Спосіб виготовлення комплексного інфузійного препарату

1. Спосіб виготовлення комплексного інфузійного препарату, який включає змішування вихідних компонентів з наступною фільтрацією, розливом у відповідну тару та стерилізацією отриманого розчину, який відрізняється тим, що в технології виробництва використовують одностадійний процес приготування препарату в одній ємності шляхом 3 лакт". В мірний посуд вливають отримані розчини натрію лактату і сорбітолу, додають решту компонентів: електроліти натрію, калію, кальцію, магнію. Розчин розмішують до повного розчинення реактивів, доводять апірогенною дистильованою водою до певного об'єму та старанно перемішують. За допомогою 2н розчину соляної кислоти доводять рН до 6,4-6,7. Одержаний розчин фільтрують, розливають у скляні пляшки та стерилізують [див. Пат. 32466 Україна, МПК -7 А61 К 9/08, А61К 31/047, А61К 31/19, А61К 33/14, А 61 Р 7/08,2000]. До недоліків прототипу слід віднести: - порівняно надмірну складність технологічного процесу, оскільки згідно виробничого регламенту для одержання інфузійного розчину препарату окремо готують розчини натрію лактату та сорбітолу, та його тривалість (весь процес виготовлення розчину препарату до початку стерилізаціії триває більше 4 годин); - в процесі здійснення способу застосовуються речовини (кальцію лактат, натрію гідрокарбонат та соляна кислота), які не є компонентами цільового продукту, що не дозволяє отримати готовий продукт високої чистоти. В основу корисної моделі поставлене завдання удосконалити спосіб виготовлення комплексного інфузійного препарату на основі діючих речовин - натрію лактату та багатоатомного спирту, забезпечивши при цьому спрощення та скорочення терміну проведення процесу, а також стабільність та безпечність препарату в процесі його виробництва, зберігання та застосування, і який послуговує розширенню асортименту вітчизняних високоефективних і нешкідливих лікарських засобів для дітей та дорослих. Поставлене завдання вирішується тим, що в способі виготовлення комплексного інфузійного препарату, який включає змішування вихідних компонентів з наступною фільтрацією, розливом у відповідну тару та стерилізацією отриманого розчину, згідно корисної моделі, в технології виробництва використовують одностадійний процес приготування препарату в одній ємності шляхом певного послідовного змішування натрію лактату, багатоатомного спирту, калію хлориду, кальцію хлориду, магнію хлориду та натрію хлориду в нагрітій до 30-50 С воді для ін'єкцій, а як багатоатомний спирт використовують ксилітол або сорбітол в ізотонічній концентрації при наступному співвідношенні компонентів, в мас.%. Багатоатомний спирт 4,5-6,5 Натрію лактат 1,7-2,1 Натрію хлорид 0,5-0,7 Калію хлорид 0,0250,035 Кальцію хлорид (в перерахунку на су0,07ху речовину) 0,013 Магнію хлорид (в перерахунку на суху 0,017речовину) 0,023 Вода для ін’єкцій решта Технічний результат, який одержують при здійсненні корисної моделі, полягає у спрощенні способу та скороченні терміну виробництва за рахунок виключення з технологічного циклу процесу приготування компоненту Реосорбілакту натрію 47695 4 лактату з молочнокислого кальцію, одночасно забезпечуючи при цьому стабільність та безпечність засобу в процесі його виробництва, зберігання та застосування. Сорбіт (сорбітол), такоже відомий як глюцит шестиатомний спирт, С6Н14О6, білий кристалічний порошок, що має солодкий смак. Сорбітол, частково метаболізуючись до фруктози, сприяє нормалізації вуглеводного й енергетичного обміну. Сорбітол стимулює окиснення жирних кислот по некетогенному шляху метаболізму й сприяє більш легкому використанню кетонних тіл у циклі Кребса. Це особливо сприятливо позначається на поліпшенні функціонального стану гепатоцитов, у яких відновлюється депо глікогену. Сорбітол підсилює моторику кишечника за рахунок прямого впливу на нервово-рецепторний