Спосіб виготовлення устілок

Винахід відноситься до медицини, а саме до ортопедії, і може бути використаний для лікування чи профілактики пацієнтів зі статичними деформаціями стоп. Відомий спосіб виготовлення вкладних ортопедичних пристосувань зі шкіри, по якому виготовляється основа устілки, а потім з гуми, каучук у чи гн утого металу виконують під склепінням стовщення. Устілка і стовщення під склепінням склеюються чи з'єднуються металевими заклепками (Файнберг Л.Л., Гусєв Л.С. Методичні рекомендації з призначення пристосувань ортопедичних вкладних , 1990 p., Київ, вид. "Реклама", 17с) Недоліками цього способу є складність виготовлення вкладних пристосувань через необхідність склеювання чи клепки шарів різних матеріалів. Крім того, такі пристосування не реалізують ресорні функції стопи, що приводить до появи потертостей, натоптишів, мозолів, а також викликають дискомфортні відчуття у пацієнтів. Відомий спосіб виготовлення вкладної устілки з двох шарів: нижнього і верхнього за заявкою Франції № 2445115, 1980р., Бюл. № 35), відповідно до якого для верхнього шару використовують менш твердий матеріал, чим матеріал для нижнього шару. Розподіл шарів формують хвилеподібним з напрямком хвиль зпереду назад. Перед устілки виконують з того ж матеріалу, що і нижній шар. Товщину переднього шару зменшують уздовж передньої половини устілки до мінімального значення на рівні переднього краю плюсневої частини стопи. Товщин у шару збільшують у зоні склепіння стопи, знову зменшують в зоні п'яткової кісти і, нарешті, знову збільшують в області, що утворює задню поверхню устілки. Недоліком відомого способу є те, що в ньому не передбачається корекція всіх індивідуальних особливостей чи розладів ресорних функцій стопи, а тільки в зоні зводу й у п'ятковому відділі стопи. Відомий також спосіб виготовлення ортопедичної устілки по патенту України № 22481 1998. Бюл. № 3. відповідно до якого спочатку здійснюють формування з пружного пенополіетилену нижнього шару устілки у вигляді підсклепінних потовщень-вигинів шляхом нашаровування на устілку-заготівку коригуючи х елементів у вигляді пелотів, локалізованих з врахуванням індивідуальних особливостей чи дефектів стопи. Потім здійснюють формування верхнього шару устілки з більш пластичного пінополіетилену в процесі природної ходьби. Недоліками відомого способу виготовлення устілок є значна трудомісткість через необхідність попередньої підготовки, що полягає в наступному: на устілці-заготовці з пінополіетилену необхідно нанести топографію розташування елементів викладення, що коригують зовнішнє і внутрішнє подовжні склепіння; виготовити набір елементів, що коригують, по викройках з вра хуванням рекомендацій провідних спеціалістів-ортопедів відповідно до оптимальних величин висоти і конфігурації склепінь, а також віку і розмірів стоп пацієнта; провести додаткове нашарування на устілку-заготовку елементів, що коригують, шля хом зварювання. Все це ускладнює процес, і приводить до неточностей у виготовленні устілок. Відомий також спосіб виготовлення устілок по пат. RU № 2094030, 1997 p., відповідно до якого, на еластичну форму, наприклад, у вигляді латексної оболонки, наповненої сипучим матеріалом установлюють стопу пацієнта, при вакуумному зміцненні матеріалу в його пластичному стані формують негативну модель стопи з врахуванням усіх необхідних ортопедичних корекцій. По отриманому негативу з гіпсу чи парафіну виготовляють позитивну модель, після затвердіння якої розм'якшують полімерний матеріал, наприклад, поліуретанову композицію, розподіляють її на поверхні позитивної моделі, полімеризують і після затвердіння одержують ортопедичну устілку. Цей спосіб по технічній сутності найбільш близький до запропонованого, тому прийнятий за прототип. Недоліки його полягають у тому, що отримана устілка через підвищену м'якість має недостатні підтримуючі та амортизаційні функції. Технічною задачею винаходу є підвищення експлуатаційних характеристик одержуваних устілок. Поставлена задача вирішена тим, що в способі виготовлення ортопедичних устілок, відповідно до якого на еластичну форму, наповнену сипучим матеріалом, встановлюють стопу пацієнта, при вакуумному зміцненні матеріалу в його пластичному стані формують негативну модель стопи, виконують необхідні ортопедичні корективи, по отриманому негативу з гіпсу чи парафіну виготовляють позитивну модель, після затвердіння якої розм'якшують полімерний метеріал, розміщують його на поверхні позитивної моделі, полімеризують і після затвердіння одержують ортопедичну устілку, відмінністю є те, що на позитивну модель розміщають заготовку верхнього шару устілки зі спіненого полімерного матеріалу з твердістю по Шору (8-10) у.