Спосіб лікування межових психічних розладів в осіб, що зазнали впливу іонізуючого випромінювання

1. Спосіб лікування межових психічних розладів у осіб, що зазнали впливу іонізуючого випромінювання, який включає раціональну психотерапію, аутогенне тренування, психогігієнічний комплекс фізичних вправ і самомасажу біологічно активних 28709 при вегето-судинній дистонії писали В.Д. Деменко, С.Ю. Бурко [1]. Після краніоцеребральної гіпотермії у хворих з органічним ураженням головного мозку травматичного генезу (черепно-мозкова травма) відбувалося відновлення функціональної реактивності, нормалізувався венозний відтік, відновлювалася нормоволемія, частіше на тлі стабільного підвищення судинного тиску. Відзначалося зменшення кількості локальних змін на електроенцефалограмі (ЕЕГ) з реорганізацією функціонального стану мозку (впорядкування амплітудно-частотних характеристик основних ритмів, їх просторового розподілу; нормалізація функціональної реактивності, регрес судорожної активності та ознак іритації регуляторних структур мозку [4]. Однак основним недоліком вищезазначеного засобу є необхідність наявності громіздкої, спеціально створеної для цього апаратури. Загальними основними недоліками перерахованих вище аналогів засобу, що пропонується, є те, що вони досить громіздкі і не дозволяють добитися достатньо повної редукції межових психічних розладів у осіб, що зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Частково вищезазначені недоліки усуваються в способі лікування межових психічних розладів, що з'явились в осіб, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання, вибраному нами в якості прототипу [7]. О.М. Морозов при лікуванні межових психічних розладів, що постали внаслідок впливу іонізуючого випромінювання, використав такі методики психотерапії, як раціональна психотерапія, ауто- та ге теросугестивний вплив в стані неспання та аутогенного занурення, а також психогігієнічний комплекс, який містить в собі спеціальні фізичні, дихальні вправи та самомасаж (розроблений на основі східної медицини) є впливом на біологічно активні точки організму. Однак вибраний нами прототип володіє наступними недоліками: 1. Не дозволяє добитись достатньо повної редукції межових психічних розладів в межах різноманітних патологічних станів, які постали внаслідок впливу іонізуючого випромінювання. 2. Характеризуються більш складним і тривалим часом проведення курсового лікування. 3. Недостатньо ефективний при лікуванні вегетативно-судинної дистонії, що є часто суп утньою патологією межових психічних розладів в межах того або іншого захворювання радіаційного генезу. Завданням засобу, що пропонується, є: - скорочення термінів лікування; - збільшення термінів ремісії хворих з неврозоподібними розладами як органічного, так і соматичного генезу, які з'явилися внаслідок впливу іонізуючого випромінювання і супутньої вегетативної патології. Поставлена задача досягається шляхом використання в лікуванні межових психічних розладів раціональної психотерапії, аутогенного тренування, спеціально створеного комплексу фізичних вправ, самомасажу біологічно активних точок і хлоретилового охолодження голови. Раціональна психотерапія проводиться з початку курсу лікування. Вона складалася з індивіду альних і групових бесід і переслідувала мету вироблення правильного відношення до свого захворювання та адекватної оцінки своїх можливостей. Аутогенне тренування було розроблене з урахуванням особливостей клініки ураження центральної нервової системі у осіб, що зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС [7]. Зокрема, порушення пам'яті, ослаблення спроможності до концентрації уваги, вегетати вно-судинні розлади та інше ускладнюють навчання таких хворих по звичайній схемі. Як вихідна методика застосовувався класичний варіант аутогенного тренування [10]. В процесі роботи, навчання стандартним вправам проходило в три етапи: навівання наяву; гетеротренінг; аутотренінг. Спеціально створений психогігієнічний комплекс фізичних вправ і самомасажу біологічно ак тивних точок включав в себе чотири частини: релаксація та відпочинок в стані релаксації; самонавівання; вихід зі стану релаксації; дихальна гімнастика та самомасаж. В комплекс дихальної гімнастики та самомасажу входили чотири вправи, дія яких була спрямована на легені, черевну порожнину та голову (самомасаж голови, "повне дихання", "втягнення живота"). Хлоретилове охолодження голови полягало в проведенні