Керноприймач

1. Керноприймач, що містить циліндричний корпус і розташований всередині нього з можливістю ковзного переміщення керноцентратор з керноприймальною порожниною 3 розташований всередині нього з можливістю ковзного переміщення керноцентратор з керноприймальною порожниною і осьовим отвором, канавки з'єднання порожнин, розташованих зверху і знизу керноцентратора, згідно винаходу, верхня частина керноцентратора виконана у вигляді внутрішнього кільця підшипника, яке утворює з додатково встановленим зовнішнім кільцем підшипник ковзання, керноцентратор виконано діаметром, меншим ніж діаметр зовнішнього кільця підшипника, і зв'язаний з циліндричним корпусом фіксуючими відривними елементами, наприклад розтяжками, при цьому канавки з’еднання порожнин виконані в зовнвішьому кільці. Крім того, між внутрішнім і зовнішнім кільцем підшипника ковзання встановлені кільця з антифрикційного матеріалу, наприклад фторопласту. Крім того, кільця з антифрикційного матеріалу виконані прямокутної і/або тороїдальної форми. Сукупність наведених основних ознак керноприймача забезпечує зменшення коефіцієнта тертя між керноцентратором і циліндричним корпусом, зменшує крутильний момент, що прикладається до керна, і збільшує його вихід. На фіг.1 схематично зображено загальний вигляд керноприймача, на фіг.2 - вигляд зверху зовнішнього кільця підшипника. Керноприймач містить циліндричний корпус 1 і розташований всередині нього з можливістю ковзного переміщення керноцентратор 2. Відривні розтяжки 3 з'єднують керноцентратор 2 з циліндричним корпусом 1, утримуючи його у вихідному положенні. Зовнішнє кільце 4, у якому виконано канавки 5 з'єднання порожнин, розташованих зверху і знизу керноцентратора, кільця 6 з антифрикційного матеріалу, наприклад фторопласту, і керноцентратор 2 своєю верхньою частиною зв'язані між собою як підшипник ковзання. Кільця 6 виконані прямокутної форми і можуть бути виконані також тороїдальної форми. Керн 7 міститься в керноприймальній порожнині 8 керноцентратора 2, яка має вихід вгору через осьовий отвір 9. Бурова коронка 10 з'єднана з бурильною колоною і циліндричний корпус 1 з'єднаний з шаровою підвіскою, які на фіг.1 не показані. Керноприймач працює таким чином. Керноприймач разом з буровою коронкою 10 опускають на вибій, при цьому відривні розтяжки 3 утримують керноцентратор 2 і зв'язані з ним елементи від зсуву через тиск рідини, яка проникає через керноприймальну порожнину 8 і через осьовий отвір 9, а також через канавки 5. Бурова коронка 10 при обертанні утворює керн 7, який поступово заповнює керноприймальну порожнину 8 керноцентратора 2. Після досягнення контакту керна 7 з верхньою частиною керноцентратора 2 керн 7 руйнує його контакт з відривними розтяжками 3. Рідина, яка попала в порожнину, розташовану зверху керноцентратора, перетікає вниз канавками 5. Збільшення величини керна 7 і його подальше переміщення всередину 80726 4 циліндричного корпуса 1 супроводжується збільшенням поперечних коливань керна 6, під час яких зовнішнє кільце 4 вступає в контакт з внутрішньою поверхнею циліндричного корпуса 1 і обертається з непостійною швидкістю. Кільця 5 запобігають різкій передачі обертальної сили на керноцентратор 2 і тим самим на керн 6, що сприяє збереженню його цілісності і збільшенню величини виходу керна. Кільця 6, прямокутної і/або тороїдальної форми, вибирають в залежності від геологічних властивостей порід та інших умов на вибою. Таким чином при бурінні твердих порід запропонований керноприймач може забезпечити видобуток керна великої величини з високим процентом виходу.