Стабілізатор швидкості

Винахід відноситься до машинобудування, а саме до пристроїв регулювання нерівномірності обертання головного вала машини при усталеному режимі її роботи. Відомі маховики постійного моменту інерції, які стабілізують коливання швидкості обертання головного вала машини із заданим коефіцієнтом нерівномірності ходу при усталеному режимі експлуатації. Постійність швидкості обертання вала при такому режимі з його допомогою досягається при умові, що маховик повинен мати нескінченно великий постійний момент інерції. Відомий також пристрій для стабілізації швидкості обертання вала по а.с. №1361513, в якому за допомогою стабілізуючих інерційних мас у вигляді дво х тіл кочення та двох тіл ковзання, що встановлені симетрично осі обертання на хрестовинному поводку, у перших протилежних прорізях якого встановлені тіла кочення, а в других - тіла ковзання, корпус виконаний із двох з пазами дисків, між якими розміщений поводок, а тіла кочення та ковзання встановлені з можливістю радіального руху по пазах та прорізях протилежних дисків. Недоліком його є великі втрати енергії на тертя ковзання, незрівноваженість сил, значна матеріалоємність та неточність відтворення потрібного закону зміни радіуса-вектора положення центра стабілізуючої маси через наявність зазорів у парах "поводок-тіла кочення, ковзання", "паз корпуса-тіла кочення, ковзання". В основу винаходу поставлена задача по вдосконаленню пристрою для стабілізації швидкості обертання головного вала машини за рахунок більш точного відтворення закону зміни керованого радіуса-вектора розташування центра стабілізуючих інерційних мас, зменшення втрат енергії на тертя та матеріалоємності, досягнення зрівноваженості сил. Поставлена задача вирішується тим, що стабілізуюча інерційна маса виконана у вигляді валика з можливістю його взаємодії перекочуванням по одній радіальній напрямляючій прорізі поводка, на якому співвісно з можливістю вільного провертання посаджені п'ять роликів, причому центральний з них виконаний з можливістю перекочування по протилежній напрямляючій прорізі поводка, а чотири інших периферійних рознесені вздовж осі з можливістю перекочування однієї пари симетрично до поводка розташованих роликів по одній лекальній напрямній кожного диска корпуса, а друга пара симетрично до поводка розташованих роликів по протилежній лекальній напрямній кожного диска корпуса, крім цього у прорізі поводка та пазах корпуса виконані порожнини для розміщення з радіальним зазором роликів зі сторони невзаємодіючих з валиком та роликами напрямних, а до коротшого плеча поводка приєднана противага. Попарне протилежне одностороннє торкання прорізі поводка валика та центрального ролика, а в пазах корпуса периферійних роликів забезпечує беззазорність в парах "поводок-валик, центральний ролик" і "корпуспериферійні ролики", а тому і точність стабілізації швидкості обертання головного вала машини. Наявність зазорів зі сторони невзаємодіючих з валиком і роликами напрямних та взаємодія коченням у всіх парах дозволяє уникнути втрат енергії на тертя ковзання. Наявність додаткової кінетичної енергії від обертання валика та роликів створює умову для зменшення величини стабілізуючої інерційної маси. Центральне та попарно симетричне розміщення роликів зрівноважує моменти пар сил, а розміщення противаги на коротшому плечі поводка зрівноважує масу поводка. На фіг.1 зображена схема фронтального виду, а на фіг.2 - боковий вид стабілізатора швидкості. Стабілізатор швидкості складеться з поводка 1, центрального ролика 2, встановленого з можливістю кочення по валику 3; ролик 2 та валик 3 мають можливість торкатися протилежних напрямних відповідно 4 і 5 прорізі поводка 1, пар симетрично рознесених вздовж осі валика периферійних роликів кочення 6 і 7, нерухомого корпусу 8, який виконаний з можливістю однобічного торкання периферійними роликами напрямних 9 і 10 та виготовлений у вигляді симетричних відносно поводка 1 однакових за профілем еквідистантних пазових кулачківдисків, в яких з боку неконтактної зони 11 зроблені виточки для безперешкодного перекочування пар периферійних роликів 6 і 7 по напрямних 4 і 5; у прорізях поводка 1 зроблена виточка в неконтактній зоні для перешкодного провертання центрального ролика 2 та валика. Роликами можуть бути зовнішні кільця підшипників кочення. До короткого плеча поводка жорстко закріплена противага 12. Стабілізатор швидкості працює так. При обертанні з'єднаного з головним валом машини поводка 1 у радіальному напрямку рухаються як валик 3 перекочуванням по напрямних 4, так і центральний ролик 2, провертаючись на валику 3 та перекочуючись по його напрямних 5; пара периферійних роликів 6 приводиться в рух у радіальному напрямку перекочуванням на валику 3 та по напрямних 9, а пара периферійних роликів 7 - по напрямних 10 пазових дисків корпуса 8 та по валику 3. Наявність виточок на поводку 1 та у неконтактній зоні пазів 11 дисків корпуса 8 забезпечує безперешкодне провертання валика 3 і роликів. Сили, які виникають при русі периферійних роликів 6 і 7 попарно зрівноважуються відносно водила протилежно напрямленими моментами сил, а відцентрові сили на поводку від інерційних мас-відцентровою силою противаги 12.