Пристрій для проведення черезстравохідної електрокардіостимуляції

Спосіб, що заявляється, відноситься до області медицини, а саме до кардіології та може бути використаний для виконання діагностичної та лікувальної черезстравохідної електрокардіостимуляції, а також електрокардіографії. Відомо пристрій для проведення черезстравохідної електрокардіостимуляції [1. Голицын С.П., Малахов В.И., Соколов С.Ф. и др. Чрезпищеводная электрокардиостимуляция в диагностике и лечении нарушений ритма сердца (часть I) // Кардиология. - 1990. - №11. - С.107 -109], що включає черезстравохідний зонд-електрод. Недоліком відомого пристрою для проведення черезстравохідної електрокардіостимуляції є порівняно низька надійність пристрою у зв'язку з тим, що при введенні черезстравохідного зонду-електроду пацієнту через рот і проведенні дослідження можливе пошкодження оболонки кабелю електроду зубами пацієнта. Найбільш близьким за технічною суттєвістю до винаходу, що заявляється, є пристрій для проведення черезстравохідної електрокардіостимуляції та електрокардіографії [2. Чирейкин Л.В., Шубик Ю.В., Медведев М.М., Татарский Б.А. Чрезпищеводная электрокардиография и электрокардиостимуляция. - С. - Петербург. 1999. - С.10-11], що включає черезстравохідний зонд-електрод. Недоліком відомого пристрою є порівняно його низька надійність, що обумовлена можливістю пошкодження кабелю зонда-електрода зубами пацієнта при проведенні процедури електрокардіостимуляції. У відповідь на больове подразнення пацієнт рефлекторно може прикусити зубами кабель електроду, ушкодивши його, термін служби пристрою зменшений. В основу винаходу поставлена задача створення пристрою для проведення черезстравохідної електрокардіостимуляції шляхом виготовлення захисту кабелю черезстравохідного зонду-електроду, що надає можливості підвисити надійність і термін служби пристрою. Сутність винаходу, що заявляється, полягає у тому, що пристрій для проведення черезстравохідної електрокардіостимуляції, який включає черезстравохідний зонд-електрод, додатково містить еластичну муфту, яка вільно охоплює кабель зонда-електрода, та розташовану співвісно з ним прищіпку, що знімно встановлена на муфті. Новим у пристрої, що заявляється, є те, що він додатково обладнаний еластичною муфтою, яка вільно охоплює кабель зонду-електроду, а також розташований сосно з ним фіксатор у вигляді прищіпки, знімно встановлений на муфті. При проведенні черезстравохідної електрокардіостимуляції, коли зонд-електрод вводять через рот пацієнту, виникає загроза ушкодження кабелю зонда-електрода зубами людини. Рефлекторні реакції на зонд-електрод як подразник призводять до того, що зуби пацієнта стискуються, ушкоджуючи пристрій, і термін служби його при цьому зменшується. Виникає необхідність захисного елементу при виконанні дослідження, для чого на зонделектрод надягають еластичну муфту, яку можна вільно рухати упродовж осі зонда-електрода та фіксувати у необхідному місці, що і виконує знімний фіксатор, наприклад прищіпка. Працює пристрій наступним чином. Перед початком проведення черезстравохідної електрокардіостимуляції підготовлюють пристрій до роботи, для чого черезстравохідний зонд і муфту стерилізують. Надівають захисну муфту на зонд-електрод та зміщають її до проксимального кінця кабелю зонда-електрода. Вводять зонд-електрод у стравохід пацієнта, вільно рухаючи при цьому муфту відносно кабелю зондаелектрода у дистальному напрямі, поміщаючи його на лінії прикусу, так що 1/3 довжини муфти знаходиться у порожнині роту, а 2/3 - зовні. Зовнішню частину муфти фіксують до зонду-електроду фіксатором, наприклад, у вигляді прищіпки і проводять необхідне дослідження - електрокардіостимуляцію або електрокардіографію. По закінченні досліджень зонд-електрод