Спосіб лікування хронічного гнійного обструктивного бронхіту ускладненого розвитком бронхоектазів

Винахід відноситься до медицини, зокрема до пульмонології, і стосується лікування хронічного гнійного обструктивного бронхіту ускладненого розвитком бронхоектазів. На сьогодні хронічні обструктивні бронхіти залишаються важливою медико-соціальною проблемою, що пов'язують з високою захворюваністю, інвалідизацією та смертністю від даної патології і, звичайно, вагомими економічними затратами. Поширеність хронічних обструктивних бронхітів із 1982 року зросла на 48%. Так серед мешканців України захворюваність на дану недугу за різними даними складає від 2,72% до 13% (6,5млн людей). Хронічні обструктивні захворювання легень є причиною смерті 25 із 100 тисяч чоловіків, серед жінок даний показник - дещо менший. Значне збільшення росту захворюваності на хронічний обструктивний бронхіт пов'язують із порушенням загальних і локальних адаптаційно-захисних механізмів людини, погіршенням умов зовнішнього середовища, поширенням шкідливих звичок, зокрема куріння, та виникненням антибіотикорезистентних штамів мікроорганізмів. У зв’язку з цим зрозумілою є цікавість до проблеми патогенетичних особливостей хронічних гнійних обструктивних бронхітів, як найбільш важкої категорії пацієнтів. Серед факторів, що зумовлюють ускладнення хронічних обструктивних бронхітів розвитком бронхоектазів виділяють такі, як несвоєчасне або неповноцінне лікування, особливості етіології, локалізації, наявність супутніх бронхолегеневих за хворювань, шкідливих звичок, виробничих шкідливостей, а також змінами в імунній системі людини. У зв'язку з цим постає необхідність у вивченні причин, котрі призводять до прогресування та розвитку бронхоектазів при хронічному гнійному обструктивному бронхіті. Значну роль у даній проблемі відіграє порушення у системі імунологічної резистентності, зокрема системі альвеолярних макрофагів. Проте усі відомі способи лікування хронічного гнійного обструктивного бронхіту ускладненого бронхоектазами не задовольняють ні потреби практичної охорони здоров’я, ні хворих, оскільки вони не передбачають відновлення функції альвеолярних макрофагів (ключової структури локального бронхоальвеолярного захисту) та загальної імунологічної резистентності людини. Водночас, відомий спосіб лікування затяжних пневмоній шляхом використання препаратів ербісол та ліпін, який передбачає відновлення функції системи альвеолярних макрофагів та загальної імунної резистентності людини [Патент України №49572, А61К31/00, Бюл.№9, 2002p.]. Проте даний спосіб, який передбачає використання лікарських препаратів природного походження ліпіну та ербісолу, розрахований лише на лікування пневмоній із затяжним перебігом. Він не передбачає використання одного з препаратів - ербісолу при лікуванні хронічних обструктивних бронхітів ускладнених розвитком бронхоектазів. В основу винаходу - Спосіб лікування хронічного гнійного обструктивного бронхіту ускладненого розвитком бронхоектазів - поставлено задачу створення нового більш вдосконаленого комплексного способу лікування хронічного гнійного обструктивного бронхіту з наявністю бронхоектазів шляхом використання нового біологічно активного лікарського препарату ербісол, що дає можливість - забезпечити відновлення функції системи локальних макрофагів легень та загальної імунологічної резистентності організму людини. Поставлена задача у запропонованому винаході вирішується тим, що комплекс лікування хронічного гнійного обструктивного бронхіту доповнюється, згідно винаходу, додатковим (одночасно, ще й) використанням лікарського препарату природного походження ербісол, який вводять дом’язово один раз на добу протягом 8-ми днів і далі два рази на добу протягом 4-ох днів, у кількості 2,0мл одноразової дози. Поставлена задача у запропонованому винаході вирішується за рахунок включення у комплекс лікування вітчизняного ендогенного регенераторного біологічного імуномодулюючого препарату - ербісол. Він є небілковим низькомолекулярним комплексом природних органічних речовин негормональної природи. Первинним ефектом дії ербісолу є активація макрофагів з наступною модуляцією стану клітинного імунітету та запуску репаративнорегенераторних процесів. Препарат