Спосіб прогнозування хронізації гострого гепатиту с

Спосіб відноситься до медицини, а саме до інфекційних хвороб. Гострий гепатит С (ГГС) є розповсюдженим захворюванням з високим ризиком переходу до хронічного гепатиту, цирозу печінки та гепатоцелюлярної карциноми. Так, за даними ВООЗ, вірусом гепатиту С (HCV) у світі інфіковано понад 500млн. населення, у тому числі з ознаками хронічного гепатиту щонайменше 350млн., внаслідок чого 10млн. з них щорічно вмирає. В промислове розвинених країнах HCV-інфекція спричиняє 20% усіх гострих гепатитів, 70% усі х хронічних гепатитів, 40% цирозів печінки та 60% випадків гепатоцелюлярної карциноми у термінальній стадії. За даними різних авторів, трансформація ГГС у хронічний відбувається у 50-85% випадків. Слід відмітити, що противірусна терапія, яка показана цім хворим є досить дорогою і на стадії хронічного гепатиту вже малоефективною. Зважаючи на високий ризик хронізації ГГС і значні труднощі подальшої терапії таких хворих, є важливим у кожному конкретному випадку передбачити можливість хронізації процесу та спробувати запобігти їй шляхом призначення превентивної противірусної терапії. Тому розробка достовірних критеріїв хронізації ГГС є актуальним та важливим завданням. На сьогодні відомо ряд прогностичних критеріїв хронізації гострого гепатиту. Так, наприклад, відомо, що під час порівняння виходів у хвори х на ГГС в залежності від наявності та відсутності жовтяниці у період розпалу хвороби, прогностичне більш сприятливою виявилася група хворих на жовтяничні форми хвороби, ніж на безжовтяничні. Одужання при ГГС, яке підтверджувалося негативним результатом індикації HCV-PHK, відмічалось здебільше у хворих на жовтяничні форми хвороби. Таким чином, виявлення під час гострої фази гепатиту С ознак жовтяниці може розглядатися як критерій відносно більш сприятливого прогнозу (Соринсон С.Н., Вирусные гепатиты - СПб.: ТЕЗА, 1998. -С.216). Існують дані щодо можливості використання HLA-типіювання для оцінки характеру перебігу та прогнозу захворювання. Під час обстеження хворих на ГГС, у яких відбулася спонтанна елімінація вірусу, відмічено статистичне достовірне перевищування частоти виявлення гаплотипів DRB1*04, DQA1*03 и DQB1*0310 у порівнянні з хворими на хронічний гепатит С, у той час як виявлення гаплотипа класу DRB1*0301 та трансдаймера DQA1*0201-DQB1*0201 асоціювалось з трансформацією процесу у хронічний (Cramp M.E., Carucci P., Underhill J. et al. Association between HLA class II genotype and spontaneous clearance of hepatitis С viraemia. - J. Hepatol, 1998, V.29, №2, P.207-213). Встановлений зв'язок між ступенем проліферативної активності Т-лімфоцитів, що експресують рецептор СД4+ на антигени вірусу та ви ходами ГГС. Так, потужна проліферація СД4+ на антигени вірусу під час гострої фази захворювання відзначалась у осіб із спонтанним завершенням ГГС. У той же час слабка СД4+ Т-клітинна проліферативна відповідь на вірусні антигени або її відсутність може розглядатися як прогностичний фактор хронізації ГГС (Gerlach J.T., Diepolder H.M., Jung M.K. et al. Reccurence of hepatitis С virus after loss of virus-specific CD4+ Т cells response in acute hepatitis С. - Gastroenterology, 1999, V.117, P.933-941). Існує спосіб прогнозування розвитку хронічного гепатиту В за показником швидкості трансмембранного надходження амінокислот у лімфоцити. Спосіб виконують таким чином. У хвори х на гострий гепатит В визначають показник швидкості транспортування амінокислот у лімфоцити і при його значенні 70-109тис.