Спосіб оцінки метаболізму вільних радикалів у хворих на ревматоїдний артрит

Винахід стосується медицини, а саме ревматології і може бути використаний для оцінки метаболізму вільних радикалів у хворих на ревматоїдний артрит. Одним з найважливіших патогенетичних факторів розвитку ревматоїдного артриту є посилення генерації вільних радикалів, високий рівень яких в організмі веде до окислювальної модифікації макромолекул. Ступінь інтенсивності вільнорадикальних реакцій при цьому відповідає тяжкості перебігу хвороби через те, що вільні радикали, маючи високу реакційну здатність, ушкоджують макромолекули сполучної тканини. У зв'язку з цим, пошук надійних способів оцінки метаболізму вільних радикалів є актуальною проблемою для діагностики ступеня важкості перебігу хвороби у хворих на ревматоїдний артрит. Найбільш точним і достовірним серед багатьох існуючих способів оцінки метаболізму вільних радикалів представляється визначення інтенсивності хемілюмінесценції, яке дає загальне уявлення про вільнорадикальні процеси, що протікають в організмі. Відомий спосіб оцінки метаболізму вільних радикалів у хворих на ревматоїдний артрит, що полягає у наступному: 1. У хворих на ревматоїдний артрит отримують кров шляхом венепункції стандартнім способом. 2. Додають до крові необхідну кількість кристалів сульфату барію. 3. Вимірюють хемілюмінесценцію крові на хемілюмінометрі оснащеному фотоелектронним помножувачем ФЕП17. 4. Оцінюють інтенсивність хемілюмінесценції крові, як світлосуму випромінювання за одиницю часу, за допомогою стандартного радіолюмінісцентного лічильника. (Тартаковский И.А., Шерстнев М.П., Пирязев А.П., Шайков А.В. Клиническая оценка хемолюминесценции цельной крови при ювенильном ревматоидном артрите. //Ревматология. - 1989. - №4. - С.39-42.). Суттєвими ознаками прототипу і винаходу, що збігаються, є такі: 1. Проведення хемілюмінесцентного дослідження. Вказаний спосіб оцінки метаболізму вільних радикалів у хворих на ревматоїдний артрит за допомогою визначення хемілюмінесценції крові дає уяву про загальний стан вільнорадикальних процесів в організмі. Однак, при використанні цього способу оцінки метаболізму вільних радикалів, автори застосовують індукцію хемілюмінесценції зразка крові за допомогою кристалів сульфату барію. Даний підхід дозволяє у кілька разів посилити сигнал хемілюмінесценції, але разом з тим призводить до збільшення кількості перешкод, що негативно позначується на точності вимірювання. До того ж на точність і достовірність аналізу негативно впливає застосування радіолюмінісцентного еталонного джерела випромінювання, який з часом зменшує інтенсивність випромінювання, а також використання фотоелектронного помножувача. Справа в тому, що фотоелектронні помножувачі із різних хемілюменометрів мають дещо відмінні фізичні властивості, що заважає порівнювати данні хемілюмінесценції отримані різними дослідниками. Також слід вказати, що даним способом не аналізується такий важливий параметр хемілюмінесценції, як невеликі по інтенсивності, але значні по кількості низькоінтенсивні спалахи кривої спонтанної хемілюмінесценції, що негативно впливає на точність і достовірність оцінки метаболізму вільних радикалів у хворих. В основу винаходу поставлено задачу удосконалення способу оцінки метаболізму вільних радикалів у хворих на ревматоїдний артрит шляхом зміни етапів постановки методу і визначення іншого показника хемілюмінесценції, що забезпечить підвищення достовірності, точності і відтворюваності результатів дослідження. Поставлена задача вирішується тим, що в способі оцінки метаболізму вільних радикалів у хворих на ревматоїдний артрит, що полягає у проведенні хемілюмінесцентного дослідження новим є те, що досліджують сироватку крові проводячи графічну реєстрацію результатів дослідження та визначають показник спонтанної хемілюмінесценції як відношення метричної довжини кривої спонтанної хемілюмінесценції до довжини лінії, яка з'єднує початок та кінець кривої спонтанної хемілюмінесценції та встановлюють порушення метаболізму вільних радикалів у хвори х на ревматоїдний артрит при значенні спонтанної хемілюмінесценції більшому ніж 1,83 умовні одиниці. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що заявляються, та технічним результатом полягає в наступному: запропонований спосіб оцінки метаболізму вільних радикалів у хворих на ревматоїдний артрит ґрунтується на визначенні показника спонтанної хемілюмінесценції. Даний підхід можливий завдяки використанню високочутливого хемілюмінесцентногоаналізатора. У зв'язку з цим відпадає необхідність у застосуванні індуктору хемілюмінесценції, що позитивно відображається на точності і достовірності аналізу. У пропонованому способі оцінки спонтанної хемілюмінесценції нівелюються технічні вимоги до апаратного забезпечення процесу реєстрації та оцінки спонтанної хемілюмінесценції, тому що зміна чутливості фотоелектричного множника приведе усього лише до зміни масштабу аналізованих кривих, що ніяк не позначиться на кінцевому результаті дослідження. Все вище наведене, повною мірою дає підставу підсумувати , що застосування запропонованого способу оцінки спонтанної хемілюмінесценції дозволить визначити необхідний параметр із високим ступенем точності, вірогідності і відтворюваності результатів дослідження. Для оцінки метаболізму вільних радикалів у сироватці крові, нами було обстежено 67 людей, з них 30 практично здорових осіб у віці від 19 до 53 років (середній вік 40,3±7,4 років) та 37 хворих на ревматоїдний артрит у віком від 36 до 65 років (середній вік 52,6±6,8 років). Після обчислення отриманих результатів, показник спонтанної хемілюмінесценції у сироватці крові здорових осіб склав 1,26±0,14 умовних одиниць, коливаючись від 0,78 до 1,83 умовних одиниць, тоді, як у хворих на ревматоїдний артрит показник спонтанної хемілюмінесценції склав 1,87±0,21 умовних одиниць, з коливанням від 1,58 до 2,54 умовних одиниць. Спосіб здійснюється таким чином: 1. Отримують кров шляхом венепункції стандартним способом. 