Спосіб лікування тромбозу вен сітківки

Винахід належить до медицини, а саме офтальмології, і може бути використаний для лікування тромбозу вен сітківки. Відомий спосіб лікування тромбозу вен сітківки - комплексне лікування із застосуванням антикоагулянту прямої дії гепарину парабульбарно (Кацнельсон Л.А., 1978, Никольская В.В., 1987). Недоліком даного способу є низьке співвідношення антитромботичної і антикоагулянтної дії гепарину (1:1), розвиток тромбоцитопенії внаслідок утворення гепарин-індукованих антитіл, що визначає високу ступінь розвитку геморагічних ускладнень (Ramirez-Lassepas М; Quinones M.R. et al., 1986), короткий біологічний період напіврозпаду (60-150хв.), потребує багаторазового (4 рази на добу) введення препарату, час досягнення терапевтичної концентрації у крові 60-90хв, необхідність розрахування дози препарату за показниками коагулограми. Найбільш близьким до способу, що заявляється, є спосіб лікування із використанням внутрішньоартеріального введення препаратів, що забезпечують судиннорозширюючий і дезагрегантний ефект еуфіліну і тренталу (Павлюченко К.П., Єщенко О.І., пат. №21632 А Україна, МПК А61F9/00). Недоліком цього способу є його інвазивність (необхідність катетеризації поверхневої скроневої артерії) та слабкий антитромботичний ефект. В основу винаходу поставлена задача створення такого способу лікування тромбозу вен сітківки, який включав би корекцію основних патогенетичних ланок цього захворювання і, таким чином, забезпечував високий антитромботичний ефект, а також був не інвазивним. Це досягається тим, що в способі лікування тромбозу вен сітківки, що включає комплексну терапію із застосуванням дезагреганту, згідно з винаходом, додатково, протягом перших 7-10 днів від початку захворювання, призначають низькомолекулярний гепарин фраксипарин щоденно парабульбарно в дозі 0,1мл на 0,3мл ізотонічного розчину натрію хлориду, після чого, через 14 днів від початку захворювання, як дезагрегант призначають плавикс в дозі 75мг всередину щоденно, протягом двох тижнів, що забезпечує достатній антикоагулянтний і антитромботичний ефект. Фраксипарин, на відміну від нефракціонованого гепарину, володіє значно вираженішою антитромботичною дією (співвідношення антитромботичної і антикоагулянтної дії 4,5:1) та анти-Хa-активністю. Лікування фраксипарином не потребує багаторазового введення препарату та складного лабораторного контролю. Плавикс селективне інгібує пов'язування GP II b/ІІІа під дією АТФ, таким чином зменшує АДФ-залежну агрегацію тромбоцитів. Строки призначення вказаних препаратів підібрані у відповідності з такими строками для антикоагулянтів прямої дії (перші 7-10 днів з початку захворювання) та дезагрегантів (після 2-х тижнів) для виключення геморагічних ускладнень. Новим у заявленому способі є використання низькомолекулярного гепарину фраксипарину (парабульбарні ін'єкції) та сучасного дезагреганту плавиксу (всередину), які при послідовному застосуванні забезпечують нормалізацію посилених у таких хворих агрегаційної активності тромбоцитів і коагуляційного потенціалу крові, а також ефективну реканалізацію тромбу. Сумарна оцінка ефективності лікування обґрунтовувалася на визначені динаміки ряду лабораторних (агрегаційна активність тромбоцитів за агрегатограмою (Люсов В.А. і співавт., 1972), стан коагуляційного гемостазу (Балуда В.П. і співавт., 1980)) та клінічних (гострота зору, поле зору, резорбція геморагій сітківки і макулярного набряку) показників. Стійкість віддалених результатів лікування триває 7-10 місяців. Хворим призначають лікування із застосуванням вказаних нами препаратів, а також комплексної терапії: фібринолітиків, ангіопротекторів, антиоксидантів, вітамінотерапії. Контролем ефективності призначеного лікування була оцінка клінічного перебігу, стану очного дна (розсмоктування гемо- і плазморагій, резорбція макулярного набряку), зорових функцій (гострота і поле зору), динаміка показників лабораторного контролю (агрегаційна активність тромбоцитів, коагулограма). Результати досліджень, проведених 20 хворим з тромбозом вен сітківки, показали, що поряд із поліпшенням