Спосіб моделювання синдрому ендогенної інтоксикації

Винахід відноситься до медицини, а саме до вирішення методичних питань моделювання ендотоксикозу посттравматичного генезу при різних екстремальних станах організму. Лікування хворих з важкою механічною травмою різного генезу, включаючи оперативні втручання, є однією з актуальних проблем сучасної медицини. Незважаючи на значне поліпшення роботи швидкої і спеціалізованої медичної допомоги, у тому числі відділень інтенсивної терапії, а також усезростаюча кількість наукових досліджень, присвячених різним питанням травматичної хвороби, летальність при ній залишається високою. У структурі травматизму мирного часу множинні і поєднані ушкодження (політравма) досягають 12-15% від yсіх травм. При цьому тенденція до їхнього збільшення зберігається. Дана проблема є особливо актуальною в умовах великого промислового регіону Донбасу, де нерідко мають місце аварії і катастрофи у вугільних ша хта х і на гірничо-металургійних підприємствах. В даний час є аксіомою той факт, що в патогенетичному ланцюзі травматичної хвороби і як наслідку синдрому поліорганної недостатності, однією з центральних ланок є ендотоксикоз, що обумовлює розлади гомеостазу різного ступеня вираженості. Ендогенна інтоксикація, виникає, як правило, при захворюваннях і ускладненнях, пов'язаних зі значним ушкодженням м'яких тканин, посиленими процесами катаболізму, недостатністю функції печінки і нирок, а також в силу порушення процесів мікроциркуляції і регуляції агрегатного стану крові і лімфи, порушеннях газообміну, функції імунної системи. Пріоритетним напрямком, в лікуванні синдрому ендогенної інтоксикації, є пошук і розробка нових високоефективних і безпечних засобів, саме патогенетичної фармакотерапії цього невідкладного стану. Разом з тим коректність проведення такого роду досліджень цілком залежить від адекватності експериментальної моделі, що у максимальному ступені відповідає реальним клінічним умовам формування синдрому ендогенної інтоксикації. У літературі [1-3, 5] описані різні способи моделювання ендотоксикозу, однак, вони мають ряд істотних недоліків і не завжди відповідають вимогам до експериментальних моделей синдрому ендогенної інтоксикації. Існує відомий спосіб моделювання ендотоксикозу у щурів [4], використаний нами як прототип, суть якого полягає у внутрішньоочеревинному введенні ендотоксину (липополісахарид у дозі 3-15мг/кг). Такий спосіб моделювання ендотоксикозу в залежності від дози ендотоксину відповідає компенсованому сепсису чи септичному шоку важкого ступеня у людини. До недоліків прототипу відносяться: 1. Речовина, що викликає ендотоксикоз, містить обмежений спектр токсичних властивостей. 2. Вираженість ступеня ендотоксикозу залежить від дози, шляху введення, тривалості ендотоксичного навантаження, що певною мірою, перешкоджає уніфікації патології, що моделюється. 3. Ступінь вираженості ендотоксикозу не має прогресуючого характеру розвитку від легкого ступеня до максимально важкого, що є істотною перешкодою в плані коректного пошуку високоефективних засобів фармакотерапії даного патологічного стану. 4. При болюсном введенні ендотоксину неможливо точно створити максимально наближений до реальних умов стан, тому що надмірне ендотоксичне навантаження не дозволяє в повному обсязі реалізувати компенсаторні механізми організму лабораторної тварини. 5. Існуюча модель ендотоксикозу не ускладнюєтся супутніми стрес-факторами, що мають місце в реальних умовах. 6. Вартість ліпополісахариду в середньому: 5г - 70гр. Ціль винаходу: розробка оригінальної моделі синдрому ендогенної інтоксикації, що відповідає адекватному відтворенню клінічної ситуації. Спосіб, що заявляється, полягає в проведенні оперативного втручання у лабораторних тварин (щурів) під загальною анестезією (1% розчину тіопеантал натрію внутрішньоочеревинно в дозі 70мг/кг). Оперативне втручання здійснюється в обсязі лапаротомії, з наступною перфорацією товстого кишечнику голкою Дюфо і надалі пошарове ушивання передньої черевної стінки. Приклад 1 Дослідження виконані на 76 щурах лінії «Вістар» масою 160-200г. Тварини були розділені на 3 групи. Перша група 28 тварин (тварини, у яких моделювання синдрому ендогенної інтоксикації проводили за запропонованим нами способом з перфорацією товстої кишки). Хід операції. Після фіксації щурів, виконується серединний абдомінальний розріз, розкриття черевної порожнини, проводиться ревізія кишечнику, ободочну кишку перфорують трьома отворами діаметром 3мм кожне. Післяопераційну рану і м'які тканини ушивають пошарово, шовковою лігатурою, по 5-6 швів, з наступною обробкою операційної рани спиртовим розчином брил’янтового зеленого. Друга гр упа (28 тварин) хибнооперовані тварини (операція лапаротомії, ревізія черевної порожнини без перфорації товстого кишечнику, ушивання черевної порожнини з наступною обробкою операційної рани - без перфорації кишечнику). Третя група, (20 щурів) - інтактні тварини. Результати інструментального і лабораторного обстеження тварин представлені в табл.1 і табл.2. Летальність у першій групі складала 100% на протязі 12-36 годин після закінчення операції, у др угій і третій групах у досліджуваний термін загиблих тварин не реєструється. Як видно з таблиці 1, у першій групі тварин відзначається напруга симпато-адреналової системи, що виявляється значним (Ρ