Спосіб прогнозування перебігу гострої лейкемії

Пропонований винахід відноситься до медицини, а більш конкретно, до засобів прогнозування перебігу гострої мієло- та лімфобластної лейкемії (ГЛ), а саме: прогнозування відповіді на індукційну хіміотерапію та прогнозування рецидиву захворювання в період ремісії. Це дасть можливість опрацювати більш конкретизований підхід до лікування кожного хворого, передбачити резистентні до хіміотерапії форми лейкемії ще до початку лікування, визначити строки загального лікування. Прогностичні фактори дозволяють індивідуалізувати тактику лікування. Інтенсивна хіміотерапія необхідна у хворих з несприятливими прогностичними факторами, менш інтенсивна - у хворих з більш сприятливими. З урахуванням прогностичних факторів можуть бути створені групи пацієнтів, для яких стандартна хіміотерапія неефективна, а більш дієвими є індивідуальні підходи. До несприятливих прогностичних факторів при ГЛ відносять: вік хворого більший за 60 років, кількість лейкоцитів в дебюті захворювання більша за 30х109/л, рівень ЛДГ більший за 700од./л, період попередньої мієлодисплазії або наявність трьохпаросткової дисплазії на момент діагностики захворювання ГЛ / Руководство по гематологии. Под редакцией А.И. Воробьева. - М.: Ньюдиамед 2002. -С.195-197/. Найбільш близьким до пропонованого є спосіб прогнозування перебігу гострої лейкемії, який включає забір крові у хворого на гостру лейкемію і визначення у сироватці крові рівня ферменту, на підставі значення якого прогнозують перебіг гострої лейкемії / Клиническая онкогематология. Под редакцией М.А. Волковой. - М.: Медицина -2001. -С.178-179/. У відповідності до згаданого способу у сироватці хворого визначають рівень лактатдегідрогенази (ЛДГ), на підставі значення якого прогнозують перебіг гострої лейкемії. Недоліком описаного способу є те, що він не дозволяє передбачити відповідь на індукційну хіміотерапію та, у зв'язку з цим, опрацьовувати більш конкретизований підхід до лікування хворих на гострі лейкемії з терапією різної інтенсивності без невиправданого посилювання токсичності лікування. У основу пропонованого винаходу поставлено задачу створення такого способу, який би надав чіткі критерії щодо прогнозування перебігу гострої лейкемії, визначення програми першої індукційної терапії (стандартної або для груп високого ризику) у хворих на гострі мієло- та лімфобластні лейкемії та критерії для визначення строків загальної тривалості лікування. Поставлена задача вирішується пропонованим способом, який, як відомий спосіб прогнозування перебігу гострої лейкемії, включає забір крові у хворого на гостру лейкемію і визначення у сироватці крові рівня ферменту, на підставі значення якого прогнозують перебіг гострої лейкемії, а, відповідно до винаходу, у сироватці крові визначають рівень тимідинкінази. Особливістю пропонованого способу є і те, що рівень тимідинкінази у сироватці крові хворого визначають до початку лікування, після лікування та в період досягнутої ремісії, а у відповідності до значення рівня тимідинкінази прогнозують перебіг гострої лейкемії та первинну відповідь на індукційну хіміотерапію. Особливістю пропонованого способу є і те, що при значенні рівня тимідинкінази у сироватці крові більше за 30од./л негайно призначають програму індукційної хіміотерапії для групи хворих високого ризику. Підвищення рівня сироваткової тимідинкінази в період ремісії захворювання свідчить про наявність або загрозу рецидиву, що також потребує змін в програмі подальшого лікування хворого. Ще одною особливістю пропонованого способу є і те, що після двох років ремісії індивідуалізують строки загальної тривалості лікування, а саме - продовжувати курс хіміотерапії, коли рівень сироваткової тимідинкінази дорівнює або більше 7-9од/л, та утриматися від подальшої підтримуючої хіміотерапії, коли рівень сироваткової тимідинкінази менше або дорівнює 5од/л. Тимідинкіназа (далі, ТК) каталізує перетворення тимідина в тимідинмонофосфат (ТМФ) в присутності аденозинтрифосфату (АТФ). В ході декількох стадій ТМФ перетворюється в трифосфат і включається у склад ДНК. Оскільки тимідин може включатися в ДНК тільки у фосфорильованій формі, ТК відіграє головну роль в процесі метаболізму тимідину у клітині. Синтез тимідинфосфату із монофосфата дезоксіуридину de novo каталізується тимідинсинтетазою у присутності фолієвої кислоти та вітаміну В12. Субстратом тимідинкінази є або екзогенний тимідин, котрий потрапляє з їжею, або ендогенний тимідин, який