Спосіб лікування вагітних з залізодефіцитними анеміями

Винахід відноситься до медицини, а саме до акушерства і може бути використаним для лікування вагітних з залізодефіцитними анеміями. Залізодефіцитна анемія (ЗДА) - це мультифакторне захворювання, що займає провідне місце в структурі екстрагенітальної патології у вагітних, при якому знижений вміст заліза в сироватці крові, кістковому мозку і депо [Шехтман М.М. Руководство по экстрагенитальной патологии у беременных. М.: Медицина, 1987. - С. 142-155]. Розвиток анемії вагітних пов'язаний також з впливом інших факторів: дефіцит мікроелементів, вітамінів, протеїнів, порушенням ендокринної регуляції, гемопоезу, деяких імунобіологічних процесів та адаптаційних механізмів. [Mahomed K. Iron supplementation in pregnancy (Cochran Review). In: The Cochran Library, Issue 2, 1999 Oxford: Update Software.] Частота залізодефіцитної анемії у вагітних коливається від 21 до 80%, якщо судити за рівнем НЬ, і від 49 до 99%, якщо визначати за рівнем заліза сироватки. В Україні за останні 10-15 років рівень ЗДА у вагітних збільшився у 8 разів [Щербакова В.В., Тиха І.А. Залізодефіцитна анемія вагітних // Міжнародний медичний журнал. - 2000. - Т. 6. - №3 - С. 73-75.] Розвиток ЗДА у вагітних призводить до порушення транспорту кисню до тканин організму матері і плоду, що обтяжує перебіг вагітності, пологів, післяпологового періоду і, в результаті, є одним з основних факторів ризику виникнення перинатальної захворюваності та смертності. Нелікована ЗДА ускладнює збіг вагітності невиношуванням, гестозом, гіпоксією та затримкою внутрішньочеревного розвитку плода . Крім того, у цієї групи вагітних висока частота виникнення різних аномалій пологової діяльності та післяпологових ускладнень. При визначенні ЗДА у вагітних застосовують наступні методи лікування: Раціональне харчування: (печінка, вівсяна крупа, квасоля, боби, соя) - в 100г. будь-якого з цих продуктів знаходиться 5-15мг заліза. Але абсорбція заліза з цих продуктів харчування залежить від ряду факторів. Воно знаходиться в їжі в трьохвалентній формі і до абсорбції має бути відновлено до двовалентного заліза. Для цього необхідно мати низький рівень рН та наявність аскорбінової кислоти. Крім цього, всмоктування заліза із харчових продуктів вкрай обмежено (максимальна кількість заліза, яке може всмоктатися із їжі 2,5мг/добу). Даний метод, враховуючі його невелику ефективність і необхідність в обмеженні та контролюванні прибавки ваги у вагітних, застосовують тільки як доповнення до медикаментозного способу лікування ЗДА. Основу лікування ЗДА складають звичайно препарати заліза. У більшості випадків ЗДА вагітним призначають препарати заліза для перорального застосування (сульфат заліза, конферон, феррокаль, ферроплекс, ферроцерон, тардиферон, гінотардиферон, сорбіфер, ферроградумент, ферритинсукцинілат та інші) 2-3 рази на добу впродовж тривалого часу. При терапії препаратами заліза у вигляді таблеток, підвищення рівня Нb на 50% досягають приблизно на протязі місяця. А відновлення запасу заліза досягають ще пізніше, у зв'язку з чим необхідно продовження лікування ще 2 місяці у менших дозах. Крім застосування упродовж довгого часу, недоліками перорального застосування препаратів заліза є ідіосинкразія (вони нерідко викликають розлад шлунка ), призводять до пожовтіння калу та можуть дати хибно позитивні результати проб на кров у калі. У 20% спостерігаються диспепсичні явища( металевий присмак в роті, потемніння зубів та ясен, нудота, блювота, почуття переповнення шлунку, діарея). Парентеральне застосування препаратів заліза для лікування ЗДА у вагі тних використовують при повній ідіосинкразії перорального використання заліза та при наявному негативному впливу цих препаратів на функцію шлунково-кишкового