Спосіб лікування хронічного обструктивного бронхіту
Номер патенту: 17838
Опубліковано: 03.06.1997
Автори: Лекан Оксана Ярославівна, Губанова Аннемарі Глібовна, Фещенко Юрій Іванович, Коржов Віталій Іванович, Яшина Людмила Олександрівна
Формула / Реферат
Спосіб лікування хронічного обструктивного бронхіту, що включає проведення комплексної медикаментозної терапії, який відрізняється тим, що додатково застосовують білково-вуглеводний концентрат Із мідій.
Текст
Винахід відноситься до області медицини, а саме, пульмонології і може бути застосований для лікування хворих хронічним обструктивним бронхітом. Відомі способи лікування хронічного обструктивного бронхіту (ХОБ) шля хом проведення комплексної медикаментозної (базисної) терапії (БТ), які включають застосування: 1) бронхорозширюючих засобів - бета-адреномінетиків, н-холінолітиків, препаратів групи метилксантинів (Tattersfleld A.E. Bronchodllatator druggs // - 1982. - Vol. 24. - № 5. - P. 414-438) як кожного зокрема, так і в комбінації - поєднання н-холінолітиків з бета-адреноміметиками (Ravazzonl C, Quaglla R., Prete Μ. et al. implego per via Inhalatorla dell assoclazlone Flunlzollde - Salbutamolo nel trattamento della bronchopulmopathla chronica ostruttiva // Gazz. med. ital. - 1987. - Vol. 146 - №6. - P. 279-286), і препаратів, яким властива муколітична, відхаркуюча дія - мукалтін, бромгексин (див. Mlnette A. Baskground of mucolytlc treatment In chronic bronchitic // Europ. J. resp. dls. - 1983. - Vol. 64. - №6. -P. 401-404); 2) у хворих з вираженою бронхіальною обструкцією, яка не піддається лікуванню бронходилятаторами гормональних засобів (див. Hudson L.D., Pterson D.J. Comprehensive respiratory care for patients with chronic obstructive pulmonary disease // Med. clln. N. Amer. - 1981. - Vol. 65, №3. - P. 629-654); 3) у випадку гнійно-обструктивного бронхіту показано застосування антибіотиків і сульфаніламідних препаратів (див. Anthonlsen N.R., Manbreda J. et. al. Antibiotic therapy In exacerbations of chronic obstructive pulmonary disease // Ann. Intern. Mes. - 1987. - Vol. 106 - №2. - P. 196-204), також призначають санацію бронхіального дерева (Герасин В.А., Молодцова В.Г., Шафировский Б.Б. Особенности проведения и оценки эффективности санаций бромхиального дерева при различных формах хронического бронхита // Клиника и лечение хронического бронхита. – Л., 1980. - С. 92-95). Але ці способи мають ряд недоліків: часті алергічні ускладнення при прийомі антибіотиків, які проявляються у вигляді підвищення температури (44 %), змінами на шкірі (22%), появою або посиленням бронхіальної обструкції (12.2%), набряк Квінке (6.9 %) та Іншими проявами алергії. Крім того базисна терапія не приводить до нормалізації процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), не впливає на зміни в Імунному статусі, які мають місце при ХОБ (Сыромятникова Η.Б., Гончарова ΒΑ, Котенко Т.В. Ме таболическая активность легких. - Л.: Медицина, Ленинград, отд-ние, 1987.-С. 252). В основу винаходу поставлена задача удосконалення способу лікування хронічного обструктивного бронхіту, в якому шляхом застосування в комплексній медикаментозній терапії білково-вуглеводного концентрату із мідій (БВК-М) досягається нормалізація показників ПОЛ, підвищення Імунологічної реактивності організму та значне зменшення основних симптомів захворювання, в результаті чого підвищується ефективність лікування та скорочуються строки перебування хворого у стаціонарі. Поставлене завдання вирішується тим, що у способі лікування хронічного обструктивного бронхіту, що включає проведення комплексної медикаментозної терапії, згідно з винаходом, додатково застосовують білково-вуглеводний концентрат Із мідій (БВК-М). Для лікування хворих на ХОБ нами вперше був застосований білково-вуглеводний концентрат Із мідій (БВК-М), який являє, собою комплекс біологічно-активних речовин природного походження: гліколіпопептиди, білкові комплекси полісахаридів, Інсуліноподібні речовини, бюглікан, гліконуклеопептиди, пептиди, а також вільні амінокислоти, ди- і