Спосіб лікування запального процесу після екстракапсулярної екстракції вікової катаракти з імплантацією іол

Винахід відноситься до галузі медицини, а саме до офтальмології, і може бути використаний для лікування запальної реакції після екстракапсулярної екстракції вікової катаракти з імплантацією ІОЛ. Відомий спосіб лікування запального процесу після екстракапсулярної екстракції катаракти з імплантацією ІОЛ, який полягає у використанні в післяопераційному періоді кортикостероїдів [1]. Кортикостероїди в краплях, а саме 0,1% розчин дексаметазону, призначають 5 разів на день на протязі 6 днів після операції, ін'єкції 0,1% розчину дексаметазону під кон'юнктиву - 1 раз в день операції і парабульбарно у перший післяопераційний день. Однак, поряд з вираженою протизапальною активністю кортикостероїди мають ряд суттєви х недоліків: уповільнюють реакцію тканин, що призводить до повільного загоювання післяопераційного рубця, знижують місцевий імунітет, можуть викликати набряк епітелію рогової оболонки, при тривалому застосуванні здібні викликати стійке підвищення внутрішньо очного тиску [2]. Відомо також застосування не стероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) для зниження запальної реакції після екстракапсулярної екстракції катаракти з імплантацією ІОЛ. Так, за день до проведення операції призначали месу лід 100 мг + пеніциламін 0,25 г (per os) 1 раз на день, у день операції - 2 рази на день і кожен день 2 рази на протязі 4-5 днів після операції [3]. Однак, ускладнення при загальному лікуванні НПЗЗ можуть бути досить серйозними. Вони викликають ерозивно-виразкові ураження шлунково кишкового тракту, зміни збоку ЦНС, крові, печінки, нирок. Крім того, можливі ускладнення, спостережені після локального застосування не стероїдних препаратів - кератомаляція, кератит, перфорація рогівки. Ці ускладнення спостерігались після застосування диклофенаку і кетаролака у хворих після операції екстракції катаракти методом факоемульсіфікації [4]. Найбільш близьким до запропонованого є спосіб лікування запальної реакції після екстракції катаракти з імплантацією ІОЛ шляхом застосування жиророзчинного антиоксиданту альфа-токоферола ацетату 30% поряд з антибіотиками, кортикостероїдами. Препарат вводили по 1,0 мл внутрішньом'язово протягом 10 днів.[5]. Однак, застосування жиророзчинних антиоксидантів з метою обмеження запальної реакції в післяопераційному періоді, не може забезпечити повний захист від процесів вільно радикального закислення, котрі виграють можливу роль в розвитку післяопераційного запалення. Жиророзчинні антиоксиданти діють в гідрофобному середовищі і не достатньо ефективно захищають гідрофільні сполуки - білки, амінокислоти, нуклеїнові кислоти. Крім того, відомо, що a-токоферол несприятливо впливає на процеси регенерації, конкретно - на загоювання післяопераційних ран, що підтвердилося дослідженнями. [6] В основу винаходу поставлена задача вдосконалення способу лікування запального процесу після екстракапсулярної екстракції вікової катаракти з імплантацією ІОЛ шляхом застосування у якості антиоксидантної терапії інстиляцій розчину сульфа ту цинку до та після операції, що дозволить знизити інтенсивність запальної реакції після екстракції вікової катаракти. Поставлена задача вирішується тим, що, згідно винаходу, призначають інстиляції 0,25% розчину суль фату цинку по 1-2 краплі, 3-5 разів на добу за день до операції та 6-8 днів після неї. Спосіб здійснюється таким чином. Екстракапсулярна екстракція вікової катаракти з імплантацією ІОЛ була проведена у 129 хворих (129 очей), 78 з яких склали контрольну груп у, 51 хворий - основну груп у в залежності від медикаментозної терапії до та після операції. Хворі контрольної групи в кінці операції одержували субкон'юнктивально дексаметозон + гентаміцин і диклофенак 3,0 внутрішньом'язово. В післяопераційному періоді - дексаметозон (1 день) парабульбарно і диклофенак 3,0 (1 день) в/м 1 раз на день, а у вигляді інстиляцій альбуцид 30% + дексаметозон 0,1% 5 разів на день до кінця спостережень. До операції медикаментозна терапія в цій групі не проводилася. В основній групі за день до операції хворі одержували у вигляді інстиляцій 0,25% розчин сульфату цинку 3 рази на день. В день операції - безпосередньо перед операцією інстиляції 0,25% розчину сульфату цинку і субкон'юнктивально гентаміцин + дексаметозон в кінці операції. Таким чином, оперативне втручання у хвори х основної групи проводилося на тлі антиоксидантної терапії. В післяопераційному періоді додатково до загальноприйнятої медикаментозної терапії (контрольна група), хворі основної групи одержували інстиляції 0,25% розчину сульфату цинку 5 разів на день на протязі всього періоду спостережень. Дослідження проводилося у ранньому післяопераційному періоді, котрий складав 6 діб. Клінічні ознаки запальної реакції оцінювалися в балах (1-4) [табл.1] Таблиця 1 Значення клінічних ознак запалення Назва ознаки Ступінь Оцінка у балах 1 бал 2 бали перикорнеальної