тракту, а також при тяжкій формі ЗДА за декілька тижнів до пологів при необхідності швидкої нормалізації гематологічних показників. В цей час для лікування ЗДА вагітних використовують наступні препарати: феррум-лек, фербітол, амферон по 50-100мг внутрішньом'язово (в/м) чи внутрішньовенно (в/в). С умарна доза заліза (в мг) розраховується наступним чином: Кожний грам заліза нижче норми потребує 250мг основного заліза. До розрахованої сумарної дози (сумарна доза заліза в мг=250мг х (14%-фактична концентрація гемоглобіну в г%)) треба додати ще 500мг, щоб компенсувати середню цифру фізіологічних затрат, зв'язаних з нормальною вагітністю. Парентеральна терапія багато коштує, а також має деякі побічні ефекти. Крім великого місцевого подразнення тканин препарати для в/м та в/в введення мають багато побічних проявів: болі в області серця, страх, та хікардія, алергічні прояви, підвищення температури тіла, міальгії та артралгії. У 2% вагітних може розвитися гемоліз, гіпотензія, циркуляторний колапс, блювота, анафілактичний шок. Ці прояви обумовлені великою кількістю швидко іонізуючого заліза, який вводиться в судини, без присутності необхідної кількості трансферина, який може його зв'язувати. Таким чином препаратами заліза для парентерального введення не можна користуватися без контролю заліза сироватки, так як є загроза гемосідероза печінки. Крім того є великий ризик інфекцій сечовивідних шляхів, обумовлений великою концентрацією заліза у сечі. За думкою багатьох авторів, для лікування ЗДА у вагі тних гемотрансфузії використовува ти не слід, враховуючи великий ризик ускладнень: ризик інфікування вірусним гепатитом, інфекційним мононуклеозом. Крім того, після гемотрансфузії Нb підвищується короткочасно. Гемотрансфузія призначається тільки по життєвим показанням. Крім того, переливання еритроцитів імунізує хвор у відсутніми у неї антигенами. При наступних вагітностях це може привести до викидня, мертвонародження, гемолітичної хвороби новонародженого. Залізо із перелитих еритроцитів погано утилізується. Невиправдано призначення замість заліза вітамінів В1, В2, В6, В12, фолієвої кислоти, препаратів печінки чи міді. Так як не існує відмін в часі відповіді кісткового мозку при пероральному чи парентеральному засобах введення заліза, то про результати лікування можливо говорити тільки через 1,5 - 2 місяці. Спосіб лікування анемій вагітних з використанням ембріональної печінки є найбільш близьким по технічній суті і результату, що може бути досягнутим, до того, що заявляється, тому його нами обрано за прототип. Вагітним з анемією проводилась трансплантація тканини ембріональної печінки в терміні гестації до 12 тижнів підшкірне. Було доведено, що трансплантація призводить до покращення стану хворих, зменшення внутрішньочеревної гіпоксії плоду, а також стимулює кровотворення, що підтверджується появою юних форм червоного кров'яного паростку, підвищенням гемоглобіну, посиленням обмінних процесів в еритроцитах [Герасименко Г.В. Применение клеток эмбриональной печени при лечении анемии беременных. - Автореферат дисс. канд. мед. наук, 1990. - 21 с.]. До недоліків способу треба віднести: складність отримання та заготівлі матеріалу (ембріональна печінка), неспроможність заготівлі великої кількості матеріалу, кожний раз від іншої людини, небезпека виникнення інфекційних хвороб, неможливість дозування впливу. В основу винаходу покладена задача спрощування способу лікування ЗДА вагітни х і профілактика ускладнень. Задача, покладена в основу винаходу вирішується тим, що у відомому способі лікування вагітних з залізодефіцитними анеміями, який включає призначення ембріонального засобу, згідно з винаходом його призначають у вигляді препарату кріоконсервованої кордової крові "Гемокорд". Препарат "Гемокорд" являє