моносахара, таурін, вітамін Α, Ε, РР, U, групи В, більше 20 біогенних макро- і мікроелементів (Рекомендовано Міністерством охорони здоров'я України ТУ У 19180341.001-96). Спосіб здійснюють таким чином. : Пацієнту, якому на основі клініко-рентгенологічних, функціональних, лабораторних, біохімічних та Імунологічних досліджень виставлено діагноз ХОБ, у комплексну терапію включають БВК-М. Препарат призначають у дозі і десертна ложка один раз на добу перед прийомом їжі. Термін лікування становить 21 день. Приводимо конкретні приклади здійснювання способу. Приклад 1 (по способу-прототипу). Хвора Д., 44 роки, історія хвороби №1185. Знаходилась на лікуванні у відділенні діагностики, терапії та клінічної фармакології захворювань легень з 25.06.94 по 20.07.94 року з приводу хронічного катарально-гнійного обструктивного бронхіту у фазі загострення. Поступила із скаргами на сильний постійний кашель з виділенням слизово-гнійного характеру харкотиння до 50 мл на добу, задишку при незначному фізичному - навантаженні, слабкість, пітливість. Хворіє на протязі 5 років. Загострення 2-3 рази на рік. Останнє загострення за 2 тижні до поступлення в стаціонар. Об'єктивно: в легенях на фоні жорсткого дихання білатерально прослуховуються розсіяні сухі хрипи. Тони приглушені, ритмічні. При рентгенологічному обстеженні відмічаються двусторонні фіброзні зміни. Функція зовнішнього дихання (ФЗД) - вентиляційні порушення по обструктивному типу, помірні порушення бронхіальної прохідності. При дослідженні стану оксидантно-антиоксидантної системи виявлено накопления в організмі молекул середньої маси (МСМ) - 0,32 умов. опт. од., (норма - 0,245 умов. опт. од.); та малонового диальдегіду. (МДА) 142,4 мкмоль/л, (норма 58,5 мкмоль/л); зниження активності супероксиддисмутази (СОД) - 10,5 ЕА/мл, (норма -11,5Еа/мл). При вивченні імунологічної реактивності виявлено зниження реакції спонтанного розеткоутворення (ЕРУК) - 26,9 %, (норма - 39,5 %). Хворій була призначена базисна медикаментозна терапія: еуфілін 2,4% - 5,0 мл, строфантін - 0,4 мл, дексазон - 4 мг внутрішньовенно; сальбутамол, лазольван, діазолін. Після проведеного лікування кашель зменшився, харкотиння виділялось у невеликій кількості, задишка турбувала при помірному фізичному навантаженні. При контрольному дослідженні ФЗД відмічається збільшення об'єму форсованого видиху за 1 сек. (FEV1) від 64,5% до 68,1 %, максимальної об'ємної швидкості видиху на рівні 75% (MEF 75) від 59.4% до 61,5 %. максимальної об'ємної швидкості видиху на рівні 50% (MEF 50) від 41,5% до 46,2 %, максимальної об'ємної швидкості видиху на рівні 25% (MEF 25) від 32,4% до 35,1 %. По закінченню лікування МСМ становили 0,30 ум. опт. од., МДА - 121,5 мкмоль/л, СОД - 20,4 ЕА/мл, що свідчило про неповну регуляцію оксидантно-антиоксидантної системи, Показник Ε-РУК склав 32,2% і наближався до норми. Курс лікування тривав 28 днів, по закінченні якого була досягнута фаза неповної ремісії. Приклад 2 (по способу, який заявляється). Хворий Л., 47 років. Історія хвороби №1075. Знаходився у відділенні діагностики, терапії та клінічної фармакології захворювань легень з 08.03.94 по 25.03.94 року з приводу хронічного катарально-гнійного обструктивного бронхіту у фазі загострення. Поступив Із скаргами на сильний постійний кашель із виділенням слизисто-гнійного харкотиння до 50 мл за добу, задишку при незначному фізичному навантаженні, слабкість, пітливість. Хворіє на протязі 8 років, загострення 2-3 рази на рік, частіше у весняно-осінній період. Останнє загострення за 2 тижні до поступлення у клініку. Об'єктивно: в легенях на фоні жорсткого дихання білатерально прослуховуються розсіяні сухі хрипи. Тони серця приглушені, ритмічні. При рентгенологічному обстеженні відмічаються фіброзні зміни, ФЗД вентиляційні порушення по обструктивному типу, вміру виражені тотальні порушення бронхіальної прохідності. Хворому назначена базисна медикаментозна терапія: еуфілін 2,4% - 5,0 мл, строфантін - 0,4 мл, дексаметазон - 4 мг внутрішньовенно; теопек, лазольван, супрастін. На фоні даної терапії