Процес профілактики і лікування гострого післяопераційного панкреатиту

1. Процес профілактики і лікування гострого післяопераційного панкреатиту, який включає оперативне втручання на залозі, канулювання підвідної артерії і медикаментозну терапію, який відрізняється тим, що інтраопераційно дренують панкреатичну протоку з формуванням зовнішньої панкреатичної нориці, дренують жовчні протоки і сальникову сумку, здійснюють гіпотермію до температури, яка вища або дорівнює 28 °С, а в підвщну артерію уводять сандостатин і антибіотики резерву, при цьому як підвідну артерію вибирають селезінкову артерію. 2 Процес за п. 1, який відрізняється тим, що гіпотермію сальникової сумки здійснюють шляхом лаважу охолодженими розчинами лікарських препаратів. Корисна модель стосується хірургії і може бути використана для профілактики і лікування гострого післяопераційного панкреатиту. До факторів його можливого виникнення відносять травму підшлункової залози, лігування судин, які постачають кров у підшлункову залозу, порушення відтікання панкретичного соку з неї. Як наслідок виливання панкреатичних ензимів крізь ушкоджені протоки в паренхіму залози настає аутоліз. Надходження панкреатичного секрету в черевну порожнину веде до розвитку токсичного перитоніту. Відомі численні процеси лікування гострого післяопераційного панкреатиту, наприклад, процес, який описано М Ю.Нечитайлом і співавт [див. Діагностична та лікувальна папароскопія про гострому панкреатиті, ускладненому перитонітом //Клінічна хірургія.-2004.-№4-5. -С. 53-54]. Він включає лапароскопічне операційне втручання на підшлунковій залозі, інтраопераційне установлювання дренажу в сальниковій сумці з виведенням його крізь лапароскопічні отвори. В післяопераційному періоді проводять уведення до сальникової сумки різноманітних лікувальних препаратів крізь дренажі, які установлено. Згаданий процес дозволяє здійснити втручання ощадливим способом, але до його недоліків слід віднести низьку ефективність, яка пов'язана з формуванням гнійних затоків, неможливістю видалення секвестрів підшлункової залози. Лапароскопічне втручання не дозволяє оцінити картину захворювання в цілому і прийняти оптимальну тактику лікування Всі згадані фактори ускладнюють лікування і подовжують його строки. Відомий також процес лікування гострого панкреатиту [див. В.М.Копчак и соавт Осложненные формы хронического панкреатита и их хирургического лечения // Матеріали XX з'їзду хірургів України. - Тер нопіль.- Т.2 - 2002.-С.67-69], який включає лапаротомне втручання на залозі, дренування панкреатичної і жовчних проток. При цьому дренування панкреатичної протоки здійснюють шляхом подовжньої панкреатоєюностомм на вилученій петлі тонкої кишки Процес, що його описано, дозволяєздійснитивидалення відокремлюємого із зони, яка дренується. Але його недоліком є висока імовірність неспроможності внутрішнього дренування, що може призвести до гнійно-септичних ускладнень. З відомих процесів лікування гострого післяопераційного панкреатиту найбільш близьким до корисної моделі по суті і результату, що досягається, є рішення, яке описано БАСотниченко [см. "Послеоперационный панкреатит". - Владивосток. - Изд-во Владивосточного ун-та. - 1995.-С. 119]. Воно включає оперативне втручання на залозі, канулювання підвщноі артерії і медикаментозну терапію, а саме уведення до артерії антиферментних препаратів, наприклад, тразілола або контрікала. При цьому як підвідну артерію обирають шлунково-сальникову артерію. Згаданий спосіб дозволяє створити високу концентрацію антиферментів та інших лікарських препаратів поблизу зони патологічного процесу і тим самим запобігти розвитку тяжких деструктивних змін в пішлунковій залозі. Антиферментна терапія на ранніх стадіях захворювання зменшує токсемію, запобігає перехід набрякових форм панкреатиту в деструктивні, запобігає аутоліз підшлункової залози. Але слід відзначити недостатньо високу ефективність способу, яка пов'язана з тим, що при уведенні в шлунково-сальникову артерію антиферментних препаратів частина їх потрапляє безпосередньо в залозу, а інша частина ще по гілкам судин до інших органів. Ефективність процесу знижується також у зв'язку з неможливістю запобігання зіткнення відокремлюємого з тканиною під 00 7781 шлункової залози. Слід також відзначити недостатню активність згаданих препаратів. В основу корисної моделі поставлене завдання створення удосконаленого процесу профілактики і лікування гострого післяопераційного панкреатиту, в якому висока ефективність забезпечується як активним пригніченням вироблення ферментів безпосередньо у підшлунковій залозі, так і найбільш повним запобіганням їх зіткнення з тканиною підшлункової залози. Кінець кінцем, згадані заходи приводять до пщвищення якості лікування. Поставлене