Спосіб виготовлення поліелектролітного інфузійного розчину

Спосіб виготовлення поліелектролітного інфузійного розчину шляхом розчинення у воді для ін'єкцій вуглеводів з електролітами та проведення хімічного аналізу з наступною фільтрацією одержаного розчину, розливом його, наприклад в скляні контейнери, закупоркою їх і стерилізацією, який відрізняється тим, що розчиняють наступні інгредієнти в кількості, відносно загальної кількості розчину, %: натрій хлорид 0,292 3 54390 після чого проводять хімічний аналіз розчину з визначенням pH, світлопропускання, концентрації катіонів натрію, калію, магнію, цинку, аніонів хлориду, фосфату однозаміщеного, ацетату, мета бісульфіту, а також вмісту сорбітолу та глюкози і при необхідності проводять корекцію складових інфуційного розчину, далі розчин фільтрують, розливають, закупорюють і стерилізують. Позитивними особливостями запропонованого поліелектролітного розчину з вуглеводами є те, що його можна давати великій кількості пацієнтів. На відміну від прототипу цей препарат містить в ізотонічній концентрації сорбітол і глюкозу, має дещо збільшену осмолярність. Додавання сорбітолу поряд з глюкозою дозволяє в термінальних станах, коли печінка погано працює, включати до метаболізму спочатку сорбітол, який не є чужородним для печінки і легко перетворюється в організмі, допомагаючи потім включати в метаболізм печінку. Розчин виготовляють наступним чином. У воді для ін'єкцій розчиняють натрію хлорид, калію хлорид, натрію фосфат однозаміщений двоводний, магнію хлорид шестиводний, цинку ацетат двоводний, сорбітол і глюкозу безводну і антиоксидант натрію мета бісульфіт. Проводять хімічний аналіз за такими показниками: pH розчину, світлопропускання, концентрація катіонів натрію, калію, магнію, цинку, аніонів хлориду, фосфату однозаміщеного, ацетату, метабісульфіту, а також вміст сорбітолу і глюкози. У разі необхідності проводять корекцію кількісного складу інфузійного розчину. Після Комп’ютерна верстка Л.Литвиненко 4 отримання позитивних результатів хімічного аналізу проводять стерилізуючу фільтрацію через фільтри «РАІХ» з розміром пор 0,22 мкм. Профільтрований розчин подають на лінію розливу. Наповнення скляних контейнерів проводять за допомогою дозувальної машини. Скляні контейнери закупорюють пробками та алюмінієвими ковпачками і завальцьовані закриті скляні контейнери подають на стерилізацію, що проводиться в автоклаві при температурі 110 °С протягом 30 хвилин. Отриманий розчин безбарвний або ледь жовтуватий. Після стерилізації проводять контроль на наявність механічних включень, вибірковий аналіз кількісного і якісного складу, а також проводять випробування на пірогенність. При отриманні позитивних результатів контролю скляні контейнери з інфузійним розчином подають на операцію «Пакування та маркування». Технічним результатом, що досягається запропонованим рішенням, є розширення сфери використання інфузійного розчину. Спосіб опробувано і впроваджено кафедрою фармацевтичних технологій і біофармації НМАПО імені П.Л. Шупика і фармацевтичним заводом "Інфузія". Джерела інформації: 1. Монография под редакцией проф.. Г.Н. Хлябича. Инфузионная терапия и клиническое питание. /Фирма ФРЕЗЕНИУС АГ-ФРГ 1992.; С. 472. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601