апарат кишкової стінки та посилення синтезу і секреції виллікініна, холецистокініна та вітамінів групи В. Лактат-аніон, що міститься у препараті "Реосорбілакт", сприяє корекції кислотно-основної рівноваги плазми крові, а також, беручи участь у реакціях вуглеводно-енергетичного обміну, відновлює й стимулює функції клітин ретикулоендотеліальної системи, печінки й нирок [див. С. П. Пасечников, О. Д. Иикитин. Инфузионная дезинтоксикационная терапия препаратами Сорбилакт и Реосорбилакт у больных острым гнойным пиелонефритом в послеоперационный период / Містецтво лікування. 2006. -№ 5(31): http://m-l.com.ua]. Ксиліт (ксилітол) - п'ятиатомний спирт, СН2ОН(СНОН)3СН2ОН, безбарвні кристали солодкого смаку, які розчиняються у воді. Ксиліт (ксилітол) - проміжний продукт вуглеводного обміну у людей і тварин. Кінцевим продуктом окиснення ксиліту є вуглекислий газ, який виділяється, в основному, з видихуваним повітрям і 2% - у вигляді карбонатів із сечею. Численними дослідженнями встановлене, що ксиліт є гарним джерелом енергії. При його згорянні вивільняється 4,06ккал/г. Про швидке енергетичне використання ксиліту, введеного внутрішньовенно, свідчить також зниження рівня неорганічного фосфату в плазмі крові [див. Инфузионная терапия и клиническое питание /Пер. с нем. под ред. Г. Н. Хлябича. Франкфурт-на-Майне: Фрезениус, 1992. - С. 794]. Спосіб здійснюють таким чином. Згідно виробничого регламенту для отримання інфузійного розчину препарату, що має дезінтоксикаційну, реологічну, залужнюючу та протишокову дії, в реактор (мірну посудину) набирають воду для ін'єкцій та нагрівають її до 30-50 С. До води для ін'єкцій в мірну ємкість завантажують розраховану кількість натрію лактату промислового виробництва, багатоатомного спирту (ксилітолу або сорбітолу), калію хлориду, кальцію хлориду, магнію хлориду і натрію хлориду постійно перемішуючи розчин до повного розчинення завантажених компонентів. Потім доводять апірогенною дистильованою водою до певного об'єму. За допомогою 2н розчину соляної кислоти доводять рН до 6,46,7. Отриманий розчин фільтрують через фільтруючу установку типу PALL та розливають у пляшки, закривають гумовими корками, завальцьовують алюмінієвими ковпачками і стерілізують в парово 5 дяному автоклаві протягом 15-20 хвилин при температурі 121 С. Розчин перевіряють на стерильність, гостру токсичність та пірогенність з розрахунку 3мл отриманого розчину багатоатомного спирту на 1кг маси тіла кролика. Корисна модель проілюстрована наступними прикладами. Приклад 1. Приготування комплексного інфузійного розчину препарату проводять в ізольованому боксованому приміщенні в мірній посудині (реакторі). В реактор набирають воду для ін'єкцій та нагрівають її до 30-50 С. На кожний літр води в реактор засипають 19г натрію лактату промислового виробництва, 60г сорбітолу, додають 0,3г калію хлориду, 0,1г кальцію хлористого, 0,2г магнію хлористого та 6г натрію хлориду. Отриманий розчин розмішують до повного розчинення реактивів, доводять апірогенною дистильованою водою до певного об'єму та знову перемішують. Одержаний розчин фільтрують через целюлозно-мембранний фільтр (типу PALL). Препарат розливають за допомогою дозатору в скляні пляшки, закривають їх гумовими корками, завальцьовують алюмінієвими ковпачками. Пляшки стерилізують в пароводяному автоклаві протягом 15 хвилин при температурі 121 С. Стабільність розчину перевірена в умовах стерилізації, а також при тривалому збереженні та методом прискореного старіння. До та після стерилізації, а також в процесі прискореного старіння проводився контроль прозорості та кольоровості розчину, а також кількісного вмісту дійових речовин препарату - сорбітолу та натрію лактату. Було встановлено, що лікувальні властивості препарату залишаються стабільними після стерилізації та при його збереженні протягом 2 років, тобто підбір компонентів