Штучний кришталик

Винахід відноситься до медицини, зокрема до офтальмології і може бути використаний для хірургічного лікування катаракти ока чи в інших випадках для поновлення зору. Щорічно в світі проводиться більше 5 мільйонів екстракцій катаракти з вживленням штучного кришталика. Очі з існуючими моделями інтраокулярних лінз (ІОЛ) мають незмінну оптичну силу і тому пристосовані для ясного зору, для далі, або поблизу [1]. Для усунення цих недоліків були розроблені штучні кришталики з двохфокусними і багатофокусними лінзами, в яких концентрично чередуються зони для ближнього і дальнього зору [2, 3]. Але ці лінзи не завжди забезпечують пацієнтам нормальний біфокальний зір. Рішення [3] має два задніх фокуси, в зв'язку з чим формуємі на сітківці і в середовищі внутрішньої рідини зображення дальніх і ближніх об'єктів не співпадають. Виконаний з тією ж метою відомий кришталик [4] має дві плосковипуклі лінзи, розташовані одна до другої плоскими поверхнями і скріплені перемичками. Конструкція лінзи являється відносно складною і недостатньо надійною. Найбільш близьким до запропонованого, спрощеним і одночас більш сучасним, являється прийнятий нами за прототип штучний кришталик [5]. Він містить оптичну частину, або штучно створену лінзу, яка покрита прозорою плівкою, і діаметрально розташовані відносно лінзи гаптичні елементи. Плівка виконує функції нівеліруючої поверхні кришталика і дозволяє зменшити травматизм тканини ока під час операції. Припустимо око з цією ІОЛ має еретропічну рефракцію. В разі коли перед оком на близькій дистанції з'являється об'єкт, виникає рефлекс на ціліарне тіло, напруження якого викликає підвищення внутрішнього очного тиску в порожнині шкловидного тіла. Тиск шкловидного тіла на задню капсулу капсулярного мішка викликає зсув до переду капсулярного мішка разом з ІОЛ. Цей зсув в межах 0,25-0,75мм стає основою підвищення оптичної сили ока в цілому, що в свою чергу створює ефект акомодації 0,5-1,5Д. Але така акомодаційна здатність для нормальної працездатності ока являється далеко недостатньою. Основною задачею винаходу є створення кришталика з більшою акомодаційною здатністю, тобто такого, який би забезпечував більш високу якість зору у далину і близько без очкової корекції і максимальну наближеність до природної рухливості ока. Вирішення поставленої задачі досягається тим, що у штучному кришталику, що містить лінзу та периферійне розташовані гаптичні елементи, згідно з винаходом лінза передньою частиною розташована в камері з рідиною, або іншою субстанцією з текучими властивостями, передня стінка якої виконана із прозорої еластичної плівки, задня - у вигляді кільцеподібної еластичної плівки, розташованої по периметру лінзи, а кожен із гаптичних елементів виконано із зовнішньої і внутрішньої частин, місце з'єднання яких розташовано під кільцеподібною боковою стінкою камери, або на ній і являється точкою повороту гаптичного елемента у площині поперечного перерізу лінзи, причому коефіцієнт заломлення рідини складає не менше 1,336. Технічним результатом, який досягається винаходом, являється приближення конструкції ІОЛ до анатомічної структури живого кришталика. На фіг.1 та фіг.2 наведено штучний кришталик в поперечному перерізі для двох його положень, відповідно для дальнього і ближнього зору, на яких зазначено: 1. камера з рідиною; 2. лінза; 3. передня стінка камери; 4. задня стінка камери; 5. зовнішня (периферична ) частина гаптичного елемента; 6. точка повороту гаптичного елемента відносно бокової стінка камери; 7. внутрішня частина гаптичного елемента, яка контактує з лінзою; 8. точки, в яких вн утрішня частина гаптичного елемента контактує з лінзою; 9. капсулярний мішок. Запропонований кришталик виконує свої функції таким чином: В разі зору вдалину він займає позицію в капсулярному мішку, зазначену на фіг.1. В разі виникнення акомодаційного рефлексу вн утрішньоочний тиск зсуває капсулярний мішок 9 до переду. Екватор капсулярного мішка, будучи фіксованим до ціліарного тіла, залишається в тому ж положенні. Максимум зсуву припадає на середину імплантанта, тобто на оптичну частину ІОЛ (фіг.2). При цьому периферичний край зовнішньої частини, гаптичного елемента будучи фіксованим по екватору капсулярного мішка також залишається на місці. Внутрішня частина гаптичного елемента 7 давить на лінзу 2 і змінює форму передньої стінки 3 камери 1. Вона стає випуклою, чим збільшує заломлюючу силу ІОЛ. Програмуючи випуклість передньої поверхні лінзи 2 можно отримати любу потрібну оптичну силу ІОЛ при напрузі акомодації. Збільшення оптичної сили ока в цілому стається за рахунок двох факторів - як наслідок зміни форми передньої стінки 3 камери 1 і завдяки деякому зсуву лінзи 2 до переду. Запропонований механізм збільшення оптичної сили ІОЛ є дуже близьким до природного механізму акомодації. Література 1. А.с. СССР №1116572, кл. А61F1/16, публ. 1982р. 2. Патент США №5112351, кл. А61F1/16, 453-32, 1992р. 3. Патент США, №4635211, кл. А61F1/16, 452-32, 1987р. 4. Патент Російської Федерації №2134086 СІ, кл. А61F1/16, публ. 1999, бюл. №22; 5. Патент України №34462, А61F1/16, публ. 2001, бюл. №2.