Пристрій для інгаляційного введення озонідів в організм

Корисна модель відноситься до медицини і може бути використана як для лікування захворювань дихальних шляхів, так і для системного введення озонідів в організм, що полягає у надходженні дрібнодисперсних часток водорозчинних лікарських препаратів у дихальні шляхи, а саме за допомогою метода ультразвукової інгаляції озонідвмісною сумішшю. Під час аерозольтерапії дрібнодисперсні частки водо- або жиророзчинних лікарських речовин надходять у дихальні шляхи. Перевага інгаляційного лікування аерозолями зумовлена тим, що ліки у виді аерозолів, які вводяться в організм через органи дихання, діють швидше та ефективніше, ніж під час ін'єкцій чи прийому всередину. Відомим є лікування бронхіальної астми, засноване на інгаляції аерозолем озонованої рослинної олії, яке створюється ультразвуковим інгалятором із суміші озонованої олії та води, взятих у пропорції 1:(100°С 200), причому використовують озоновану олію з пероксидним числом по озонідам Р=200°С 700, а інгаляцію проводять 10-15хв. щоденно протягом 3-10 днів [див. заявка RU №93014294, від 1993.03.18, А61М15/02]. Відомим є спосіб пригнічення коронавіруса атипової пневмонії, що включає ультразвукову інгаляцію аерозолем озонідвмісної лікарської речовини у виді суміші озонованої рослинної олії та води, при цьому на стадії активної фази патологічного процесу у бронхо-легеневій системі проводять не менше двох сеансів на день процедуру ультразвукової інгаляції високодисперсним аерозолем озонованої рослинної олії з пероксидним числом по озонідам Р=800-900 [див. Заявка RU №2003121747, від 2003.07.14, А61N7/00]. Відомим є інгалятор ультразвуковий індивідуальний "РОТОР" для профілактики і лікування захворювань органів дихання аерозолями лікарських засобів [ТУ 9444-001-07532450-2002], який складається з розпилювальної камери зі знімною кришкою, у нижній частині якої встановлено ультразвуковий диспергатор, штуцера для подачі аерозолю у дихальні шляхи пацієнта та електронного блоку для підключення до електричної мережі, при цьому розпилювальна камера складається зі склянки, на котрій є отвір, що служить для регулювання інтенсивності потоку аерозолю, який виходить з камери під час роботи інгалятора. На бічній поверхні знімної кришки є три вирізи різної ширини. Сполучаючи один з вирізів із вказаним отвором, змінюють площину вхідного вікна камери, тим самим змінюючи інтенсивність виходу аерозолю. Інгалятор працює наступним чином: у склянку розпилювальної камери наливають підігріту до 30-40°С дистильовану воду і за допомогою піпетки вливають 2-3 краплини олії. Установлюють кришку на склянку розпилювальної камери таким чином, щоб найбільший виріз на кришці співпадав з отвором на стінці склянки камери. У верхній отвір кришки встановлюють штуцер, підключають камеру до вихідного роз'єму електронного блока і підключають до електричної мережі. Під час включення електронного блока всередині камери починається утворення аерозолю, який потоком виходить через штуцер. Вдихання аерозолю здійснюється через рот, а видих - через ніс. Даний пристрій обрано прототипом. Прототип і заявлена корисна модель мають такі спільні ознаки: - посудина для диспергування; - штуцер; - ультразвуковий диспергатор; - генератор збудження; - блок живлення. Але конструкція за прототипом має досить суттєві недоліки. По-перше, неможливо регулювати вміст озонідів в аерозолі, що вди хається. По-друге, під час проведення інгаляції відбувається розбризкування лікарського розчину по всій внутрішній поверхні склянки розпилювальної камери, що призводить до неефективної витрати лікарської суміші. В основу корисної моделі поставлено задачу створити пристрій для інгаляційного введення озонідів до організму, в якому, за рахунок введення додаткових елементів, а також зміни схеми сполучення відомих і нових елементів, забезпечується регулювання кількості озонідів, яка отримується при інгаляційному введенні до організму. Поставлена задача вирішена у пристрої для інгаляційного введення озонідів в організм, що містить зв'язані між собою посудину для диспергування водно-масляної емульсії, у нижній частині якої встановлений ультразвуковий диспергатор, штуцер для подання аерозолю у дихальні шляхи пацієнта, генератор збудження і блок живлення тим, що він додатково містить компресор, блок керування з пультом керування і магістраль для подачі повітря, при цьому блок керування з пультом керування