Спосіб оцінки порушень метаболізму натрійуретичних пептидів у хворих на гіпертонічну хворобу

Винахід стосується медицини, а саме кардіології і може бути застосований для оцінки порушень метаболізму натрійуретичних пептидів у хворих на гіпертонічну хворобу. Захворювання серцево-судинної системи виходять на перше місце серед причин інвалідизації та смертності працездатного населення. Серед серцево-судинних захворювань найбільшу питому вагу має гіпертонічна хвороба. Це обумовлює інтенсивне вивчення патогенезу даного захворювання і пошук нових патогенетичних факторів його розвитку. Подальше вивчення патогенетичних механізмів розвитку гіпертонічної хвороби дозволить застосовувати їх, як діагностичні критерії. Одним з таких факторів, що беруть участь у патогенезі гіпертонічної хвороби є сімейство натрійуретичних пептидів, яке складається з трьох пептидів, а саме передсердного, мозкового і судинного. За останніми даними натрійуретичні пептиди здійснюють регуляцію судинного тонусу, тому оцінка їх метаболізму є важливою і необхідною при гіпертонічній хворобі. У доступній нам літературі, ми не знайшли опису способу оцінки метаболізму натрійуретичних пептидів у хворих на гіпертонічну хворобу, який можна було б взяти за аналог. Відомий спосіб оцінки порушень метаболізму натрійуретичних пептидів у хворих на гіпертонічну хворобу, що полягає у наступному: 1. Отримують зразок крові, стабілізованої ЕДТА-Na стандартним способом. 2. Із крові виділяють плазму стандартним способом. 3. У плазмі крові визначають вміст передсердного натрійуретичного пептиду імуноферментним методом. 4. Отримують інший зразок крові, стабілізованої ЕДТА-Na стандартним способом. 5. Із даної крові виділяють плазму стандартним способом. 6. У плазмі крові визначають вміст мозкового натрійуретичного пептиду імуноферментним методом. (Pidgeon G.B., Richards A.M., Nicholls M.G. et.al. Differing metabolism and bioactivity of atrial and brain natriuretic peptides in essential hypertension. // Hypertension. - 1996. - Vol. 27. - P.906-913.). Суттєвим ознаками прототипу і винаходу, що збігаються, є такі: 1. Лабораторне дослідження плазми крові. 2. Визначення вмісту натрійуретичних пептидів у плазмі крові. Не зменшуючи значення вказаного способу для оцінки порушень метаболізму натрійуретичних пептидів у хворих на гіпертонічну хворобу, слід зауважити, що процедура з визначенням вмісту натрійуретичних пептидів у різних зразках крові негативно відзначається на точності оцінки метаболізму натрійуретичних пептидів у зазначеної категорії хворих. Відбувається це тому, що натрійуретичні пептиди є гормонами, які швидко зв'язуються з активними центрами рецепторів і метаболізуються. Таким чином визначення вмісту передсердного і мозкового натрійуретичних пептидів у різних зразках крові недостатньо для оцінки метаболізму цих двох гормонів в організмі. Крім того, для більш достовірної оцінки порушень метаболізму натрійуретичних пептидів доцільніше було б визначати вміст ще й третього із відомих на теперішній час натрійуретичних пептидів, а саме судинного. На відміну від передсердного і мозкового натрійуретичних пептидів, судинний натрійуретичний пептид не має діуретичного ефекту, проте важливий у регуляції судинного тонусу. В основу винаходу поставлено задачу удосконалення способу оцінки порушень метаболізму натрійуретичних пептидів у хворих на гіпертонічну хворобу шля хом визначення додаткового показника, та зміни методики визначення, що дозволить підвищити точність, достовірність і відтворюваність результатів дослідження. Поставлене завдання вирішується тим, що у способі оцінки порушень метаболізму натрійуретичних пептидів у хворих на гіпертонічну хворобу шля хом проведення лабораторного дослідження плазми крові, та визначення вмісту в ній натрійуретичних пептидів, новим є те, що визначають вміст пропептиду передсердного натрійуретичного пептиду, N-кінцевого пропептиду мозкового натрійуретичного пептиду та судинного натрійуретичного пептиду одночасно в одній пробі плазми крові, та при вмісті їх більше ніж відповідно 1290фептоМоль/мл, 350фептоМоль/мл та 1,63пікоМоль/л, визначають порушення їх метаболізму. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що заявляються, та технічним результатом полягає у наступному: спільна хімічна структура і біологічна дія натрійуретичних пептидів, що виробляються у різних тканинах організму людини, вказує на існування певного взаємозв'язку між продукцією і подальшим метаболізмом цих гормонів. Тому, оцінка порушень метаболізму натрійуретичних пептидів у хворих на гіпертонічну хворобу, шляхом визначення вмісту цих гормонів у плазмі крові, повиннаобов'язково проводитись у одній пробі крові, що значно підвищить відтворюваність і точність результатів дослідження. Визначаючи вміст не самих натрійуретичних пептидів, а їх попередників, таких, як пропептид передсердного натрійуретичного пептиду, Nкінцевий пропептид мозкового натрійуретичного пептиду дозволить точніше оцінити порушення метаболізму натрійуретичних пептидів і виявити його на більш ранніх етапах. Рівень пропептидів передсердного і мозкового натрійуретичних пептидів прямо співвідноситься з рівнем відповідних натрійуретичних пептидів у плазмі крові. При цьому наявність більш високоафінних антитіл у складі набору для визначення концентрації їх у плазмі крові робить визначення вказаних пропептидів більш чутли вим і точним, ніж визначення концентрації відповідних пептидів. До того ж, через можливість існування складного взаємозв'язку між попередниками натрійуретичних пептидів і самими натрійуретичними пептидами, тільки з урахуванням вмісту всіх відомих на сьогодні представників цього сімейства можлива точна і достовірна оцінка порушень метаболізму натрійуретичних пептидів. Для визначення показника норми нами було обстежено 26 практично здорових осіб віком від 34 до 58 років. Середній вік склав 43,9±4,3 роки. Серед обстежених жінок було 15 (57,7%), чоловіків - 11 (42,3%). Після обчислення результатів обстеження групи здорових осіб, було встановлено, що концентрація пропептиду передсердного натрійуретичного пептиду, N-кінцевого пропептиду мозкового натрійуретичного пептиду та судинного натрійуретичного пептиду становила відповідно 614,0±42,4 (50,0-1290,0) фептоМоль/мл, 221,0±18,2 (65,0-350,0) фептоМоль/мл та 1,22±0,11 (0,79-1,63) пікоМоль/л. Також була визначена концентрація вказаних натрійуретичних пропептидів і пептидів у плазмі крові хворих на гіпертонічну хворобу II-III стадії. Група хвори х складалась з 45 осіб. Середній вік склав 45,3±6,1 роки, коливаючись від 38 до 63 років. Серед обстежених жінок було 19 (42,2%), чоловіків - 26 (57,8%). Після обчислення результатів обстеження, концентрація пропептиду передсердного натрійуретичного пептиду, N-кінцевого пропептиду мозкового натрійуретичного пептиду і судинного натрійуретичного пептиду у гр упі хворих склала відповідно 1126,0±87,4 (680,0-1635,0) фептоМоль/мл, 315,0 (240,0-410,0) фептоМоль/мл та 1,57 (1,18-1,94) пікоМоль/л. Спосіб здійснюється таким чином: 1. Отримують кров шляхом венепункції стандартним способом. 2. Кров стабілізують ЕДТА-Na стандартним способом. 3. Із стабілізованої крові виділяють плазму стандартним способом. 4. У плазмі крові визначають концентрацію пропептиду передсердного натрійуретичного пептиду, N-кінцевого пропептиду мозкового натрійуретичного пептиду і судинного натрійуретичного пептиду імуноферментним методом. 5. Діагностують порушення метаболізму натрійуретичних пептидів при концентрації пропептиду передсердного натрійуретичного пептиду, N-кінцевого пропептиду мозкового натрійуретичного пептиду і судинного натрійуретичного пептиду більшій, ніж 1290,0фептоМоль/мл, 350,0фептоМоль/мл і 1,63пікоМоль/л відповідно. Приклад: Хвора В. 48 років надійшла в кардіологічне відділення Запорізької обласної клінічної лікарні з скаргами на запаморочення, головний біль, дзвін у вуха х, задишку при фізичному навантаженні. Вважає себе хворою протягом 3 років, коли вперше, без видимої причини, було зареєстровано носову кровотечу, яка супроводжувалася підвищенням артеріального тиску до 180/95мм рт.