ім./хв./мг білка прогнозують гострий сприятливий перебіг гепатиту В, а при значенні віще за 109тис.ім./хв./мг білка - розвиток хронічного гепатиту В (Патент України №10519 від 22.05.95р.) Відомим є спосіб прогнозування хронізації ГГС, який оснований на динамічному контролі за вмістом антитіл класу М до серцевинного білка вірусу гепатиту С (anti-HCV core Ig M) у сироватці крові хворих на ГГС. Спосіб полягає у наступному. У хворих на ГГС після надходження до стаціонару, а потім у динаміці кожні 2-4 тижні здійснюють визначення anti-HCV core IgM методом імуноферментного аналізу. У випадку, коли тривалість циркуляції anti-HCV core IgM не перевищує 2 місяців, прогнозують сприятливий вихід ГГС (одужання), а циркуляція anti-HCV core IgM більш 2 місяців свідчить про хронізацію ГГС (Соринсон С.Н., Вирусные гепатиты СПб.: ТЕЗА, 1998. -С.224). Цей спосіб прогнозування хронізації ГГС є найбільш близьким по технічній сутності та результатам до того, що заявляється, тому він обраний нами як прототип. Незважаючи на переваги способу (доступність, висока точність, об'єктивність, простота у виконанні), він має суттєвий недолік: спосіб не дозволяє прогнозувати вихід ГГС на ранніх етапах (у розпал) захворювання. У зв'язку з вищевикладеним, задача винаходу - підвищення точності прогнозування хронізації ГГС шляхом оцінки стану системи інтерферону. Задача, яку покладено в основу винаходу, вирішується тим, що у відомому способі прогнозування хронізації ГГС, що включає імуноферментне дослідження крові з визначенням критерію хронізації, згідно з винаходом, в якості критерію визначають вміст гама-інтерферону і при умові, що він нижче 150пг/мл, прогнозують хронізацію, а при вмісті гама-інтерферону 150пг/мл та вище прогнозують сприятливий вихід (одужання). Визначення гама-інтерферону дозволяє нам прогнозувати хронізацію процесу на ранній стадії хвороби за рахунок того, що вміст гама-інтерферону у сироватці крові відбиває потужність вірусспецифічної Т-клітинної відповіді, яка обумовлює віруселімінуючі властивості макроорганізму і ви хід хвороби. Спосіб виконують таким чином: У хворого на ГГС в період розпалу захворювання зранку до сніданку виконують забір венозної крові у кількості 2-3мл. Визначають вміст гама-інтерферону у сироватці крові відомим методом, наприклад, імуноферментним способом. Якщо вміст гама-інтерферону у сироватці крові нижче 150пг/мл, прогнозують хронізацію ГТС, а при вмісті гама-інтерферону 150пг/мл та вище прогнозують сприятливий вихід (одужання). Спосіб ілюструють наступні приклади його клінічного здійснення: Приклад 1. Хворий Ок-ий, 1973р.н., надійшов до гепатологічного відділення ОКІЛ зі скаргами на почуття важкості у правому підребер'ї, зниження апетиту, слабкість, підвищену стомлюваність, жовтяницю. В анамнезі - екстракція зубу. Під час об'єктивного дослідження з'ясовано: склери та шкірні покрови іктеричні, серце та легені без особливостей, живіт м'який, під час пальпації чутливий у правому підребер'ї, нижній край печінки виступає із-під реберної дуги на 2см, чутливий під час пальпації, селезінка не пальпується, сеча темного кольору. Лабораторні дані - аналіз крові: еритроцити - 4,18х1012/л, Нв - 136г/л, КП - 0,9, лейкоцити - 5,2х109/л, еозинофіли - 3%, п/яд. нейтрофіли - 1%, сегм. - 46%, лімфоцити - 33%, моноцити - 14%, ШОЕ - 7мм/час, АлАТ - 14,8ммоль/л.