о., наприклад, з листового м'якопружного пінополіетилену, після нагрівання її формують по поверхні позитиву, після затвердіння на її поверхні розміщують другий шар жесткопружного полімерного матеріалу з твердістю по Шору (90-98) у.о., наприклад, з листового твердого поліетилену, розігрівають його до текучого стану, витримують при цій температурі до закінчення процесу дифундування матеріалів. Формування на позитивній моделі стопи, що точно відбиває рельєф її підошовної області та дає можливість проведення необхідних ортопедичних корективів, двох шарів заготівок з матеріалів різної твердості, здатних до дифундирування, дозволяє одержати двошарові устілки з верхнього м'якого еластичного шару і нижнього твердого шару, при цьому спочатку забезпечується точна відповідність рельєфу коригувальної ортопедичної устілки та позитивної моделі, а значить і підошовної області стопи на м'якому шарі, потім точна відповідність отриманого рельєфу на твердому шарі, за допомогою якого отримана форма устілки утримується у вз утті. За рахунок обраних режимів процесу дифундування забезпечується достатня міцність виробу і запобігається його розшаровування. Спосіб здійснюють наступним чином. На еластичну форму, виконану у ви гляді латексної оболонки, наповненої сипучим матеріалом, встановлюють стопу пацієнта. За допомогою вакуумного насоса відсмоктують повітря із сипучого наповнювача, створюючи вакуумне розрідження, при якому сипучий матеріал поступово затвердіває. У пластичному стані сипучого наповнювача формують негативну модель стопи, виконують усі необхідні ортопедичні корективи. Отриманий негатив наповнюють гіпсом чи парафіном і виготовляють позитивну модель. Після отвердіння на позитивну модель розміщують листову заготівку верхнього шару устілки, з м'якоеластичного спіненого полімерного матеріалу з твердістю по Шору (8-10) у.о., наприклад, з листового м'якопружного пінополіетилену. Цю заготівку після нагрівання формують по позитиву. Після затвердіння на її поверхні розміщують другу заготівку з твердого полімерного матеріалу з твердістю по Шору (90-98) у.о., наприклад, з листового твердого поліетилену. Розігрівають його до текучого стану при температурі (140160)°С, витримують до закінчення процесу дифундування і після затвердіння одержують ортопедичну устілку, що точно повторює форму моделі стопи і зберігає її після затвердіння. Через те, що для виготовлення виробу взяті матеріали здатні до взаємного дифундировання, в процесі формування другого шар у шляхом накладання його на перший відбувається з'єднання шарів за рахунок дифузійних процесів між матеріалами, тобто верхній шар приформовується до нижнього і навпаки. Виготовлені устілки встановлюють у взуття і використовують в процесі його експлуатації. При цьому твердий нижній шар устілки, за рахунок пружності реалізує амортизаційні властивості, а верхній шар за рахунок підвищеної м'якості створює комфортні умови для пацієнта під час ходьби. Запропонованим способом у клініці УкрНДІпротезування були виготовлені коригувальні устілки для 12 пацієнтів, що використовувалися в повсякденному взутті. Практичне використання протягом від 4 до 6 міс. показало стійкість форми, підвищення амортизаційних характеристик за рахунок підвищення пружності твердого шару, поліпшення коригувальних властивостей за рахунок поліпшення підтримуючих особливостей ортопедичних устілок та комфортності. Таким чином, представлений спосіб поліпшує якість і технологічність виготовлення двошарових вкладних пристосувань з матеріалів різної твердості,, з дифузійними властивостями, здатних дифундувати при їхньому розігріві, тому що відпадає необхідність у зварюванні шарів, точно повторюється моделююча форма з корегуючим рельєфом, а за рахунок можливості виготовлення вкладних ортопедичних устілок з врахуванням індивідуальних анатомо-функціональних особливостей стоп пацієнтів відпадає необхідність у виготовленні різних пелотів та у нашаруванні їх для корекції підошви стопи.