Спосіб діагностики іі ступеня тяжкості жовчного перитоніту

Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до хірургії і може бути використана для точної діагностики ІІ-ступеня тяжкості жовчного перитоніту, розвиток якого істотно ускладнює перебіг зазначеної патології [Білоокий В.В., Роговий Ю.Є., Пішак В.П. Патогенетичне обґрунтування тяжкості перебігу жовчного перитоніту// Бук. мед. вісник. - 2004. - Т.8, №1. - С. 156-159]. За даними літератури [Мільков Б.О., Кухарчук О.Л., Бочаров А.В., Білоокий В.В. Перитоніт як ускладнення гострого холециститу. - Чернівці, 2000. - 175 с.] відомо, що перебіг жовчного перитоніту має чотири ступені тяжкості, які характеризуються істотними відмінностями щодо клініки і особливостей хірургічного лікування. Так, І ступінь має легкий перебіг з наявністю місцевого серозного перитоніту, супроводжується незначними явищами ендотоксикозу. II ступінь - перебіг середньої тяжкості місцевий гнійний, жовчний, розповсюджений серозний перитоніт, що є причиною ендотоксикозу із компенсованим порушенням функції внутрішніх органів. III А ступінь характеризується важким перебігом (при гнійному, жовчному, фібринозному, змішаному перитоніті); вираженим ендотоксикозом, порушенням функції внутрішніх органів на рівні субкомпенсації, що зумовлює необхідність передопераційної підготовки і інтенсивної післяопераційної терапії. III Б ступеня властивий дуже тяжкий перебіг, має місце при занедбаному, розповсюдженому (загальному, розлитому, гнійному, жовчному, фібринозному, змішаному перитоніті); функціонування внутрішніх органів знаходиться в стадії декомпенсації, що вимагає особливих заходів як у період підготовки хворих до операції, при вибору методу оперативного втручання, так і в післяопераційному періоді. IV ступінь - термінальний стан, який виникає внаслідок занедбаного розповсюдженого перитоніту, коли порушення функціонування внутрішніх органів не піддаються корекції та виведенню із стану стійкої декомпенсації. Особливо важливим у клініці є діагностика II ступеня тяжкості жовчного перитоніту, своєчасна діагностика якої необхідна для проведення ефективних методів лікування та попередження подальшого прогресування цього захворювання. Таким чином, II ступінь тяжкості жовчного перитоніту діагностують чисто якісно на основі клінічних симптомів, що суттєво знижує точність діагностики цього ступеня тяжкості. Водночас, застосування даного способу має істотні недоліки, які полягають у тому, що діагностика II ступеня тяжкості жовчного перитоніту проводиться чисто якісно за відсутності точних кількісних критеріїв її виявлення. В основу корисної моделі поставлено задачу розробити спосіб діагностики II ступеня тяжкості жовчного перитоніту шляхом кількісного визначення інтерлейкіну-8 у жовчі і за фактом початку істотного зростання рівня цього цитокіну діагностують II ступінь тяжкості жовчного перитоніту (Фіг.). На даному малюнку представлені концентрації інтерлейкіну-8 (пг/мл) у жовчі на 1,3,7 добу патологічного процесу залежно від стадії (І, II, ІІІА, ІІІБ, IV) розвитку жовчного перитоніту. Вірогідність різниць відзначено порівняно до контролю: *** - р < 0,01; **** - р < 0,001. Дослідження концентрації цитокіну у жовчі проводили методом імуноферментного аналізу за допомогою наборів реагентів для визначення інтерлейкіну-8 фірми "Diaclone" (Франція) Діагностика II ступеня тяжкості жовчного перитоніту за фактом початку істотного зростання рівня інтерлейкіну8 у жовчі є більш чутливим і точним показником діагностики II ступеня тяжкості жовчного перитоніту ніж діагностика цього ступеня тяжкості за клінічною картиною захворювання, тому що вперше запропоновані чіткі кількісні параметри діагностики цього степеню тяжкості перебігу жовчного перитоніту. За рахунок враховування кількісного визначення інтерлейкіну-8 в діагностиці II ступеня тяжкості жовчного перитоніту забезпечується точність діагностики даної патології й усунення вищевказаних недоліків. До істотних ознак, що характеризують корисну модель відноситься: діагностика II ступеня тяжкості жовчного перитоніту за фактом початку істотного зростання рівня інтерлейкіну-8 у жовчі за умов розлитого жовчного перитоніту, яку можна оцінити кількісно і точно діагностувати, за допомогою чого досягається усунення вищевказаних недоліків, на відміну від найближчого аналога, за яким дані позитивні ефекти не спостерігаються. Технічний результат, якого можна досягти при здійсненні корисної моделі, полягає у підвищенні точності діагностики цієї патології, результати наведені в табл. Таблиця Порівняльна характеристика точності діагностики II ступеня тяжкості жовчного перитоніту у хворих шляхом кількісного визначення інтерлейкіну-8 та якісної діагностики за сукупністю клінічної симптоматики Способи діагностики Найближчий аналог Запропонований спосіб Кількість обстежених хворих з розлитим жовчним перитонітом 20 20 Діагностовано II ступінь тяжкості жовчного перитоніту 12 19 Точність діагностики % 60 95 Таким чином, застосування даного способу у хворих на жовчний перитоніт дає можливість підвищити точність діагностики цього захворювання із 60% до 95. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак і технічним результатом полягає в тому, що для діагностики II ступеня тяжкості жовчного перитоніту за фактом початку істотного зростання рівня інтерлейкіну-8 у жовчі, що можна оцінити кількісно, за допомогою чого вперше досягнуто високі критерії діагностики вищевказаних порушень на відміну від найближчого аналога, що забезпечує виявлення нових технічних властивостей корисної моделі з підвищенням ефективності діагностики вказаної патології.