не має кумулятивних властивостей, не спричиняє алергізуючого, канцерогенного та тератогенного ефектів. При цьому ербісол виявляє протизапальні властивості, нормалізує функцію гепатоцитів, здійснює мембранстабілізуючий та антиоксидантний ефекти на рівні плазматичних мембран, запобігає розвитку дистрофії і цитолізу при ураженні печінки. В залежності від вихідного рівня імунологічної резистентності організму, препарат корегує активність і інших факторів гуморального та клітинного імунітету, індукує синтез інтерферону, інтерлейкінів, підвищує чутливість рецепторів до сигнальних медіаторів, активує ДНК-полімеразу-В (репарація на генетичному рівні). Ербісол потенціює дію антибіотиків та зменшує їх токсичний побічний вплив. Центральною ланкою запуску дії ербісолу є активація системи ендогенних локальних макрофагів, які власне відіграють чільну роль у проблемі розвитку та прогресуванні бронхоектазів при хронічному гнійному обструктивному бронхіті, порушенні чи неповноцінному відновленні бар'єрної функції легень. Отож, внаслідок такого комплексного підходу, створено новий спосіб лікування хронічних гнійних обструктивних бронхітів ускладнених розвитком бронхоектазів, який забезпечує відновлення функції системи альвеолярних макрофагів та загальної імунологічної резистентності організму. Спосіб комплексного лікування хронічного гнійного обструктивного бронхіту, ускладненого розвитком бронхоектазів, доповнює схему базисної терапії хронічних гнійних обструктивних бронхітів, впровадження якого зумовлює скорочення термінів госпіталізації, подовження фази ремісії хвороби, що покращує якість лікування хворих, а значить збільшує й тривалість життя пацієнтів. Запропонований спосіб здійснювали таким чином. З урахуванням класифікації Європейського респіраторного товариства (1993р.) і на основі діагностичних критеріїв Б.Є.Вотчала, хворому призначали відповідну базову терапію: бронхолітики, антибіотики, муколітики, протизапальні середники, поряд з якими призначається комплексна терапія - лікування ербісолом. Лікарський препарат ербісол хворому вводять дом’язово один раз на добу протягом 8-ми днів і далі два рази на добу протягом 4-ох днів, у кількості 2,0мл одноразової дози. Приклад. Хворий Р. 52р., діагноз Хронічний гнійний обструктивний бронхіт з наявністю бронхоектазів у нижніх долях легень. Фаза загострення. Перібронхіальний пневмосклероз. Емфізема легень. ДН І ст. При поступленні у крові - ШОЕ-18мм/год, лейкоцитоз з нейтрофільним зсувом вліво; поверхнево-активна фракція системи сурфактанту легень 6,52мкмоль/л. Рівень лізоциму сироватки крові 4,21мг/мл, рівень лізоциму бронхоальвеолярного вмісту - 5,56мг/мл, рівень інтерлейкінів 1-бета та 2 сироватки крові склав відповідно 64,5пг/мл та 38,9пг/мл. Рентгенологічно визначається пері бронхіальний та периваскулярний пневмосклероз, корені легень структурні, поширені, у нижніх долях легень - циліндричні бронхоектази; спірографічно - дихальна недостатність IIст. змішаний тип. На основі діагнозу проводилася терапія хворого у визначених дозах антибактеріальними, протизапальними, бронхолітичними, муколітичними групами препаратів, а поряд з ними призначався ербісол. Лікарський препарат ербісол хворому вводився дом’язово один раз на добу протягом 8-ми днів і далі два рази на добу протягом 4-ох днів, у кількості 2,0мл одноразової дози. На 14 добу від початку хвороби відмічається позитивна динаміка: зменшилася задишка та кількість виділюваного харкотиння, яке набуло білого кольору, кашель турбує тільки вранці, нормалізувалася температура тіла. У крові ШОЕ-12мм/год, нормалізація лейкоцитарної формули. Відновилася активність сурфактантної системи легень - 8,80мкмоль/л. Зросли рівні лізоциму сироватки крові до 8,17мг/мл та лізоциму бронхоальвеолярного вмісту - 9,43мг/мл, а також відновився вміст інтерлейкінів 1-бета та 2 сироватки крові склав відповідно 36,51пг/мл та 147,23пг/мл. Рентгенологічно зберігаються ознаки незворотніх перебронхіальних та переваскулярних склеротичних змін, проте в динаміці зменшилася поширеність коренів легень. Спірографічно зменшення дихальної недостатності до Іст. по змішаному типу. Через 5 місяців від завершення лікування захворювання пацієнта перебуває у фазі ремісії.