хлоретилового зрошення потиличної області. Зрошувалась площа приблизно рівна площі середньої долоні з захопленням шкіри шиї на 3-4 сантиметри нижче волосяного покрову. Відомо, що застосування хлоретилу (Aeth ylii chloridum) для вступного або короткочасового наркозу. Інколи ним користуються для короткочасового поверхневого знеболення. В зв'язку з поверхневою дією хлоретилу ним інколи користуються для лікування (кріотерапії) рожистого запалення, нейроміозитів, невралгій, термічних опіків [3]. В комплексі лікування межових психічних розладів в поєднанні з психотерапією хлоретил використовується вперше. Суттєвість даного винаходу характеризується конкретними прикладами. Приклад 1 Хворий К., 38 років, ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (в ніч аварії, 26 квітня 1986 року, знаходився в охороні станції, коли і зазнав впливу іонізуючого випромінювання). Занедужав з 1987 року. В нинішній час його нервовопсихічні розлади включали в себе астенію, афектованістю та збудливістю, вегетативно-судинну дистонію. Відвідував заняття протягом 25 днів. З початку курсу лікування хворому проводилася раціональна психотерапія, яка складалася з індивідуальних бесід і переслідувала мету вироблення правильного відношення до свого захворювання та адекватної оцінки своїх можливостей. Після цього хворий засвоїв основи аутогенного тренування (з переходом від навівання наяву та гетеротренінгу до аутотренінгу). Оволодів однією підготовчою та трьома стандартними вправами та придбав навичку аутогенного занурення за 5-7 днів. Як вихідна методика застосовувався класичний варіант аутогенного тренування. Підготовча вправа "Моя права рука важка" і "Моя права рука 2 28709 тепла" є базовими. Вони дозволяли оволодіти навичками AT (аутогенного занурення та лікувального самонавіювання). З восьмого дня заняття були повністю а утогенними. Далі хворому проводився комплекс вправ другого ступеня аутогенного тренування, що здійснювалось в шість етапів: роз'яснювальна та раціональна психотерапія з психоаналітичною обробкою обтяжуючої афективної напруги; навівання нових рис особистості, починаючи з "пізнай самий себе"; аутосугестія нових рис особистості в стані аутогенного занурення; сенсорна репродукція оновленого "Я"; ігровий варіант відтворення нових рис особистості в природній обстановці. В процесі занять аутогенним тренуванням хворий вів щоденник самоконтролю з фіксацією в спеціально розробленій анкеті остаточних результатів лікування і динаміки свого стану. На основі цього в подальшому будувалася таблиця остаточних даних, в якій порівнювалися досягнуті результати з бажаними. Після цього з хворим, протягом 15-20 хвилин 1-2 рази на день, проводилося заняття дихальною гімнастикою і навчання основам самомасажу біологічно активних точок. В комплекс входили чотири вправи, дія яких була спрямована на легені, черевну порожнину та голову (самомасаж голови, "повне дихання", "втягування живота"). Перша вправа - включала в себе "повне дихання". Воно було розраховане на включення в акт дихання тих відділів легень, що звичайно мало вентильовані. В процесі його виконання покращувався кругообіг внутрішньочерепної рідини, посилювався струм крові в легенях, внаслідок чого відбувалося більше насичення киснем крові та, як слідство, всього організму. Дана вправа призводила до зменшення головного болю. Друга вправа - "втягнення та випинання живота". Сприяло зміцненню передньої черевної стінки, масажу внутрішні х органів та інтенсифікації кровотоку в них, розсмоктуванню внутрішньочеревних жирових відкладень. Після дихальної гімнастики хворим проводився самомасаж біологічно активних точок. Починаючи з скронь, пальцями двох рук синхронно з обох боків, з великою силою, повільними коловими рухами вироблявся масаж надбрівних дуг, починаючи з внутрішньої сторони орбіти і далі назовні. Між вказівним та великим пальцями, синхронно, з двох боків інтенсивно масувалися внутрішні поверхні вушної раковини та слухові проходи. Долоні обох рук інтенсивними коловими рухами масували вушні раковини. Далі, по черзі поклавши долоні на область лобу, тім'я, та потилицю, вироблялися різноспрямовані рухи в кожному з цих положень. При цьому хворому рекомендувалося намагатися зсунути шкіру відносно кісток черепу. В кінці здійснити інтенсивний масаж м'язів від потилиці і до комірової зони. На закінчення хворому проводилися хлоретилові зрошення потиличної області. Зрошувалась площа приблизно рівна площі середньої