Літак

Винахід відноситься до конструкції літаків і може бути використаний у літакобудуванні. Відомий літак, що містить фюзеляж і встановлене за схемою «верхнеплан» несуче прямокутне крило з лонжеронами, які виконані у вигляді декількох порожніх труб, що розташовані по прямих лініях по всьому розмаху крила послідовно один за одним по хорді, вписані в контур профілю крила, мають завантажувальнорозвантажувальні люки на своїх торцях, що відкриваються, щонайменше, в одному торці крила, а на трубах встановлені кільцеві шпангоути, зв'язані конструктивно подовжнім і поперечними силовими каркасами у вигляді профілів і накладок із крилом, двигуни і стабілізатори (див. а.с. СРСР №847907, МПК В 64 С 3/00, 1981). Однак, фюзеляж літака не забезпечений розвитою несучою площею і має великий розмах крила, що негативно позначається на літальних характеристиках літака в цілому. Задачею створення даного винаходу є забезпечення фюзеляжу і двигунів додатковою несучою площею і за рахунок цього зменшення розмаху крила й поліпшення літально-технічних характеристик літака в цілому. Вказана задача вирішується тим, що в літаку, що містить фюзеляж, несуче крило, яке встановлене за схемою «верхнеплан», двигуни і стабілізатори, згідно винаходу фюзеляж і двигуни оснащені кілеподібними ребрами, що розташовані поздовжньо по довжині фюзеляжу й двигунів, причому несуче крило виконане П-подібної форми, встановлено на надфюзеляжних кілеподібних ребрах і оснащено закрилками по всій довжині розмаху несучого крила. Крім того, у конкретному виконанні кілеподібні ребра на фюзеляжі виконані в кількості 4-х штук і встановлені під кутом 90° відносно один до одного, причому несуче крило встановлене на 2-х надфюзеляжних ребрах. Оснащення фюзеляжу і двигунів кілеподібними ребрами, що розташовані поздовжньо по довжині фюзеляжу й двигунів, дозволяє забезпечити фюзеляж і двигуни додатковою несучою площею і за рахунок цього поліпшити літально-технічні характеристики літака в цілому. Виконання несучого крила П-подібної форми, установка його на надфюзеляжних кілеподібних ребрах і оснащення закрилками по всій довжині розмаху несучого крила дозволяє скоротити довжину розмаху крила, а також при маневрах «зліт-посадка» забезпечує могутнє аеродинамічне гальмо і, за рахунок цього, дозволяє поліпшити літально-технічні характеристики літака в цілому. Вищесказане дозволяє: - поліпшити літально-технічні характеристики літака за рахунок додаткової несучої площі, яка розташована безпосередньо на фюзеляжі і двигунах; - скоротити розмах несучого крила; - підсилити аеродинамічне гальмо; - підвищити механічну міцність фюзеляжу. На фіг.1 зображений літак, який пропонується, загальний вид, на фіг.2 - розріз А-А на фіг.1. Літак містить фюзеляж 1, встановлене за схемою «верхнеплан» несуче крило 2, яке виконане П-подібної форми, кіль 3 несучого крила, двигуни 4, кілеподібні ребра 5 фюзеляжу, кілеподібні ребра 6 двигунів, закрилки 7 несучого крила, закрилки 8 підфюзеляжні, стабілізатор 9, кіль стабілізатора 10, кермо висоти 11. Після розгону літака при зльоті при зачиненні закрилків 7 несучого крила й закрилків 8 підфюзеляжних забезпечується додаткова аеродинамічна підйомна сила, за рахунок якої відбувається зліт і набір висоти. Після набору висоти закрилки 7 і 8 вирівнюють і відбувається політ у горизонтальному напрямку. Посадку здійснюють шляхом зниження обертів двигунів і зачиненням закрилків 7 і 8, що забезпечує зниження швидкості літака аж до посадкової. Стабілізатор 9, кіль стабілізатора 10 і кермо висоти 11 беруть участь у керуванні літаком при маневрах.