Спосіб лікування хворих на синусит і фронтит та пристрій для його здійснення

Винахід стосується медицини, зокрема, фізіотерапії і медичної техніки, і може бути використаний як при фізіотерапевтичному лікуванні хворих на запальні захворювання верхньощелепних і лобних пазух, так і в розробці і виробництві фізіотерапевтичної апаратури. Відомий спосіб лікування хворих на синусит і фронтит , який включає вплив на поверхню шкіри обличчя в області проекцій верхньощелепних або/і лобних пазух енергією електромагнітного випромінювання [1]. У відомому пристрої на шкіру обличчя в області проекцій уражених патологічним процесом верхньощелепних і лобних пазух впливають сфокусованим потоком світлового і теплового випромінювання кварцової лампи. Недоліком відомого способу є недостатня лікувальна ефективність через обмеженість фізичних параметрів джерела, зокрема, значною долею випромінюванням в інфрачервовному спектральному діапазоні, а отже тепловим впливом на тканини організму. При цьому імунні механізми саногенетичного впливу випромінювання мобілізовані недостатньою мірою. Поставлене завдання вирішують тим, що у відомому способі лікування хворих на синусит і фронтит, який включає вплив на поверхню шкіри обличчя в області проекцій верхньощелепних або/і лобних пазух енергією електромагнітного випромінювання, відповідно до винаходу лікувальний вплив здійснюють від джерела з одночасним випромінюванням у широкому діапазоні спектру, включаючи область ультрафіолетових і інфрачервоних променів, міліметрових хвиль та ультразукових коливань, а також електричного струму високої частоти і напруги. Відомий пристрій для лікування хворих на синусит і фронтит, який складається з джерела енергії оптичного випромінювання і блока живлення [1]. У відомому пристрої для забезпечення лікувального впливу на вогнище патологічного процесу застосоване джерело випромінювання - кварцова лампа з галогенним (іодним) циклом, зокрема, лампа серії КГМ, наприклад, КГМ 12х20, встановлена в корпусі випромінювача. Недоліком відомого пристрою є недостатній спектр фізичних чинників - складових електромагнітного випромінювання, спроможних ініціювати в тканинах організму обмежений за кількісними параметрами і спектром комплекс необхідних структурно-функціональних перетворень, що знижує експлуатаційні можливості відомого пристрою. При вирішенні технічного завдання було взято до уваги те, що при генерації газового розряду в кварцовій трубці, наповненій сумішшю Пеннінга, тобто парами ртуті і інертним газом, випромінювання характеризується широким спектральним діапазоном [2]. Ультрафіолетові промені в комбінації з випромінюванням у мікрохвильовій частині спектру разом з ультразвуковими коливаннями та ін. забезпечують сприятливий вплив на поверхню шкіри обличчя в області проекцій верхньощелепних і лобних пазух. При цьому ініціюється комплекс позитивних реакцій на рівні клітин імунокомпетентної системи з їх секреторною діяльністю, активізацією мікроциркуляторного апарату та інших саногенетичних реакцій, спрямованих на інтенсифікацію захисних і адаптаційних процесів як на рівні ураженого патологічним процесом органу, так і всього організму в цілому. Виходячи з наведеного, поставлене завдання вирішують тим, що у відомому пристрої для лікування хворих на синусит і фронтит, який складається з джерела енергії оптичного випромінювання і блока живлення, відповідно до винаходу джерело виконане у вигляді розрядної кварцової трубки з індукцією розряду від генератора електричного струму високої напруги і частоти, причому робочий елемент джерела виконано у вигляді плоскої торцевої поверхні розрядної трубки; а конструкція джерела виконана розбірною, зокрема, розрядна трубка джерела вміщена в захисний кожух, виготовлений з діелектричного матеріалу, а протилежний торцевій поверхні край розрядної трубки вставлено у циліндричний металєвий цоколь. Перелік фігур креслень. Фіг.1 - Загальний вигляд пристрою; Фіг.2 - Пристрій у розрізі: 1 розрядна кварцова трубка; 2 торцева поверхня розрядної трубки; 3 захисний кожух; 4 металєвий цоколь. Запропонований пристрій для лікування хворих на синусит і фронтит складається з джерела енергії оптичного випромінювання - розрядної кварцової трубки 1 з робочим елементом у вигляді торцевої поверхні 2, причому розрядна трубка 1 джерела вміщена в захисний кожух 3, виготовлений з діелектричного матеріалу, а протилежний край розрядної трубки щільно вставлений всередину