Спосіб визначення придатності до льотно-диспетчерської роботи

Спосіб, що пропонується, відноситься до медицини, а точніше, до авіаційної медицини і такого її розділу, як придатність за станом здоров'я до льотно-диспетчерської роботи (ЛДР), і призначений для покращення медичної сертифікації авіаційного персоналу (АП) цивільної авіації (ЦА) України з метою забезпечення безпеки польотів. Єдиним аналогом-прототипом способу, що пропонується, є спосіб, який визначає придатність до ЛДР АП ЦА України, регламентований Правилами медичної сертифікації авіаційного персоналу цивільної авіації України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 20 листопада 2000 року № 641, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2000 року за № 948/5169 із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства транспорту України від 26 грудня 2001 року № 892 та від 24 липня 2002 року № 505 [1]. За даними обстеження 492 пілотів і диспетчерів ЦА України в стаціонарному сертифікаційному і реабілітаційному відділенні Державного медичного і сертифікаційного центру ЦА України за період з листопада 2001 року по жовтень 2003 року встановлено, що найбільш розповсюдженими захворюваннями внутрішніх органів у них, які можуть викликати раптову гостру втрату працездатності, що може негативно вплинути на безпеку польотів, і саме з приводу котрих вони були постійно чи тимчасово відсторонені від виконання професійних обов'язків, є: артеріальна гіпертензія (ІГ) II ст., атеросклеротичний кардіосклероз з недостатнім резервом загального або коронарного кровообігу. Недоліками відомого способу медичної сертифікації АП ЦА України, обраного за аналог-прототип, є: відсутність визначення чітких показань до добового моніторування ЕКГ (ДМЕКГ) та експертного трактування його результатів, відсутність чітких диференційних критеріїв ступеня і стадійності ГХ, відсутність навіть згадувань про сучасний інформативний метод дослідження - добове моніторування артеріального тиску (ДМАТ). Відсутність цих даних у відомому способі медичної сертифікації АП ЦА України знижує ефективність і достовірність експертних висновків медичної сертифікації льотно-диспетчерського складу (ЛДС) ЦА України, що негативно впливає на безпеку польотів. В основу винаходу поставлена задача шляхом усунення недоліків прототипу забезпечити якісну медичну сертифікацію АП ЦА України з метою попередження виникнення раптової гострої втрати працездатності у них під час виконання професійних обов'язків і, відповідно, забезпечення безпеки польотів. Суть винаходу в способі визначення придатності до ЛДР, при якому шляхом встановлення найбільш розповсюджених захворювань внутрішніх органів серед АП ЦА України, які можуть викликати раптову гостру втрату працездатності, що може негативно вплинути на безпеку польотів, досягається тим, що чітко визначені показання до застосування додаткових методів дослідження з метою діагностики цих захворювань і тим, що чітко визначена експертна інтерпретація результатів цих додаткових методів дослідження при проведені медичної сертифікації АП ЦА України. Порівняння технічного рішення, яке заявляється, із аналогом-прототипом дозволяє зробити висновок, що спосіб визначення придатності до ЛДР, який заявляється, відрізняється тим, що шляхом встановлення найбільш розповсюджених серед АП ЦА України захворювань внутрішніх органів, які найнебезпечніші щодо виникнення раптової гострої втрати працездатності у ЛДС, визначені чіткі показання до застосування додаткових методів дослідження (ЕхоКГ, ДМЕКГ, ДМАТ) з метою діагностики цих захворювань, визначена експертна інтерпретація результатів цих додаткових методів дослідження при проведені медичної сертифікації АП ЦА України. Таким чином, спосіб визначення придатності до ЛДР, який заявляється, відповідає вимогам критерію винаходу "новизна" і є об'єктом винаходу за п. 3 ч. 2 ст. 5 Закону України від 1 червня 2000 року № 1771-III "Про внесення змін до Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі". Спосіб визначення придатності до ЛДР, який заявляється реалізується таким чином: 1. Визначені поняття ступеня і стадії ГХ. Ступінь ГХ визначається за рівнем стабільного підвищення артеріального тиску (AT), а стадія - за ураженням органів-мішеней. 