1,6-біс- (5- (п-диметиламінобензиліден) тіазолідин-2, 4-діон-3-іл) гексан, який проявляє нейролептичну і антигіпоксичну дію

Винахід відноситься до галузі фармації, до одержання нових біологічно активних речовин, а саме - до 1,6біс[5-(п-диметиламінобензилІден)тІазолідин-2,4-діон-3-Іл] гексану, формули Сполука, що вказана вище, проявляє нейролептичну і антигіпоксичну дію. Аналогів по дії такої структури не виявлено. В основу винаходу поставлено завдання створити нову речовину, що проявляє нейролептичну І антигіпоксичну дію. Поставлене завдання вирішується тим, що синтезований препарат, молекулярної маси 578,73В а.о.м. кристалічна речовина оранжевого кольору; погано розчиняється у спиртах, льодовій оцтовій кислоті, діоксані, ДМФА, ДМСО; нерозчинна у воді, діетиловому ефірі, бензолі, хлороформі, н-гексані, формули що проявляє нейролептичну та антигіпоксичну дію. Зазначена сполука була добута відповідно за рівнянням реакції: Реакцію проводили в н-бутанолі в присутності аміноетанолу, як основного каталізатора, при кип'ятінні. Приклад 1. 1,6-Біс-(тіазолідин-2,4-діон-3-іл)гексан. 10,57 г (0,03 моль) Ν,Ν'-гексаметилен-бІс (6-тіокарбамоілтіопропІонової кислоти [Зіменковський Б.С. // Фармац. ж. - 1966. -№ 1. - С. 10-12] І 50 мл 45%-ного водного розчину монохлорацетатної кислоти кип'ятили в колбі із зворотнім холодильником протягом 5 г. Потім реакційну суміш охолоджували, виливали в 200 мл холодноТ води і залишали на холоду до утворення білого кристалічного осадку. Ви хід: 6,26 г (66%). Т. топл. 96-97°С (із н-бутанолу). Добутий продукт добре розчинний у ДМФА, ДМСО, діоксані, льодовій ацетатній кислоті; погано розчинний у воді, спиртах, бензолі; нерозчинний у діетиловому ефірі. Результати елементного аналізу: C12H16N2 O4S 2. Знайдено: С - 45,40%; Η ~ 5,03%; Ν -8,72%; S-20,42%. Вирахувано: С - 45,55%; Η - 5,10%; Ν -8,85%; S-20,27%. УФ-спектр в н-гексані, lmax в нм: 222 (Ig ε 3,92); 253 (Ig d 2,42); 282-298 (lge 2,54). ІЧ-спектр в табл. KBr, max в см -1: 1760-1700 (ν С = О), 1350-1330 (ν С -Ν), 2960-2935 (vas СН2), 3000-2800 (vC-H), 2870-2860 (ν s СН3), 695-680 (νC-S), 660-655 ( CH2-S), 610-605 ( CSC). Приклад 2. 1,6-Біс[5-(п-диметиламінобензилІдентіазолsдин-2,4-діон-3-іл]гексан. До гарячого розчину 0,63 г (0,002 моль) 1,6-біс(тіазолідин-2,4-діон-3-іл)гексану в 10 мл н-бутанолу додавали гарячий розчин 0,75 г (0,005 моль) п-диметиламінобензальдегіду в 5 мл н-бутанолу і 0,5 мл аміноетанолу. Реакційну суміш кип'ятили в колбі Із зворотнім холодильником протягом 15 хв. Утворений осадок нагарячо відфільтровували і промивали на фільтрі метанолом І діетиловим ефіром. Вихід: 0,92 г (80%). Т.топл. 250-252°С (Із ДМФА). Добутий продукт нерозчинний у воді, діетиловому ефірі, бензолі, хлороформі, н-гексані; погано розчинний в інших органічних розчинниках. Результати елементного аналізу: C30H34N4 O4S 2. Знайдено: С - 62,14%; Η - 5,89%; Ν -9,51%; S- 11,18%. Вирахувано: С - 62,26%; Η - 5,92%; Ν -9,69%; S- 11,09%. УФ-спектр в діоксані, lmax в нм: 251 — 253 (lge 4,16); 358 (lge 3,97); 403-408 (lge 4,13). ІЧ-спектр в табл. KBr, max в см -1: 1760-1680 (ν С = О); 1350-1345 (ν C-N); 3150-3020 (ν СН); 2970-2940 (νas CH2); 2880-2870 (ν s CH2), 690-680 ( ν C-S). 670-660 ( ν CH2S), 615-605 ( vC-S-C), 2735-2720 (vN(CH 3), валентні коливання бензольного кільця при 1630-1620, 1595-1560, 1495-1480. Дослідження нейролептичної та ан-тигіпоксичної активності гексабідіону. Наявність нейролептичної активності визначали по часі продовження етамінал-натрієвого сну досліджуваною сполукою. Досліди проводились на білих щурах лінії Вістар. Сполука вводилась тваринам під шкіру в дозі 1 /10 ЛД50 за 30 хв. до одержання ними внутрічеревно етаміналнатрію. Одержані результати наведені у табл. 1. Дослідження антигіпоксичної активності проводилось на щурах обо х ста тей, вагою 150-200 г. Препарат вводили за ЗО хв. до поміщення тварин в барокамеру. Імітували підйом на висоту 12000 м протягом 10 хв. В цих умовах тварини знаходились до загибелі. Одержані результати порівнювались із виживанням контрольної групи тварин І тварин, які попередньо отримали гутимін у дозі 100 мг-кг ваги тварини. Одержані результати наведені у табл. 2. На основі проведених дослідів можна зробити висновок, що гексабідіон перевищує нейролептичну дію етамінал натрію майже у 3 рази, а антигіпоксичну дію гутиміну більш ніж у 1.5 рази.