розпочато курс БВКМ по 1 десертній ложці один раз на добу перед прийомом їжі. По закінченні лікування стан хворого значно покращився: кашель - рідко, припинилось виділення харкотиння, в легенях перестали прослухо вуватись сухі розсіяні хрипи. При контрольному проведенні ФЗД відмічається збільшення FEV1 від 56,3% до 69,5 %. MEF25 від 30,1% до 39,2 %, MEF50 від 42.7 до 50,0 %, MEF75 від 55,6% до 66,2 %. На фоні лікування нормалізувалися процеси ПОЛ: МСМ до лікування 0,35 умов. опт. од., після - 0,15 умов. опт. од., МДА - з 152,1 до 93,4 мкмоль/л; СОД - з 12,5 до 32,4 ЕА/мл. Імуномодулюючий вплив на Т-систему імунітету виражався у підвищенні показника Ε-РУК з 12,0% до лікування до 40,0% після лікування. Курс лікування становив 21 день, по закінченні якого було досягнуто фазу ремісії. Ускладнення та побічної дії препаратів від проводимої терапії не відмічено. Приклад 3 (по способу, який заявляється). Хвора Н., 40 років, Історія хвороби №1055. Поступила у відділення діагностики, терапії та клінічної фармакології захворювань легень 01.03.94 року з діагнозом хронічний катарально-гнійний обструктивний бронхіт. Фаза загострення. Дифузний пневмосклероз. Емфізема легень. ДН II ст. Хворіє на протязі 10 років. Захворювання пов'язує з частими простудними захворюваннями. Загострення бронхіту відмічає 3-4 рази на рік. При поступленні пред'являє скарги на сильний постійний кашель з виділенням слизисто-гнійного харкотиння, періодично з прожилками крові, до 50 мл на добу, залишку при незначному фізичному навантаженні, субфібрильну температур у. Відмічає загальну слабкість, пітливість. При рентгенологічному обстеженні виявлено двусторонні фіброзні зміни в легенях. На ЕКГ - дистрофічні зміни міокарду. ФЗД - вентиляційні порушення по обструктивному типу, вміру виражені тотальні порушення бронхіальної прохідності. При ФБС виявлено двосторонній дифузний ендобронхіт II ступеню запалення. Хворій було назначено: еуфілін 2,4% - 5,0 мл, дексазон - 4мг - на протязі 6 днів; доксициклін по 100 мг на добу (в перший день 200 мг) - 7 днів; лазольван - по 1 табл. 2 рази в день; дурофілін по 200 мг ранком і ввечері, глюконат кальцію по 0,5 г 3 рази на день. На фоні базисної терапії застосовано БВК-М у дозі 1 десертна ложка 1 раз на добу перед прийомом їжі. На фоні проведеного комплексного лікування було досягнуто фазу ремісії. При виписці - незначний кашель, припинилося виділення харкотиння, зменшилась задишка, нормалізувалась температура тіла. В легенях прослуховувалось жорстке дихання, хрипів не було. За даними ФБС виявився ендобронхіт і ступеню запалення. При дослідженні ФЗД відмічено підвищення FEV1 від 66,4% до 77,2 %, MEF 25 від 26,0% до 42,7 %, MEF 50 від 42,3% до 57,7 %, MEF 75 від 67,2% до 76,5 %. Показник МСМ до лікування становив 0,32 умов. опт. од., після лікування - 0,18 умов. опт. од.; МДА - 150,2 та 90,8 мкмоль/л; підвищення СОД - з 10,5 до 38 ЕА/мл відповідно. Показник Ε-РУК до лікування складав 17,0 %, після лікування - 38,0 %. Курс лікування тривав 21 день. Ускладнень та побічної дії препаратів не відмічено. Запропонований спосіб лікування хронічного обструктивного бронхіту був застосований у 50 хворих (І група - 20 хворих, які отримували базисну терапію; II гр упа -30 хворих, яким додатково застосовували БВК-М). Рівень ендогенної інтоксикації в організмі оцінювали по накопиченню молекул середньої маси (МСМ) в сироватці крові за методикою, розробленою Н.І. Габриэлян та В.і. Шпатовою (Габриэлян Н.И., Липатова В.И. Опыт использования показателей средних молекул в крови для диагностики нефрологических заболеваний у детей. // Лабораторное дело. - 1984. - №3. - С. 138-140). Активність оксидантної системи вивчалась за наступними показниками: концентрація малонового диальдегіду (МДА) в еритроцитах крові визначалася за методикою В.І. Бенисовича і Л.І. Ідельсона (Бенисович В.И., Идельсон Л.