Спосіб визначення гнійних ускладнень, переважно після холецистектомії

Винахід відноситься до мікробіології, переважно до засобів дослідження мікроорганізмів, а також до досліджень чи аналізу матеріалів, здебільшого рідких біологічних, і може бути використаним в медицині, насамперед, в лабораторній діагностиці хірургічних відділень. Відомий спосіб визначення гнійних ускладнень, що містить мікробіологічне дослідження жовчі, підрахунок загального числа мікроорганізмів й аналіз кінцевого результату, який набуває корисність під час прогнозування розвитку запалень жовчного міхура, внаслідок бактеріальної агресії мікроорганізмів [1]. Наданий спосіб ґрунтується на інтраопераційному мікробіологічному дослідженні трьох аналізатів з підрахунком загальної чисельності мікроорганізмів, що дозволяє кваліфікувати об'єкт простим та досить рентабельним при відтворенні. Проте властивості відомого технічного рішення стримують одержання високовірогідних і точни х заключень щодо раннього виявлення гнійних ускладнень після видалення жовчного міхура. До причини, що стримує досягнення очікуваного технічного результату належить ігнорування якісних параметрів бактеріальної агресії мікроорганізмів. З рівня техніки, що встановлений заявником, інші об'єкти аналогічного призначення, які наближаються до передбачуваного винаходу по ще більшій кількості ознак не визначені. До основи винаходу поставлено задачу розробити такий спосіб визначення гнійних ускладнень, переважно після холецистектомії, який шляхом кількісно-якісного дослідження мікрофлори забезпечує підвищення вірогідності й точності кінцевого результату при використанні. Вищезазначений технічний результат при здійсненні винаходу досягається тим, що у способі визначення гнійних ускладнень, переважно після холецистектомії, який містить мікробіологічне дослідження жовчі, підрахунок загального числа мікроорганізмів й аналіз кінцевого результату, у відповідності з винаходом, додатково при мікробіологічному дослідженні відбирають проби міхурної жовчі, перитонеального випоту з підпечіночного простору та ексудату з абдомінальної рани, при підрахунку загального числа мікроорганізмів враховують загальну кількість Е.Соlі в 1мл кожного з аналізатів або в асоціаціях з бактероїдами, Клебсіелою та грам-позитивними стрепто- або стафілококовими культурами, при цьому загальне число мікроорганізмів визначають через 2-3 дні, а при аналізі кінцевого результату встановлюють наявність гнійних ускладнень з боку черевної порожнини та/або гнійної рани за умов, якщо кількість Е.Соlі в пробах міхурної жовчі або перитонеального випоту з підпечіночного простору становить не менш 107 або кількість Е.Соlі в асоціації з Клебсіелою сягає не менш 105 або кількість Е.Соlі в ексудаті з абдомінальної рани або в асоціаціях з бактероїдами або грампозитивними стрепто- або стафілококовими культурами складає не менше 104. Додаткові ознаки щодо способу визначення гнійних ускладнень, переважно після холецистектомії, а саме, відбір проб міхурної жовчі, перитонеального випоту з підпечіночного простору та ексудату з абдомінальної рани разом із дослідженням в них концентрації Е.Соlі як у звичайному вигляді, так і в асоціаціях з бактероїдами, Клебсіелою та грам-позитивними стрепто- або стафілококовими культурами сприяють розширенню уявлень про характер агресії мікрофлори в гепатобіліарній системі. При цьому, кількість мікроорганізмів, що концентруються у перитонеальному випоті та ексудаті абдомінальної рани характеризують можливість розвитку гнійних ускладнень, бо мають зв'язок із деструктивним захворюванням жовчного міхура. В тім, безпосереднє апелювання до показників концентрації Е.Соlі в цих середовищах, а також показників їх чисельності на тлі бактероїдів, Клебсіели та грампозитивних стрепто- або стафілококових культур, допомогає ідентифікувати видові стр уктури активної мікрофлори, встановити наявність моно- чи полімікробних культур, характер взаємного співвідношення останніх тощо, як засобів поліпшення якості дослідження. Від того, контролювання стану жовчі, випоту та ексудату відповідно у вищезгаданих регіонах відбиває більш поширений характер мікробної агресії, що дозволяє покращити точність та вірогідність кінцевого результату в діагностиці гнійних післяопераційних ускладнень. Критичні значення кількостей Е.Соlі в 3-х пробах аналізатів, щодо визначення гнійних ускладнень після холецистектомії, відбивають закономірний, експериментально доведений характер і визнані оптимальними по встановленню лімітрофного порога бактеріальної активності. Тож, сукупність запропонованих ознак заявленого способу свідчить, що завдяки кількісно-якісному комплексному дослідженню мікрофлори в 3-х аналізатах досягається підвищення вірогідності й точності кінцевого результату при використанні. Кожна з вищезазначених ознак в окремості є необхідною, бо вилучення із запропонованої сукупності будьякої з них, стримує досягнення очікуваного технічного результату. С укупність цих ознак є суттєвою, бо має з технічним результатом причинно-слідчий зв'язок. В тім, наведені твердження інформують про те, що відмітні ознаки об'єкта відповідають критерію винаходу «новизна», бо явним чином не випливають з рівня