г, загальний білірубин - 140мкмоль/л, прямий - 95мкмоль/л, непрямий - 55мкмоль/л, протромбіновий індекс - 80%, загальний білок - 80г/л, альбумін - 62%, глобуліни a1 , a 2 - 5%, b - 16%, g - 17%, А/Г=1,6. Під час УЗД виявлені ознаки гострого гепатиту. Методом ІФА виявлені anti-HCV IgG, anti-HCV core IgG, anti-HCV core Ig M. Діагноз гострий вірусний гепатит С, жовтянична форма, середнього ступеню тяжкості. Додатково у хворого був визначений вміст сироваткового гама-інтерферону, який склав 645пг/мл, що свідчить про незначний ризик хронізації та високу вірогідність сприятливого виходу хвороби (одужання). Протягом 18 місяців після виписки із стаціонару у хворого активність АлАТ знаходилася у межах нормальних значень, HCV РНК у сироватці крові стабільно не виявлялася (РНК HCV-), що свідчи ть про одужання хворого. Приклад 2. Хворий П-к, 1979p.н., надійшов до гепатологічного відділення ОКІЛ зі скаргами на зниження апетиту, слабкість, підвищену стомлюваність, жовтяницю, потемніння сечі. Під час об'єктивного дослідження з'ясовано: склери та шкірні покрови субіктеричні, серце та легені без особливостей, живіт м'який, безболісний, нижній край печінки виступає із-під реберної дуги на 1,5см, безболісний, селезінка не пальпується. Лабораторні дані - аналіз крові: еритроцити - 4,98х1012/л, Нв - 165г/л, КП - 0,9, лейкоцити - 3,8х109/л, еозинофіли - 5%, п/яд. нейтрофіли 2%, сегм. - 46%, лімфоцити - 34%, моноцити - 13%, ШОЕ - 3мм/час, АлАТ - 11,5ммоль/л.г, загальний білірубин 123мкмоль/л, прямий - 73мкмоль/л, непрямий - 50мкмоль/л. Під час УЗД виявлені ознаки гострого гепатиту. Методом ІФА виявлені anti-HCV IgG, anti-HCV core IgG. Діагноз гострий вірусний гепатит С, жовтянична форма, легкий перебіг. Додатково у хворого був визначений вміст сироваткового гама-інтерферону, який склав 20пг/мл, що свідчить про високий ризик хронізації. Протягом 8 місяців після виписки із стаціонару у хворого активність АлАТ знаходилася стабільно на підвищених цифрах (3,46-3,8ммоль/л.г), HCV РНК ++++, що свідчить про формування у хворого хронічного гепатиту С. Приклад 3. Хворий К-н, 1978р.н., надійшов до гепатологічного відділення ОКІЛ зі скаргами на жовтушність склер, потемніння сечі. В анамнезі - оперативне втручання. Під час об'єктивного дослідження: склери та шкірні покрови субіктеричні, серце та легені без особливостей, живіт м'який, безболісний, нижній край печінки виступає із-під реберної дуги на 2,5см, безболісний, селезінка не пальпується. Лабораторні дані - аналіз крові: еритроцити 4,5х1012/л, Нв - 146г/л, КП - 0,9, лейкоцити - 4,6х109/л, еозинофіли - 1%, п/яд. нейтрофіли - 2%, сегм. - 44%, лімфоцити - 48%, моноцити - 5%, ШОЕ - 3мм/час, АлАТ - 13,84ммоль/л.г, загальний білірубин - 46мкмоль/л, прямий - 26мкмоль/л, непрямий - 20мкмоль/л, лужна фосфатаза - 5од. Під час УЗД виявлені ознаки гострого гепатиту. Ме тодом ІФА виявлені anti-HCV IgG, anti-HCV core IgG, anti-HCV NS IgG. Діагноз гострий вірусний гепатит С, жовтянична форма, легкий перебіг. Додатково у хворого був визначений вміст сироваткового гамаінтерферону, який склав 0пг/мл, що свідчить про високий ризик хронізації. З метою попередження переходу ГГС до хронічного хворому превентивно призначили противірусну терапію рекомбінантним альфа-інтерфероном по 3млн. 3 раза на тиждень протягом 3 місяців. На тлі терапії та протягом 10 місяців після її закінчення активність АлАТ знаходилася стабільно у межах норми, HCV РНК-, що свідчить про сприятливий вихід хвороби і відсутність формування у хворого хронічного гепатиту.