утворюєтьсяся в результаті метаболічних процесів. В клітинах еукаріот існують два ізоензіма ТК, котрі розрізнюються за біохімічними та електрофоретичними властивостями. Прогностичне значення має визначення у сироватці крові ТК1 ізоензиму, який відомий як фетальна ТК або цитозольна тимідинкіназа. Цей фермент присутній у цитоплазмі клітин, що діляться в G1-S фазах і не виявляється у клітинах, що знаходяться у фазі спокою, тому він свідчить про активність клітинної проліферації. У здоровому організмі ТК1 присутня в незначній кількості [Magnus Johansson, 1997; Stephan Ort, 2002]. ТК належіть до групи онкофетальних ензимів, її рівень значно підвищується у випадках, коли пухлинні клітини контактують безпосередньо з біологічними рідинами, як при злоякісних онкогематологічних захворюваннях та деяких інших онкологічних захворюваннях. Активність ТК в сироватці крові при гострій та хронічній лейкеміях значно вища, ніж при інших видах неоплазій і може досягати декількох десятків Од/л. Тимідинкіназа визначається в сироватці крові або інших біологічних рідинах, з якими безпосередньо контактують пухлинні клітини (наприклад, у спиномозковій рідині), у клінічній практиці найчастіше за допомогою радіоімунного аналізу з використанням 5125І-дезоксіурдину, що перетворюється тимідинкіназою зразка в монофосфат 5-іоддезоксіурідиною (125-І-дУМФ). 125-I-дУМФ відокремлюють від реакційної суміші, промивають і визначають радіоактивність сорбенту, яка прямо пропорційна вмісту ТК у пробі. Приклад 1. Хвора М. 29 років. Діагноз ОМЛ (М4) встановлений вперше 15 місяців назад. У аналізі крові: лейкоцити 19х109/л, анемія, тромбоцитопенія, кількість бластних клітин у крові 77%, СОЕ 39мм/годину. У кістково-мозковій рідині 90% бластних клітин. ТК у сироватці крові 14,8од/л. Після першого курсу XT через 3 тижні констатована ремісія, рівень ТК - 4,7од/л. Ремісія продовжується 14 місяців, ТК перевіряється кожні 3 місяці, її рівень утримується у межах 1,5-2,0од/л. Висновок: помірне збільшення рівню ТК у сироватці крові дає змогу прогнозувати сприятливий перебіг захворювання, добру відповідь на індукційну хіміотерапію. Нормальні значення ТК в період ремісії свідчать про те, що рецидив захворювання не передбачається. Приклад 2. Хворий К. 45 років. Діагноз ОМЛ (М2) встановлений вперше. У аналізі крові: лейкоцити 30х109/л, анемія, тромбоцитопенія, кількість бластних клітин у периф. крові 69%, СОЕ 43мм/годину. У кістково-мозковій рідині 87% бластних клітин. ТК у сироватці крові 206,9од/л. Після встановлення діагнозу розпочато лікування, яке не було ефективним. Хвороба прогресувала і за місяць хворий помер. Висновок: Надвисокий рівень ТК у сироватці крові є ознакою дуже несприятливого перебігу захворювання, агресивності пухлинного клону та первинною резистентністю до хіміотерапії. Приклад 3. Хворий М. на гостру мієлобластну лейкемію (М5), 43 років. Знаходився в ремісії 6 місяців. Госпіталізований до стаціонару для проведення курсу підтримуючої хіміотерапії. Показники периферичної крові - у межах норми. ТК у сироватці крові 10,01од/л. При дослідженні пунктату кісткового мозку виявлено 16,8% бластних клітин. Встановлено діагноз: ГМЛ, рецидив захворювання. Висновок: Збільшені значення сироваткової ТК свідчать про рецидив захворювання та корелюють з кількістю бластних клітин у кістковому мозку. Приклад 4. Хвора Н., 36 років. Діагноз гостра лімфобластна лейкемія (ГЛЛ) встановлено вперше. Значення ТК у сироватці крові до початку лікування 12,7од/л. Була проведена індукційна хіміотерапія по протоколу Хьольцера. Після закінчення курсу XT рівень ТК - 3,1од/л. На підставі дослідження кісткового мозку констатована ремісія. Висновок: Помірне збільшення ТК до початку лікування прогнозує сприятливий перебіг гострої лімфобластної лейкемії та добру відповідь на індукційну хіміотерапію. Значення ТК у сироватці крові після закінчення індукційного курсу хіміотерапії співвідносяться з досягнутою ремісією. Приклад 5. Хворий Г., 61 рік. Діагноз ГМЛ (М4) встановлено вперше 3 місяці назад. Проведено 3 курси хіміотерапії, але ремісія не досягнута. Значення ТК у сироватці крові після кожного курсу хіміотерапії складали 11,9од/л, 14,1од/л та 14,0од/л відповідно. Висновок: підвищені рівні ТК свідчать про резистентну до хіміотерапії форму лейкемії та прогнозують несприятливий перебіг захворювання. Таким чином, використання значення рівня тимідинкінази у сироватці крові є досить точним критерієм прогнозування перебігу гострої лейкемії.