Спосіб діагностики дисфункції міокарда у хворих на ішемічну хворобу серця

Винахід належить до галузі медицини, а саме кардіології, і може бути застосований у кардіологічних відділеннях при лікуванні Ішемічної хвороби серця (ІХС). Відомий спосіб діагностики дисфункції міокарда, який включає розрахунок ударного об'єму лівого шлуночка методом допплерехокардіографії. Цей спосіб полягає у тому, що вимірюють діаметр кільця аорти на рівні аортальних стулок з парастернального підходу (d, см), вимірюють максимальну швидкість аортального потоку по кривій потоку крові в аорті, отриманої методом пульсової допплерографії з верхівкового підходу (ν, м/с), вимірюють час викиду крові по кривій потоку крові в аорті на рівні аортальних стулок, отриманої методом пульсової допплерографії з верхівкового підходу ft, с), розраховують ударний об'єм (УО, см 3 за формулою: Недоліком цього способу є те, що в ньому не визначається кінцево-діастолічний розмір лівого шлуночка І фракція викиду, що не дає можливості діагностувати дисфункцію міокарда у хворих на ІХС. В основу винаходу поставлено задачу вдосконалити спосіб діагностики дисфункції міокарда у хвори х на ІХС, в якому введено показник кінцево-діастолічного розміру лівого шлуночка, що забезпечує визначення фракції викиду, за рахунок чого стає можливою діагностика систолічної дисфункції міокарда. Поставлена задача досягається тим, що в способі діагностики дисфункції міокарда у хворих на ІХС, який включає визначення ударного об'єму лівого шлуночка методом пульсової допплерехокардіографії, згідно винаходу, визначають кінцево-діастолічний розмір лівого шлуночка І фракцію викиду за формулою; де Φ В - фракція викиду, УО - ударний об'єм, КДР - кінцево-діастолічний розмір лівого шлуночка. Винахідницький рівень забезпечується неочевидністю включення кінцево-діастолічного розміру лівого шлуночка у формулу визначення фракції викиду. Запропонований спосіб здійснюється наступним чином. Вимірюють діаметр кільця аорти на рівні аортальних стулок з парастернального підходу (d, см). Вимірюють максимальну швидкість аортального потоку по кривій потоку крові в аорті на рівні аортальних стулок, отриманої методом пульсової допплерографії з верхівкового підходу (ν, м/с). Вимірюють час викиду крові по кривій потоку крові в аорті, отриманої методом пульсової допплерографії з верхівкового підходу (t, с). Розраховують ударний об'єм (УО, см 3 за формулою: Далі вимірюють кінцево-діастолічний розмір лівого шлуночка у базальних відділах за допомогою одномірної або двомірної ехо-кардіографії з парастернального підходу. Після цього розраховують фракцію викиду лівого шлуночка за формулою: Приклад № 1. Хворий Н., 52 років, поступив у клініку зі скаргами на тиснучі болі за грудиною тривалістю більше двох годин, які не проходять після повторного прийому нітрогліцерину і ненаркотичниханальгетиків. На ЕКГ- ознаки гострого інфаркту міокарда передньої локалізації. Проведено ехокардіографічну діагностику дисфункції міокарда, як описано вище. Визначено такі показники: Розрахунок ударного об'єму 1 фракції викиду: Оскільки ФВ менше 40%, у хворого діагностовано систолічну дисфункцію міокарда. Розроблений метод перевірено на 45 хворих із сегментарними порушеннями І зниженою сумарною скоротливістю ЛШ (ФВ < 40%) і порівняно з відомими ехо-кардіографічними методами оцінки фракції викиду у хворих на гострий Інфаркт міокарда при проведенні гострої проби з каптоприлом. (Відомо, що гостра проба з каптоприлом у хворих з низькою фракцією викиду супроводиться достовірним зростанням скоротливої здатності лівого шлуночка). ΦВ оцінювали різними методами до І через 45 хв. після прийому25мгкаптоприлу. Результати дослідження наведено в таблиці. Отримані дані свідчать, що серед показників систолічної функції серця лише фракція викиду, виміряна за запропонованим методом, зросла достовірно. Переваги розробленого методу полягають у можливості діагностики дисфункції міокарда у хворих з сегментарними порушеннями скоротливості лівого шлуночка.