собою плазму крові новонародженого, збагачену інтерлейкінами, інтерфероном, біологічно-активними субстанціями, факторами росту і диференціювання. Доведено імунно- і гематотропний вплив кордової крові, яка володіє здатністю регулювати функціональний статус кровотворних попередників різного рівня диференціювання. Переваги застосування гемопоетичних тканин кордової крові людини в клінічній практиці обумовлені доступністю, швидкістю підбора трансплантата, зниженим ризиком розвитку хвороби "трансплантат проти хазяїна". Дякуючи унікальним властивостям, кордова кров активно використовується в біотехнічних програмах. Плазма та сироватка кордової крові вміщають комплекс імуномодуляторів, весь спектр гормонів, притаманний організму новонародженого, фактори росту та антипроліферативні фактори, гемапоетіни та адаптогени, опіоїдні пептиди-ендорфіни та енкефаліни, мікроелементи, вітаміни . Результати вивчення впливу низькотемпературного консервування на збереженість плазми кордової крові вказують на постійні відношення фракційного вмісту плазмових білків кордової крові в процесі кріоконсервування, що є, безумовно, позитивним фактором для використання препаратів кордової плазми та сироватки у лікувальній практиці [А.Н. Гольцев. Ответ лимфогемпоэтической системы организма на введение продуктов фетоплацентарного комплекса // Проблемы криобиологии. - 2000. - № 2. - С. 15-30]. Спрощення способу і профілактика ускладнень досягається тим, що не треба вводити в організм матері великі дози заліза, які негативно впливають на матір та плід, суміщати кров при гемотрансфузії, або з великими труднощами одержувати ембріональну печінку. Спосіб виконують наступним чином. Плацентарну ( кордову, пуповинну) кров, кров яка залишається в судинах плаценти після народження та відділення дитини, заготовлюється в пологах, в пологовому залі, з додержанням правил асептики та антисептики. Потенційними донорами кордової крові можуть бути роділлі без акушерської, екстрагенітальної патології, які не мають в анамнезі системних захворювань, хвороби Боткіна, сифілісу, септичних процесів. Після народження дитини на судини пуповини накладають 2 зажима, вище зажима відрізок пуповини обробляють на протязі 5см 70° спиртом та 5% йодом. У пупочну вену входять голкою системи для взяття крові, яка з'єднана з 200мл флаконом, який вміщує консервант. Кров самопливом надходить у флакон. Після заготівлі, кордова кров надходить до Інституту проблем криобіології та кріомедицини ПАН України, де обстежується на інфекції та кріоконсервується. Після підбору кордової крові за груповою та резус приналежністю реципієнта, розморожування, внутрішньовенне крапельне зі швидкістю 5-10 крапель в хвилину, вводиться препарат. Маніпуляція займає 15-20 хвилин. Спосіб ілюструє наступний приклад клінічного застосування: Вагітна В., 22 p. надійшла до пологового відділення для обстеження та лікування з діагнозом: Вагітність 35 тижнів. Фетоплацентарна недостатність. Анемія вагітної. Загроза передчасних пологів. При обстеженні виявлено: Клінічний аналіз крові: Нb - 64г/л, еритроцити - 1,51*1012/л, Ht - 0,19, залізо сироватки 9млм/л (норма - 10,721,5млм/л). Обстеження морфології еритроцитів: анізоцотоз та пойкілоцитоз, мікроцити 2-3%, шизоцити 5-7%. На протязі місяця отримувала стимулюючу гемопоез терапію. Нb підвищився до 70г/л. Внутрішньовенно введена 1 доза (10мл.) препарату "Гемокорд". За три дні рівень Нb підвищився та став дорівнювати 77г/л, за тиждень Нb став дорівнювати 91г/л, покращився стан вагітної, підвищився рівень заліза сироватки, покращилась картина крові. Таким чином, спосіб лікування ЗДА вагітних, який заявляється, є більш надійним, ніж існуючий, за рахунок його значної ефективності при невеликій тривалості лікування та профілактиці ускладнень.