долоні з захопленням шкіри шиї на 3-4 сантиметри нижче межі волосяного покрову. При вираженому волосяному покрові на голові, капіляр ампули вводився безпосередньо між волоссям для покращення по падання струму препарату безпосередньо на шкіру. Таких зрошень проводилося 8-10 з стандартної ампули у 30 мл до виявлених відчуттів похолодання та заніміння зрошуваної ділянки. Після проведення викладеного вище курсу у хворого знижувались астенічні прояви, вегетосудинні порушення, що приблизно вдвічі перевищує ремісії при інших засобах лікування. Приклад 2 Хворий О., 41 рік, ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. В травні 1986 року, проводячи дозиметричні роботи, застряв в БТРі в зоні з високим рівнем радіації. Самостійно вибратися з машини не міг. Провів в замкнутому просторі близько 15 хвилин. З кінця 1986 початку 1987 року у нього сформувався виражений фобічний синдром (клаустрофобія) на тлі вегетативно-судинної дистонії та астенічних розладів. Відвідував заняття протягом 30 днів. В даному випадку пацієнту також на початку курсу проводилася раціональна психотерапія, в процесі якої відбувалося вироблення правильного відношення до свого захворювання. При цьому пацієнту пояснювалися особливості його болісних симптомів (побоювання замкнутого простору, тривога) шля хом апеляції до розуму, тобто сама особистість активно брала участь в лікувальному процесі. Застосовуючи метод раціональної психотерапії, ми використали логічні докази та доводи. При цьому аргументи, які наводились, були ясними, а формулювання простими та дохідливими, без складних оборотів і нагромаджень спеціальних термінів. Після раціональної психотерапії використовувалося описане в першому прикладі аутогенне тренування з прагненням до вироблення нових рис особистості та підвищеної стресостійкості. Як і в першому прикладі, проводився комплекс вправ другої східки аутогенного тренування, що здійснювалось в шість етапів: роз'яснювальна та раціональна психотерапія з психоаналітичною обробкою обтяжуючих тривоги, страху (в даному випадку замкнутого простору); навівання нових рис особистості, починаючи з "пізнай самий себе"; аутосугестія нових рис особистості в стані аутогенного занурення; сенсорна репродукція оновленого "Я"; ігровий варіант відтворення нових рис особистості; відтворення нових рис особистості в природній обстановці. Закінчувалось лікування навчанням та проведенням самомасажу, ди хальної гімнастики та хлоретилових блокад. Після проведеного курсу у хворого відбувалося зниження астенічних проявів, вегетативносудинних розладів, нормалізація рівня тривожності, дезактуалізація фобічних розладів. Клінічна оцінка ефективності засобу лікування, що пропонується, проводилася по 3-и бальній шкалі ступені виразності симптомів. Як видно з таблиці, найбільшої терапевтичної корекції виявилися схильні такі ознаки як підвищена роздратованість, коливання настрою, астенічні розлади та симптоматика, характерна для вегетативносудинної дистонії. Редукція психопатологічних симптомів в ході лікування простежувалася через 2-3 сеанси, тобто протягом першого тижня. 3 28709 Найбільш стійкий ефект виявлявся через 3-4 тижні психотерапії. Клінічно терапію вважали успішною, якщо по трьох і більш симптомах вдавалося добитися їх редукції на 1 бал. Ефективність засобу лікування, що пропонується, межових психічних розладів у порівнянні з методом-прототипом статистично достовірно (таблиця). Крім клінічного також проводилася патопсихологічна оцінка ефективності засобу лікування, що пропонується. Оцінка здійснювалася за допомогою шкал тривожності Спілбергера, особистого питальника Айзенка та тестової карти САН (самопочуття, активність, настрій). Зниження тривожності по шкалі Спілбергера в ході терапії запропонованим засобом спостерігалося вже до кінця першого тижня. До закінчення курсу лікування відбувалася нормалізація рівня тривожності. Спосіб прототип давав пониження тривожності без повернення до норми (фіг. 1). Отримані результати свідчать про підвищення психоемоційної адаптації в системі особистих відношень, досягнутої за допомогою розробленого методу психотерапії. В процесі терапії запропонованим нами засобом відбулося достовірне зниження показників нейротизму (емоційна лабільність) в осіб з межовими психічними розладами які виникли внаслідок впливу іонізуючого випромінювання (фіг. 2). Редукція емоційної лабільності простежувалася протягом першого тижня та досягала максимуму до кінця