Спосіб профілактики і корекції наслідків впливу іонізуючого випромінювання на організм в експерименті

Винахід відноситься до галузі медицини, а саме до фармакології, і може бути застосований для профілактики наслідків і комплексного лікування хронічних променевих уражень у низьких дозах низької інтенсивності. Відоме застосування гептралу у гастроентерології як гепатопротекторного засобу, що виявляє холеретичну та холекінетичну дію, та в психіатрії як антидепресанту [1]. Режим дозування при інтенсивній терапії 400-800 мг/доба внутрішньовенно 14 діб, для підтримуючої терапії 800-1600мг/доба перорально на протязі 16 діб. Досягається позитивний результат у лікуванні хронічного холециститу, холангіту, жирової дистрофії печінки, хронічного гепатиту, цирозу печінки, депресивних станів, абстинентного синдрому, проте використання гептралу для профілактики та лікування променевих уражень не відоме. Найбільш близьким до запропонованого технічного рішення є спосіб введення щурам серотонін-адипінату внутрішньоочеревинно у дозі 25мг/кг маси за 5 хвилин до опромінення g -квантами 60Со у дозі 900Р з інтенсивністю 41Р/хв [2]. Суттєвими недоліками прототипу є: необхідність введення перед опроміненням; кінцевий продукт розпаду 5-метоксиіндолил-3-оцтова кислота стимулює ріст та розвиток злоякісних новоутворень. В основу винаходу поставлена задача вдосконалення способу профілактики й корекції наслідків впливу іонізуючого випромінювання на організм шляхом застосування антиоксидантного препарату гептрал, що дозволить досягти більш високого терапевтичного ефекту за рахунок посилення функціональної спроможності усіх ланок глутатіонової протиперекисної системи та зниження інтенсивності процесів перекисного окислення ліпідів. Поставлена задача вирішується тим, що згідно винаходу, додатково до традиційної терапії використовують внутрішньоочеревинне введення гептралу у дозі 10мг/кг маси кожні 12 годин загальним курсом 7-10 діб. Спосіб використовується наступним чином. Активним компонентом гептралу є адеметіонін, який бере участь у трьох важливих метаболічних ланцюгах організму: трансметилюванні, транссульфуруванні та амінопропілюванні і діє як попередник важливих субстратів цистеїну, глутатіону, таурину та коензиму А. Експериментальна апробація заявленого способу проведена на 270 щурах самцях лінії Вістар одного віку масою 180-200г. Тварин було поділено на 3 експериментальні групи: 1) контрольна група (інтактні тварини); 2) тварини, що зазнали багаторазового g-опромінення у сумарній дозі 1,5 Гр; 3) тварини, що зазнали багаторазового g -опромінення у сумарній дозі 1,5Гр та курсового введення гептралу. Багаторазове g -опромінення проводили на g -терапевтичному приладі АГАТ-Р №83 (ізотоп 60Со) за таких технічних умов: 0,1Гр кожних 24 години (до експерименту тварин брали по завершенні сумарної дози 1,5Гр), потужність дози 0,39Гр/хв; ВДП=100см; експозиція 39,6хв. Гептрал вводили внутрішньоочеревинно через 15 хвилин, 12, 24, 36, 48, 60, 72, 84, 96, 108, 120, 132, 144, 156 годин після радіаційного впливу з розрахунку 10мг/кг маси. Після введення гептралу тварин брали до експерименту через 24 години, 3, 7 та 15 діб. Щурів забивали методом швидкої декапітації. У тимусі та селезінці визначали кількість відновленого глутатіону, малонового діальдегіду, дієнових кон'югатів, активність глутатіонредуктази й глутатіонпероксидази. Порівняльні аналізи результатів дослідження наведені у таблиці. Позитивний вплив гептралу виявляється вже через 24 години після закінчення курсового введення. При цьому відбувається стабілізація функціональної спроможності глутатіонових ферментів, а також значне збільшення вмісту відновленого глутатіону. В порівнянні з аналогічною групою тварин, яким не вводили