та їх кількісний вміст повністю виконують поставлене завдання. Приклад 2. Приготування комплексного інфузійного розчину препарату проводять в ізольованому боксованому приміщенні в мірній посудині (реакторі). В реактор набирають воду для ін'єкцій та нагрівають її до 30-50 С. На кожний літр води в реактор засипають 19г натрію лактату промислового виробництва, 50г ксилітолу, додають 0,3г калію хлориду, 0,1г кальцію хлористого, 0,2г магнію хлористого та 6г натрію хлориду. Отриманий розчин розмішують до повного розчинення реактивів, доводять апірогенною дистильованою водою до певного об'єму та знову перемішують. Одержаний розчин фільтрують через целюлозно-мембранний фільтр (типу PALL). Препарат розливають за допомогою дозатору в скляні пляшки, закривають їх гумовими корками, завальцьовують алюмінієвими ковпачками. Пляшки стерилізують в пароводяному автоклаві протягом 15 хвилин при температурі 121 С. Стабільність розчину перевірена в умовах стерилізації, а також при тривалому збереженні та методом прискореного старіння. До та після стеКомп’ютерна верстка А. Крижанівський 47695 6 рилізації, а також в процесі прискореного старіння проводився контроль прозорості та кольоровості розчину, а також кількісного вмісту дійових речовин препарату - ксилітолу та натрію лактату. Було встановлено, що лікувальні властивості препарату залишаються стабільними після стерилізації та при його збереженні протягом 2 років, тобто підбір компонентів та їх кількісний вміст повністю виконують поставлене завдання. Для з'ясування клінічної ефективності були проведені клінічні випробування комплексного інфузійного препарату, що має дезінтоксикаційну, реологічну, залужнюючу та протишокову дії, одержаного за способом, що заявляється. Препарат призначали в комплексній терапії хворим із вперше діагностованим туберкульозом легень. Як препарат порівняння використовували комплексний інфузійний препарат "Реосорбілакт". Обстежено 30 пацієнтів віком від 30 до 56 років. Пацієнти були розділені на 2 групи по 15 осіб. В 1-й групі обстежуваним вводили комплексний інфузійний препарат, одержаний за способом, що заявляється, в 2-й групі -комплексний інфузійний препарат "Реосорбілакт". Проведеними дослідженнями встановлено, що призначення препарату в комплексній терапії хворих з даною патологією сприяє підвищенню ефективності лікування, що підтверджується не тільки позитивною динамікою клінічних проявів захворювання (зменшення явищ інтоксикації, інтенсивності кашлю, задишки), але і покращенням показників ФЗД, реологічних властивостей крові, зменшенням ступеню гіпоксемії та поліпшенням стану мікроциркуляції. Важливо підкреслити, що в процесі дослідження не було відмічено індивідуальної непереносимості складових компонентів препарату, що свідчить про низьку його токсичність. Результати вивчення ефективності та переносності препарату показали, що він не викликає патологічних змін лабораторних показників клінічного обстеження хворих, у хворих не спостерігалось токсичних проявів дії препарату. Досліджуваний препарат добре переносився пацієнтами, давав позитивний клінічний ефект, можливих ускладнень та побічної дії не спостерігалось. Відсутність побічних явищ та негативних ефектів при застосуванні запропонованого препарату дозволяє вважати випробуваний режим лікування безпечним. Таким чином, проведеними дослідженнями встановлено, що комплексний інфузійний препарат, одержаний за способом, що заявляється, повною мірою виявляє свої фармакотерапевтичні властивості саме в межах обраних компонентів та їх кількісного співвідношення; інфузійна лікарська форма даного препарату зберігає стабільність та необхідний рівень якості, тобто залишається прозорою та безбарвною до та після стерилізації, а також при збереженні у формі розчину тривалий час (протягом 2 років). Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601