Спосіб лікування неспроможності стравохідно-шлункового анастомозу

1. Спосіб лікування хворих з неспроможністю стравохідно-шлункового анастомозу, що включає ургентну релапаротомію, санацію і дренування черевної порожнини і місця абсцесу, а також інтубацію кишечнику, який відрізняється тим, що до 3 40022 ності до корисної моделі додатково виконують розділення анастомозу, виключення стравоходу і виведення культі шлунку на передню черевну стінку шляхом формування термінальної гастростоми, а інтубацію кишечника виконують введенням зонду крізь гастростомну трубку. Доцільно виключення стравоходу виконувати шляхом накладання езофагостоми на протязі. Доцільно також виключення стравоходу виконувати ушиванням стравоходу наглухо, а також трансназально вводити зонд для видалення слизу. Виконання розділення анастомозу, виключення стравоходу з травного процесу і виведення культі шлунку на передню черевну стінку у вигляді термінальної гастростоми, дозволяє усунути головне джерело перитоніту (анастомоз, що не склався) і, таким чином, попередити його вторинні локальні та генералізовані гнійно-септичні ускладнення протягом раннього післяопераційного періоду у хворого. Заявнику невідомі рішення, які включають виконання розділення анастомозу, виключення стравоходу та формування термінальної гастростоми на передню черевну стінку з метою запобігання розвитку запального процесу в черевній порожнині у хворих, які перенесли субтотальну проксимальну резекцію шлунку, що ускладнена неспроможністю стравохідно-шлункового анастомозу. Більш докладний опис процесу суміщено з прикладом його конкретного клінічного застосування. Клінічний приклад. Комп’ютерна верстка C.Литвиненко 4 Хворий К., 67 років, переведений до інституту з клінікою неспроможності езофагогастроанастомозу після перенесеної шість діб тому субтотальної проксимальної резекції шлунку з приводу раку кардіального відділу. За життєвими показаннями, після передопераційної підготовки в умовах ПІТ, виконана ургентна релапаротомія, під час якої при ревізії органів черевної порожнини виявлена неспроможність швів езофагогастроанастомозу, перитоніт. Виконано розділення анастомозу, накладання езофагостоми на протязі з виведенням трубки крізь окрему контрапертуру в правому підребер'ї, формування термінальної гастростоми з культі шлунку, інтубація кишечника крізь гастростомну трубку, санація, дренування черевної порожнини і місця абсцесу двома перчаточнотрубковими дренажами з обох підребер’їв. В післяопераційному періоді хворому проводилась комплексна інтенсивна, антибактеріальна, протизапальна, органотропна та замісна терапія. Після появи клініко-лабораторної ремісії була проведена реконструктивна операція - екстирпація культі шлунку з накладанням езофагоєюноанастомозу. Післяопераційний період перебігав без ускладнень. Хворий виписаний у задовільному стані. Таким чином, виконання процесу у відповідності до корисної моделі дозволяє підвищити ефективність лікування хворих з неспроможністю стравохідно-шлункового анастомозу після субтотальної проксимальної резекції шлунку, що була перенесена раніше. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601