циліндричного металічного цоколя 4, за допомогою якого джерело - розрядна трубка 1 механічно і електричне з'єднана з блоком живлення (на фіг. не показано). Пристрій працює таким чином. Попередньо збирають пристрій з окремих елементів, для чого в захисний кожух 3 послідовно вставляють циліндричний металєвий кожух 4 і розрядну тр убку 1 таким чином, щоб робоча поверхня 2 розрядної кварцової трубки 1 була обернена назовні, після чого її фіксують всередині кожуха накидною гайкою (на фіг. не позначено). Зібраний пристрій металєвим цоколем вставляють у патрон індуктора апарату для місцевої дарсонвалізації, наприклад, "Искра-1". Користуючись ручками управління апарату виставляють оптимальний режим електроживлення, добиваючись розряду в кварцовій трубці. Про наявність останнього роблять висновок за появою характерного розрядного потріскування, видимого оптичного випромінювання та своєрядного запаху озону, індукованого іонізацією молекул кисню повітря іскровими розрядами та безпосередньо фотонами ультрафіолетового випромінювання. При дії фізичних чинників випромінювання кварцового розрядного джерела на шкірну поверхню за контактною або дистантною методиками індукується комплексний вплив їх як безпосередньо на живу тканину на рівні її клітин і молекул, так і рефлекторно завдяки вираженому подразнювальному ефекту. Приклад 1. Хворий Б., 23 років, перебував на лікуванні в ЛОР-відділенні з приводу гострого лівобічного гнійного верхньощелепового синуїту. При поступленні скарги на утруднене носове дихання, виділення з носа, біль у проекції лівої верхньощелепної пазухи. Об'єктивно: при передній риноскопії спостерігали набряк і гіперемію слизової оболонки, зліва - гнійні виділення в задніх відділах середнього носового ходу. На рентгенограмі придаткових пазух носа наявний рівень рідини в лівій верхньощелепній пазусі. При пункції лівої верхньощелепної пазухи: об'єм гнійного ексудату з смердючим запахом становив 5см 3 У стерильній пробірці частину матеріалу відправлено в бактеріологічну лабораторію. При бактеріологічному посіві виявлено ріст золотистого стафілококу. З лікувальною метою для підвищення імунологічної опірності тканин, посилення їх мікроциркуляторного забезпечення, регенераторної спроможності та оптимізації інших механізмів саногенезу здійснили фізіотерапевтичне лікування запропонованим способом. Для цього поверхню шкіри в місці проекції лівої верхньощелепної пазухи попередньо змастили тонким шаром захисного крему, після чого робочу поверхню кварцевої трубки приставили до шкіри і, повільно підвищуючи напругу на індукторі апарату "Искра-1", встановлювали робочий режим опромінення. Після 2-3 хвилин дарсонвалізації за контактною методикою впродовж ще 3-5 хвилин здійснювали лікування за дистатною методикою. Вже після другої процедури зник біль в проекції запальної пазухи, збільшився її об'єм до 9см 3, зменшились виділення, припинився неприємний запах. Хворий виписаний з виздоровленням. Приклад 2. Запропонованим способом проводили лікування носової порожнини у 10 хворих з гострим гнійним верхньощелепним синуїтом у віці від 20 до 68 років. У всіх хворих практично після перших дво х сеансів зникали скарги на головний біль, відновлювалось носове дихання. При передній риноскопії спостерігали зменшення гіперемії і набряку слизової оболонки носа. Під час діагностично-лікувальної пункції верхньощелепної пазухи вже після 2-3 процедур виявляли помітне зростання її об'єму, суттєве зменшення або припинення гнійних виділень. Усі хворі були виписані із стаціонару з значним покращанням або повним видужанням. Тривалість стаціонарного лікування зазначених хворих в середньому на 2 дні було коротшою. Таким чином, застосування запропонованого способу лікування і пристрою для його здійснення забезпечило значне, порівняно із способом-прототипом, підвищення клінічної ефективності і може знайти широке використання в медичній практиці, зокрема для фізіотерапії ринологічної патології. Джерела інформації, які слід взяти до уваги: 1 В.В.Федотов, В.В.Демьяненко. Лечение больных верхнечелюстным синуситом методом длительного дренирования, нормобарической оксигенации и инфракрасными лучами/ Журн. ушны х, носовых и горловых болезней.-1983, №6.-С.67-68. 2 Пат. №43891, Україна. А61Ν1/44, H01J37/32. Пристрій для лікування ран і гнійно-некротичних процесів/ Дем'яненко В.В., Ковальчук О.Л., Бех М.Д., КравчукМ.Є. №97105111. Заявл. 20.10.97. Опубл. 15.01.02.. Бюл. №1.