клінічного перебігу і офтальмологічної картини очного дна обстежених пацієнтів наступила позитивна динаміка зорових функцій та досліджуваних нами показників мікроциркуляторного і коагуляційного гемостазу. Спосіб не потребує складного інвазивного втручання та забезпечує ефективну реканалізацію тромбу. Приклад конкретного виконання. Хвора Г., 1945 року народження, історія хвороби №13955/3070, перебувала на стаціонарному лікуванні в очному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні з 17.09.02р. по 1.10.02р. з діагнозом: тромбоз центральної вени сітківки лівого ока. Гіпертонічна хвороба І стадії. При поступленні скарги на різко знижений зір на ліве око. Із анамнезу: хворіє на гіпертонічну хворобу протягом 8 років, лікувалась амбулаторне. З липня 2002 року відмічає скарги на появу миготінь перед очима. З середини вересня відмічає раптове значне зниження зору. Гострота зору правого ока = 1,0. Гострота зору лівого ока = 0,1-0,2, не коригує. Об'єктивно: праве око - спокійне, оптичні середовища прозорі, диск зорового нерва (ДЗН) блідо-рожевий, межі чіткі, артерії звужені, вени звивисті. Ліве око - спокійне, оптичні середовища прозорі, очне дно: ДЗН набряклий, межі нечіткі, крововиливи навколо ДЗН і за ходом судин. Поле зору правого ока в нормі, лівого - концентричне звужене на 5-15°. Загальний стан хворої задовільний. Шкіра та слизові оболонки блідо-рожеві. Дихання в легенях везикулярне. Тони серця ясні, акцент II тону на аорті, межі серця розширені вліво на 1,5см. Живіт м'який, безболісний. Фізіологічні відправлення в нормі. Дані лабораторних методів обстеження: загальний аналіз крові: Еr-4,6´1012/л; Нb-150г/л, ШОЕ-20мм/год; загальний аналіз сечі: питома вага - 1018, солом'яно-жовта, L - 1-2 в полі зору; Еr - немає. Показники мікроциркуляторного гемостазу: кут агрегації - 53,2°; зміна оптичної щільності плазми - 29,5%; час агрегації - 10,1хв; підсумовуючий індекс агрегації тромбоцитів - 58,0%. Показники коагуляційного гемостазу: час рекальцифікації - 98,5сек; активований парціальний тромбопластиновий час (АПТЧ) - 36,5 сек; антитромбін III - 65,2%; фібриноліз еуглобулінів - 225хв. Хворій на фоні III режиму, дієти №5 призначені фраксипарин парабульбарно 0,1мл в 0,3мл ізотонічного розчину натрію хлориду щоденно протягом 10 днів, фібринолізин парабульбарно 0,3мл через день та в інстиляціях, дицинон парабульбарно 0,5мл та внутрішньом'язово 1,5мл через день; дексаметазон 20мг парабульбарно через день; діакарб 1/2 таблетки двічі на день три дні, три дні перерва, потім знову три дні; аспаркам 1 таблетки 3 рази на день; аскорбінова кислота 5% - 4,0мл внутрішньом'язово; магнум А - 1 капсула х 1 раз на день; ФІБС 1,0мл внутрішньом'язово; АТФ 1,0мл внутрішньом'язово. З 2.10.02. хворій призначено плавике по 75мг щоденно протягом 14 днів. В результаті проведеного лікування стан хворої значно покращився. Суб'єктивно хвора відмічає зменшення миготінь перед очима, покращення зору. 15.10.02р.: гострота зору правого ока=1,0; гострота зору лівого ока=0,5, не коригує. Об'єктивно: праве око ДЗН блідо-рожевий, межі чіткі, артерії звужені, вени звивисті. Поле зору в нормі. Ліве око - на очному дні ДЗН з чіткими межами, блідо-рожевий, геморагії сітківки в значній мірі розсмокталися, набряк значно зменшився, реканалізація тромбу. Поле зору -концентричне звуження значно зменшилося: з носової сторони практично до норми, зверху і з скроневого боку - покращилося на 5-10°. Показники мікроциркуляторного гемостазу були наступними: кут агрегації - 43,5°; зміна оптичної щільності плазми - 23,5%; час агрегації - 13,5хв.; підсумовуючий індекс агрегації тромбоцитів - 50,2%. Показники коагуляційного гемостазу: час рекальцифікації 106,5 сек; АПТЧ - 48,5 сек; антитромбін III - 85%; фібриноліз еуглобулінів - 198хв. Стійкість віддаленого результату продовжується більше 7 місяців. Таким чином, спосіб, що заявляється, забезпечує високу ефективність лікування тромбозу вен сітківки, що знайшло відображення в достатній антитромботичній дії і, крім того, він не інвазивний, що в свою чергу, полегшує процес лікування як для хворого, так і для лікаря.