ін'єкції (СПІ) 3 бали 4 бали Стан рогівки (СР) 1 бал 2 бали Значення ознаки Фізіологічна норма Слабкий ступінь ПI в області корнеосклерального розрізу та нормальний колір кон'юнктиви і склери на зливовому протязі Виражена ПI судин лімба и склери в області корнеосклерального розрізу та менш виражена на зливовому протязі лімба Різко виражена ПI червоного кольору на всьому протязі очного яблука. Фізіологічна норма Слабко виражений набряк рогівки в верхній третині 3 бали 4 бали 1 бал 2 бали Стан зіниці й райдужки (СЗР) 3 бали 4 бали Ступінь замулення камерної вологи (Ефект Тіндаля) 1 бал 2 бали 3 бали 4 бали Помірний набряк рогівки у верхній третині, поява складок десцеметової оболонки Виражений набряк епітелію та строми всієї рогівки, десцеметит Фізіологічна норма Райдужка набрякла, зіниця правильної форми, його реакція на світло сповільнена Райдужка набрякла, в області зіниці фібрин, задні сінехії, реакція зіниці на світло відсутня. Виражений набряк райдужки, фібринозний випіт на райдужці і в просвіті зіниці, колова сінехія, гіпопіон, реакція зіниці на світло відсутня. Фізіологічна норма Слабко помітний ефект Тіндаля (поодинокі клітини) Помірно виражений ефект Тіндаля (численність клітин) Рясність фібрину в передній камері В камерній волозі всіх хворих визначали рівень окислюючої активності, котрий є одним з показників функціонування антиоксидантної системи. Вилучення камерної вологи проводили в ході виконання операції. Застосування водорозчинного антиоксиданту 0,25% розчину сульфа ту цинку до операції, а також в комплексній терапії після операції сприяє більш ефективному зниженню інтенсивності післяопераційної запальної реакції, зниженню рівня окислюючої активності камерної волозі, що пояснюється місцевою антиокислюючою дією 0,25% розчину сульфату цинку. Приклад конкретного застосування способу. Хворий Д., 67 років, поступив з діагнозом: зріла вікова катаракта (праве око). Хворому була проведена екстракапсулярна екстракція катаракти з імплантацією ІОЛ. Ускладнень у ході операції не було. За день до операції та в післяопераційному періоді хворий одержував інстиляції 0,25% розчину сульфату цинку за запропонованим способом. Вже в перший день після операції був відмічений слабкий ступінь запальної реакції, особливо за ознакою, що відображає ступінь перикорнеальної ін'єкції (2 бали-слабкий ступінь перикорнеальної ін'єкції в області корнеосклерального розрізу і нормальний колір кон'юнктиви и склери на останньому прозі лімба) і за ознакою помутніння камерної вологи (1 бал - норма, відсутність клітин у волозі передньої камери). Рівень окислюючої активності камерної вологи склав 14,8 відн. од., що вірогідно нижче в порівнянні з такими даними у пацієнтів у гр упі, яка не одержувала інсталяції сульфату цинку (р=0,00001). На 5-ий день спостереження хворого Д. було виписано. У порівнянні з прототипом, запропонований спосіб лікування запального процесу після екстракапсулярної екстракції катаракти є більш патогенетично обґрунтованим, з урахуванням можливої ролі процесів вільно радикального закислення в розвитку післяопераційної запальної реакції. Запропонований спосіб дозволяє покращити комплексне лікування післяопераційної запальної реакції за рахунок підсилення антиоксидантного захисту у хворих з віковою катарактою. Застосування водорозчинного антиоксиданту забезпечує захист від вільно радикального пошкодження білкових стр уктур, амінокислот і нуклеїнових кислот. Ще однією позитивною стороною способу є те, що хоча водорозчинні антиоксиданти діють менш пролонговано в порівнянні з жиророзчинними, але їх ефект більш фізіологічний, так як при зовнішньому застосуванні не викликає бар'єрів для газообміну і транспортних процесів метаболічних компонентів. Література 1. Сергиенко Н. М. Инраокулярная коррекция. - Киев: Здоров'я, 1990. - С. 77-82. 2. Денисов И. А., Соболева И. А., Киреев И. В. Применение препарата "Наклоф" у пациентов, перенесших экстракцию катаракты с имплантацией искусственного хрусталика.// Новые препараты Новартис Офтальмикс в офтальмологии. Аспекты клинической эффективности. - Харьков, 2002. - С. 12-14. 3. Гергієв Добрін Добрінов. Підвищення ефективності екстракції катаракти з імплантацією ІОЛ за допомогою селективного інгібування циклооксигеназних і ліпооксигеназних протизапальних медіаторів. - Автореф. дис. ... канд. мед. наук: 14.01.18 / Інститут очни х хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова - Одеса, 2003, С. 11. 4. Allan Flach, MD. Topical applied nonsteroidal anti-inflamatory drugs and comeal problems: An interim review and coment // Ophthalmology - 2000. - №107-July. 5. Павлюченко К. П. Роль антиоксидантов в купировании транссудативной реакции при экстракции катаракты с имплантацией ИОЛ. // Офтальмологический журнал. - 1993. - №3. - С. 160-162. 6. Pinilla I., Larrosa J.M., Polo V., Honrubia F.M. Alpha-Tocopherol derivatives in an experimental model of filtering surgery. // Ophthalmic Research 1999; 31: 440-445.