Спосіб лікування хворих з поєднанням гіпертонічної та виразкової хвороб

Спосіб, що заявляється, відноситься до медицини, а саме до внутрішніх хвороб і може бути запропонований для лікування хворих з поєднанням гіпертонічної хвороби та виразкової хвороби. В наш час як гіпертонічна хвороба, так і виразкова хвороба характеризуються високим рівнем захворюваності, значним щорічним зростанням втрат від тимчасової непрацездатності, високою частотою ускладнень [1, 2]. Крім того, проблема лікування як виразкової хвороби, так і гіпертонічної хвороби далекі від свого вирішення [3, 4]. Найближчим аналогом лікування хворих з поєднанням гіпертонічної хвороби та виразкової хвороби, є застосування антагоністів кальцію різних гр уп [5]. Істотним його недоліком є неможливість в усіх випадках досягти зниження артеріального тиску шляхом призначення лише антагоністів кальцію, наявність протипоказів до їх призначення в ряді випадків. Найближчим прототипом лікування хворих з поєднанням гіпертонічної та виразкової хвороб є призначення клофеліну [6]. Його недоліком є значна частота побічних ефектів при застосуванні клофеліну, зокрема сухість в ротовій порожнині, закладеність носа, седативний ефект, а також необхідність приймати препарат 4 рази на добу. В основі винаходу поставлено задачу підвищення ефективності лікування хворих з поєднанням гіпертонічної та виразкової хвороб. Технічним результатом є зменшення строків лікування хворих та швидке відновлення працездатності. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі лікування хворих з поєднанням гіпертонічної та виразкової хвороб, що включає призначення гіпотензивного препарату центральної дії згідно винаходу в якості гіпотензивного препарату використовують моксонідін в дозі 0,2-0,4мг на добу. Перевагою даного способу є швидке загоєння виразки, зменшення ступеня запалення слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, нормалізація артеріального тиску в більшості випадків протягом першого тижня лікування, незначна частота побічних ефектів. Спосіб здійснюється наступним чином: Після опитування хворого, збору анамнеза, фізикального дослідження, виміру артеріального тиску, проведення фіброгастродуоденоскопії, внутрішньошлункової рН-метрії та біопсії слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки хворим призначають антихелікобактерна терапія згідно Маастріхтської угоди від 2000 року; в якості гіпотензивного засобу застосовують моксонідін в дозі 0,2-0,4мг 1 раз на добу. Приклад конкретного застосування способу Хворий Б., 1958р.н., історія хвороби №3771 діагноз: гіпертонічна хвороба II стадія. Виразкова хвороба, фаза загострення з локалізацією виразки в цибулині дванадцятипалої кишки, хронічний гастродуоденіт. З анамнезу: протягом 15 років страждає на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки з загостреннями 1-2 рази на рік; останні 5 років діагностована гіпертонічна хвороба з підвищенням артеріального тиску до 200/100мм.рт.ст. Об'єктивно: підвищеної вгодованості (ІМТ=32). Ліва межа відносної серцевої тупості зміщена вліво на 2 см., пульс 80 на 1 хв., ритмічний, артеріальний тиск-180/100мм.рт.ст. Живіт пальпаторно болючий в епігастрії та пілородуоденальній зоні. При фіброгастродуоденоскопії з біопсією слизової оболонки шлунка - в цибулині дванадцятипалої кишки виявлена виразка 0,6´0,9см в діаметрі, хронічний гастродуоденіт, ступінь запалення помірна. Хворий прийняв курс лікування за наступною схемою: омепразол 20мг 2 рази на день, кларитроміцін 500мг 2 рази на день, амоксіцілін 1000мг 2 рази на день протягом 10 днів. В якості гіпотензивного засобу застосовувався моксонідін в дозі 0,2мг, а з 4-го дня - 0,4мг 1 раз на добу. Через 6 днів лікування артеріальний тиск у хворого знизився до цільового - 140/90мм.рт.ст., біль в епігастрії зник на 3-й день лікування, диспепсичні явища- докінця першого тижня. Контрольна фіброгастродуоденоскопія через 3 тижні показала відсутність виразкового дефекту дванадцятипалої кишки та активного запалення слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки. Спосіб, що пропонується, був апробований на базі поліклініки №3 Дарницького району М.Києва та поліклініки №1 Дніпровського району м. Києва. Під нашим спостереженням знаходилось 63 хворих у котрих гіпертонічна хвороба була поєднана з виразковою хворобою шлунка або дванадцятипалої кишки. Всі хворі отримували противиразкову терапію згідно основних положень Маастріхтської угоди від 2000 р. В залежності від характеру гіпотензивної терапії хворих розбили на 3 групи. 1-а група отримувала агоніст І-1 імідазолінових рецепторів моксонідін в дозі 0,2-0,4мг 1 раз на день. 2-а група отримувала клофелін (альфа-2 адреностимулятор центральної дії) в дозі 0,000075-0,00015мг 4 рази на добу. 3-а група отримувала антагоніст кальцію ніфедипін тривалої дії в дозі 20мг 1-2 рази на добу. Агоніст І-1 імідазолінових рецепторів моксонідін є представником нової генерації антигіпертензивних препаратів центральної дії, що порівняно з іншими препаратами цього типу (клофелін, допегіт, гуанабенз, гуан фацин) є як більш ефективними, так і звільненими від значної частини типових для такого роду препаратів побічних дій. В групі ніфедипіна больовий синдром зникав через 4,2±1,1 дні (р>0,05 порівняно з групою моксонідіна), диспепсичний - через 6,5±1,2 дні (р