гептрал, активність глутатіонредуктази й глутатіонпероксидази збільшується відповідно на 29,2% і 9,9%, а вміст відновленого глутатіону вищий на 19,7%. В цей же час зменшується кількість малонового діальдегіду та дієнових кон'югатів як у селезінці, так і в тимусі. Третя доба характеризується незначним зменшенням кількості відновленого глутатіону та зниженням активності глутатіонових ферментів по відношенню до показників попереднього терміну, але порівняно з аналогічними значеннями у групі тварин, яким не вводили гептрал, вміст відновленого глутатіону на 20,1%, активність глутатіонредуктази - на 42,1% та глутатіонпероксидази - на 57,2% вище. Ці зміни відбуваються на тлі незначного підвищення вмісту як початкових, так і кінцевих продуктів перекисного окислення ліпідів. В подальші терміни експерименту спостерігається тенденція зростання вмісту відновленого глутатіону відносно попереднього терміну, але рівня контролю він так і не досягає. На 7-у добу в порівнянні з тваринами, яким не вводили гептрал, вміст відновленого глутатіону в селезінці на 16,2% вищий, збільшується також активність глутатіонредуктази й глутатіонпероксидази на 43,2% і 7,7% відповідно. Показники активності глутатіонових ферментів на 15-у добу дещо знижуються по відношенню до попереднього терміну і майже сягають контрольних значень. У той же час порівняно з тваринами, яким не вводили гептрал, кількість відновленого глутатіону та активність глутатіонредуктази й глутатіонпероксидази відповідно є вищою на 30,7%; 40,5%; 41,2%. Кінцевий термін спостереження відзначається стійким зменшенням вмісту малонового діальдегіду і дієнових кон'югатів як по відношенню до усіх попередніх термінів, так і до групи тварин, що не одержували лікування, але показників контролю він так і не сягає. Кількість малонового діальдегіду у селезінці перевершує останній на 20%, а дієнових кон'югатів на 12,4 %, у тимусі - на 19,8% та 14,4% відповідно. У порівнянні з прототипом, запропоноване технічне рішення дозволяє за рахунок підвищення функціональної спроможності глутатіонової ланки антиоксидантної системи організму досягти більш виразного профілактичного й клінічного ефекту, що може бути використано для профілактики й лікування хронічної променевої хвороби людини. Література: 1. Горелова Н.В., Антипов В.В., Васин М.В. Сравнительное изучение противолучевых свойств производных серотонина при повторном применении перед g -облучением // Радиобиология. -1977. -Т.17, вып. 3. -С.414-418. 2. Кукес В.Г. Клиническая фармакология. - М.: ГЭОТАР Медицина, 1999. -517с. Таблиця Вміст відновленого глутатіону (нмоль/г тканини), глутатіонредуктазна (нмоль NADPH/хв. на 1г тканини) та глутатіонпероксидазна (нмоль NADPH/хв. на 1г тканини) активності в органах опромінених щурів M±m;n=10 Вміст відновленого глутатіону селезінка тимус Контроль 0,511±0,020 0,682±0,018 Термін по 24 години 0,309±0,012 0,349±0,009 завершенні 3 доби 0,267±0,010 0,318±0,008 сумарної дози 7 діб 0,316±0,012 0,456±0,012 15 діб 0,268±0,010 0,303±0,008 Термін по 24 години 0,409±0,016 0,519±0,013 завершенні 3 доби 0,369±0,014 0,479±0,012 сумарної дози 7 діб 0,398±0,015 0,523±0,013 та введення 15 діб 0,425±0,016 0,562±0,014 гептралу Серії дослідів *Р>0,05 по відношенню до контролю Активність Активність глутатіонредуктази глутатіонпероксидази селезінка тимус селезінка тимус 32,64±0,58 46,32±0,48 72,34±0,64 79,21±0,59 23,53±0,42 30,29±0,31 95,06±0,84 106,85±0,80 18,44±0,33 21,22±0,22 52,66±0,47 37,15±0,28 21,80±0,39 32,56±0,34 80,37±0,71 98,85±0,74 21,22±0,38 26,77±0,28 46,08±0,41 35,65±0,27 33,06±0,59 45,67±0,47* 102,22±0,90 109,8б±0,82 32,18±0,57* 47,52±0,49* 94,04±0,83 104,00±0,77 35,90±0,64 53,78±0,56 85,94±0,76 102,97±0,77 34,44±0,61* 48,64±0,50* 75,89±0,67* 89,27±0,67