Спосіб реабілітації хворих після синовектомії колінного суглоба

Винахід відноситься до медицини, зокрема ортопедії і може бути використаний для реабілітації хворих після операції синовектомії колінного суглоба. Важливе місце у досягненні доброго результату після операції синовектомії колінного суглоба є правильний реабілітаційний післяопераційний період, оскільки досить частим ускладненням даної операції є формування гематоми у вер хньому завороті та виникнення контрактур колінного суглоба. Відомий спосіб реабілітації хворих у післяопераційному періоді [1] шляхом накладання задньої гонітної гіпсової пов'язки у положенні розгинання кінцівки у колінному суглобі протягом 3-5 діб в післяопераційному періоді, після чого гіпсова пов'язка знімається і розпочинається період розробки рухів у суглобі. До недоліків цього способу реабілітації відноситься те, що на місці вилученої проліферативно зміненої синовіальної оболонки виникає порожнина, яка заповнюється згустками крові, що потребує неодноразових пункцій колінного суглоба у післяопераційному періоді. Крім того, фіксація кінцівки у положенні розгинання у колінному суглобі протягом декількох днів призводить до формування розгинальної контрактури, усунення якої потребує значних зусиль як від хворого, так і від методиста по лікувальній фізкультурі, а нерідко і редресації колінного суглоба під наркозом. Відомий спосіб післяопераційної реабілітації хворих [2], взятий нами за прототип, який включає накладання гонітної гіпсової пов'язки на 3 дні з наступним періодом мобілізації, який включає три періоди поступового збільшення навантаження на колінний суглоб та застосування фізіотерапевтичних процедур, наприклад УВЧ. Недоліком прототипу є те, що знаходження кінцівки у положенні розгинання у колінному суглобі призводить до формування гематоми колінного суглоба, а тривалий термін перебування у гіпсовій пов'язці сприяє розвитку розгинальної контрактури. В основу винаходу поставлена задача удосконалення способу реабілітації хворих після синовектомії колінного суглоба шляхом іммобілізації оперованого суглоба під певним кутом та застосування лікувальної фізкультури і фізіотерапевтичних процедур, що попереджає формування гематоми та контрактури у колінному суглобі. Поставлена задача вирішується тим, що у способі реабілітації хворих після синовектомії колінного суглоба, який включає іммобілізацію колінного суглоба та виконання лікувальної фізкультури, згідно з винаходом, іммобілізацію оперованого суглоба здійснюють під кутом 90°, з 2-го післяопераційного дня починають лікувальну фізкультур у виконанням пасивних рухів у колінному суглобі протягом 15-20хв. 2-3 рази на день, з 5-го дня вводять активні вправи оперованої кінцівки у полегшеному положенні і фізіотерапевтичне лікування, а на 8-й день - виконання активних рухів. Іммобілізація оперованого суглоба під кутом 90° створює умови, при яких чотирьохголовий м'яз і капсульнозв'язковий апарат колінного суглоба знаходяться у натягнутому положенні та щільно прилягають до кістки, внаслідок чого не виникає порожнини у верхньому завороті суглоба, а це попереджає формування гематоми. Виконання короткочасних лікувальних фізкультурних вправ 2-3 рази на день, починаючи з другого післяопераційного дня, попереджає формування рубців у місці вилучення синовіальної оболонки у колінному суглобі. Спосіб включає іммобілізацію колінного суглоба за допомогою лікувальної шини під кутом 90° та виконання з 2-го післяопераційного дня пасивних рухів у колінному суглобі протягом 15-20хв. 2 - 3 рази на день, з 5-го дня активних вправ оперованої кінцівки у полегшеному положенні, а з 8-го - виконання активних рухів у оперованому суглобі. Запропонований спосіб використовують таким чином: у післяопераційному періоді оперовану кінцівку хворого укладають на лікувальну шину у положенні згинання під кутом 90° у колінному суглобі. В цьому періоді хворий займається ізометричною гімнастикою м'язів оперованої кінцівки суть якої полягає у наступному: протягом 3-5 секунд хворий напружує чотирьохголовий м'яз оперованої кінцівки, після чого наступає її розслаблення протягом 8-10 секунд. У цей час хворий проводить ізометричне напруження чотирьохголового м'яза здорового стегна. Період мобілізації розпочинають з 2-го дня, коли проводять лікувальну гімнастику в лежачому положенні та сидячи у ліжку, 2-3 рази на день по 15-20 хвилин. У цьому періоді вводять пасивні рухи у колінному суглобі оперованої кінцівки з допомогою методиста. Методист підтримуючи кінцівку в області підколінної ямки і гомілковоступневого суглоба згинає і розгинає кінцівку у колінному суглобі. Якщо нема протипоказань з