Спосіб моделювання вірусного кератиту

Винахід належить до медицини, зокрема до офтальмології і може використовуватися у научній праці, що потребує моделювання вірусних кератитів для експериментального вивчення запального процесу у рогівці. Відомий спосіб моделювання кератита, який полягає в тому, що з метою получения стандартної моделі у центр рогівки крізь лімб уводять ін'єкційну голку, крізь яку додають повітря для формування у тканях рогівки порожнини, а потім уводять взвесь патогенних мікроорганізмів (Авторское свидетельство СССР №1184537, 1983). Однак цей спосіб непридатний для моделювання поверхових форм кератита, у тому числі герпетичного. Найбільш близьким до запропонованого є спосіб моделювання вірусного кератиту, полягаючий в тому, що за допомогою ножа Грефе на рогівку ока кролика роблять 2 паралельних поверхових лінійних надріза довжиною по 5мм. У кон'юнктивальну порожнину вносять вірус звичайного герпесу у культурі 0,03 - 0,2мл суспензії з вірусом (Шпак Т.Н. Экспериментальные и клинические исследования по лечению герпетического кератита фонофорезом интерферона. - 1980). Однак при цьому способі не дозують глибину нанесення надріза, площа ерозірованої поверхні рогівки обмежена, кількість уведеної вірусної зваги не дозована, отже неможливо дозувати ступінь зараження і стандартизувати модель, а у наукових дослідженнях необхідно використовувати стандартну модель. У основу винаходу покладено завдання удосконалення способу моделювання вірусного кератиту, у якому за допомогою трепана з обмежувачем глибини роблять кільцевий надріз рогівки, у межах надріза сухим марлевим тампоном вилучають епітелій, чим забезпечується дозована травма рогової оболонки при сполученні з дозованим зараженням стандартною звагою віруса, за рахунок цього одержують стандартну модель вірусного кератита, забезпечуючу можливість проведення з її використанням наукових досліджень. Поставлена задача вирішується тим, що у способі моделювання вірусного кератиту, що складається у нанесенні на рогівку тварини поверхневого надріза і внесення в нього вірусу визначеної концентрації згідно винаходу за допомогою трепана з обмежувачем глибини роблять кільцевий дозований надріз рогівки, у межах надріза сухим марлевим тампоном вилучають епітелій і наносять на скаріфіковану ділянку поверхні рогівки стандартну дозу стандартизованої концентрації зваги віруса. Сполучення цих трьох ознак (надріз стандартної глибини, обмеженої стандартної площі; стандартна скаріфікована площа рогівки: внесення у надріз стандартизованої зваги віруса) забезпечує получения стандартної моделі вірусного кератита, яка може бути використана у науковій роботі. Виключення з технології хоч би одного з цих признаків не дозволить досягти поставленної мети. Спосіб здійснюється таким чином. Після епібульбарної анестезії фіксують очне яблуко за сухожилля верхньої прямої м'язи. Трепаном означеного діаметра з обмежувачем глибини роблять кільцевий дозований надріз у центрі рогівки, у межах надріза сухим марлевим тампоном вилучають епітелій рогівки, після чого наносять на скаріфіковану ділянку поверхні рогівки стандартну дозу стандартизованої концентрації взвесі віруса. Випробування запропонованого засобу здійснено у відділенні патології та мікрохірургії рогівки Інституту очних хвороб та тканинної терапії ім. акад. В.П. Філатова АМН України у процесі виконання планової НДР "Розробити нові засоби оперативного та консервативного лікування патології переднього відділа ока" (1993 - 1995рр.). Конкретний приклад. У кролика породи шиншила, вагою 2,5кг віком 6 місяців проводили епібульбарну анестезію шляхом інстиляцій 0,25% розчину дикаїну 3 рази на протязі 5 хвилин. Очне яблуко фіксували пінцетом. Трепаном ФМ5 діаметром 4мм робили насічку у центрі рогівки глибиною 0,1мм. Епітелій вилучений за допомогою марлевого тампону, після чого на скаріфіковану ділянку рогівки нанесено 0,2мл зваги віруса звичайного герпеса. У першу добу після моделювання у кролика з'явились блефароспазм, гіперемія кон'юнктиви; ерозія рогівки, нанесена при моделюванні, зменшилась до 2мм; епітелій рогівки набряклий. На другу добу ерозія, нанесена під час моделювання, заепітелізувалась. На третю добу відмічався виразний набряк епітелія рогівки. На п'яту добу після моделювання у кролика відмічали гіперемію кон'юнктиви, поверховий набряк рогівки у центрі, дві деревовидні ерозії довжиною 0,5мм і дрібнокрапчаті ерозії у центрі рогівки, характерні для герпетичного кератита. На сьому добу після зараження з'явились одиничні крапчаті субепітеліальні інфільтрати. Таким чином, нами була одержана характерна клінічна картина герпетичного кератита. Всього у експерименті проведено моделювання на 10 кроликах (20 очах). Для експеримента використовували кроликів породи шиншила вагою 2,5 - 3,0кг, однакового віку (6 місяців), які знаходились у однакових умовах утримання. У всіх кроликів моделювання було зроблено за пропозицією і після нанесення кільцевого дозованого надріза рогівки трепаном ФМ5 з обмежувачем глибини 0,1мм діаметром 4мм, у межах надріза сухим марлевим тампоном вилучали епітелій рогівки і на скаріфіковану ділянку поверхні рогівки наносили 0,2мл зваги віруса звичайного герпеса стандартної концентрації. Внаслідок моделювання ми одержали однотипну клінічну картину, характерну для даної патології. За першу добу після моделювання у всіх кроликів з'явився блефароспазм, гіперемія кон'юнктиви, відлучаєме з кон'юнктивальної порожнини було відсутнє. Ерозія рогівки, нанесена при моделюванні, частково заепітелізована, епітелій рогівки набряклий. На другу добу після моделювання відмічалась повна епітелізація нанесеної ерозії, виразний набряк епітелія у центрі рогівки. На п'яту добу з'явились субепітеліальні крапчаті інфільтрати. На 8 - 9 добу запальний процес був максимально виразним, відмічалась типова картина герпетичного крапчато-деревовидного кератита. Після цього запальний процес пішов на спад, почалась епітелізація деревовидних та крапчатих ерозій рогівки, зменшення інтенсивності набряка епітелія рогівки, поступове розсмоктування інфільтратів. Деревовидні та крапчаті ерозії заепітелізувались на 14 - 16 добу, інфільтрати розсмоктались на 14 - 20 добу після моделювання. Ознаки запалення зникли до 20 доби після моделювання з утворенням ніжних поверхових помутнень рогівки. Таким чином, використання цієї моделі показало, що вона дозволяє одержати стандартну картину вірусного кератиту у експерименті і статистично достовірно вивчати пропонуємі засоби лікування.