% від усіх опікових поразок великих суглобів, глибоких опіків в області плечового суглоба, що викликають контрактуру, - 55%, можливо вважати, що впровадження пропонованого способу може бути корисним у пластичній і реконструктивній хірургії при лікуванні наслідків опіків. Можливість відтворення способу, з перевершенням технічного рівня об'єктів аналогічного призначення, свідчить про його відповідність критерію «промислова придатність». Аналоги: 1. Юденич В.В., Гришкевич В.М. Посібник з реабілітації обпалених. -М.:Медицина, 1986. -С.216-217. 2. Юденич В.В., Гришкевич В.М. Посібник з реабілітації обпалених. -М.Ф:Медицина, 1986. -С.220-221.