Спосіб ліквідації кавернозної порожнини

Спосіб ліквідації кавернозної порожнини, що включає виділення діафрагмального нерва під час операційного доступу, його роздавлювання шляхом френікотрипсії, піднімання купола діафрагми, який відрізняється тим, що додатково під час операційного доступу резектують хрящ IV ребра парастернальним чином, на протязі 3-4 см, зміщують медіастинальну плевру до кореня легені, а діафрагмальний нерв перед роздавлюванням виділяють у проміжку між перикардом та медіастинальною плеврою. (19) (21) u200808288 (22) 19.06.2008 (24) 10.12.2008 (46) 10.12.2008, Бюл.№ 23, 2008 р. (72) БІЛОВ ОЛЕКСІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ, UA, САВЕНКОВ ЮРІЙ ФЕДОРОВИЧ, U A, ВАСИЛЬЧЕНКО ВЛАДИСЛАВ ВАСИЛЬОВИЧ, UA (73) БІЛОВ ОЛЕКСІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ, UA, САВЕНКОВ ЮРІЙ ФЕДОРОВИЧ, U A, ВАСИЛЬЧЕНКО ВЛАДИСЛАВ ВАСИЛЬОВИЧ, UA 3 37782 Причинно-наслідковий зв'язок сукупності відмітних ознак дійсної корисної моделі з вищезазначеним технічним результатом полягає у наступному. Ліквідація кавернозної порожнини шляхом однобічного паралічу (колапсо-хірургії) купола діафрагми підвищує інтенсивність розсмоктування інфільтративної пневмонії та загоєння еластичних каверн. Резекція хряща IV ребра на протязі 3-4см зберігає каркас грудної клітини, що запобігає розладу біомеханіки дихання. Зміщення медіастинальної плеври до кореня легені дозволяє здійснити екстраплевральний підхід до діафрагмального нерву, не розтинаючи плевральну порожнину, що дозволяє уникнути плевральних ускладнень, ексудації, інфікування та кровотечі. Виділення діафрагмального нерву у проміжку між перикардом та медіастинальною плеврою виключає медіастиноскопію, що виключає штучний пневмоторакс, реактивний плеврит і дозволяє відтворення способу навіть при злукових процесах у плевральній порожнині. Екстраплевральний характер втручання до діафрагмального нерву дозволяє поліпшити ефективність ліквідації кавернозної порожнини до 98%, насамперед, за рахунок селективного підйому відповідного куполу діафрагми, замість двобічного підняття діафрагми при виконанні штучного пневмоперітонеуму, поліпшення дихання та стабілізації процесу на відповідному боці ураження. Поряд із цим, у цей спосіб на 70-75% зменшується кількість ускладнень. Додатковою перевагою над прототипом є скорочення тривалості оперативного втручання на 2025хв. Це дозволяє дійти висновку про те, що сукупність ознак способу ліквідації кавернозної порожнини є суттєвою та відповідає критерію «новизна», оскільки має причинно-наслідковий зв'язок з перевершенням вищезазначеного технічного результату і не випливає з досліджуваного рівня техніки явним чином. Відомості, які підтверджують можливість відтворення дійсного способу, з реалізацією вищезазначеного технічного результату, полягають в наступному. Сутність. Під ендотрахеальним наркозом виконують розріз шкіри, виділяють і резектують хрящ Комп’ютерна в ерстка О. Рябко 4 IV ребра на протязі 3-4см, розтинають задній листок надхрящ-ниці та міжреберні м'язи. Медіастинальну плевру відшаровують до кореня легені за допомогою тупфера та зміщують до кореня легені. Діафрагмальний нерв виділяють у проміжку між перикардом і плеврою та роздавлюють його за допомогою затискача 3-5 рази. Рану пошарово вшивають. Приклад Хворий М., 48 років, перебував у торакальному відділенні Дніпропетровської ОККЛПО «Фтизіатрія» з приводу фіброзно-кавернозного туберкульозу верхньої частки правої легені, з тотальною бронхогенною дисемінацією у нижніх відділах тієї ж легені (і/х №103). Резекцію легені виконати неможливо, з-поза великої розповсюдженості туберкульозного процесу. З метою усунення онтогенезу післяопераційних ускладнень М. була надана правобічна парастернальна френікотрипсія. Через 2 доби після втр учання спостерігали підйом правого куполу діафрагми на 2 міжреберних проміжки, а відтак стабілізацію процесу з боку ураження. У подальшому проводили інтенсивну внутрішньовенну поліхіміотерапію протягом 1 місяця. На контрольній рентгенограмі органів грудної порожнини відзначали наявність каверни у верхній долі правої легені, значне зменшення інфільтрації, посилення легеневого малюнка, ущільнення й часткове розсмоктування кавернозних вогнищ у нижніх відділах правої легені. На заключному етапі здійснювали лікувальну екстраплевральну торакопластику. Через 1 місяць після операції спостерігали гальмування бактеріовиділення, а через 45 діб повне зникнення каверни. Хворого виписали з клініки після 3 місячного комплексного лікування. При огляді хворого через 6 місяців спостерігалося збереження високого стояння правого куполу діафрагми, завдяки стабілізації процесу, повному розсмоктуванню й усуненню кавернозних вогнищ. Аналоги: 1. Л.К. Богуш. Хирургическое лечение туберкулеза легких. М., 1971. - С.66. 2. Д.Н. Пилькевич. Щадящий хирургический метод коллапсотерапии туберкулеза // Материалы VIII Российского съезда фтизиатров. М., 2007. С.486-487. 3. Н.Г. Стойко. Хирургическое лечение легочного туберкулеза. М., 1949. - С.190-206. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601