Спосіб лікування спастичного порушення відтоку сечі після уретероцистоскопії і аденомектомії передміхурової залози

Винахід відноситься до медицини, здебільшого до урології і може бути застосований для ефективного відновлення відтоку сечі у хворих після діагностичної цистоскопії, трансуретральних операцій на сечовому міхурі, передміхуровій залозі і уретрі, а також після трансвезікальної аденомектомії. Відомий спосіб лікування спастичного порушення відтоку сечі після уретероцистоскопії і аденомектомії передміхурової залози шляхом тимчасового відведення сечі із сечового міхура по уретрі катетером Фолі (Раус С. Первичная помощь в урологии. - М.: Медицина, 1979. - 285с.), яка може бути періодичною (1 - 2 рази на добу) або проведення катетера в сечовий міхур по уретрі на 4 - 5 діб. Разом з тим, при катетерізації травмується уретра і шийка сечового міхура, розвивається інфекційне гнійне запалення уретри і передміхурової залози, сечового міхура і нерідко пієлонефрит. Відомий також спосіб для цієї цілі рефлексотерапія (Сосин И.Н. Физиотерапия в урологии и нефрологии. - Днепропетровск: ДДІ, 1996. - С.151 - 154) шляхом електростимуляції нервовом'язового апарату шийки сечового міхура і уретри, примінення мікроволнової або індуктотерапії, а також дія постоянними токами на біологічно активні зони на шкірі людини. Указаний спосіб малоефективний. Він дозволяє зняти спастичне порушення відтоку сечі тільки у 30 40% хворих. Найбільш близьким до заявляемого технічного рішення є медикаментозне лікування препаратами різних груп (баралгін + седуксен; аналгін + дімедрол; індометацин + седуксен) які не мають прямого впливу на спазмовані м'язи шийки сечового міхура, передміхурової залози і задньої уретри (Люлько А.В., Романенко А.Е., Серняк П.С. Повреждение органов мочеполовой системы. - К.: Здоровье, 1981. - 256с.). Разом з тим при застосуванні аналгетиків, антигістамінних і седативних препаратів ефективність їх дії на спазмовани м'язи розпочинається лише після зменшення активності запального процесу і початку другої стадії грануляції і епітелізації рани. За даними Пытеля Ю.А. і Золотарева I.I. (Неотложная урология. М.: Медицина, 1985. - 320с.) ця дія вищезгаданих медикаментів наступає не раніше 12 - 14 дня після операції. За цей час в результаті поганого відтоку сечі у 85% хворих розвиваються сечониркові рефлюкси, а у 35% гострий пієлонефрит, епідидиміт, цистіт, загноєння рани. В основу винаходу поставлено завдання підвищити ефективність медикаментозного способа лікування спастичного порушення відтоку сечі у хворих після уретероцистоскопії і аденомектомії передміхурової залози шляхом: 1) покращення відтоку сечі із сечового міхура; 2) зменшення частоти розвитку інфекційних запальних процесів в сечових і статевих органах. Поставлене завдання вирішується тим, що для зняття підвищеного тонуса гладких м'язів шийки сечового міхура, передміхурової залози і простатичного відділу уретри використовують селективний L1A-адреноблокатор тамсулозин. Спосіб виконується слідуючим чином. Хворим із клінікою спастичного порушення відтоку сечі після уретероцистоскопії (8чол.) і аденомектомії передміхурової залози (21чол.) назначають приймати один раз на добу після їди по 0,4мг тамсулозина (омника). Лікування тамсулозином проводиться в середньому 6 - 7 діб, що дозволювало зняти спастичне порушення відтоку сечі. Приклади конкретного виконання. Приклад 1. Хворий А., 44 роки. Після діагностичної уретроцистоскопії швидкість відтоку сечі із сечового міхура знизилась до 6мл/сек. До цистоскопії швидкість відтоку сечі дорівнювала 14мл/сек. На 4 - у добу від початку приймання внутрішньо 0,4мг на добу тамсулозина (омника) швидкість відтоку сечі змову почала дорівнювати 14мл/сек. Розвитку інфекційно-запальних процесів в органах сечової і статевої систем не було. Приклад 2. Хворий П., 65 років. На 6 - у добу після відкритої черезміхурової аденомектомії і виймання уретрального дренажа сечовиділення залишалось різко порушеним. Швидкість відтоку сечі не перевищувала 2мл/сек (до операції вона була 8мл/сек). Після приймання внутрішньо тамсулозина (по 0,4мг 1 раз на добу) швидкість сечовиділення уже на 3 - 4 добу значно покращилась і на 6 - у добу від початку приймання препарата вона дорівнювала 12мл/сек. По даним цистографії розвитку сечо-ниркового рефлюкса не підтверджувалось. Не було також виявлено у хворого загноєння рани і розвитку інфекційнозапальних процесів в яєчках і сечовому міхурі. Приклад 3. Хворий Ц., 71 рік. На 5 - у добу після трансуретральної електрорезекції (ТУР) аденоми передміхурової залози і вилучення уретрального дренажа (катетера Фоли) самостійного сечовиділення практично не було. На протязі 2 - х діб сеча відводилась із сечового міхура шляхом катетерізації (по 3 - 4 раза на добу). При уретроцистоскопії проходимість уретри абсолютно вільна і анатомічних змін для відтоку сечі не має. Затримка сечі носила рефлекторний характер. Хворому призначено приймати внутрішньо по 0,4мг тамсулозина (омника). Уже через 2 - і доби від початку приймання тамсулозина у хворого відновилось самостійне сечовиділення. Швидкість відтоку сечі на 6 - у добу від початку лікування дорівнювала 12мл/сек (до оперативного лікування вона дорівнювала 4мл/сек). Інфекційні запалення в сечових і статевих органах гадалось запобігти завдяки відновлення току сечі. Нами підтверджена висока ефективність від примінення тамсулозина у всіх 28 обслідуваних хворих у яких після уретроцистоскопїї (8чол.) і аденомектомії (21чол.) розвинулось порушення відтоку сечі із сечового міхура спастичного генезу. У жодного із обстежуваних нами хворих не діагностовано розвитку гострого пієлонефриту, циститу і епідідімоорхіту. При порівнюваному дослідженні у 24 хворих (контрольна група), яким із спастичним порушенням відтоку сечі після уретроцистоскопії (5чол.) і аденомектомії передміхурової залози (19чол.) лікування проводилось традиційними засобами (баралгін + дімедрол + індометацин) до 12 дня після ендоскопічної маніпуляції і оперативного лікування швидкість відтоку сечі залишалась дуже низькою (в середньому 6 8мл/сек). Гострий рефлюкс - пієлонефрит розвився у цієї групи у 2 - х хворих (8%); гострий епідідіміт у 2 - х хворих (8%) і гострий уретропростатит у 4 - х хворих (16%). Таким чином, розроблений нами спосіб лікування спастичного порушення відтоку сечі після уретроцистоскопії і аденомектомії передміхурової залози за допомогою селективного L1A-адреноблокатора тамсулозина є високоефективним і безпечним. Він дозволяє якісно відновити відток сечі із сечового міхура на протязі 2 - 3 діб і тим самим запобігти розвиток інфекційно-запальних ускладнень в органах сечової і статевої систем.