И. Образование перекисей непредельных жирных кислот в оболочке эритроцитов при болезни Маркиофана-Микели. // Вопросы медицинской химии. - 1973. - № 2. - С. 5-7). Активність антиоксидантної системи оцінювали за Концентрацією супероксид-дисмутази (СОД) в еритроцитах крові, яку визначали по методиці М. Nlshikimi (Nishikimi M. The occurrence of superoxlde anion in the reaction of reduced phenazine methosulfate and molecular oxlden // Blochem. Blophys. Pes. Commun. - 1972. V. 46, N: 2. - P. 849-854). Кількість Т-лІмфоцитІв визначалася в тесті спонтанного розеткоутворення з еритроцитами барана (Ε-РУК) по F. Bach et al. (див. Bach F., Hlrschhorn К. Lymfocyte interaction: e potential histocompatlbillty test In vitro // Exp. Cell. Res. - 1963. - V. 32. - P. 592-596). В результаті лікування даним способом зменшується задишка, кашель, кількість і характер виділяємого харкотиння, покращуються або нормалізуються показники вентиляційної функції легень. Ремісія, що проявлялася у гр упі хворих, які отримували в комплексній терапії БВК-М була досягнута у 100% пацієнтів, а при БТ – у 71 %. Тривалість лікування у групі хворих із застосуванням БВК-М становила 21 ±1,1 день, а в групі з БТ 28,6±1,2 дня. У хворих ХОБ у вихідному стані був підвищений рівень первинних продуктів ПОЛ - ГП у плазмі крові та МДА - одного з кінцевих продуктів ПОЛ. Відмічалось зниження активності СОД, що свідчить про декомпенсацію антирадикального захисту. Порушення Імунної реактивності організму проявлялось у зниженні показників Т-системи Імунітету. На фоні проведеної комплексної терапії із застосуванням БВК-М у великої кількості хворих відмічається підвищення активності антирадикального ферменту СОД з 10,5±1.80 ЕА/мл до 35,5±9.5 ЕА/мл (Р < 0,05). у порівнянні з БТ - з 11,41 ±5,14 ЕА/мл до 20,1 ± 4,18 ЕА/мл (Р < 0,05). Достовірно знизились показники МСМ з 0,374±0,01 умов. од. до 0,246±0,02 умов, од. (Р < 0,05), у порівнянні з БТ - з 0,356±0,01 умов. од. до 0,299±0,01 умов, од. та МДА з 154,99±9,45 мкмоль/л до 102,3± 7,5 мкмоль/л (Р < 0,05), у порівнянні з БТ з 139,8 8,8 мкмоль/л до 127,2 ±5,5 мкмоль/л. При дослідженні Імунної системи у всіх 100% хворих на ХОБ до лікування була знижена кількість Т-клІтин. На фоні проводимої терапії із включенням БВК-М вона достовірно підвищилась і досягала: до лікування ΕРОК (19,6±2,3) %, після - (37,4± 3,2)% (Р < 0,05). Із аналізу усіх показників видно, що застосування БВК-М у хворих на ХОБ має благоприємний вплив на перебіг захворювання. Ефективність добавки Із мідій підтверджується вираженим Інгібіруванням процесів ПОЛ, підвищення Ε-РУК Т-системи Імунітету. Це дає змогу зробити висновок про доцільність включення БВКМ в комплексну терапію хворих на ХОБ. Таким чином, у порівнянні з прототипом, запропонований нами спосіб лікування ХОБ, шля хом включення у комплексну медикаментозну терапію БВК-М, дозволяє забезпечити значне зменшення основних симптомів захворювання, нормалізувати процеси ПОЛ за рахунок підвищення активності антиоксидантної системи, а також, враховуючи виявлені імуномодулюючі властивості БВК-М, підвищити імунологічну реактивність організму. Запропонований спосіб лікування методично простий, доступний, його антиоксидантні та Імуномодулюючі властивості дають змогу підвищити е фективність лікування, скоротити терміни перебування хворого у стаціонарі та збільшити тривалість фази ремісії. Даний спосіб може бути рекомендований для застосування в терапевтичній практиці.
ДивитисяДодаткова інформація
Автори англійськоюFeschenko Yurii Ivanovych, Yashyna Liudmyla Oleksandrivna, Korzhov Vitalii Ivanovych, Lekan Oksana Yaroslavivna
Автори російськоюФещенко Юрий Иванович, Яшина Людмила Александровна, Коржов Виталий Иванович, Лекан Оксана Ярославовна
МПК / Мітки
МПК: A61K 35/56, A61P 11/08
Мітки: лікування, бронхіту, хронічного, обструктивного, спосіб
Код посилання
<a href="https://ua.patents.su/3-17838-sposib-likuvannya-khronichnogo-obstruktivnogo-bronkhitu.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Спосіб лікування хронічного обструктивного бронхіту</a>
Попередній патент: Літальний апарат вертикального зльоту та посадки
Наступний патент: Зв’язка абразивного інструменту
Випадковий патент: Одно-або багаторядна бурякозбиральна машина