боку інших суглобів хворому дозволяють ходити на милицях без навантаження на оперовану кінцівку. З 5-го дня вводять активні вправи оперованої кінцівки у полегшеному положенні. Вони полягають у тому, що методист утримує вагу кінцівки, сам же хворий виконує активні вправи згинання і розгинання у колінному суглобі. У цей період призначають фонофорез з гідрокортизоновою маззю на область колінного суглоба та міостимуляцію м'язів стегна та гомілки протягом наступних 10 днів. З 8 дня вводять активно-вільні рухи у колінному суглобі до повного відновлення функції кінцівки. Хворий самостійно згинає і розгинає оперовану кінцівку у колінному суглобі. Масаж м'язів оперованої кінцівки призначають після загоєння рани та стухання запалення у оперованому суглобі. Наводимо приклад практичного використання запропонованого способу. Хворий З., 1956 року народження, історія хвороби 426418 находився на лікуванні у клініці захворювань суглобів у дорослих Інституту ТО АМН України з приводу анкілозивного спондиліту 1 стадія, активність 2ст., функціональна недостатність суглобів 1ст., повільно протікаючий процес, синовіт лівого колінного суглобу. Вважає себе хворим з 1989 року, коли внаслідок незначної травми виник синовіт лівого колінного суглобу. З часом стали турбувати болі в області поперекового відділу хребта і клубово-крижових суглобів. Тривалий час хворий наглядався невропатологом з діагнозом остеохондроз хребта. Діагноз анкілозивний спондиліт поставлено лише через 8 років після початку захворювання, коли було зроблено рентгенографію клубово-крижових суглобів. Синовіт лікували консервативно з призначенням нестероїдних протизапальних засобів, фізіотерапевтичних процедур, пункції колінного суглобу з введенням кортиикостероїдних препаратів. Консервативне лікування приводило до ремісії, яка тривала півтора роки. Так тривалий час чередувалося загострення з періодами ремісії. Протягом останнього року досягти ремісії з допомогою консервативного лікування не вдалося і хворий звернувся у Інститут ТО АМН України. При обстеженні колінного суглоба виявлено згладженість контурів суглоба, верхній заворот напружений, позитивний симптом ”балотування надколінника”, капсула колінного суглоба потовщена. Симптоми нестабільності у колінному суглобі відсутні. Хворому проведено ультрасонографічне дослідження колінного суглоба з допомогою якого виявлено надлишкову кількість рідини у суглобі, розростання синовіальної оболонки (проліферативний процес), потовщення фіброзної капсули суглоба до 5мм. Хворому проведено оперативне втручання - синовєктомію колінного суглоба. У післяопераційному періоді оперовану кінцівку хворого укладено на лікувальну шину у положенні згинання під кутом 90° у колінному суглобі. Період мобілізації розпочався з 2-го дня, коли проводилась лікувальна гімнастика у лежачому положенні та сидячи у ліжку 2-3 рази на день по 15-20 хвилин. У цьому періоді додатково вводились пасивні рухи у колінному суглобі оперованої кінцівки. Методист підтримував кінцівку в області підколінної ямки і гомілковоступневого суглоба згинав і розгинав кінцівку у колінному суглобі. Хворому дозволялося ходити на милицях, не навантажуючи оперовану кінцівку. З 5-го дня розпочато активні вправи оперованої кінцівки у полегшеному положенні. Методист утримував вагу кінцівки, сам же хворий виконував активні вправи згинання і розгинання у колінному суглобі. У цей період призначався фонофорез з гідрокортизоновою маззю на область колінного суглоба та міостимуляція м'язів стегна та гомілки протягом наступних 10 днів. З 8 дня вводилися активні рухи у колінному суглобі до повного відновлення функції кінцівки. Хворий самостійно згинав і розгинав оперовану кінцівку у колінному суглобі. Післяопераційна рана загоїлась первинним натягом, шви зняті на 12 день. На момент виписки на амбулаторне лікування амплітуда рухів у колінному суглобі становила 180/0/80°. На контролі через три місяці стан хворого задовільний, колінний суглоб не турбує, р ухи в повному обсязі, синовіїта колінного суглоба немає. Запропонований спосіб був використаний при лікуванні 4 хворих з синовітом колінного суглоба. Спосіб реабілітації хворих після операції синовектомії колінного суглоба дозволив запобігти розвитку гемартрозу та формування контрактур колінного суглоба у післяопераційному періоді, у більш короткі строки відновити рухи у оперованому суглобі, покращити результати лікування. Література використана при експертизі. 1. Скляренко Е.Т. Хир ургическое лечение инфекционного неспецифического полиартрита. - К:, Здоров'я, 1971. -189с. 2. Загородний H.B. Ревматоидный артрит: Учеб. пособие. - М.: Изд-во РУНД, 1993. -147с.