техніки, що встановлений заявником, а відсутність в ньому еквівалентних засобів впливу на досягнення вищезазначеного технічного результату з боку тих ознак запропонованого рішення задачі, що визнані суттєвими, дозволяє дійти до висновку про відповідність останнього умові «винахідницький рівень». Відомості, що підтверджують можливість відтворення заявленого об'єкта з досягненням вищезазначеного технічного результату полягають в наступному. Для здійснення способу залучають стандартні харчові середовища для бакпосіву: 5% кров'яний агар або «середовище для контролю стерильності», середовища Ендо, Тароцці, Тіогликолева, Чистовича, селенитовий бульон, забарвлення по Грамму, ДИФ-3. АГВ Ольпеницкого, Симонса, плазму кролячу суху, диски з антибіотиками, біохімічні тести для идентифікації умовно-патогенних м/о, стерильний матеріал, мерсійне масло, мікроскоп, термостат (для культивування), автоклав (для стерилізації), тампони, марлю, чашки петрі, пробірки, піпетки, предметні та покривні стекла, спирт. Спосіб визначення гнійних ускладнень, переважно після холецистектомії здійснюють у наступній послідовності. При мікробіологічному дослідженні відбирають по 1мл міхурної жовчі, перитонеального випоту з підпечіночного простору та ексудату з абдомінальної рани. Через 2-3 дні підраховують загальну кількість Е.Соlі у т.ч. і в асоціаціях з бактероїдами, Клебсіелою та грампозитивними стрепто- або стафілококовими культурами та аналізують кінцевий результат. Наявність гнійних ускладнень з боку черевної порожнини встановлюють за умов, якщо кількість Е.Соlі в пробах міхурної жовчі або перитонеального випоту з підпечіночного простору становить не менш 107 або кількість Е.Соlі в асоціації з Клебсіелою сягає не менш 105 або кількість Е.Соlі в ексудаті з абдомінальної рани або в асоціаціях з бактероїдами або грампозитивними стрепто- або стафілококовими культурами складає не менше 104. Приклад 1 Хворий П., 37 років, оперований з приводу гострого флегмонозно-калькулезного холециститу. При інтраопераційному дослідженні в 1мл міхурної жовчі була всновлена присутність Е.Соlі у кількості 108, в асоціації з бактероїдами - 104, в 1мл перитонеального випоту - 107, в асоціації з Клебсіелою - 105, у ексудаті абдомінальної рани - 105, в асоціації з грампозитивною стафілококовою флорою - 105. На 4 добу була встановлена наявність правобічного підпечінкового абсцесу, бо кількість Е.Соlі в пробах міхурної жовчі, ексудату абдомінальної рани та в асоціації з грам-позитивною стафілококовою флорою перевищувала критичний рівень. Хворому призначене лапароскопічне дренування зони абсцесу. Хворий видужав. Приклад 2 Хвора Л., 49 років, оперована з приводу гострого катарально-калькулезного холециститу. При інтраопераційному мікробіологічному дослідженні в 1мл міхурної жовчі кількість Е. Соlі становила 107, в асоціації з бактероїдами - 104, у випоті з підпечіночного простору - 107, в асоціації з Клебсіелою - 105, у ексудаті передньої черевної стінки - 104, в асоціації з негемолізуючим стрептококом - 104 та епідермальним стафілококом - 105. На 5 добу відзначались ознаки раневої інфекції, бо кількість Е.Соlі в асоціації з епідермальним стафілококом перевищувала критичний рівень. Рану було розкрито, дреновано, а надалі - проведена відповідна санація. Хвору на 11 добу виписали з стаціонару. Приклад 3 Хвора Ч., 57 років, оперована з приводу гострого флегмонозно-калькулезного холециститу. При інтраопераційному мікробіологічному дослідженні в 1мл міхурної жовчі кількість Е. Соlі становила 104, у перитонеальному випоті - 105, у ексудаті з рани - 103, в асоціації з епідермальним стафілококом - 103. Незважаючи на супутні захворювання хворої, деструктивну форму холециститу, гнійні ускладнення після холецистектомії не убачалися, що було пов'язано з відносно незначним (менше критичного) рівнем мікробного заселення в вивчаємих рідинах (жовчі, перитонеального та раневого ексудату). Поставлені діагнози гнійних ускладнень після холецистектомії були підтверджені у подальшому майже у 96% випадків, які не можливо було отримати на підставі лише кількісних мікробіологічних оцінок протокової жовчі за умов прототипу. Результати порівняння отриманого технічного результату з прототипом дозволяють підкреслити, що вірогідність й точність постановки діагностичних висновків були покращені у цілому у 2,2-2,7 рази. Тож, приклади конкретних використань доводять можливість застосування способу раннього або своєчасного визначення гнійних ускладнень, переважно після холецистектомії, в лабораторній діагностиці хірургічних відділень. Кількісно-якісний аналіз стану мікрофлори забезпечує встановлення точного й високовірогідного діагнозу, достанього для суттєво го впливу на течію захворювання відразу ж після одержання значень оціночних критеріїв його перебігу: ревізія раней, дренування останніх та черевної порожнини, цілеспрямована антибіотикотерапія та інші консервативні чи хірургічні заходи. Тож, запропоноване технічне рішення відповідає умові винаходу «промислова придатність». Джерела інформації: 1. Ю.Е.Журов, О.А. Головина «Способ прогнозирования развития бактериального холангита у больных холелитиазом». Экстремальная и клиническая медицина, 1999. -№3. -44с.)