завдання вирішується тим, що в процесі профілактики і лікування гострого післяопераційного панкретиту, який включає оперативне втручання на залозі, канулювання підвідної артерій медикаментозну терапію, згідно з корисною моделлю, Інтраопераційно дренують панкреатичну протоку з срормуванням зовнішньої' панкреатичної нориці, дренують жовчні протоки і сальникову сумку, здійснюють ппотермію до температури вищої' або рівної 28"С, а в підвідну артерію уводять сандостатин і антибіотики резерву, при цьому як підвідну артерію обирають селезінкову артерію. Доцільно гіпотермію сальникової сумки здійснювати шляхом лаважу охолодженими розчинами лікарських препаратів. Адекватне дренування підшлункової залози і жовчовивідних шляхів забезпечує декомпресію панкреатичної системи і тим самим зниження виробляння і вільний вихід панкреатичного соку. Дренування панкреатичної протоки з формуванням зовнішньої панкреатичної нориці дозволяє зменшити тиск в протоці, забезпечити вихід панкреатичного соку назовні, без зіткнення з тканиною підшлункової залози, і тим самим запобігти її запалення. Дренування жовчних проток також дозволяє зменшити тиск в протоці підшлункової залози, що в свою чергу забезпечує безперешкодний вихід панкреатичного соку Дренування сальникової сумки дає можливість виходу ферментів і продуктів розпаду назовні, виключаючи їх збирання у сумці. Воно дає також можливість в післяопераційному періоді здійснювати її гіпотермію шляхом лаважу охолодженими розчинами лікарських препаратів. Гіпотермія ж уповільнює виробляння ферментів, при цьому запропонований температурний режим виключає руйнування тканини підшлункової залози Уведення сандостатину в селезінкову артерію також дозволяє підвищити ефективність пригнічення виробляння ферментів безпосередньо в підшлунковій залозі за рахунок оптимального шляху інфузГГ його в артерію, яка постачає кров у останню. Уведення сандостатину, на даний час найбільш універсального препарату з протеолітичним ефектом, дозволяє досягти інгібіції як протеолітичної, так і ліполгтичної дії підшлункової залози. Комп'ютерна верстка Г. Паяльніков Уведення антибіотиків дозволяє запобігти ускладнень, які можуть виникнути за рахунок наявності продуктів запалення і інфікування зони підшлункової залози. Заявнику невідомі приклади уведення антиферментних препаратів, зокрема сандостатину, у селезінкову артерію, що обумовило зовсім інший процес за рахунок притнення виробляння ферментів безпосередньо в підшлунковій залозі. Крім цього, уведення до складу способу нових операцій і режим їх виконання забезпечує у сукупності якісно нові характеристики процесу лікування за рахунок комплексного впливу на всі сторони розвитку післяопераційного панкреатиту. Докладний опис даного процесу суміщено з прикладом його конкретного виконання Процес реалізується наступним чином. Виконують необхідне лапаротомне оперативне втручання на залозі, канулювання селезінкової артерії і медикаментозну терапію. При виявленні симптомів розвитку післяопераційного панкреатиту в процесі тієї самої операції дренують панкреатичну протоку з формуванням зовнішньої панкреатичної нориці, дренують жовчні протоки і сальникову сумку, а в селезінкову артерію уводять сандостатин та антибіотики резерву. В післяопераційному періоді здійснюють ппотермію останньої до температури вищої або рівної 28°С шляхом лаважу охолодженими розчинами лікарських препаратів, наприклад, новокаїну або фізіологічного розчину Уведення сандостатину та антибіотиків продовжують в післяопераційному періоді аж до початку регресії панкретичного процесу. Приклад 1. Хворий С, 46 років, оперований в клініці інституту з приводу перфоративної виразки шлунку, перитонггу. Хворому зроблено лапаротомію, проведена резекція В1. Під час операції діагностований хронічний панкреатит. З огляду на можливість розвитку післяопераційного панкреатиту була «анульована селезінкова артерія і почата внутрішньоопераційна інфузія сандостатину Післяопераційний період був надто тяжким. Прийшли до висновку про необхідність релапаротомІЇ, під час якої' здійснено дренування панкреатичної і жовчовивідної проток В післяопераційному періоді здійснювалася гіпотермія з уведенням охолоджених Інгібіторів ферментів, антибіотиків і антисептиків. Через 7 діб після релапаротомІЇ стан хворого нормалізувався. Виписаний у задовільному стані Таким чином, перевагами способу лікування, який пропонується, є можливість комплексного впливу на всі сторони розвитку післяопераційного панкреатиту, а саме: як оптимального пригнічення секреції ферментів шляхом хімічного і фізичного впливів, так І забезпечення вільного виходу тієї частини панкреатичного соку, яка все ж таки утворюється. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул. Глазунова, 1,м. Київ-42, 01601