Спосіб реабілітації хворих з порушеннями опорно-рухового апарата за допомогою іппотерапії

Спосіб реабілітації хворих з порушеннями опорно-рухового апарата за допомогою іппотерапії, що включає адаптацію інвалідів до умов проведення занять по верховій їзді і безпосередньо їзди верхи, який відрізняється тим, що їзду верхи 31448 ників подиху, поліпшення кровообігу в кінцівках і розширення поля зору. Безпосередньо їзда верхи провадиться під контролем інструктора. Цей етап передбачає виховання у хворого навиків утримання пози та розслаблення. Хворий вчиться підтримувати рівну посадку при кроці коня, виконує вправи на рівновагу, які чергуються із розслабленням. Тривалість занять від 5 до З0 хвилин, кількість - 2-3 рази на тиждень, загалом 10-20 занять. Тренування, яке передбачає ігрові компоненти, спілкування, годування, керування конем, рухи риссю. Тривалість занять 10-20 хвилин, кількість 23 рази на тиждень, загалом 10-20 занять. Закріплення досягнутих результатів і нового стереотипу рухів. В разі доброї координації рухів і адаптації хворого можливе розширення елементів верхової їзди. Тривалість занять до 40 хвилин, кількість - 2-3 рази на тиждень, загалом 10-20 занять. Конкретний приклад виконання способу Хвора Колейчук Юля, 10 років. Клінічний діагноз: ДЦП, нижній спастичний парапарез. Аутистичний компонент. Приступила до занять у березні 1998. Перші п'ять занять дитина спілкувалася з конями, звикала до них, гладила. При цьому дитина могла протягати до коня тільки одну руку, тому що самостійно без підтримки батьків стояти не могла. З шостого заняття дитина була посаджена на коня, їй було запропоновано триматися за вузлу, із двох сторін дитину притримували і за допомогою інструктора кінь пішов кроком. Перший раз їзда верхи - 5 хвилин. Після першої їзди дитина дуже втомилася. Спішившись, не могла йти без допомоги двох людей. Через два дні на сьомому занятті була повторна їзда кроком - 5 хвилин. За наступні 8 занять час ходьби збільшили до 10 хвилин, дитина навчилася триматися за вузлу, при утриманні корпуса вже тільки одним помічником. З 10 заняття з'явилися перші навики самостійного утримання в сідлі, час кроку коня збільшили до 15 хвилин. З 20 заняття дитина навчилася самостійно триматися в сідлі без сторонньої допомоги. Тривалість катання збільшили до 20 хвилин. При цьому щораз до заняття дитина спілкувалася з конем, а після заняття з'явилися перші спроби самостійної ходьби без підтримки батьків. Відзначено значне поліпшення емоційного стану. З 28 заняття дитина, знаходячись у сідлі З0 хвилин, навчилася управляти поворотом коня, зупиняти його і рушати з місця. Після заняття дитина могла самостійно ходити до 20-30 хвилин, а поза заняттями, що проводилися двічі на тиждень, навчилася ходити за допомогою палички. З 37 заняття дитина вперше змогла управляти конем без допомоги інструктора, до 20% часу поза заняттями дитина могла пересуватися без сторонньої допомоги, стала набагато комунікабільнішою. З 59 заняття вперше, самостійно керуючи, дитина поїхала риссю. З 67 заняття вперше в житті, після їзди верхи, дитина побігала по стайні. Через 2 тижні, на міському конкурсі "Повір у себе" перемогла у номінації "Кращий вірш". З огляду на отримані результати, заняття продовжували 2 рази на тиждень по З0 хвилин їзди. До їзди і після дитина по 15-20 хвилин спілкувалася з конями, інструкторами і хворими, що приїжджали на заняття. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 2