Спосіб моделювання защемленої грижі передньої черевної стінки

Винахід відноситься до медицини, а саме до хірургії і може бути використаний для моделювання кили передньої черевної стінки в експерименті. Відомий спосіб моделювання защемленої вентральної кили [1], який включає розсічення шкіри, підшкірної клітковини, апоневрозу та очеревини, виведення кишкової петлі та порушення в неї кровообігу. Недоліком цього способу є відсутність основних елементів защемлення вентральної кили, а саме килового мішку, а також защемлення забезпечується не апоневрозом. Прототипом винаходу є спосіб моделювання защемленої вентральної кили [2], який включає формування випину з очеревиною та кишковою петлею за допомогою лапаратомії, який стягують кисетним швом для защемлення. Спосіб здійснюється наступним чином. На передній черевній стінці вздовж білої лінії черева розтинають шкіру та підшкірну клітковину на протязі 15-20см, потім розтинають апоневроз та очеревину довжиною 18-20см, на 2-3см нижче якого розтинають апоневроз на протязі 5-7см і відшаровують очеревину на 45см навколо розрізу. Потім накладають кисетний шов на апоневроз навколо розрізу. Після чого через перший розріз витолкують кишкову петлю у др угий разом з очеревиною. Апоневроз навколо випину разом з очеревиною та кишковою петлею стягують кисетним швом для її защемлення. Далі зашивають перший розріз та операційну рану таким чином, щоб шкіра покривала вип'ячену ділянку кишки. Недоліком цього способу є неможливість зробити киловий мішок великих розмірів, погана фіксація кишкової петлі у киловому мішку, відсутність проміжку часу між формуванням кили та її защемленням. Ми пропонуємо винахід, який виключає вказані недоліки. В основу винаходу поставлено задачу розробити спосіб моделювання защемленої кили передньої черевної стінки, яка буде максимально наближена до клінічного її перебігу, а саме, буде проміжок часу між створенням кили та її защемленням. Поставлена задача вирішується тим, що в способі моделювання защемленої кили передньої черевної стінки, який включає формування килового випину з очеревиною та петлею кишки, шляхом видалення м'язів з ділянки передньої черевної стінки, петлю кишки фіксують П-подібним швом у киловому мішку, а защемлення кили моделюють шляхом накладання лігатури, на рівні килових воріт, на привідну та відвідну петлі кишки у киловому мішку. Видалення м'язів з місця формування кили дає можливість створити килу великих розмірів, накладання Пподібного шва у шийці килового мішку забезпечує надійну фіксацію петлі кишки у ньому та можливість створити защемлення кили у більш віддалений час, а накладання лігатури на рівні килових воріт, на привідну та відвідн у петлі кишки у киловому мішку дає можливість створити защемлення кили більш дозованим. Спільні ознаки прототипу та винаходу, що заявляється, є те, що килу передньої черевної стінки формують шляхом виконання лапаратомії через яку витолкують кишкову петлю у попередньо створений м'язевоапоневротичний дефект передньої черевної стінки. Відмінністю винаходу від прототипу є те, що формують киловий мішок шляхом відшарування та видалення м'язів з ділянки розташування кили, фіксують кишкову петлю у киловому мішку за допомогою П-подібного шва, защемлення моделюють шляхом накладання та затягування лігатури на рівні килових воріт, на привідну та відвідну петлі кишки у киловому мішку, а також через визначений проміжок часу з моменту створення кили. Порівняння ознак винаходу та прототипу та подані у таблиці: Ознака Формування кили за допомогою лапаратомії Можливість сформувати килу великих розмірів Фіксація кишкової петлі у киловому мішку за допомогою шва Наявність проміжку часу між формуванням кили та її защемленням Ступінь дозованості защемлення кили Спосіб, що заявляється + + Спосіб-прототип + П-подібного шва Кисетного шва + + На фіг.1 (Додаток) представлено схему способу - прототипу: 1 - кишкова петля; 2 - очеревина; 3 - кисетний шов навколо килових воріт. На фіг.2 представлено схему способу, що заявляється: 1 - кишкова петля; 2 - очеревина; 3 - П-подібний шов для фіксації кишкової петлі у киловому мішку; 4 - лігатура накладена на рівні килових воріт, на привідну та відвідну петлі кишки у киловому мішку для моделювання защемлення кили; Спосіб, що заявляється як винахід, виконують наступним чином: під ефірним або внутрішньовенним наркозом, після обробки операційного поля, розсікають шкіру, підшкірну клітковину та м'язи, вздовж білої лінії живота довжиною 18-20см. Взявши край розсічених м'язів на затискач тупим шляхом відділяють від очеревини, з верхнього кута рани, на протязі біля 10-12см. Відокремлені краї м'язів зрізають. Виконують нижче на 3-4см лапаратомію довжиною до 4-5см. Далі колючою голкою проколюють край килових воріт в горі через м'язи та очеревину викоюючись у черевній порожнині. Зарядивши голку др угим кінцем лігатури відступивши на 2-3см до низу проколюють так само м'язи та очеревину викоюючись у черевній порожнині. Потім за допомогою голки проводять дві лігатури у безсудинній зоні брижі тонкої кишки, виведеної через лапаратомний розріз. Аналогічно проколюють протилежний край килових воріт тільки з черевної порожнини. Далі лігатури утворившогося Пподібного шва зав'язують, створюючи при цьому килу передньої черевної стінки. Лапаротомну рану пошарово зашивають та зашивають шкіру над киловим мішком. Защемлення кили моделюють через визначений проміжок часу. Виконують бокову лапаротомію та перев'язують товстою лігатурою привідну та відведну петлі кишки у киловому мішку, у місці килових воріт, визначеною силою. Лапаратомну рану пошарово зашивають. Приклад практичного використання способу. Собака масою 5кг була прооперована 02.01.2003р. по запропонованому способу. Післяопераційний період перебігав без особливостей, явищь непрохідності не спостерігалась. Апетит у післяопераційному періоді, у собаки, був добрий, вагу не втрачала. Через 14 днів з моменту формування кили проводили моделювання її защемлення. У всіх випадках при ревізії килового мішку спостерігалися злуки, мутний темний випіт, кишка темносинього кольору з ділянками крововиливів під серозою та тромбованими судинами брижі. Після зняття Пподібного та защемлюючого шва відмічалось, що привідна петля кишки розширена, гіперемована, а відвідна спала. По запропонованому способу було прооперовано 7 собак та 25 щурів з метою вивчення пластики килових воріт поліпропіленовою сіткою при защемленні кили. Таким чином запропонований нами спосіб моделювання защемленої кили передньої черевної стінки максимально відповідає клінічному перебігу даної патології та зручний при виконанні. Джерела інформації: 1. Лопухин Ю.М. Экспериментальная хирургия. М.: Медицина. 1971. - С.66-69. 2. А.с. СРСР №879631, МПК G09В23/28, 1981.