Спосіб діагностики змін міокарда у осіб, що зазнали впливу іонізуючого опромінення

Винахід відноситься до медицини, а саме до способів діагностики змін міокарда шляхом ехокардіографії. Відомий спосіб діагностики змін міокарда шляхом реєстрації електрокардіограми на підставі змін графіки ЭКГкривої (Дощицын В.Л. Практическая электрокардиография. - М.: Медицина, 1987. - С.233 - 249). Недоліками відомого способу є його недостатня інформативність при дифузних змінах в міокарді, коли ще відсутні рубцеві зміни після перенесеного в минулому інфаркту міокарда, порушення ритму серця та ін., і неможливість кількісної оцінки результатів. Відомий спосіб діагностики змін міокарда шляхом сцинтиграфії радіоактивним препаратом Т1 - 201, при якому, оскільки талій акумулюється клітинами здорового міокарда, на сцинтиграмах зони порушеної перфузії, що виявляються як дефект радіонуклідного захоплення, розцінюються як дільниці зміненого міокарда (Болезни сердца и сосудов / Под ред. проф. Е.И. Чазова. - М.: Медицина, 1992. - Т.II. - С.24). Недоліком відомого способу є неможливість кількісної оцінки ступеня змін, необхідність використання радіонукліда Т1 - 201, що створює додаткове опромінення, небажане для осіб, що зазнали впливу іонізуючого випромінювання. Найбільш близьким по технічній суті є спосіб ультразвукого вивчення морфофункціональних характеристик міокарду при ішемічній хворобі серця, що полягає у тому, що хворого влаштовують в горизонтальному положенні лежачи на спині із піднесеним узголів'ям, встановлюють датчик в парастернальній області ліворуч на дільниці від другого до п'ятого міжребір'я і в межах 2 - 3см зовні від лівого краю груднини в області міжребір'їв, виводять зображення задньої стінки лівого шлуночка серця і міжшлуночкової перетинки в "В + М" режимі сканування, перетинають порожнину лівого шлуночка січною на різноманітних рівнях в "В" режимі, вимірюють локальну скоротність дільниць задньої стінки лівого шлуночка і міжшлуночкової перегородки, визначають наявність в них тканини з підвищеною ехогенністю, діагностують наявність змін в міокарді при виявленні зон гіпо - або акінезіт і ділянок з підвищеною ехогенністю (Клиническая ультразвуковая диагностика / Н.М. Мухарлямов, Ю.Н. Беленков, О.Ю. Атьков Ю.С. Соболь і ін. - М.: Медицина, 1987. -Т.1. - С.72). Недоліком відомого способу є неможливість діагностики змін міокарда на ранніх стадіях їхнього розвитку, коли ще відсутні локальні порушення скоротності ділянки з підвищеною ехогенністю, що свідчать, як правило, про наявність рубця після перенесеного в минулому інфаркту міокарда. Технічною задачею винаходу є створення способу діагностики змін міокарда у осіб, що зазнали впливу іонізуючого випромінювання, шляхом ехокардіографії, що має підвищену точність, спроможність виявити дифузні зміни міокарда на ранніх стадіях їхнього розвитку, коли ще відсутні клінічні прояви хвороби, і кількісно оцінити їх. Поставлена задача вирішується за рахунок того, що хворого влаштовують в горизонтальному положенні лежачи на спині із піднесеним узголів'ям, встановлюють датчик в парастернальній області ліворуч на дільниці від другого до п'ятого міжребір'я і в межах 2 - 3см зовні від лівого краю груднини в області міжребір'їв, виводять зображення задньої стінки лівого шлуночка серця і міжшлуночкової перегородки в "В" режимі, причому фіксують зображення задньої стінки лівого шлуночка і міжшлуночкової перегородки в момент систоли, вимірюють площу міжшлуночкової перегодки і задньої стінки лівого шлуночка серця шляхом трасування, відтворюють гістограми рівнів сірості і при вияленні величини середньої градації більш 10,0од. для міжшлуночкової перегородки і більш 9,8од. для задньої стінки лівого шлуночка серця діагностують наявність дифузних змін міокарда. Діагностика забезпечується шляхом реєстрації початкових змін структури серця в період, коли будуть відсутні будь-які клінічні прояви хвороби. Точність способу визначається можливістю кількісної, а не якісної оцінки стану міокарда. Оскільки для констатації патологічних змін міокарда має значення збільшення його щільності, визначили тільки верхню межу нормальних значень середньої градації як M + 2m, що склало для міжшлуночкової перегородки 10,0од., а для задньої стінки лівого шлуночка серця 9,8од. (див. таблицю). Спосіб здійснюють таким чином: у пацієнта проводять ультразвукове дослідження міокарда, визначають середню щільність (середню градацію) структур серця за допомогою побудови гістограм рівнів сірості і при середній градації більш 10,0од. для міжшлуночкової перегородки 19,8од. для задньої стінки лівого шлуночка серця діагностують наявність дифузних змін в міокарда. Приклад 1. Х-рий До-вий, м., 31 рік, учасник ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Працював по заклику РВК. Доза зовнішнього опромінення 0,25Гр. Клінічний діагноз: Холецистит хронічний в стадії нестійкої ремісії. Сечокислий діатез. В анамнезі вірусний гепатит. При побудові гістрограм рівнів сірості виявлено, що середня градація задньої стінки лівого шлуночка склала 15,0од., міжшлуночкової перегородки 12,0од., що свідчить про наявність дифузних змін в міокарді. Хворий підлягає спостереженню і лікуванню. Приклад 2. Х-рий Л-ко, 51р., в минулому мешканець м. Прип'ять, працює на ЧАЕС з 1974р. по теперішній час. Доза зовнішнього опромінення 0,47Гр. Клінічний діагноз: Гіпертонічна хвороба II стадії. Бронхіт хронічний в стадії стійкої ремісії. Про підвищений АТ знає з червня 1989г. Хронічним бронхітом страждає з 1978р. При побудові гістограм рівнів сірості виявлено, що середня градація задньої стінки лівого шлуночка склала 9,0од., міжшлуночкової перегородки 14,2од., що свідчить про наявність виражених дифузних змін в міжшлуночковій перегородці. Хворий підлягає лікуванню. Спосіб може бути реалізований в умовах лікарні, клініки, поліклініки, спеціалізованого диспансеру.