ст. Згодом хвора неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні з приводу гіпертонічної хвороби, одержувала амбулаторну терапію b-блокаторами і діуретиками. За день до надходження в клініку, після сильного навантаження, з'явилися вищезазначені скарги на тлі високих цифр артеріального тиску (до 185/110мм рт.ст.), і хвора була госпіталізований для купіровання гіпертонічного криза та корекції проводимої терапії. Анамнез життя - без особливостей, мати хворої страждала гіпертонічною хворобою, іншої спадкової патології в родині не виявлено. Пацієнтка не палить, інші шкідливі звички заперечує, алергологічний анамнез не обтяжений. Об'єктивно спостерігаються наступні зміни. Артеріальний тиск в момент надходження 185/100мм рт.ст. на лівій і 190/110мм рт.ст на правій плечових артеріях, п ульс 89 ударів на хвилину, задовільних властивостей. При пальпації верхівковий поштовх визначається на 2-2,5см ззовні від середньоключичної лінії з лівої сторони в 6 міжребер'ї, поширений, збільшений по висоті, посилений. Перкуторно - розширення границь відносної серцевої тупості, аускультативно - діяльність серця правильна, посилений І тон на верхівці серця, в легенях дихання везикулярне, жорсткувате, в нижніх відділах з обох сторін поодинокі вологі дрібнобулькасті неконсонуючі хрипи. Частота ди хання 20 в 1 хвилину, дихання поверхневе. На електрокардіограмі - ознаки гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, порушення процесів реполярізації в лівих гр удних відведеннях. При ехокардіографічному дослідженні спостерігається збільшення кінцеводіастолічного і кінцевосістолічного об'ємів лівого шлуночка, помірне зниження його скорочувальних властивостей. При рентгенологічному дослідженні в легенях посилений судинний малюнок, корені структурні. При дослідженні очного дна визначається звуження і склерозування артерій, вени повнокровні, поширені, феномен Салюса-Гуна ІІ-ступеня. Дані інших інструментальних та лабораторних досліджень без особливостей. Враховуючи скарги хворої, клінічну картину захворювання, дані об'єктивного дослідження і зважаючи на результати додаткових способів дослідження, хворій був поставлений клінічний діагноз - Гіпертонічна хвороба, II стадія. Враховуючі часту асоціацію порушення метаболізму натрійуретичних пептидів з підвищенням артеріального тиску та з метою оптимізації застосовуємої протигіпертензивної терапії, у хворої була визначена концентрація пропептиду передсердного натрійуретичного пептиду, N-кінцевого пропептиду мозкового натрійуретичного пептиду і судинного натрійуретичного пептиду. Отримані результати показали наявність порушень метаболізму цих пептидів, так концентрація пропептиду передсердного натрійуретичного пептиду і судинного натрійуретичного пептиду склала відповідно 1382,0фептоМоль/мл і 1,89пікоМоль/л, що було достовірно вище значень норми. Концентрація N-кінцевого пропептиду мозкового натрійуретичного пептиду була близька до верхньої межі норми і становила 275,0фептоМоль/мл. Виходячи з отриманих даних щодо порушень метаболізму натрійуретичних пептидів, хворій було призначено лікування препаратом еналаприлу малеат, який істотним чином спроможний впливати на метаболізм натрійуретичних пептидів. Через 2 тижні комплексного лікування, при контрольному обстеженні поряд з поліпшенням клінічної картини захворювання та позитивною динамікою даних інструментальних досліджень, спостерігалося достовірне зменшення концентрації пропептиду передсердного натрійуретичного пептиду і судинного натрійуретичного пептиду відповідно до 985,0фептоМоль/мл і 1,34пікоМоль/л. Таким чином, використання способу, що пропонується дозволило вчасно призначити патогенетичне зумовлену терапію, що в підсумку призвело до підвищення якості діагностики, дозволило оптимізувати лікування і відвернути появу ускладнень.