Спосіб фіксації кісткових відламків при компресійних переломах передньої стінки лобної пазухи

Корисна модель стосується медицини, а саме, оториноларингології, і може бути використана при пластичній ліквідації дефекту передньої стінки лобної пазухи. Переломи стінок лобної пазухи при травматичних ушкодженнях рідко відбуваються без зсуву кісткових відламків. У переважній більшості випадків переломи носять компресійний характер і локалізуються в ділянці передньої стінки пазухи (до 90 %). Вони можуть бути відкритими чи закритими. Одним з важливих елементів хірургічного лікування даної патології є фіксація відламків після їхньої репозиції в заданому положенні. Відомий спосіб ревізії ушкодженої лобної пазухи, репозиції відламків і їхньої фіксації [Каменева А.И. Лечение повреждений лобных пазух и решетчатого лабиринта // Вестник оториноларингологии. - 1972. - №3. - С. 67-72]. Істотними ознаками цього способу є наступні: - розріз м'яких тканин по надбрівній дузі з переходом на корінь і схил носа; - ревізія порожнини; - репозиція кісткових відламків і їхнє зміцнення; - формування фронториностоми і введення дренажної трубки; - туга тампонада просвіту пазухи для фіксації відламків; - відкрите ведення рани; - закриття просвіту пазухи (через 3-4 тижні) і ушивання рани. Загальними істотними ознаками аналога і способу, що заявляється, є: - розкриття лобної пазухи; - ревізія порожнини; - репозиція і фіксація відламків. Недоліками відомого способу є: - додаткове травмування при формуванні фронториностоми; - необхідність відкритого ведення післяопераційної рани; - тривала тампонада порожнини, що може привести до ускладнень; - двухетапність оперативного втручання; - необхідність тривалого перебування хворого в стаціонарі. Найбільш близьким по технічній сутності і результату, що досягається, до способу, що заявляється, є спосіб, що полягає в: - ревізії порожнини пазухи, із збереженням природного сполучення пазухи з порожниною носа; - видаленні дрібних відламків кістки; - фіксації великих фрагментів синтетичними швами, проведеними через отвори в кістці; - екстраназальному дренуванні пазухи двома трубками, введеними через кути рани; - ушиванні рани наглухо; - промиванні пазухи; - видаленні дренажів через 5-9 діб [Богданов В.В. и соавт. К вопросу лечения больных с фронтобазальными травмами // ЖУНГБ. - 2000. - №2. - С. 126-127]. Загальними істотними ознаками прототипу і способу, що заявляється, є: - ревізія порожнини пазухи; - видалення дрібних відламків кістки; - фіксація великих фрагментів кістки; - екстраназальне дренування пазухи двома трубками; - промивання пазухи; - ушивання рани; - видалення дренажів. До недоліків прототипу варто віднести: - складність і ненадійність фіксації фрагментів кістки тільки через операційну рану; - можливість утворення косметичних дефектів унаслідок зсуву кісткових відламків у процесі їхньої консолідації; - необхідність проведення додаткового хірургічного втручання у випадках виникнення косметичних порушень для їхнього пластичного усунення. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення способу фіксації кісткових відламків передньої стінки лобної пазухи при її переломах шляхом фіксації фрагментів кістки до м'яких тканин хромованим кетгутом через рану і одномоментного додаткового зовнішнього шинування, що дозволить підвищити функціональний і косметичний ефект лікування, запобігти необхідності проведення реконструктивно-пластичних хірургічних втручань у віддалений термін після операції. Поставлена задача вирішується тим, що в способі, що включає: - ревізію порожнини пазухи; - видалення дрібних відламків кістки; - фіксацію великих фрагментів кістки; - екстраназальне дренування пазухи двома трубками; - промивання пазухи; - ушивання рани; - видалення дренажів, новим є те, що фіксація кісткових відламків через рану здійснюється кетгутом до м'яких тканин і, після їх репанування, додатковим зовнішнім шинуванням перфорованою по всій площині тефлоновою пластиною, укріпленою до м'яких тканин в ділянці дефекту 3-4 вузловими швами на період консолідації відламків. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що заявляються, і результатом, що досягається, полягає в наступному. Фіксація кісткових відламків при травматичному ушкодженні передньої стінки лобної пазухи до м'яких тканин через рану доповнюється зовнішнім шинуванням перфорованою по всій площині тефлоновою пластиною попереджає можливість порушення конфігурації передньої стінки пазухи в місці травми внаслідок зсуву репанованих кісткових відламків у процесі їхньої консолідації, що виключає необхідність повторного хірургічного втручання для усунення косметичних дефектів (при їхньому виникненні) у віддалений термін після операції. Спосіб здійснюється таким чином. Після премедикації й інфільтраційної анестезії проводять первинну хірургічну обробку рани і ревізію пазухи. При цьому видаляють тільки дрібні роздроблені відламки кістки. Уточнюють положення кісткових фрагментів, що залишилися, і їх взаємовідношення з навколишніми тканинами, здійснюють репозицію і закріплення останніх, у тому числі і не зв'язаних з періостом, хромованим кетгутом до м'яких тканин. Здійснюють візуальний контроль пазухи, видаляють увесь патологічний вміст, оглядають церебральну стінку й ділянку устя лобно-носового каналу, перевіряють його прохідність. Потім лавсановою ниткою з атравматичною голкою м'які тканини в центрі дефекту прошивають через шкіру до окістя. Вільні кінці цієї нитки фіксуються кровоспинним затиском. Етап сануючої операції завершується введенням у просвіт пазухи через невеликі проміжки між фрагментами кістки двох силіконових трубок діаметром 2,5 мм, довжиною 25 мм. Рану зашивають наглухо, а кінцями ниток фіксують дренажні трубки. Потім здійснюється шинування. Для цього використовують тефлонову перфоровану (Ø 3-5 мм) по всій площині пластину (шину) довжиною, наприклад, 40 мм, шириною, наприклад, 20 мм і товщиною 2 мм. У кожному конкретному випадку довжина шини повинна перевищувати горизонтальний розмір ушкодження передньої стінки пазухи на 5-7 мм із кожної сторони. Тефлон є біологічно сполучним з тканинами організму, легко моделюється, технологічний при виготовленні шини і може легко бути підігнаний індивідуально за допомогою скальпеля в момент операції. Стерилізується кип'ятінням протягом 45 хвилин. Знімають затиск-держалку з раніше проведеної через м'які тканини лавсанової нитки. Вільні її кінці і зовнішні кінці дренажних трубок проводять через відповідні їхньому розташуванню отвори в підготовленій шині. Кінці нитки зав'язують поверх шини. Для більш надійного закріплення в заданому положенні і запобігання зсуву шини, останню додатково фіксують до м'яких тканин двома лавсановими швами, проведеними через отвори по краях горизонтального розміру шини. У післяопераційному періоді проводять традиційну протизапальну, гіпосенсибілізуючу терапію, фізіолікування. Починаючи з другого дня після операції, проводять промивання пазухи через дренаж і вводять медикаментозні засоби. Дренажі видаляють при відсутності в промивній рідині патологічного вмісту протягом 3 діб і відновлення функцій лобно-носового каналу. Шину знімають через 10-15 днів. До цього часу усувають рухливість кісткових відламків будь-якої величини. Подібний принцип хірургічного втручання використовують і при закритих компресійних переломах передньої стінки лобної пазухи, але тільки після попереднього розтину м'яких тканин (відповідного розміру і локалізації перелому), переважно - по нижньому краю перелому. Пропонований спосіб був застосований у 5 хворих. Контрольний огляд у терміни від 7 місяців до 2 років довів, що відновлена форма і конфігурація передньої стінки на місці перелому залишалися косметичне цілком задовільними. Приклад. Хворий Н., 32 років, поступив у ЛОР клініку з діагнозом: перелом передньої стінки лівої лобної пазухи. Об'єктивно: вдавлений дефект передньої стінки лівої лобної пазухи, набряк м'яких тканин. Хворому зроблена операція: ревізія лобної пазухи, репозиція та фіксація кісткових відламків передньої стінки лобної пазухи. Після премедікації й інфільтраційної анестезії зроблена первинна хірургічна обробка рани і ревізія пазухи. Видалені дрібні відламки кістки. Здійснена репозиція і закріплення кісткових фрагментів, у тому числі і не зв'язаних з періостом, хромованим кетгутом до м'яких тканин, візуальний контроль пазухи, видалений увесь патологічний вміст, оглянута церебральна стінка й ділянка устя лобно-носового каналу, перевірена його прохідність. Лавсановою ниткою з атравматичною голкою м'які тканини в центрі дефекту прошиті через шкіру до окістя. Введені у просвіт пазухи дві силіконові трубки діаметром 2,5 мм, довжиною 25 мм. Рана зашита наглухо. Здійснено шинування тефлоновою перфорованою по всій площині пластиною. Остання фіксована до м'яких тканин двома швами. У післяопераційному періоді проводилась протизапальна, гіпосенсибілізуюча терапія. Починаючи з другого дня після операції, проводилось промивання пазухи через дренаж з введенням антисептика. Дренажі видалені через 5 діб. Шина знята через 10 діб. Абсолютним протипоказанням для даного способу лікування є наявність ушкодження церебральної стінки лобної пазухи. Перевагами пропонованого способу є: - надійність фіксації кісткових фрагментів при травматичному ушкодженні передньої стінки лобної пазухи; - профілактика можливих косметичних порушень викликаних зсувом кісткових відламків у процесі їхньої консолідації, що виключає виконання повторних реконструктивно-пластичних операцій; - підвищення ефективності лікування.