лікування. При цьому запропонований нами засіб призводив до нормалізації нейротизму, в той час як засіб прототип давав пониження нейротизму, рівень якого залишався вище норми. Таким чином, за патопсихологічною оцінкою запропонований нами засіб виявився ефективніше засобу прототипу в корекції порушень психоемоційної сфери та підвищенні стресостійкості. Результати контролю ефективності лікування за допомогою тестової карти САН виявили підвищення по всіх трьох показниках: самопочуття, активності та настрою. Достовірними вони виявилися по відношенню до активності та настрою (фіг. 3). При цьому використання запропонованого нами засобу психотерапії приводило до підвищення показників активності та настрою до рівня норми, тоді як при використанні засобу прототипу приводило до підвищення активності та настрою до нижньої межі норми. Таким чином клінічна та патопсихологічна оцінка ефективності запропонованого нами засобу терапії межових психічних розладів у осіб, що зазнали впливу іонізуючого випромінювання, підтвердила його високу лікувальну результативність. Було відзначено підвищення адаптації та саморегуляції, оволодіння навичками редукції стресу. лечении больных вегетати вной дистонией // Український вісник психоневрології. - 1994. - Вип. 4. С. 12-14. 2. Ильичева В.И. Особенности социального взаимодействия у больных с пограничными психическими расстройствами и групповая психотерапия // Соц. и клиническая психиатрия. - 1995. № 3. - С. 81-84. 3. Машковский М.Д. Лекарственные средства. Пособие по фармакотерапии для врачей. М.: "Медицина", 1988. - Ч. 1, С. 15. 4. Мелихов-Перепечь М.С., Грищенко О.И. Некоторые патогенетические механизмы краниоцеребральной гипотермии (КЦГ) при отдаленных последствиях закрытых черепно-мозговых травм (ОП ЗЧМТ) // Український вісник психоневрології. 1994. - Вип. 4. - С. 221-223. 5. Ми хайлова К.В. К механизмам психотерапевтического воздействия при неврозоподобных вариантах патологии глубинных структур мозга // 3-й Междунар. симпозиум социалистических стран по психотерапии. - Л., 1979. - С. 37-39. 6. Морозов A.M. Психотерапия у участников ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС // Актуальные и прогнозируемые нарушения психического здоровья после ядерной катастрофы в Чернобыле: Тез. междунар. науч. конф. Украина. - К., 1995. - С. 208. 7. Морозов A.M. Неврозоподобные расстройства и психотерапия при малых радиационных поражениях. - К.: "Логос", 1996. - 132 с. 8. Методические рекомендации по реабилитации больных, перенесших тяжелую черепномозговую травму: (Ме тод, рекомендации) / НИИ неврологии и психиатрии; Сост. А.И. Нягу. - Х., 1982. - 16 с. 9. Панченко О.А. Психо терапия дезадаптации у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС // Український вісник психоневрології. - 1994. Вип. 4. - С. 223-228. 10. Рожнов В.Е. Эмоционально-стрессовая психотерапия // Руководство по психотерапии / Под ред. В.Е. Рожнова. - М., 1985. - С. 29-45. 11. Соколова Е.Т. Психотерапевтический контакт в работе с пациентами, страдающими пограничными расстройствами // Соц. и клиническая психиатрия. - 1995. - № 3. - С. 58-63. 12. Принципы краткосрочной психотерапии в отдаленном периоде аварии на Чернобыльской АЭС // С.И. Табачников, С.В. Ти тиевский, С.И. Найденко и др. // Актуальные и прогнозируемые нарушения психического здоровья после ядерной катастрофы в Чернобыле: Тез. междунар. науч. конф. - Украина. - K., 1995. - C. 228. 13. Система психотерапии в комплексе лечения больных травматическими поражениями головного мозга: (Метод. рекомендации) / Сост. А.Т. Филатов, П.В. Волошин, Б.В. Михайлов - М., 1981. - 22 с. 14. Фюреди И., Гидаш Г. Реабилитация и психотерапия // 3-й Междунар. симпозиум социалистических стран по психотерапии. - Л., 1979. - С. 95. Джерела інформації 1. Деменко В.Д., Бурко С.Ю. Эффективность краниоцеребральной гипотермии в комплексном 4 28709 Таблиця Порівняльна таблиця ефективності лікування межових психічних розладів у осіб, що зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС при використанні запропонованого методу та методу прототипу № п/п 1 2 3 4 5 6 7 СИМПТОМИ Підвищена роздратованість Емоційна слабкість Дисомнія Астенічні розлади Коливання настрою Необхідність приймання транквілізаторів Вегетативні розлади До лікування n=80 2,7+0,3 1,7+0,6 2,4+0,2 2,7+0,5 2,0+0,3 Виразність симптомів по 3-бальній шкалі Після лікування Після лікування Р методом запропонованим прототипу n=80 методом n=80 2,1+0,2