Спосіб розрізнення сигналу на фоні шуму

1. Спосіб розрізнення сигналу, представленого вектором розмірності "Т" на фоні шуму, оснований на перевірці всіх гіпотез можливого значення сигналу та шуму шляхом вимірювання відстаней між прийнятим вектором суміші сигналу з шумом та сформованими приймачем еталонами всіх цик 3 55709 - послідовно висуваючи гіпотезу про те, що z=j, і Az(x)-АІ{х) отримуємо відповідну версію гіпотези z(x). - по z(x) визначається вага вектора помилки wt z(x), тобто кратність помилки, що вразила сигнал при передачі. У каналі з біноміальним розподіленням помилок (в каналі з адитивною перешкодою) вірогідність помилки кратності t визначається як: t p( t ) CTpt (1 p)T t , де р - вірогідність помилки в каналі зв'язку. - для оцінки ваги гіпотези використовують значення вірогідності помилки кратності «t» - p(t) для найгіршого (порогового) значення якості каналу, такої якості, при якій ще досягається задане значення вірогідності безпомилкового розпізнання сигналу. - вага кожної гіпотези, при послідовному прийомі одного за другим векторів В(х), накопичується. За цією вагою приймається рішення про найбільш вірогідну гіпотезу вектора Aj(х), при цьому накопичування ваги робить максимальною вірогідність правильного розпізнання сигналу, мінімальною вірогідність помилкового розпізнання з ростом числа прийнятих векторів і мінімальним час розпізнання сигналу. Комп'ютерне моделювання запропонованого способу розпізнання показало, що, наприклад, для А(х) довжиною Т=3, навіть при прийомі 2 векторів вірогідність розпізнання в 2-10 разів вища за зви Комп’ютерна верстка Н. Лиcенко 4 чайний приймач, який ідентифікує сигнал тільки за умови безпомилкового прийому 2 векторів. Таким чином, в порівнянні з прототипом, новизна запропонованого способу розрізнення сигналів на фоні інтенсивного шуму і нестаціонарності каналу зв'язку заключається в тому, що на основі прийняття найбільш імовірної гіпотези відносно вектора прийнятого сигналу і шуму виконуються наступні операції: - обчислюється вага кожної з гіпотез за пороговим значенням якості каналу (нижній межі вірогідності передачі); - виконується накопичування ваги кожної з гіпотез при прийомі одного за другим векторами суміші сигналу з шумом; - рішення приймаються за накопленим значенням ваги. Сукупність приведених операцій реалізує приведений вище алгоритм, що дозволяє розрізняти сигнали в умовах інтенсивного шуму і нестаціонарності каналу зв’язку. Зазначимо, що можлива ситуація, в якій приймач не може прийняти рішення. Це можливо, якщо статистика перешкод така, що у поточний момент часу не менш як дві гіпотези мають максимальну вагу. Джерела інформації: 1. Тихонов В.И. Оптимальный прием сигналов. - М.: Радио и связь, 1983. -320с. 2. Патент Російської федерації №2032917, МПК G01S15/00 опубл. 1995. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601