2. Визначені рівні "офісного" AT і показники ДМАТ, експертні критерії ураження органів-мішеней, котрі є протипоказаннями до ЛДР АП ЦА України. 3. За ступенем ГХ протипоказаннями до ЛДР є: підвищення AT понад 160/100 мм рт. ст., якщо це підвищення є стабільним, тобто підтверджується при повторних вимірюваннях AT (не менше, ніж 2-3 рази у різні дні протягом 3-4 тижнів [2]. За даними ДМАТ [3-7] - при середньодобовому АТ ³ 150/95 мм рт. ст, рівні середнього за добу гемодинамічного тиску понад 110 мм рт. ст., при нижчих рівнях середньодобовому AT і середнього за добу гемодинамічного тиску, але за умов відхилення 3-х і більше основних індексів ДМАТ (збільшені середньодобового пульсового тиску понад 45 мм рт. ст., збільшені стандартного відхилення для систолічного AT понад 15/15 мм рт. ст. (день/ніч) і діастолічного AT 14/12 мм рт. ст. (день/ніч), зменшені добового індексу менше 10%, збільшені індексу часу для систолічного AT понад 20% і для діастолічного AT понад 15%, збільшені величини понад 56,5 мм рт. ст. та/або швидкості понад 10 мм рт. ст/год. ранкового підйому AT). 4. Показаннями до ДМАТ є: рівні "офісного" AT понад 140/90 мм рт. ст., підвищення AT або наявність НЦД гіпертензивного типу чи артеріальної гіпертензії в анамнезі, гіпертрофія лівого шлуночка (ЛШ) (за даними ЕКГ, ЕхоКГ), генералізоване звуження артерій сітківки, мікроальбумінурія чи протеїнурія та/або невелике збільшення концентрації креатиніну плазми (до 177 мкмоль/л). 5. За стадією ГХ протипоказаннями до ЛДР АП ЦА України є: гіпертрофія ЛШ (за даними ЕКГ та ЕхоКГ), генералізоване звуження артерій сітківки, мікроальбумінурія чи протеїнурія та/або невелике збільшення концентрації креатиніну плазми (до 177 мкмоль/л) на тлі підвищеного AT. 6. Найбільш достовірним методом діагностики гіпертрофії ЛШ є ЕхоКГ. Гіпертрофія ЛШ за даними ЕхоКГ встановлюється на підставі товщини задньої стінки ЛШ (ТЗСЛШ) та/або товщини міжшлуночкової перегородки (ТМШП) понад 1,2 см. Але для більш точного встановлення наявності гіпертрофії ЛШ необхідно розраховувати індекс маси міокарда ЛШ (ІММЛШ) за формулою [8]: ІММЛШ = 1,04 х ([КДР + ТЗСЛШ + ТМШП]3 - [КДР]3) - 13,6 / S, де КДР - кінцево-діастолічний розмір ЛШ (см) S - площа поверхні тіла (м2). Площа поверхні тіла (S) розраховується за однією з формул [9-11], де для розрахунків вага вноситься в кг, а зріст - в см: S = 71,84 х Вага0,425 х Зріст0,725 (за Du Bois і Du Bois) S = 0,0235 х Вага0,51456 х Зріст0,42246 (за Gehan i George) S = 0,024265 х Вага0,5378 х Зріст0,3964 (за Haycock) Гіпертрофія ЛШ встановлюється при ІММЛШ понад 135 г/м2 в чоловіків і 110 г/м2 - в жінок. 7. Показаннями до ЕхоКГ з метою діагностики стадійності ГХ є: рівні "офісного" AT понад 140/90 мм рт. ст., підвищення AT або наявність НЦД гіпертензивного типу чи артеріальної гіпертензії в анамнезі, генералізоване звуження артерій сітківки, мікроальбумінурія чи протеїнурія та/або невелике збільшення концентрації креатиніну плазми (до 177 мкмоль/л). 8. Показаннями до ДМЕКГ з метою медичної сертифікації АП ЦА України є: скарги, котрі можуть бути наслідками порушень серцевого ритму і провідності (серцебиття, запаморочення, втрата свідомості); будь-які порушення серцевого ритму і провідності за даними фізікального обстеження та/або ЕКГ; позитивна велоергометрична проба; оцінка ризику появи загрозливих, небезпечних щодо виникнення раптової гострої втрати працездатності аритмія при гіпертрофічній кардіоміопатії, синдромі подовженого QT; оцінка недостатності кровопостачання серцевого м'язу при підозрі на порушення вегетативної іннервації за порушення толерантності до глюкози чи синдрому нічного апное [12]. 