виймають зі стравоходу пацієнта. Разом з ним вилучають і муфту з фіксатором. Таким чином, при проведенні електрокардіостимуляції або електрокардіографії в момент дослідження, коли больове подразнення у досліджуваній порожнині призводить до рефлекторного прикушування зонда-електрода, його поверхня надійно захищена муфтою та при необхідності переміщення зонда-електрода під час введення та видалення його, муфта залишається у місці прикусу, у результаті чого термін служби пристрою збільшується. Реалізують пристрій наступним чином. Зонд-електрод виготовлюють серійно: тип - ПДСП-2. З поліхлорвінілової трубки діаметром на 2-3мм більше зонда-електрода вирізають циліндр висотою 13-15см та вільно насаджують на зонд-електрод сосно з ним. Відрізана трубка вільно охоплює зонд-електрод і може вільно переміщуватися упродовж його осі. Фіксатором у вигляді прищіпки фіксують муфту у встановленому положенні. Приклад 1. Хворий С., 58 років. Діагноз: Синдром WPW, пароксизми суправентрикулярної тахікардії. Показано електрокардіостимуляцію. З метою електрокардіостимуляції застосовували пристрій для проведення черезстравохідної електрокардіостимуляції, що включає черезстравохідний зонд-електрод, який відрізняється тим, що додатково містить еластичну муфту, яка вільно охоплює кабель зонда-електрода, та розташовану соосно з ним прищіпку, що знімно встановлена на муфті. Вводили зонд-електрод у стравохід пацієнта, вільно рухаючи при цьому муфту відносно кабелю зондаелектрода у дистальному напрямі, поміщаючи його на лінії прикусу, так що 1/3 довжини муфти знаходилася у порожнині роту, а 2/3 - зовні. Зовнішню частину муфти фіксували до зонду-електроду фіксатором у вигляді прищіпки і проводили необхідне дослідження - електрокардіостимуляцію та електрокардіографію. У процесі дослідження виникла необхідність перемістити зонд на 2см глибше. Фіксатором вивільнили кабель зондуелектроду, перемітили його усередину та знову зафіксували муфту, не переміщуючи її. У результаті індукований пароксизм с-в тахікардії с ЧЖІ 200/хв. ЕРП пучка Кента складала 280мс. Приклад 2. Хворий Т., 56 років. Діагноз: Синдром слабості синусового вузлу. Показано електрокардіостимуляцію. З метою електрокардіостимуляції застосовували пристрій для проведення черезстравохідної електрокардіостимуляції, що включає черезстравохідний зонд-електрод, який відрізняється тим, що додатково містить еластичну муфту, яка вільно охоплює кабель зонда-електрода, та розташовану співвісно з ним прищіпку, що знімно встановлена на муфті. Вводили зонд-електрод у стравохід пацієнта, вільно рухаючи при цьому муфту відносно кабелю зондаелектрода у дистальному напрямі, поміщаючи його на лінії прикусу, так що 1/3 довжини муфти знаходилася у порожнині роту, а 2/3 - зовні. Зовнішню частину муфти фіксували до зонду-електроду фіксатором у вигляді прищіпки і проводили необхідне дослідження - електрокардіостимуляцію та електрокардіографію. У процесі дослідження виникла необхідність перемістити зонд на 2,5см глибше. Фіксатором вивільнили кабель зондуелектроду, перемітили його усередину та знову зафіксували муфту, не переміщуючи її. Результат: ВВФСУ=2100мс, бімодальна патологія. Таким чином, використання пристрою для проведення черезстравохідної електрокардіостимуляції та електрокардіографії надає можливості зберегти у цілості кабель зонда-електрода та продовжити термін його експлуатації. Література. 1. Голицын С.П., Малахов В.И., Соколов С.Ф. и др. Чрезпищеводная электрокардиостимуляция в диагностике и лечении нарушений ритма сердца (часть I) // Кардиология. - 1990. - №11. - С.107-109 2. Чирейкин Л.В., Шубик Ю.В., Медведев М.М., Татарский Б.А. Чрезпищеводная электрокардиография и электрокардиостимуляция. - С. - Петербург. - 1999. - С.10-11