2. Отримують сироватку крові стандартним способом. 3. Прогрівають апаратур у для реєстрації спонтанної хемілюмінесценції. 4. Встановлюють температурній режим 37°С фотоелектричного множника та кювети протягом 10-15 хвилин. 5. Вносять до кювети апарату для реєстрації спонтанної хемілюмінесценції сироватку крові. 6. Реєструють спонтанну хемілюмінесценцію сироватки крові певний проміжок часу. 7. Протягом усього дослідження реєструють графічно інтенсивність випромінювання світла сироваткою крові. 8. Вимірюють на графіку метричну довжину кривої спонтанної хемілюмінесценції. 9. Вимірюють на графіку довжину лінії, яка з'єднує початок та кінець кривої спонтанної хемілюмінесценції. 10. Визначають показник спонтанної хемілюмінесценції як відношення метричної довжини кривої спонтанної хемілюмінесценції до довжини лінії, яка з'єднує початок та кінець кривої спонтанної хемілюмінесценції 11. Оцінюють спонтанну хемілюмінесценцію та при значенні її більшому, ніж 1,83 умовні одиниці, встановлюють порушення метаболізму вільних радикалів. Приклад: Хвора О. 1948 року народження надійшла у ревматологічне відділення Запорізької обласної клінічної лікарні зі скаргами на слабкість, поганий сон, вранішню скутість у суглоба х, болі у міжфалангових та п'яснофалангових суглоба х обох кистей рук і стоп, у правому і лівому колінних суглоба х з припухлістю ци х суглобів. Вважає себе хворою близько 7 років, коли вперше з'явилась припухлість, біль у невеликих суглобах. Неодноразово знаходилась на стаціонарному лікуванні, де їй проводився курс традиційного консервативного лікування, що включало нестероїдні протизапальні та десенсибілізуючі препарати. Об'єктивно у хворої спостерігаються наступні зміни. Відмічається блідість шкіри, припухлість і дефігурація суглобів, контрактура правого і лівого колінних суглобів і п'ясно-фалангових суглобів обох кистей. При пальпації правого і лівого колінного суглоба відмічається болісність по лінії суглобової щілини, ознаки розхитаності внутрішньої та зовнішньої бокової зв'язок. Шкіра над колінними суглобами тепліше оточуючи х тканин, в порожнині суглобів виявлено вільний вилог. Незначна атрофія м'язів нижніх кінцівок. Рентгенологічно виявлені зміни, що вдповідають II стадії ревматоїдного артриту: виражений навколосуглобний остеопороз, помірне звуження суглобних щілин, ознаки хрящової деструкції. Лабораторні показники вказують на низький вміст еритроцитів - 3,7х1012/л, низьку концентрацію гемоглобіну - 92г/л, високе значення ШОЕ - 43мм/годину і високий рівень С-реактивного білку 2,2мм. Враховуючи скарги хворої, клінічну картину захворювання і дані об'єктивного обстеження, хворій був поставлений діагноз: Ревматоїдний артрит, серопозитивна форма, повільно прогресуючий перебіг, ступінь активності II, рентгенологічна стадія II, функціональна недостатність II ступеня. Враховуючі часту асоціацію ревматоїдного артриту з посиленням вільнорадикальних процесів та зменшенням протекторної дії антиоксидантної системи, а також з метою уточнення стану хворої та оптимізації застосовуємої протизапальної терапії, у хворої була проведена оцінка індукованої сульфатом барію хемілюмінесценції крові. Отриманні результати оцінки індукованої хемілюмінесценції крови даним способом, показали що, рівень хемілюмінесценції склав 4,11 умовних одиниць, що свідчило про невисокий рівень хемілюмінесценції, що був близьким до норми і відповідав неактивній фазі ревматоїдного артриту. Результати отримані даним методом не відповідали клінічній катрині захворювання. Тому була проведена оцінка спонтанної хемілюмінесценції плазми крови згідно способу, що пропонується. Оцінка спонтанної хемілюмінесценції плазми крови даним способом свідчила, що показник спонтанної хемілюмінісценції склав 1,85 умовних одиниць. Таке значення спонтанної хемілюмінесценції більш реально відображало інтенсивність вільнорадикальних процесів, що характерні для хворих на ревматоїдний артрит в активній фазі II ступеня. Отримані результати спонтанної хемілюмінесценції дозволили рекомендувати хворому призначення лікарських засобів, які спричиняють антиокисну дію з метою впливу на найбільш патогенетично обумовлені процеси розвитку патологічного процесу Через місяць базової терапії на фоні зменшення симптомів захворювання, рівень спонтанної хемілюмінесценції склав 1,27 умовних одиниць. Таким чином, використання способу, що пропонується, дозволяє точно і оцінювати метаболізм вільних радикалів у хворих на ревматоїдний артрит.