9. Протипоказаннями до ЛДР за даними ДМЕКГ є: синусова тахікардія при середньодобовій частоті серцевих скорочень (ЧСС) понад 90 ударів за хвилину; синусова брадикардія при середньодобовій ЧСС менше 50 ударів за хвилину; вислизуючі комплекси та ритми; суправентрикулярна тахікардія при 10 і більше тахікардитичних QRSкомплексів поспіль; AV-дисоціації; міграції надшлуночкового водія ритму; пароксизмальна надшлуночкова екстрасистолія понад 30 за годину; поодинока шлуночкова екстрасистолія понад 20 за годину; AV-блокади II ступеня; дво- та трипучкові внутрішньошлуночкові блокади; комбіновані порушення утворення і проведення імпульсу; стійкі синдроми та ЕКГ-феномени передзбудження шлуночків (синдроми WPW, CLC); синдром подовженого інтервалу QT; синдром слабкості синусового вузла; аритмогенна дисплазія правого шлуночка; синдроми Бругада, Фредеріка; епізоди німої ішемії міокарда. В період з листопада 2001 року по жовтень 2003 року у стаціонарному сертифікаційному і реабілітаційному відділенні Державного медичного і сертифікаційного центру ЦА України було обстежено з метою медичної сертифікації 492 пілоти і диспетчери ЦА України. З них за результатами обстеження і медичної сертифікації було відсторонено від ЛДР 7 осіб з приводу ГХ II ступеня і II стадії. Ці діагнози були підтверджені при консультації в Інституті кардіології ім. М.Д. Стражеска АМН України. Таким чином, даний спосіб точний для експертної оцінки придатності до ЛДР АП ЦА України, забезпечує більш повну та ефективну медичну сертифікацію з метою забезпечення безпеки польотів. Підвищення ефективності застосування способу визначення придатності до ЛДР, який заявляється, у порівнянні з прототипом, полягає в тому, що шляхом встановлення захворювань внутрішніх органів, які найчастіше зустрічаються серед ЛДС і найнебезпечніші щодо виникнення раптової гострої втрати працездатності, визначені показання до додаткових методів дослідження (ЕхоКГ, ДМАТ, ДМЕКГ) в діагностиці цих захворювань, визначена експертна інтерпретація результатів цих досліджень. Це дозволить суттєво підвищити ефективність і достовірність медичної сертифікації ЛДС ЦА України і, таким чином, усунути медично-людський фактор безпеки польотів. Джерела інформації: 1. Правила медичної сертифікації авіаційного персоналу цивільної авіації України, затверджені наказом Міністра транспорту України від 20 листопада 2000 року № 641, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2000 року за № 948/5169 із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства транспорту України від 26 грудня 2001 року № 892 та від 24 липня 2002 року № 505 (аналог-прототип). 2. Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2002 року № 54 Про затвердження класифікації захворювань органів системи кровообігу. 3. Значення добового моніторування артеріального тиску для діагностики і лікування артеріальної гіпертензії: Метод. Рекомендації / Ю.М. Сіренко, Г.Д. Радченко, В.М. Граніч та ін. Під ред. Ю.М. Сіренко. - К.: Ін-т кардіології ім. М.Д. Стражеска АМН України, 2001. - 29 с. 4. Мониторирование артериального давления в кардиологии: Метод. Рекомендации / Л.И. Ольбинская, А.И. Мартинов, Б.А. Хапов. - М.: Русский врач, 1998. - 99 с. 5. Суточное мониторирование артериального давления при гипертонии: Метод. Рекомендации / А.Н. Рогоза, В.П. Никольский, Е.В. Ощепков и др. Под ред. Г.Г. Арабидзе. - М., 1996. - 45 с. 6. Pickering Th. Self-monitoring of Blood Pressure. - London: Science Press, 1997. - 58 p. 7. White W. Blood pressure monitoring in cardiovascular medicine and therapeutics. New Jersey: Humana Press, 2001. - 308 p. 8. Сіренко Ю.М. Артеріальна гіпертензія 2002: Посібник для лікарів. - К.: "Моріон", 2002. - 204 с. 9. Du Bois D., Du Bois E. A formula to estimate the approximate surface area if height and weight be known // Nutrition. - 1989. - № 5. - P. 303-311. 10. Gehan E., George S. Estimation of human body surface area from height and weight // Cancer Chemother Reports. - 1970. - № 54. Part I. - P. 225-235. 11. Haycock G., Chir В., Schwartz G., Wisotsky D. Geometric method for measuring body surface area: A heightweight formula validated in infants, children, and adults // J Pediatr. - 1978. - № 93. - P. 62-66. 12. Драбовски А., Драбовски Б., Пиотрович Р. Суточное мониторирование ЭКГ (Перевод: Корнеев Н.В., Грабко Н.Н., Банникова С.Д.). - М.: Медпрактика, 2000. - 208 с.