зв'язаний водночас із блоком живлення, компресором і генератором збудження, компресор через магістраль для подачі повітря зв'язаний з посудиною для диспергування водно-масляної емульсії, у нижній частині якої встановлено ультразвуковий диспергатор, зв'язаний з генератором збудження, а штуцер виконано у виді трубки, нижній отвір якої розташовано у посудині для диспергування водно-масляної емульсії нижче рівня рідини. Заявлений пристрій зображений на кресленні: пристрій містить посудину для диспергування водно-масляної емульсії 1, в якій вставляється штуцер 2 і магістраль для подачі повітря 3, зафіксовані за допомогою ущільнювача 4. У нижній частині посудини для диспергування водно-масляної емульсії 1 розташований ультразвуковий диспергатор 5, з'єднаний з генератором збудження 6, який, у свою чергу, з'єднаний з блоком керування 8, зв'язаний з пультом керування 9, які з'єднані з блоком живлення 10, при цьому блок керування 8 також з'єднаний з компресором 7, який, у свою чергу, з'єднаний з магістраллю для подачі повітря 3, пульт керування з'єднаний з генератором збудження 6, який, у свою чергу, з'єднаний з ультразвуковим диспергатором 5. Пристрій працює наступним чином. У посудину для диспергування водно-масляної емульсії 1 вноситься вода. На внутрішню поверхню нижньої частини штуцера 2 піпеткою наносять необхідну кількість олії, яка містить озонід. Штуцер 2 установлюється у посудину 1 і закріплюється, як показано на Фіг.1 за допомогою ущільнювача 4. Олія, що містить озоніди, стікає по поверхні штуцера 3 у воду і утворює на поверхні води плівку, товщина якої залежить від кількості внесеної олії. Оператор установлює на пульті керування 9 необхідну кількість вдихів аерозолю, які повинен здійснити пацієнт і потужність ультразвукового диспергатора 5, яка визначається вихідною поперемінною напругою, яка виробляється генератором збудження 6. Пацієнт розташовується відносно вихідного отвору штуцера 2 таким чином, щоб вдихуване ним повітря змішувалося з аерозолем, що виходить зі штуцера 2. Під час чергового вдиху пацієнт натискає на пульті керування 9 кнопку та утримує її під час вдиху. У момент натискання кнопки на пульті керування 9 блок керування 8 включає компресор 7 та ультразвуковий диспергатор 5, який збуджує у посудині для диспергування водно-масляної емульсії 1 ультразвукові коливання. У результаті цього перемішуються частки олії з водою з утворенням дрібнодисперсної емульсії, яка потім переходить у повітряне середовище над поверхнею води у виді аерозолю, що містить масляну та водяну фази. Цей аерозоль захоплюється повітрям, що надходить від компресора 7 і по магістралі для подачі повітря 3 потрапляє у посудину для диспергування водномасляної емульсії 1, звідки через отвори у трубці штуцера 2 виходить крізь верхній отвір штуцера 2 і потрапляє у дихальні шляхи пацієнта Приклад. Лікування бронхіту. Дослідження ефективності корисної моделі, яка заявляється, проводилося на базі поліклініки №20 м. Одеси. Група з 14 хворих із захворюванням бронхо-легеневої системи (6 чоловік з хронічним обструктивним бронхітом, 4 - з бронхіальною астмою, 2 - з пневмонією, 2 - з ларинготрахеїтом) була поділена на дві однакові підгрупи. 7 чоловік отримували звичайну медикаментозну терапію, інша група з 7 чоловік отримувала медикаментозну терапію разом з інгаляцією озонідами. Інгаляцію проводили 6-8 разів на день по 5 хвилин. У якості медикаментозного лікування було використано "Комбівен" - 2 рази на день та "Сальбутамол" - 6 разів на день. У другій підгрупі у випадку неускладнених хронічних бронхітів під час проведення інгаляції вже через 6-7 процедур кількість ліків була зменшена: "Комбівен" - 1 раз на день та "Сальбутамол" - 2-3 рази на день. Таким чином у другій підгрупі спостерігалося зменшення застосування медикаментів вдвічі стосовно першої підгрупи. Аналіз лікування проводився з урахуванням суб'єктивних та об'єктивних даних. Було проведено клініколабораторні та рентгенологічні дослідження, а також опитування хворих на предмет самопочуття. Хворі другої групи відмічали, що в процесі лікування з використанням інгаляції озонідами вже після 3-4 процедур різко зменшився кашель, покращилися сон та настрій. Наведені дані свідчать про те, що запропонований пристрій дозволяє вводити озоніди в організм пацієнтів за допомогою ультразвукової інгаляції і може бути використаний для лікування різноманітних захворювань бронхолегеневої системи.